Медична генетика дитячого віку - С.І Сміян 2003

Хромосомні захворювання
Синдром Шерешевського-Тернера

Синдром Шерешевського-Тернера — клінічний симптомокомплекс, який спостерігається у дівчат. Характеризується своєрідним фізичним розвитком, відставанням в статевому розвитку. Частота захворювання серед новонароджених дівчат 1 на 3000. Моносомія по Х-хромосомі зустрічається приблизно в 1 % всіх зачатків, а серед спонтанних абортусів — у 18-20 % випадків. Близько 95 % всіх зигот з хромосомним набором ХО гинуть внутрішньоутробно. Захворювання описане в 1925 р. ендокринологом Н.А. Шерешевським, який вважав, що воно пов’язане з недорозвитком передньої частки гіпофіза і яєчників в комбінації з іншими вродженими аномаліями розвитку. Класичний опис належить Х.Х Тернеру (1938). В 1954 р. Polani і співавтори встановили відсутність типового для жіночої статі статевого хроматину у цих хворих і передбачили, що комплекс статевих хромосом відповідає чоловічому типу — XY. Цитогенетично синдром ХО відкрив СЕ. Форд в 1959 році.

Синдром Тернера у чоловіків описав Флавей. Хворі з чоловічим синдромом Шерешевського-Тернера фенотипово хлопчики карликового зросту з короткою шиєю, аплазією яєчок, дисгенезією канальців і зниженим інтелектом. Y-хромосома зберігає до деякого ступеня свою активність. Крім того, у дівчат з недорозвитком гонад, у хлопчиків з гермафродитизмом і частими пухлинами статевих залоз визначається мозаїчний хромосомний набір ХО/XY, всі вони Хроматин-негативні, як і інші варіанти синдрому Шерешевського-Тернера з хромосомними наборами ХО, 46 ХУ, XО/XY і т. д.

При різних видах мозаїцизму клінічні ознаки у цих хворих менш виражені, ніж при синдромі ХО (набряк при народженні і крилоподібна шийна складка відмічається в окремих випадках, зріст хворих може залишатись нормальним, більш часті спонтанні менструації).

Хроматин-позитивні варіанти синдрому Шерешевського-Тернера представлені каріотипами ХО/ХХ/ХХХ, ХО/ХХХ, дохромосомним мозаїцизмом ХХ₁ і ХХ/ХХ₁, каріотипом з кільцевою Х-хромосомою: ХО/ХХ₂, ХО/ХХ/ХХ₂, ХО/ХХ₂/ХХ₂/Х₂ і статевою хромосомою з делецією довгого плеча Х₁ХО/ХХ. Гонади таких хворих недорозвинуті, виражена інфантильність.

В основі захворювання лежить патологічний набір хромосом (45 хромосом). Статеві Хромосоми представлені однією Х- хромосомою (комплекс позначається ХО). В ряді випадків можуть бути морфологічні зміни в Х-хромосомі при нормальному кількісному відношенні каріотипів. Крім того, є хворі з каріотипом, характерним для синдрому Шерешевського-Тернера — ХО- хромосоми визначаються лише в частині клітин, а в інших є інші каріотипи — ХХ, XY, ХХХ, XXY тощо. Близько 80 % хворих хроматин-негативні. Таких хворих називають «мозаїками».

Відсутність або зміна Х-хромосоми призводить до порушення синтезу білків і ферментів, що визначає порушення обміну в організмі і призводить до багаточисленних аномалій.

Клінічна картина захворювання дуже різноманітна.

Найбільш частим симптомом є низький зріст. Ще в дитинстві ці хворі відстають від ровесників і до моменту статевого дозрівання їх зріст складає 130-145 см. Існують дані про велику частоту синдрому Шерешевського-Тернера серед низькорослих дівчаток в Японії. Другою характерною ознакою є статевий інфантилізм. Це особливо часто проявляється в пубертатному періоді у вигляді аменореї, недорозвитку статевих органів і вторинних статевих ознак. На місці яєчників визначаються тяжі. Гістологічне дослідження їх виявляє наявність сполучної Тканини, в якій зустрічаються поодинокі острівці тканини яєчника з премордіальними і дуже рідко з розвинутими фолікулами. Ці хворі безплідні. Будова тіла непропорційна — довжина верхньої половини тулуба значно більша нижньої. Вуха деформовані, низько розміщені. Тверде піднебіння інколи високе і вузьке («готичне»), відмічається неправильний ріст зубів. Шия широка і коротка. Відмічається низький ріст Волосся на шиї. Широкі шкірні складки на шиї, що йдуть від соскоподібних відростків до плечей, надають їй типового вигляду крилоподібної шиї (pterigium coli). Аномалії кисті проявляються у вкороченні четвертих (за рахунок коротких метакарпальних кісток) і викривлення п’ятих пальців. ІІІ, IV, V пальці стоп також вкорочені і деформовані. Часто відстань між І і II пальцями стопи збільшена. Відмічається стійкий набряк кінцівок. При синдромі Шерешевського-Тернера є ряд змін з боку внутрішніх органів — вроджені вади серця і великих судин (коарктація аорти, незарощення міжшлуночкової перетинки, стеноз устя легеневої Артерії), аномалії нирок (Підковоподібна Нирка, подвійні мисочки або сечоводи).

В неврологічному статусі патологічних змін немає. В 50 % випадків хворі з синдромом Шерешевського-Тернера розумово відсталі. Вони пасивні і астенічні, схильні до психогенних реакцій і реактивних психозів. Часто спостерігається порушення слуху (близько 40 %), спостерігаються отити. Це пояснюється аномальним розміщенням слухової труби через неправильне формування каудального відділу зовнішнього слухового проходу.

Діагноз синдрому Шерешевського-Тернера у новонароджених поставити важко, оскільки ще не проявляються характерні ознаки. Проте найбільш характерні ознаки у вигляді короткої шиї з надлишком шкіри і шкірними складками, лімфатичного набряку стоп, гомілок, кистей рук і передпліч присутні, що дозволяє запідозрити дану хромосомну патологію. В шкільному віці і особливо у підлітків проявляється відставання в рості, слабкий розвиток статевих ознак, Аменорея, характерний зовнішній вигляд. З віком діагноз грунтується на клінічній картині і визначенні статевого хроматину. Визначення патологічного каріотипу (45 хромосом при статевому наборі ХО тощо), відсутність статевого хроматину або недостатня кількість його підтверджують діагноз захворювання.

Повного видужання не спостерігається, проте лікувальні заходи можуть покращити стан хворих.

Лікування синдрому Шерешевського-Тернера симптоматичне. Воно спрямоване на збільшення росту і корекцію вторинних статевих ознак. Для збільшення росту використовують анаболічні гормони (метиландростендіал, неробол).

Лікування естрогенними препаратами починають з 13-15 років. Стільбестрол призначають по 1-2 мг через день протягом 20 днів. Естрадіол-бензонат вводиться внутрішньом’язово по 1 мг через кожні 2-3 дні протягом 6-12 місяців. Естрогенні препарати часто дуже ефективні (збільшення молочних залоз, поява вторинних статевих ознак, інколи поява регулярних менструацій).