Медична генетика дитячого віку - С.І Сміян 2003

Загальні положення медичної генетики
Методи медичної генетики

При вивченні успадкування нормальних і патологічних ознак людини використовують різні Методи.

Генеалогічний метод — грунтується на складанні та аналізі родовідних схем. За допомогою цього методу встановлюється тип успадкування ознаки чи хвороби в межах розглянутого роду. Для складання родоводу необхідні відомості щонайменше про 3-4 покоління пробанда (обстежуваного хворого). При складанні родоводу користуються певними позначками.

Брати і сестри (сибси), їх чоловіки та жінки одного покоління розміщуються в горизонтальному ряді зліва направо в порядку народження і позначаються арабськими цифрами (1, 2, 3 і тд.). Покоління позначаються римськими цифрами (І, ІІ, III), причому першим вважається найстарше покоління.

Популяційно-статистичний метод — вивчає генетичну структуру популяцій, їх генофонд, фактори і закономірності, що обумовлюють його зберігання та зміни при зміні поколінь. В медичній генетиці популяційний метод використовується для вивчення захворюваності населення на СПАДКОВІ ХВОРОБИ, закономірностей їх поширення, частоти патологічних генотипів в певних місцевостях, містах, країнах. Наприклад, в Швеції, гетерозиготне носійство мутантного гена амавротичної ідіотії складає 1:200, а серед євреїв (ашхеназі) ця цифра ще вища — 1:50. В середньому серед населення земної кулі вона не перевищує 1:500000. Серед білого населення Південної Африки спостерігається висока концентрація мутантного гена порфірії (1:100). Припускається, що він був завезений сюди голландцем-порфіриком і завдяки великій плодючості колоніалістів, що емігрували в Африку, швидко розповсюдився серед цього ізолята.

В інших випадках накопичення мутантного гена пов’язано з природним відбором. Так, в Південній Сахарі висока частота серпоподібно-клітинної анемії обумовлена тим, що гетерозиготні носії гена не хворіють на тропічну малярію.

Близнюковий метод — дозволяє вивчити значення спадковості і середовища у формуванні нормальних і патологічних ознак. Розроблений Ф. Гальтоном більш як 100 років тому. В 1876 році вийшла його робота «Історія близнюків, як критерій оцінки відносного значення спадковості та середовища». За певними ознаками Ф. Гальтон розділив близнюків на однояйцевих (монозиготних) і двояйцевих (дизиготних). Розпізнавання проводиться на основі подібності (конкордантності) генетично детермінованих ознак (колір шкіри, очей, Волосся, форма носа, губ, рота, форма і величина голови, вух, пальців, кистей, особливості будови зубів, колір емалі, розташування шкірних плям, візерунків на долонях і пальцях). Групи крові у монозиготних близнюків ідентичні. Вивчення ролі спадковості і середовища у формуванні захворювань і синдромів грунтується на вивченні частоти їх у монозиготних і дизиготних близнюків. Наприклад, дуже високий ступінь конкордатності по олігофренії у монозиготних близнюків (94,5) і відносно помірна — у дизиготних (42,6), що вказує на високий ступінь спадкової схильності до даного захворювання. Високий ступінь спадковості мають захворювання нервової системи, заяча губа і вовча паща, клишоногість, вроджений вивих стегна, Цукровий діабет і навіть туберкульоз.

Дерматогліфіка — вивчення шкірного рисунка кінцевих фаланг пальців рук, долоней, стоп. При хромосомних хворобах спостерігається відхилення показників дерматогліфіки від норми. Так, при хворобі Дауна поперечна складка на долоні спостерігається в 40-60 % випадків (в нормі її частота в популяції не перевищує 1 %). Змінюються інші ознаки.

Застосування дерматогліфіки поряд з іншими методами дозволяє зробити цілеспрямований відбір осіб, що підлягають більш складному генетичному дослідженню.

Цитогенетичний метод — це методи визначення X і Y статевого хроматину та дослідження хромосом для визначення каріотипу.

Вивчення хромосом проводиться в період поділу клітин на стадії метафази, коли Хромосоми мають більш чітку структуру. В якості матеріалу використовують клітини кісткового мозку та ембріона (прямий метод), клітини шкіри, лейкоцити крові (непрямий метод). Вивчення каріотипу дозволяє точно встановити наявність хромосомної аномалії і відрізнити зокрема даунізм від істинної хвороби Дауна.

Дослідження статевого хроматину розпочато в 1949 році Барром і Бертрамом, які виявили в ядрах соматичних клітин темне тільце, яке назвали статевим хроматином або тільцем Барра. Виявилось, що він є обов’язковим компонентом соматичних клітин у осіб, що мають не менше 2-х X-хромосом При наявності декількох X-хромосом число тілець Барра завжди на 1 менше, ніж самих хромосом. Знаючи цю закономірність, можна ідентифікувати статеву належність особи та виявити аномальну кількість X-хромосом.

Зокрема у чоловіків з дефектами статевого розвитку є клітини з «жіночим статевим хроматином», тоді як в клітинах деяких жінок з характерним інфантильним розвитком (Синдром Шерешевського-Тернера) статевий Хроматин відсутній, оскільки каріотип їх XO замість XX.

Дослідження статевого хроматину внесло розуміння інтерсексуальних станів. До них відноситься синдром тестикулярної фемінізації, при якому у фенотипічно нормальної жінки виявляється відсутність статевого хроматину в клітинах слизової порожнини рота і нормальний чоловічий хромосомний комплекс XY. У цих жінок відсутня Матка, Піхва не глибока або відсутня, є пахова грижа, менструацій немає, Молочні залози розвинуті нормально, безпліддя. При лапаротомії замість яєчників виявляються сім’яники. Цих жінок відрізняє надмірна діловитість, нейровегетативна нестійкість. Психіка має чисто жіночий характер.

Дослідження статевого хроматину має велике значення для встановлення статі плода при захворюваннях, зчеплених зі статтю. Крім того, він допомагає встановити стать у новонароджених з дефектами статевих органів. Це необхідно як для своєчасної корекції даних дефектів, так і для правильного виховання цих дітей. Є вказівки про застосування методу вивчення статевого хроматину для посмертного визначення статі Тканини в судово-медичній експертизі.

Особливу цікавість викликає вивчення статевого хроматину при різних доброякісних і злоякісних пухлинах. Це питання ще повністю не вивчено, але деякий досвід вже є, і можна зробити певні Висновки. Зокрема, всі пухлини жіночих статевих органів за вмістом статевого хроматину діляться на 3 групи.

I група — пухлини чоловічої (ядерної) статі — тілець Барра мало — 1-19 %. Це найбільш злоякісні пухлини. Хворі швидко помирають, особливо при застосуванні чоловічих статевих гормонів. Дають швидке метастазування.

II група — проміжної ядерної статі — статевого хроматину 20-39 %. Прогноз також поганий, гормони протипоказані.

III група — клітини жіночого ядерного типу. Статевий хроматин виявляється в 40-70 % клітин. Хворі третьої групи дають найбільший відсоток виживання, успішно лікуються гормонами, довго немає метастазів. їм не рекомендується кастрація, якщо процес не поширений на Яєчники.

Значення вивчення статевого хроматину наступне:

1. Кількість тілець Барра говорить про кількість статевих хромосом.

2. Це допомагає при вивченні пухлин.

3. Для виявлення статі плода за клітинами амніотичної рідини.

4. Для визначення статі при гермафродитизмі.

5. Для вирішення питання про застосування гормонів.

Дослідження амнготичноі рідини — важливий метод пренатальної діагностики, що дозволяє встановити стать плода, виявити деякі спадкові захворювання в майбутньому дитини і на основі медико-генетичних показань вирішити питання про переривання вагітності. Встановлення статі плода в 16-17 тижнів вагітності дозволяє уникнути народження дітей із захворюваннями, зчепленими зі статтю (гемофілія А і В, міопатія Дюшена, агаммаглобулінемія та ін.). Біохімічне дослідження амніотичної рідини дозволяє встановити у плода більшість спадкових захворювань обміну речовин. Прямим показанням до амніоцентезу з подальшим дослідженням амніотичної рідини є наявність в сім’ї хворої дитини.

Крім вказаних методів, використовуються імунологічний, біохімічні, онтогенетичний та метод моделювання.