Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Вторинні форми туберкульозу легень
Вогнищевий туберкульоз легень

Вторинні форми туберкульозу розвиваються у давно інфікованих осіб в результаті реактивації старих залишкових змін, що сформувалися внаслідок первинного зараження мікобактеріями туберкульозу, або як результат нового, повторного інфікування.

Вогнищевий Туберкульоз легень - це обмежена « мала» форма туберкульозу легень, при якій виявляють туберкульозні вогнища розміром до 1 см, в одній або обох легенях, що займають, в загальному, не більше 1-2 сегментів.

Патогенез. До вогнищевих форм відносять як ті, що недавно виникли, свіжі (м’яко-вогнищеві), так і більш давні, з елементами рубцевої Тканини, але з ознаками активності процесу (фіброзно-вогнищеві). Такі фіброзно-вогнищеві зміни можуть бути результатом неповного зворотного розвитку м’яковогнищевого туберкульозу або інших форм туберкульозу, наприклад, інфільтративного.

Клініка, Діагностика. Оскільки при цій формі туберкульозу площа ураження невелика, то й процес перебігає часто безсимптомно або малосимптомно, і хворі рідко звертаються за медичною допомогою. Тому для його виявлення велике значення мають профілактичні флюорографічні обстеження. Іноді хворі скаржаться на загальну слабість, пітливість, покашлювання, деколи виділяють небагато харкотиння, відмічають непостійну субфебрильну температуру тіла, яку часто суб’єктивно не відчувають.

Відхилень від норми перкуторного звуку при вогнищевому туберкульозі найчастіше немає, Дихання везикулярне, зрідка жорстке над верхівкою Легені або під ключицею, дуже рідко (при прогресуванні і розпаді вогнищ) можуть прослуховуватися над обмеженою ділянкою легень дрібні вологі хрипи після покашлювання.

Периферична Кров не змінена або може бути невелике прискорення ШОЕ. Мікобактерії в харкотинні знаходять рідко. Реакція на пробу Манту позитивна.

Основний метод діагностики - рентгенологічний. На верхівках легень або під ключицею виявляють нечисленні вогнищеві тіні (розміром до 1 см) різної інтенсивності з більш або менш чіткими контурами (рис. 5).

Вогнищевий туберкульоз добре піддається лікуванню, хоча повне розсмоктування вогнищ настає рідко, вони рубцюються, деколи частково звапнюються.

При виявленні методом флюорографії вогнищ з елементами рубцювання не завжди легко вирішити, чи процес повністю загоєний. У таких осіб фтизіатр визначає активність туберкульозного процесу. Враховують наявність клінічних симптомів, рентгенологічні ознаки, проводять аналіз крові, туберкулінові проби (підшкірну пробу Коха), багаторазово досліджують харкотиння або промивні води бронхів на МБТ, а у незрозумілих випадках призначають пробне Лікування протитуберкульозними препаратами. Якщо активність туберкульозних вогнищ підтверджено, хворого продовжують лікувати, якщо її виключено, лікування припиняють, а пацієнтові пропонують 1 раз на рік проходити флюорографічне обстеження.