Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Ендокринні залози
Вилочкова (загрудинна) залоза

Вилочкова залоза — Тимус (thymus) розташовується в передній частині верхнього Середостіння безпосередньо за грудиною (мал. 226). Нижня частина тимуса знахо­диться на рівні хрящів четвертих ребер. Верхня частина органа нерідко заходить у нижні відділи передтрахейного міжфасційного проміжку і лежить позаду грудино-під’язикового та грудино-щитоподібного м’язів. Передня поверхня тимуса випукла, прилягає до задньої поверхні ручки та тіла грудини (до рівня ІV ребрового хряща). Позаду тимуса знаходиться верхня частина осердя, яке покриває спереду початкові відділи аорти та легеневого стовбура, дуга аорти з великими судинами, котрі відхо­дять від неї, ліва плечоголовна та верхня порожниста вени.

Мал. 226. Вилочкова залоза (тимус)

1 — вилочкова залоза (права та ліва частки); 2 — внутрішні грудні артерія та вена; 3 — осердя (перикард); 4 — ліва легеня; 5 — ліва плечоголовна вена

Тимус складається з двох витягнутих у довжину й асиметричних за величиною ча­сток: правої та лівої (lobus dexter et lobus sinister). У своїй середній частині частки зро­стаються між собою або тісно стикаються одна з одною. Нижня частина кожної частки розширена, а верхня звужена. Вершини обох часток спрямовані вверх і виходять у ді­лянку шиї у вигляді двозубих вил, звідки й походить українська назва залози. Ліва час­тка вилочкової залози приблизно в половині випадків довша, ніж права.

Ззовні вилочкова залоза вкрита тонкою сполучнотканинною капсулою (capsula thymi), від якої всередину органа відходять міжчасточкові перегородки (septa interlobularia), що поділяють речовину тимуса на часточки (lobuli thymi), розміри яких коливаються від 1 до 10 мм. Кожна часточка складається з кіркової та мозко­вої речовин. Кіркова речовина вилочкової залози (cortex thymi) має темніше забарв­лення і розташовується по периферії часточки, мозкова речовина вилочкової залози (medulla thymi) більш світла, займає центральну частину часточки. Межа між кірко­вою та мозковою речовинами не завжди чітко виражена.

Строма тимуса представлена сіткою ретикулярних клітин та ретикулярних во­локон, а також епітеліальними клітинами зірчастої форми — епітеліоретикулоцитами, які з’єднуються між собою за допомогою відростків. У петлях цієї сітки зна­ходяться лімфоцити тимуса (тимоцити), що в кірковій речовині лежать більш щільно, ніж у мозковій. У мозковій речовині наявні тимічні тільця (тільця Гассаля), котрі утворені концентричним нашаруванням епітеліальних клітин, в цитопла­змі яких містяться великі вакуолі, гранули каротину та грубі пучки фібрил.

Вилочкова залоза виконує багато функцій. Вона виробляє гормон — тимозин, який контролює Обмін вуглеводів та кальцію в організмі, регулює ріст скелета лю­дини (особливо в перші 10—15 років життя). Крім того, вважають, що в дитячому віці вилочкова залоза гальмує Розвиток статевих органів. Але основна функція цієї залози — це її участь у виробленні імунітету до багатьох захворювань. У вилочковій залозі відбувається диференціювання Т-лімфоцитів (тимусозалежних), які утво­рюються із стовбурових клітин червоного кісткового мозку і надходять у цей орган з Кров’ю. Т-лімфоцити набувають у вилочковій залозі властивостей, які забезпечу­ють захисні реакції проти клітин, що в силу різних пошкоджень стають для органі­зму чужорідними. Із вилочкової залози Т-лімфоцити з током крові потрапляють у периферичні Органи імунної системи (Мигдалики, Лімфатичні вузли, лімфоїдні вуз­лики, які розміщені в стінках порожнистих органів травної й дихальної систем, се­лезінку). Вилочкова залоза є центральним органом імунної системи. Рання втрата функцій вилочкової залози тягне за собою неповноцінність імунної системи.

Розвиток та вікові особливості вилочкової залози. Вилочкова залоза розвива­ється у вигляді парного органа із епітелію головної кишки. У людини вилочкова за­лоза закладається як парне вип’ячування епітелію ІІІ та ІV зябрових кишень в кінці першого — на початку другого місяців внутріутробного розвитку. Епітеліальні елементи, що походять з ІV-их кишень, незабаром редукуються і стають основою для виникнення розташованих поряд із основною закладкою вилочкової залози неінкапсульованих додаткових вузликів вилочкової залози. Зачатки тимуса ростуть у каудальному напрямку, подовжуються, потовщуються, наближаються один до од­ного. Витягнута в довжину тонка верхня частина зачатка залози поступово зникає, а нижня потовщена частина утворює частку вилочкової залози. На 5-му місяці вну­тріутробного розвитку тимус має часточкову будову, в ньому добре помітні кіркова та мозкова речовини. Тимус формується раніше інших органів імунної системи і до моменту народження має значну масу — в середньому 13,3 г. Максимальних розмі­рів тимус досягає до періоду статевого дозрівання. В 10—15 років маса залози складає в середньому 37,5 г. Після 16 років маса тимуса внаслідок вікової інволюції поступово зменшується і в 16—20 років дорівнює в середньому 25,5 г,в 21—35 ро­ків — 23,3 г, а у віці 50—90 років вона складає 13,4 г.

У міру збільшення віку змінюється і мікроскопічна будова тимуса. Після наро­дження (приблизно до 10 років) у тимусі переважає кіркова речовина. В 10 років розміри кіркової і мозкової речовин приблизно однакові (співвідносяться як 1:1). Потім зона кіркової речовини стає тоншою, кількість тимоцитів зменшується і по­ступово мозкова речовина починає переважати над кірковою. Поряд з перебудовою і зміною співвідношення кількості кіркової та мозкової речовин у паренхімі тимуса рано з’являється жирова тканина. Окремі жирові клітини виявляються в тимусі в дітей у 2—3 роки. Пізніше разом із сполучною тканиною розростається і жирова тканина. До 30—50 років життя жирова тканина заміщує більшу частину паренхіми тимуса, а в людей старших 50 років вона складає 90 %. Однак паренхіма залози (лімфоїдна тканина) в процесі вікової інволюції повністю не зникає навіть у старечо­му віці, а зберігається у вигляді острівців, оточених жировою тканиною.

Кровопостачається вилочкова залоза гілками артерій, що відходять від внутрі­шньої грудної Артерії, від увігнутої (нижньої) поверхні дуги аорти і плечоголовного стовбура, які у міжчасточкових перегородках діляться на більш дрібні гілки. Вони проникають у середину часточок, де розгалужуються до капілярів. Вени тимуса впадають у плечоголовні вени, а також у внутрішні грудні вени. Лімфатичні судини вилочкової залози формують глибоку паренхіматозну та поверхневу підкапсулярну сітки. Паренхіматозна сітка краще розвинена у кірковій речовині часточок. Ідучи поряд з кровоносними, лімфатичні судини лишають залозу і прямують до передніх середостінних та трахеобронхіальних лімфатичних вузлів.

Іннервація вилочкової залози здійснюється парасимпатичними гілками блукаю­чого нерва та симпатичними волокнами зірчастого та верхнього грудного вузлів симпатичного стовбура.