Психіатрія - Г.Т. Сонник 2003

Алкоголізм та алкогольні психози

Алкоголізм - хронічне прогредієнтне захворювання, яке виникає внаслідок систематичного зловживання алкогольними напоями і супроводжується формуванням психічної та фізичної залежності від них.

Це захворювання включають до рубрики психічних тому, що по-перше, в основі хворобливого потягу до алкоголю лежать глибокі психопатологічні зміни особистості, а по-друге, тривале зловживання ним призводить до порушень психіки, дефекту особистості та розвитку алкогольних психозів.

ІСТОРИЧНІ ДАНІ.

Наукове вивчення алкоголізму почалось у 1857 році коли М. Huss в своїй книжці «Хронічний алкоголізм, або алкогольна хвороба» описав ряд його ознак і запропонував власне термін «хронічний алкоголізм». Продовжили вивчення цієї проблеми Marce (1862), К. Bonhoeffer (1906), С.С. Корсаков (1901), Ф.Е. Рибаков (1914) та С.А. Суханов (1914).

У другій половині двадцятого сторіччя розвиток вчення про алкоголізм базувався на дослідженні його клініко-біологічних складових та соціальних проявів. Так, С.Г. Жислін (1931), вперше детально описав та дослідив алкогольну абстиненцію, а І.В. Стрельчук (1959), А.А. Портнов та І.Н. Пятніцкая (1971) продовжили розробку запропонованої ще С.С. Корсаковим концепції переходу функціональних психічних розладів у органічні, висунули принцип прогредієнтності процесу та розділили його на три стадії.

РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ.

За підрахунками Е.А. Бабаян, М.Х. Еонопольського (1987), Н.І. Kaplan, B.J. Sadock (1996) кількість хворих на алкоголізм становить в середньому 6,2-14,8% дорослого населення.

Вивчення епідеміології алкоголізму стикається з серйозними труднощами через велику кількість так званого «прихованого алкоголізму» («home drinkers»). Досить надійним критерієм поширеності алкогольної залежності слугує показник кількості вжитого абсолютного етанолу, що приходиться на душу населення протягом року. Так, наприклад, у 1995 році цей показник склав у Франції 18,6 л, а у Росії - 20 л. Саме у цих країнах, за даними ВООЗ, була зареєстрована і найбільша кількість хворих на алкоголізм у популяції.

ЕТІОЛОГІЯ.

Серед факторів, що визначають розвиток алкоголізму як хвороби, потрібно виділити наступні: генетичні, фізіологічні, психологічні та соціальні.

Генетичні фактори. Ще в давнину люди вважали, що від батьків, які страждають на алкоголізм, нерідко народжуються діти з різними фізичними вадами, інтелектуальною недостатністю, з судомами і такі, які з часом теж стають алкоголіками.

Роль генетичних факторів у розвитку алкоголізму підтвержується і при порівнянні однояйцевих і двояйцевих близнюків. Значно більше поєднання випадків у однояйцевих пар. У хворих з обтяженою спадковістю нездоланий потяг до алкоголя виникає значно раніше і темпи розвитку алкоголізму носять прискорений характер порівняно з хворими з необтяженою спадковістю.

Як вважають деякі вчені, під дією алкоголя змінюється обмін речовин у організмі плоду і це потім обумовлює особливу чутливість до нього.

Фізіологічні фактори. Велике значення у походженні алкоголізму відводять порушенням обміну речовин. Зокрема, це стосується патології балансу вітамінів групи В і вітаміна С. Визнається важлива роль у порушенні співвідношення хлору і натрію у крові. Враховуючи, що у людей, які зловживають алкоголем спостерігаються дуже часті зміни настрою,

вважають, що в етіології алкоголізму велике значення відіграє порушення рівноваги між адреналіном і адренохромом.

Психологічні фактори мають значення у розвитку алкоголізму, через те, що нетривала стимулююча дія алкоголю знижує тривожність, напруження, зменшує страх. Певне значення відіграє темперамент людини, особистісні риси.

Одні легко контактують з людьми, люблять компанії, інші, навпаки, прагнуть залишатися на самоті, але і ті і інші можуть страждати на алкоголізм, хоча мотивація до алкоголізації у них залишається різною - у одних прагнення до спілкування, у інших - спроби полегшити самотність. Алкоголь сприяє появі відчуття задоволення, ейфорії, розслабленості, полегшення. Перше змушує певну групу людей вживати алкоголь як засіб для отримання задоволення, легкого проведення часу. До них відносять осіб примітивних, з обмеженими інтересами, тих, що не вміють знайти собі заняття або ті, що звикли отримувати легке, доступне задоволення. В іншому випадку мова йде про осіб, які при складних життєвих ситуаціях не можуть з ними впоратись і знаходять у алкоголі почуття спокою, відходу від реальності, хоча б на деякий час.

Велике значення має формування особистості: виховання отримане людиною у сім'ї, школі. В одних випадках виховується особистість, яка вимагає легкого задоволення. В інших - особистість, яка потребує надмірної опіки, не вміє протистояти життєвим негараздам. Частина осіб хибно свою професійну діяльність у сфері виготовлення, збереження або продажу спиртних напоїв, вважаючи саме її причиною захворювання.

У ряді випадків алкоголізм у дітей та підлітків є результатом прагнення бути схожими на дорослих. Іноді алкоголізація є протестом проти нецікавого, буденного життя.

Соціальні фактори - це комплекс чинників, що сприяють зловживанню алкоголем, який включає певні особливості виховання, освіту, сімейний стан, матеріальне забезпечення, положення індивіда у суспільстві, ставлення держави до проблеми алкоголізму та ін.

Доведено, що серед алкоголіків більшість складають неодружені, самостійні або ж розлучені особи. Матеріальний стан відіграє роль на перших етапах алкоголізму, потім з розвитком захворювання відбуваються зміна положення індивіда в суспільстві та зниження соціального статусу з втратою або зменшенням заробітку, але прийом алкоголю при цьому не зменшуєтся.

Політика країни найчастіше залежить від загальнонаціональних традицій та релігійних установок. Так, у мусульман і протестантів вживання алкоголю заборонено. До соціальних факторів належить, і може бути одним із найголовніших, легка доступність алкогольних напоїв, тисячолітні традиції вживання спиртного у найрізноманітніших ситуаціях.

Сукупність цих факторів сприяє розповсюдження побутового пияцтва, із якого потім розвивається хронічний алкоголізм. Потрібно підкреслити, що межі між пияцтвом і хронічним алкоголізмом нечіткі.

ПАТОГЕНЕЗ.

За умови хронічного зловживання спиртними напоями порушуються ферментативні процеси, обмін біогенних амінів (норадреналіну, серотоніну), особливо у мозку і гіпоталамусі.

Певне значення у патогенезі алкоголізму надають розладам вітамінного обміну (В1); коливанням вмісту цукру у крові (гіпер- і гіпоглікемії), які викликають своєрідне «голодания», зокрема до етанолу, і сприяють повторній алкоголізації. Певну увагу приділяють стану вегетативної нервової системи з почерговою перевагою функціонування симпатичного і парасимпатичного її відділів.

Важливе місце у патогенезі алкоголізму відводять факторам природнього та штучного імунітету. Вказують на збільшення продукції морфіноподібних речовин, що, можливо, й призводить до розвитку фізичної

залежності від алкоголю.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ ПРИ АЛКОГОЛІЗМІ

І. Гостра алкогольна інтоксикація

1. Звичайне алкогольне сп’яніння:

✵ легкий ступінь;

✵ середній ступінь;

✵ важкий ступінь.

2. Патологічне сп’яніння.

II. Хронічна алкогольна інтоксикація

1. Побутове (звичне) пияцтво.

2. Алкоголізм:

✵ І стадія (астенічна);

✵ II стадія (наркоманічна);

✵ III стадія (енцефалопатична).

3. Дипсоманія.

4. Алкогольні психози:

✵ гострі алкогольні психози - біла гарячка, гострий алкогольний галюциноз, гострий алкогольний параноїд;

✵ хронічні алкогольні психози - хронічний алкогольний галюциноз, алкогольне маячення ревнощів, Корсаковський психоз, алкогольний псевдопараліч.

ГОСТРА АЛКОГОЛЬНА ІНТОКСИКАЦІЯ.

При легкому ступені сп'яніння настає збудження, піднесений настрій, бадьорість, почуття благополуччя. Реальна дійсність, взаємовідносини між людьми оцінюються неадекватно. Пригнічуються тривога і страх, що свідчить про транквілізуючу дію алкоголю. Відмічається рухова розгальмованість та порушення координації рухів. Прискорюється темп мислення, поведінка визначається домінуючим афектом, знижується здатність до критичної оцінки власних дій.

У зв'язку з цим хворий у стані сп'яніння часто не може відмовити у проханнях, стає занадто добрим, щедрим, багато обіцяє. Людина у стані сп'яніння буває занадто комунікабельною, легко заводить знайомства, відрізняється багатослівністю, розповідає про свої переживання значно перебільшуючи їх. Втрачається почуття такту і дистанції, переоцінюються свої можливості, виникає хвастливість та необачність.

Нерідко відмічається афективна нестійкість - ейфорія змінюється озлобленістю, агресією, плаксивістю. Почуття симпатії легко переходить у антипатію і ворожістю. На цій стадії розгальмовуються вітальні почуття: підвищується апетит, лібідо, примітивна емоційність.

У цілому описану картину сп'яніння можна назвати ейфоричною формою сп'яніння. Існують також дисфоричні форми, для яких характерні переважання поганого настрою, конфліктність, агресивність, придирливість, суїцидальні думки та спроби.

Алкоголь порушує інтелектуально-мнестичні функції експериментально доказано, що 10-15 грамів чистого алкоголю порушують виконання психологічних тестів, погіршують розуміння інструкцій, запам'ятовування, рахування. Сп'яніння супроводжується погіршенням здатності до рахувальних операцій, ослабленням комбінаторних асоціативних процесів, зорових та слухових сприйняттів, швидкості реакції.

Вегето-судинні зміни проявляються гіперемією обличчя, відчуттям тепла, розширенням периферичних судин, тахікардією, підвищенням AT, прискоренням дихання, а пізніше його сповільненням. Підвищується секреція слинних і травних залоз, прискорюється перистальтика, підвищується діурез.

Середній ступінь алкогольного сп'яніння характеризується перед усім гальмуванням вищих відділів ЦНС. При цьому відмічається загальна в'ялість, зниження темпу мислення, порушення ходи. Мова п'яного стає дизартричною, в ній зустрічається багато повторень. Може розвинутися розлад орієнтування у оточуючому з втратою контроля над власною поведінкою. Завдяки цьому з'являється цинічні вислови, втрата сором'язливості, неприкрита сексуальність, здійснюється відправлення фізіологічних потреб при сторонніх тощо.

Глибокий ступінь сп'яніння. Це стан, при якому спостерігаються різні по глибині розлади свідомості аж до коми. Можуть виникати мимовільні відходження сечі та калу, епілептичні напади.

Часто настає м'язова гіпотонія, зниження температури, пригнічуються рефлекси, відмічається мідріаз, горизонтальний ністагм, гіпостезія, аж до повного зникнення больових відчуттів. Шкіра стає блідою і холодною. Інколи виникають пірамідальні знаки, симптоми орального автоматизму. Останні характерні для алкогольної коми. Смерть може наставати внаслідок пригнічення життєво важливих функцій через параліч бульбарних центрів.

Особи, що перенесли тяжкі стани сп'яніння, нічого не пам'ятають про те, що відбувалося, довго залишаються астенічними, адинамічними, з явищами атаксії, дизартрії, вегетативними розладами.

Період простого алкогольного сп'яніння триває після прийому великої кількості алкоголю у середньому від 6-7 до 12 годин. Після враженого сп'яніння настає амнезія - «алкогольні палімпсести», «латана пам'ять», спостерігається астенія, головний біль, субдепресія, відмічається ністагм, знижується чутливість рогівки, реакції зіниць на світло. Можливі гіпестезії, анальгезії. Знижується смакові сприйняття, сприйняття тепла і холоду, нюх, уповільнюється період адаптації і т.ін.

Патологічне сп'яніння. Це гострий короткочасний психотичний стан, що рідко зустрічається. Він характеризується раптово виникаючим глибоким потьмаренням свідомості і нагадує присмерковий розлад свідомості.

Патологічне сп'яніння розвивається після прийому невеликої кількості спиртного, рідше на фоні середнього ступеню сп'яніння.

При цьому зникають зовнішні ознаки сп'яніння. Хода і мова без змін, поведінка зумовлена внутрішніми психотичними, імпульсивними мотивами, почуттям тривоги, страху, які можуть змінюватися немотивованою злобою, люттю. Ці реакції можуть виникати на основі маячних і галюцинаторних переживань.

Іноді у стані патологічного сп'яніння дії хворих позбавлені спрямованості і проявляються у формі безглуздих актів нападу, захисту, або втечі. Це призводить до тяжких антисоціальних вчинків. Такі дії супроводжуються або криком, стереотипним повторенням одних і тих же слів, або мовчазною зосередженістю.

В залежності від особливостей клінічного перебігу виділяють наступні форми патологічного сп'яніння: присмеркову, деліріозну, галюцинаторно-параноїдну та маніакальну.

Якщо у стані патологічного сп'яніння хворі скоюють кримінальні вчинки, їх визнають неосудними.

МЕТОДИ ЕКСПЕРТИЗИ АЛКОГОЛЬНОГО СП’ЯНІННЯ.

Амбулаторний огляд - опитування про дозу та вид випитого алкогольного напою, оцінка скарг, зовнішнього вигляду, поведінки, ходи, мови та інших об’єктивних критеріїв неврологічного та психічного стану, а також стану внутрішніх органів.

Реакція А.М. Рапопорта - у 2 пробірки наливають по 2мл дистильованої води, пропонують особі, що обстежується, дути в одну з них через довгу скляну трубку протягом 15 секунд, потім у обидві пробірки, додають по 15 крапель чистої сірчаної кислоти і по 1 краплі 0,5% розчину марганцевокислого калію. При наявності алкоголю у видихуваному повітрі спостерігається зміна кольору марганевокислого калію, а у контрольній пробірці зберігається світло-рожевий колір.

Методика Л.А. Мохова та І.П. Шинкаренка - досліджуваному пропонують дути через спеціальну трубку. При наявності у видихуваному повітрі парів алкоголю сухий реагент у трубці змінює жовтий колір на зелений або блакитний.

ХРОНІЧНИЙ АЛКОГОЛІЗМ.

Хронічний алкоголізм - це захворювання, що виникає внаслідок систематичного вживання алкогольних напоїв, харктеризується патологічним потягом до них і призводить до психічних та соматичних розладів, а також порушення соціальних взаємовідносин індивіда.

Провідним синдромом захворювання виступає наркоманічний або синдром залежності, який має наступні ознаки:

✵ хворобливий, непереборний потяг до алкоголю та втрата самоконтролю при вживанні спиртного ("психічна залежність");

✵ розвиток абстинентного синдрому - поява психічних та соматоневрологічних симптомів хвороби при утриманні від вживання алкоголю (розлади сну, жахливі сновидіння, тремор, неспокій, гіпнагогічні галюцинації, хворобливі відчуття у внутрішніх органах і т. ін.) - "фізична залежність";

✵ зміна толерантності - збільшення чи зменшення індивідуальної чутливості до алкоголю;

✵ психотоксична дія - розлади психічної діяльності після одноразових доз і зміни особистості при тривалому вживанні;

✵ зміни соматичних і неврологічних функцій.

Алкоголізм виникає поступово, непомітно для оточуючих і самого майбутнього алкоголіка. Цей період називається побутовим, або звичним, пияцтвом. Алкоголь на цьому етапі вживають від випадку до випадку, але у великій кількості. У стані сп'яніння спостерігається блювота, однак блювотний рефлекс з часом пригнічується, що є однією з ознак початку захворювання.

Побутове пияцтво триває в середньому від 5 до 10 років. У чоловіків зазвичай починається у віці 20-30 років, у жінок у віці 25-35 років.

Алкоголізм поділяють на три стадії:

I стадія - початкова, легка, неврастенічна;

II стадія - середня (наркоманічна);

III стадія - кінцева, тяжка, енцефалопатична.

Загальними динамічними ознаками алкоголізму є розвиток пристрасті до алкоголю, становлення і динаміка фізичної залежності, зміна толерантності до спиртних напоїв, порушення психічної діяльності, патологічні зміни у соматичній і неврологічній сферах.

Перша стадія алкоголізму.

В цій стадії розрізняють наступні ознаки:

1. Психічна залежність від алкоголю у вигляді обсесивного синдрому.

2. Відсутність фізичного потягу до алкоголю.

3. Зростаюча толерантність (стійкість до спиртних напоїв).

4. Зміна форм сп'яніння.

5. Перехід від епізодичного до систематичного прийому алкоголя.

6. Формування неврастенічного синдрому з початковими проявами психічних розладів.

7. З боку соматичної сфери - розлади апетиту, нетривалі розлади системи травлення, неприємні відчуття і біль у окремих органах.

8. З боку нервової системи - периферичні локальні неврити, посилення сухожилкових та періостальних рефлексів, гіпергідроз.

Найчастіше чинниками актуалізації алкогольного потягу є ситуаційно-побутові моменти (сварка у родині, негаразди на роботі, горе та ін.) або коливання настрою. Фізичного потягу до алкоголю на цій стадії захворювання ще немає.

Наприкінці цієї стадії доза алкоголю, що вживається задля сп'яніння збільшується у 3-5 разів. Одночасно знижується контроль за кількістю випитого.

Неврастенічний синдром виражається у вегетативно-судинних розладах, неврастенічній і астенічній симптоматиці, безсонні, певному загостренні особистісних рис, які у майбутньому призводять до психопатизації.

Друга стадія алкоголізму.

При другій стадії алкоголізму спостерігається:

1. Психічна залежність від спиртних напоїв обсесивного характеру з втратою кількісного контролю над вживанням алкоголю і прагнення до фізичного комфорту в стані сп’яніння.

2. Фізична залежність у вигляді компульсивного потягу до алкоголю.

3. Зміна реактивності на алкоголь проявляється у вигляді встановлення максимальної толерантності, виникненням амнезій, систематичним пияцтвом, псевдозапойними ексцесами.

4. Поступове формування психопатободібного синдрому (астенічного, істеричного, експлозивного, апатичного типів).

5. Порушення функціонування внутрішніх органів (гастрит, гепатит) та систем ( серцево-судинної, дихальної, сечостатевої та ін.).

6. Нервова система - розлади вегетативних функцій, поліневрити, мізочковий та інші мозкові синдроми.

Одним з головних критеріїв другої стадії є поява фізичної залежності, яка полягає у постійній необхідності поповнювати організм новими порціями спиртних напоїв. Інакше настає абстинентний синдром, що тяжко переноситься і проявляється розладами з боку серцево-судинної, вегетативної систем, шлунково-кишкового тракту та ін.

Хворі скаржаться на прискорення або сповільнення пульсу, блювоту, пронос, головний біль, слабкість, тремтіння у кінцівках, гіпергідроз, лихоманку.

Такі ж розлади виникають вранці після прийому великої кількості алкоголю і носять назву похмільного синдрому. Його прояви вдається полегшити неспецифічними засобами (кефіром, томатним соком, розсолом) або тонізуючими процедурами (душ, ванна).

Абстинентний синдром дуже стійкий. Лікування може повністю зняти або зменшити його, але при відновленні пиятики він знову проявляється, навіть після тривалих періодів утримання від алкоголізації.

В другій стадії алкоголізму можуть виникати алкогольні (металкогольні) психози.

Третя стадія алкоголізму.

Формується через 8-10 років після початку зловживання алкоголем. Має наступні основні ознаки:

1. Психічний потяг до алкоголю зумовлений потребою у своєрідному психічному комфорті, носить компульсивний характер.

2. Виразна фізична залежність з абстинентним синдромом.

3. Реактивність організму продовжує змінюватися: знижується толерантність, окрім псевдозапоїв з'являються справжні або систематичне п'янство, з низькою толерантністю і відсутністю ситуаційного контролю.

4. Подальше зниження особистості з помітними змінами інтелектуально-мнестичних функцій. Деменція нівелює індивідуальні особистісні риси.

5. Алкогольні (металкогольні) психози.

6. Ураження органів і систем, у деяких випадках з незворотніми змінами (цироз печінки, серцево-судинна недостатність тощо).

7. Загострення неврологічної симптоматики.

Синдром психічного потягу до алкоголю змінюється поглибленою фізичною залежністю. Вживання алкоголю носить характер справжніх запоїв: 3-4 дні безперервного пияцтва з 10-15 днями так званого світлого проміжку. Запой завжди починається з компульсивного потягу, толерантність знижується, особливо добова.

Алкоголік вживає спиртні напої щоб знову відчути фізичний комфорт, або хоча б позбавитися відчуття загальної слабкості, нездужання, провини. Хворий швидко п'яніє, досягаючи стану вираженої інтоксикації. Вживають найчастіше сурогати, так як вони дають більш виражене почуття сп'яніння у відносно невеликих дозах.

Відбуваються подальші інтелектуально-мнестичні розлади - хворі втрачають зацікавленість у суспільному житті, виробничі справи їх не цікавлять, як правило вони втрачають роботу, починають вести паразитичний спосіб життя, руйнується сім'я.

Особистість хворих нівелюється, різкі психопатичні прояви зглажуються, що робить більшість хворих з III стадією схожими один на одного - спустошеними, байдужими до оточуючого, з інтересами звуженими на задоволенні потреби у алкоголі (алкогольна деменція).

Розрізняють два типи алкогольного недоумства:

Еректильний - спочатку нагадує експлозивну форму психопатії - з збудливістю, агресивністю, гнівливими спалахами без істотних причин на фоні нерозважливості та непоміркованості з елементами нетримання емоцій, підвищеної говірливості, плаского гумору.

Торпідний - характеризується млявістю, апатією, байдужістю, іноді ейфоричним відношенням до оточуючого.

На III стадії захворювання помітні органічні симптоми недоумства зниження пам'яті та критики. У 13% випадків відмічаються алкогольні психози. Виявляється загальне погіршення опірності організму, у результаті чого ці особи частіше за все помирають від різноманітних інтеркурентних захворювань (грип, запалення легень та ін.). Захворювання внутрішніх органів і систем носять хронічний і малозворотній характер (виразка шлунку, цироз печінки, інфаркт міокарду і т.д.).

Відмічаються більш виражені розлади нервової системи у вигляді дискоординації рухів, інсультів, тромбозів мозкових судин, судинних кризів з наступними парезами і паралічами.

АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ.

Хронічний алкоголізм у приблизно 10% випадків призводить до розвитку алкогольних психозів, найчастіше за все алкогольного делірію (білої гарячки) - до 90% усіх алкогольних психозів.

ГОСТРІ АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ.

Гострий алкогольний делірій - психоз, що розвивається зазвичай на фоні тривалого важкого синдрому алкогольної абстиненції.

Як вказувалося раніше, для синдрому абстиненції характерне безсоння з жахливими сновидіннями. По мірі ускладнення синдрому абстиненції ці сновидіння стають дедалі жахливішими, приймають авантюрно-детективний характер (бійки, вбивства, погоня, стрибки через безодню і т.д.). Потім частково заповнюються зоологічним змістом - різні дрібні тварини. І, нарешті, хворий практично не спить вночі, і, зазвичай, у цю ніч його жахливі сни наче проектуються назовні. Виникають різноманітні зорові галюцинації, що можуть заповнювати увесь оточуючий простір. У хворих відсутнє орієнтування у часі (здається, що час йде швидше) і в оточуючій реальності, але зберігається орієнтування у власній особистості.

Спостерігається розмашистий тремор усього тіла, звідси назва цієї хвороби - delirium tremens ( тремтячий делірій). Хворим здається, що вони в пеклі, у в'язниці і т.д. Вони відчувають безперервний потік яскравих сценоподібних зорових галюцинацій, найчастіше загрозливого характеру. Вони бачать небіжчиків, страшні обличчя, дрібних тварин: гризунів, земноводних і т.д., але завжди у зменшеному вигляді(мікрозоопсії); велику кількість комах, чортів і все це безперервним хороводом обертається навколо хворого. Можуть бути, хоча і рідше, також слухові галюцинації: крики, свист і т.д., тактильні: відчуття ниток у роті, потік води; нюхові: запах сірки та ін.

Характерне поєднання страшного зі смішним. Наприклад: навколо стрибають чорти, які погрожують хворому і в той же час підносять йому чарочку горілки і сміються. Все це відображається на поведінці хворих, які то відмахуються від комах, то ховаються під ліжко, то сміються.

Максимум виразності психотичний стан набуває при алкогольному делірії в нічний час. Вранці галюцинації зникають, збудження хворого зменшується, однак наступної ночі відбувається загострення психозу.

У середньому тривалість делірію складає 5-7 днів. Небезпечний він перш за все тим, що хворі відчуваючи страх, можуть скоїти агресивні дії щодо оточуючих або самогубство. Окрім того, тривале збудження та важка інтоксикація хворих може призвести в окремих випадках до смерті внаслідок серцевої недостатності, пневмонії або набряку легень.

Несприятливий перебіг також мають такі варіанти делірію, як професійний (хворий під час психозу імітує свою професійну діяльність) і муситуючий (проявляється інкогерентністю мислення та хаотичною моторною активністю).

В окремих випадках після перенесеної білої гарячки у хворих може розвинутися корсаковський психоз (втрата пам'яті на події, що відбуваються безпосередньо на теперішній час, амнестичне дезорієнтування, псевдоремінісценції, конфабуляції в поєднанні з поліневритами).

Гострий алкогольний параноїд - психотичний стан, що характеризується неглибоким порушенням свідомості, яскравим, афективно насиченим маяченням відношення і переслідування, супроводжується страхом, тривогою, епізодичними ілюзіями і галюцинаціями. Поведінка хворих визначається фабулою маячення. Тривалість гострого алкогольного параноїду від декількох днів до місяця.

Гострий алкогольний галюциноз - цей психоз також розвивається гостро, але на відміну від делірія, по-перше, перебігає при ясній свідомості з збереженням повного орієнтування у часі, місці і власній особистості; по- друге, при ньому спостерігаються виключно слухові галюцинації. Крім того, гострий алкогольний галюциноз може проявлятися як в період абстиненції, так і на висоті зловживання алкоголем.

Хворий безперервно чує голоси, які то звертаються до нього, то обговорюють його між собою. Зміст цих висловлювань пов'язаний з пияцтвом хворого. Вони погрожують йому, називають п'яницею і неробою. При цьому також можливі агресивні дії щодо оточуючих або самогубство хворих. Тривалість гострого алкогольного галюциноза в середньому 2-3 тижні.

ХРОНІЧНІ АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ.

Хронічний алкогольний галюциноз. Зустрічається дуже рідко. Хворі протягом ряду років майже безперервно чують голоси, звикають до них і перестають звертати на них увагу. Настає емоцюйне сплощення. Більшість дослідників відносить хронічний алкогольний галюциноз до шизофренії, яка поєднана з алкоголізмом.

Алкогольне маячення ревнощів. Цей психоз найбільш часто проявляється немотивованими, безглуздими ідеями ревнощів по відношенню до своєї дружини. Такі хворі можуть бути соціально небезпечними, скоїти вбивство дружини, дітей або уявного коханця.

При багаторічному зловживанні алкоголем на III стадії захворювання може сформуватись недоумство, зумовлене органічним ураженням головного мозку. На цій стадії спостерігаються так звані енцефалопатичні психози, до яких належать корсаковський психоз, енцефалопатія Гайє-Верніке та ін.

Корсаковський психоз характеризується важкими порушеннями пам’яті та свідомості (фіксаційна амнезія, конфабуляції та амнестине дезорієнтування), пригніченим настроєм у пацієнтів, поліневрітами.

Алкогольна енцефалопатія Гайє-Верніке - дуже важкий стан, який супроводжується явищами гострої інтоксикації та різноманітними неврологічними порушеннями. Хворі знаходяться в стані оглушення яке поступово може переходити в сопор або кому. Прогноз несприятливий.

ЛІКУВАННЯ.

Медична допомога при тяжкому алкогольному сп’янінні:

✵ Штучне викликання блювоти та промивання шлунку. Викликати блювоту можна за допомогою підшкірного введення 0,25-0,5 мл 1% розчину солянокислого апоморфіну (одночасно тамує збудження).

✵ Видалення сечі за допомогою катетера (при затримці сечовиділення).

✵ Прийом 5-10 крапель нашатирного спирту на 1/2 стакану води.

✵ При порушенні серцевої діяльності і коматозному стані - підшкірні введення 1-2 мл 10% розчину кофеїн-бензонату натрію, п/ш чи в/в ін’єкція 1-3 мл 10% коразолу (можна повторювати через кожні 1-2 години), 1 мл кордіаміну, 1-3 мл 0,1% розчину азотнокислого стрихніну, в/в введення 200-300 мл фізіологічного розчину чи 5% розчину глюкози з 15 МО інсуліну.

✵ Вдихання суміші 90% кисню і 10% вуглекислоти.

✵ При асфіксії - вдихання кисню, штучне дихання, підшкірна ін’єкція 1 мл 1% розчину лобеліну, в/м чи в/в введення 1 мл цитітону, загальне та місцеве зігрівання.

Лікування хворих на хронічний алкоголізм.

Таке лікування проводиться у декілька етапів:

На І етапі виконують дезінтоксикаційну терапію в/в введенням 5% розчину глюкози з вітамінами С і групи В, в/м ін'єкціями сірчанокислої магнезії.

На II етапі застосовують умовнорефлекторну терапію, тобто виробляють негативний умовний рефлекс на алкогольні напої за допомогою блювотних засобів. З цією метою (краще на групових сеансах) після ін'єкції апоморфіну, або вживання відвару баранця хворим дають невелику дозу спиртного. Таким чином, поступово виробляється блювотний рефлекс на алкоголь, який потім проявляється вже без ін'єкцій апоморфіну навіть при відчутті запаху, або одній згадці про алкоголь. Цей рефлекс, однак, потребує підкріплення кожні декілька місяців.

На другому етапі застосовують метод сенсибілізації. Хворим дають таблетки тетураму (антабус), фталазолу, тріхополу які несумісні з алкоголем.

Тетурам переважно використовують у вигляді імплантаційних таблеток «Еспераль», дія яких заснована на блокуванні алкогольдегідрогенази, що призводить до інтоксикації ацетальдегідом після прийому навіть невеликих доз спиртного. Тетурам-алкогольна реакція викликає тяжкі вегетативні розлади, що змушує хворих утримуватися від вживання алкоголю. Імплантують «Еспераль» субфасціально, переважно - під лопатку, дія його триває 8-12 місяців. У випадку алкогольного ексцесу у цей період треба негайно хірургічно видалити препарат і провести масивну дезінтоксикацію.

Важливим методом лікування хронічного алкоголізму є психотерапія. Застосовуються сугестивні заходи (гіпноз, емоційно-стресова терапія). Раціональна терапія може проводитися як індивідуально з кожним пацієнтом, так і з групою.

Через те, що патологічний потяг до алкоголю як правило повністю не припиняється необхідно в комплексному лікуванні алкоголізму проводити підтримуючу (протирецидивну) терапію, яка полягає в призначенні додаткових курсів умовнорефлекторної або сензибілізуючої терапії через певні проміжки часу.

Лікування алкоголізму найбільш ефективне при наявності позитивних установок хворого на відмову від спиртних напоїв.

Лікування алкогольних психозів.

При лікуванні білої гарячки легкого та середнього ступеню тяжкості без вираженого соматичного компоненту хворим протягом 7-10 діб призначають снодійні (5-10 мл 5% розчину барбамілу), суміш Попова, суміш Равкіна, 0,5% седуксен 4,0-8,0 мл в/м або в/в з 10-15 мл 40% глюкози, нейролептики: тізерцин або аміназін по 2-3 мл 2,5% 2-3 рази на добу в/в крапельно з 500 мл 5% глюкози, галоперідол 1-2 мл 0,5% в/м, клопіксол-акуфаз по 200 мг або флуанксол в ін’єкціях по 20 мг на добу.

У разі тяжкого перебігу алкогольного делірію, або інших гострих алкогольних психозів основну увагу спрямовують на інтенсивну дезінтоксикацію, відновлення кислотно-основного балансу, запобігання гіпоксії та набряку мозку.

ЕКСПЕРТИЗА.

Лікарсько-трудова. Стан сп’яніння або звичайного похмілля не є підставою для видачі лікарняного листа. Лише у випадку необхідності переривання важких запоїв та абстиненцій небезпечних судомними нападами, суїцидальними тенденціями чи алкогольними психозами хворі лікуються по лікарняному листу амбулаторно чи стаціонарно. Хворим з корсаковським психозом, алкогольним псевдопаралічем та хронічним алкогольним галюцинозом призначають II групу інвалідності, а у перших двох випадках за потреби у сторонньому догляді і І групу. При паранояльній формі затяжних алкогольних психозів хворі можуть багато років обходитись без призначення їм інвалідності, хоча при парафренічному варіанті їм показана III група інвалідності, а при посиленні галюцинацій - II група. II група інвалідності показана також за умови різкої вираженості алкогольного слабоумства.

Військово-лікарська. Хворі на алкоголізм (за виключенням випадків алкогольного слабоумства) навіть у випадку перенесення гострих алкогольних психозів в анамнезі, визнаються придатними до військової служби. У випадку затяжних алкогольних психозів (навіть у стані ремісії) або алкогольного слабоумства хворі визнаються непридатними до військової служби і знімаються з обліку.

Судово-психіатрична. Особи, які страждають на алкоголізм у випадку здійснення протиправних вчинків визнаються осудними і несуть повну відповідальність за свої дії, а здійснення злочину у стані алкогольного сп’яніння лише обтяжує вину злочинця. Виключення складають випадки очевидного алкогольного слабоумства. Дієздатність хворих алкоголізмом у частині випадків може бути обмежена за вироком суду, наприклад, вони можуть бути позбавлені права отримувати власну зарплату.

Важливим аспектом судово-психіатричної експертизи є диференціація ускладненого і патологічного сп’яніння. Спільним для них є виражене психомоторне та афективне збудження. Окрім того, у структуру патологічного сп’яніння входять ознаки затьмарення свідомості - дезорієнтованість, порушення предметного контакту з оточуючим і беззв’язність мислення у поєднанні з галюцинаціями та уривчастою чуттєвою маячнею, що визначає статус неосудності таких хворих. Структура ускладненого сп’яніння повністю вільна від психопатології, що обумовлює висновок про повну юридичну відповідальність за свої вчинки.

Хворі, що здійснили протиправні діяння у психотичному стані визнаються неосудними і карної відповідальності не несуть. Примусове лікування призначається навіть у випадках, коли на момент суду хворі вже вийшли з психотичного стану, але потребують лікування від алкоголізму.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

1. Етіологія та патогенез хронічного алкоголізму.

2. Клінічні прояви звичайного алкогольного сп’яніння.

3. Клінічні прояви патологічного алкогольного сп’яніння.

4. Методики експертизи алкогольного сп’яніння.

5. Дайте визначення побутового пияцтва.

6. Визначення та класифікація форм хронічного алкоголізму.

7. Дайте клінічну характеристику І стадії хронічного алкоголізму.

8. Дайте клінічну характеристику II стадії хронічного алкоголізму.

9. Дайте клінічну характеристику III стадії хронічного алкоголізму.

10. Класифікація алкогольних психозів.

11. Гострий алкогольний делірій.

12. Гострий алкогольний галюциноз та гострий алкогольний параноїд.

13. Хронічні алкогольні психози, їх клінічні особливості.

14. Енцефалопатичні алкогольні психози.

15. Перша допомога при гострому алкогольному отруєнні.

16. Принципи та основні методи лікування алкоголізму.

17. Умовнорефлекторна та сенсибілізуюча терапія, їх особливості.