Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Ендокринні залози
Гіпофіз

Гіпофіз (hypophysis) — невелика кулястої чи овальної форми залоза, що розміщу­ється у гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки (мал. 227). Зверху гіпофіз прикритий відростком твердої мозкової оболонки, так званою діафрагмою сідла, яка відділяє його від порожнини черепа. Через отвір у цій діафрагмі гіпофіз з’єднується з лійкою гіпоталамуса проміжного мозку.

Маса гіпофіза у чоловіків становить приблизно 0,5 г, у жінок — 0,6 г. Розміри гіпофіза незначні: довжина — 8—10 мм, ширина — 12—15 мм, висота — 5—6 мм. Максимальних розмірів гіпофіз досягає у 20-річному віці, після чого його розміри не змінюються. У жінок під час вагітності гіпофіз значно збільшується і залишаєть­ся таким після пологів на все життя.

Будучи анатомічно єдиним, гіпофіз поділяється на дві частки, які мають різні походження, будову і функцію: передню (lobus anterior) та задню (lobus posterior). Передня частка, або аденогіпофіз (adenohypophysis) розвивається із епітелію рото­вої бухти шляхом пальцеподібного вип’ячування глоткової (гіпофізарної) кишені. Вона виникає спочатку як залоза зовнішньої секреції, але незабаром протока її ре­дукується і вона стає залозою внутрішньої секреції. Сліди колишньої протоки можуть іноді залишатись у вигляді каналу (canalis craniopharyngeus), який іде від дна турецького сідла до глотки. Задня частка, або нейрогіпофіз (neurohypophysis) за­кладається пізніше, ніж передня, і представляє собою виріст із проміжного мозку (шляхом вип’ячування дна ІІІ шлуночка). Із верхньої частини цього вип’ячування, яке залишається порожнистим, утворюється сірий горб з лійкою, а з нижньої — за­дня частка гіпофіза та гіпофізарна ніжка.

Мал. 227. Гіпофіз (за Р. Д. Синельниковим)

1 — передня мозкова артерія; 2 — Зоровий нерв; 3 — зорове перехрестя; 4 — середня мозкова артерія; 5 — лійка; 6 — гіпофіз; 7 — Окоруховий нерв; 8 — задня мозкова артерія; 9 — основна (базилярна) артерія; 10 — Міст; 11 — артерія лабіринту; 12 — верхня мозочкова артерія; 13 — ніжка мозку; 14 — задня сполучна артерія; 15 — гіпофізарна артерія; 16 — сірий горб; 17 — Внутрішня сонна артерія; 18 — нюховий шлях (тракт); 19 — передня сполучна артерія.

Передня частка гіпофіза значно більша від задньої. Вона складає 70—80 % всієї маси гіпофіза. В передній частці виділяють найбільшу дистальну частину (pars distalis), яка займає передню ділянку гіпофізарної ямки, проміжну частину (pars intermedia), що розміщується на межі із задньою часткою, та горбову частину (pars tuberalis), що йде вверх і з’єднується з лійкою гіпоталамуса. Паренхіма передньої частки гіпофіза представлена кількома типами залозистих клітин, між тяжами яких розміщуються синусоїдні кровоносні капіляри. В зв’язку з великою кількістю кро­воносних судин передня частка має блідо-рожевий з червонуватим відтінком колір.

Задня частка складається з нервової частки (lobus nervosus), яка міститься у зад­ній частині гіпофізарної ямки, і лійки (infundibulum), що розміщується позаду туберкулярної частини аденогіпофіза. Задня частка гіпофіза утворена із нейрогліальних клітин (пітуїцитів), нервових волокон, які йдуть від нейросекреторних ядер гіпота­ламуса у нейрогіпофіз, і нейросекреторних тілець.

Гіпофіз за допомогою нервових волокон (шляхів) і кровоносних судин функціона­льно зв’язаний з гіпоталамусом проміжного мозку, який регулює діяльність гіпофіза. Гормони передньої та задньої часток гіпофіза впливають на багато функцій організму, в першу чергу через інші Ендокринні залози. В передній частці гіпофіза виробляються такі гормони: соматотропний, або Гормон росту, адренокортикотропний, тиреотропний, гонадотропні, меланотропін, або меланоцитостимулюючий гормон та ліпотропні фактори гіпофіза. Соматотропний гормон бере участь у регуляції процесів ро­сту та розвитку організму. При надлишковому виробленні цього гормону в дитячому віці розвивається гіпофізарний гігантизм (ріст людини досягає 2 м), при недостатньому його утворенні — гіпофізарна карликовість (ріст людини не перевищує 70 см). У доро­слої людини утворення гормона росту призводить до розвитку акромегалії, коли роз­ростаються окремі частини тіла (кисті рук, стопи ніг, ніс). Адренокортикотропний го­рмон (АКТГ) стимулює секрецію стероїдних гормонів наднирковими залозами. Тиреотропний гормон (ТТГ) впливає на Розвиток щитоподібної залози і активізує про­дукцію її гормонів. Гонадотропні гормони (фолікулостимулюючий, лютенізуючий та пролактин) впливають на статеве дозрівання організму, регулюють і стимулюють роз­виток фолікулів у яєчнику, овуляцію, ріст молочних залоз та вироблення молока, про­цес сперматогенезу у чоловіків. Меланоцитостимулюючий гормон або меланотропін, який виробляється у проміжній частині передньої частки, контролює утворення пігме­нтів — меланінів у організмі. Крім того, в передній частці виробляються ліпотропні фактори гіпофіза, які впливають на мобілізацію та утилізацію жирів у організмі.

У задній частці гіпофіза — нейрогіпофізі нагромаджуються та перетворюються в активну форму два гормони: окситоцин та вазопресин, які виробляються нейросекреторними клітинами супраоптичного та паравентрикулярного ядер гіпоталаму­са. Ці гормони транспортуються до клітин задньої частки гіпофіза по аксонах, що складають гіпоталамо-гіпофізарний тракт. Із задньої частки гіпофіза ці речовини потрапляють у Кров. Гормон вазопресин звужує судини, підвищує кров’яний тиск, зменшує сечовиділення (за що його ще називають антидіуретичним гормоном — АДГ). Окситоцин підвищує тонус гладенької мускулатури, особливо матки, сечо­вого міхура, кишечника, гальмує розвиток та функцію жовтого тіла. Оскільки гіпо­фіз виробляє гормони, які стимулюють розвиток і функцію інших залоз внутрі­шньої секреції, його називають центром ендокринного апарату.

Кровопостачається гіпофіз верхніми та нижніми гіпофізарними артеріями. Нижні гіпофізарні Артерії відходять від внутрішніх сонних артерій, а верхні — від судин арте­ріального кола мозку. Верхні гіпофізарні артерії йдуть до сірого горба та лійки гіпота­ламуса, де анастомозують між собою і розпадаються на капіляри — первинну гемокапілярну сітку. Із довгих та коротких петель цієї сітки формуються ворітні венули, які йдуть по горбовій частині до передньої частки гіпофіза, де переходять у широкі сину­соїдні капіляри, утворюючи вторинну гемокапілярну сітку, що обплітає групи секрето­рних клітин. Капіляри вторинної сітки, зливаючись, утворюють виносні венули, по яких кров (з гормонами передньої частки) виноситься із гіпофіза. Задня частка кровопостачається переважно за рахунок нижніх гіпофізарних артерій. Між верхніми і ниж­німи гіпофізарними артеріями наявні довгі артеріальні анастомози. Венозна кров від гіпофіза відтікає у сплетення на основі мозку, а потім у велику (головну) вену мозку.

У іннервації гіпофіза беруть участь симпатичні волокна, які проникають в орган разом з артеріями. Крім того, у задній частці гіпофіза наявні багаточисельні відрос­тки нейросекреторних клітин, що залягають у ядрах гіпоталамуса.