Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Ендокринні залози
Прищитоподібні залози

Прищитоподібні або Паращитоподібні залози (glandulae parathyroideae) предста­вляють собою овальної чи округлої форми епітеліальні тільця, що розміщуються на задній поверхні правої та лівої часток щитоподібної залози (мал. 225). Кількість цих залоз непостійна і може варіювати від 2 до 12, в більшості випадків їх 4 (по 2 залози позаду правої та лівої часток щитоподібної залози: одна залоза зверху, друга — знизу). Розміри кожної із прищитоподібних залоз становлять: у довжину — 4—8 мм, у ширину — 3—4 мм, у товщину — 2—3 мм. Загальна маса цих залоз у дорос­лої людини складає 0,13—0,36 г.

Прищитоподібні залози відрізняються від щитоподібної залози дещо світлішим за­барвленням (у дітей вони мають блідо-рожевий колір, а в дорослих — жовтувато-коричневий). Іноді прищитоподібні залози по кольору можна сплутати з лімфатичними вузлами, жировими часточками чи додатковими щитоподібними залозами. Повністю впевнитись у тому, що даний утвір є прищитоподібною залозою, можна, тільки провівши мікроскопічне дослідження.

Найчастіше прищитоподібні залози роз­міщуються біля місця проникнення в тка­нину щитоподібної залози нижніх щитопо­дібних артерій чи їх гілок. Кожна з прищитоподібних залоз вкрита сполучнот­канинною оболонкою, від якої всередину залози відходять сполучнотканинні проша­рки. Останні містять велику кількість кро­воносних судин і поділяють прищитоподібні залози на групи епітеліальних клітин.

Функція прищитоподібних залоз повніс­тю не вивчена, але встановлено, що вони виробляють паратгормон, який регулює обмін кальцію та фосфору в крові і тим са­мим впливає на збудливість нервової та м’язової систем. Видалення залоз призво­дить до підвищення збудливості централь­ної нервової системи, корчів та смерті від тетанії.

Розвиваються прищитоподібні залози із епітелію третьої й четвертої зябрових ки­шень. На 7-ому тижні розвитку зачатки за­лоз відокремлюються від стінок зябрових кишень і в процесі росту переміщуються у каудальному напрямку. Формуючись, залози поступово займають своє постійне положення на задній поверхні правої та лівої часток щитоподібної залози.

У новонародженого сумарна маса прищитоподібних залоз не перевищує 10 мг, до року вона досягає 20—30 мг, до 5 років подвоюється, до 10 — зростає в три ра­зи, а до 20 — досягає постійної величини, не змінюючись протягом усього наступ­ного життя людини.

Мал. 225. Прищитоподібні залози (вигляд ззаду)

1 — верхні прищитоподібні залози; 2 — Щитоподібна залоза; 3 — нижні прищито­подібні залози; 4 — Глотка

Кровопостачання прищитоподібних залоз здійснюється гілками верхніх та ниж­ніх щитоподібних артерій, а також із стравохідних і трахейних гілок. Венозна Кров відтікає по однойменних венах.

Іннервація прищитоподібних залоз аналогічна іннервації щитоподібної залози.