Туберкульоз - І.Т.П'ятночка 2005

Туберкульоз легень у поєднанні з іншими захворюваннями і вагітністю
Туберкульоз і виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки

Захворюваність туберкульозом у хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки в 6-9 разів вища, а протилежна послідовність цих захворювань спостерігається у 2-4 рази частіше, ніж у решти населення. Частіше таким поєднанням хворіють чоловіки віком 30-50 років.

Патогенез. Туберкульоз легень у більшості хворих розвивається через декілька років після захворювання на виразкову хворобу або після резекції шлунка. Цьому сприяють порушення функції кори головного мозку, нейрогуморальні розлади, розлади травлення і неповноцінне Харчування призводить до порушення обмінних процесів і зниження опірності організму. Проте у частини хворих туберкульоз передує виразкові хворобі.

Патологічна анатомія туберкульозу представлена різними формами, серед яких переважають хворі фіброзно-кавернозним туберкульозом легень.

Клініка поєднаних захворювань доволі різноманітна, що зумовлено характером розвитку обох недуг. Загалом, якщо туберкульоз розвивається на тлі виразкової хвороби шлунка чи дванадцятипалої кишки, перебіг його важчий з інтенсивним больовим синдромом, диспептичними явищами та порушенням кислотоутворюючої та моторної функції шлунка. У хворих на виразкову хворобу, яка розвинулася на тлі туберкульозу, її ознаки виражені значно менше і нерідко маскуються диспептичними розладами, як проявами побічної дії протитуберкульозних препаратів.

Діагностика туберкульозу проводиться традиційними методами. Хворі на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, як і прооперовані (резекція шлунка) є групою підвищеного ризику захворювання на туберкульоз, тому їм необхідно щорічно проводити флюорографічне обстеження.

Лікування хворих на туберкульоз легень в поєднанні з виразковою хворобою шлунка чи дванадцятипалої кишки часто супроводиться побічними токсичними реакціями диспептичного характеру на протитуберкульозні препарати, тому небажано застосовувати піразинамід, етіонамід, ПАСК, тіоацетазон. Для успішного Лікування туберкульозу необхідно, перш за все, ліквідувати загострення виразкового процесу шляхом призначення противиразкової і загальнозміцнюючої терапії. Для зменшення подразнюючої дії на слизову оболонку шлунка показане парентеральне Введення препаратів: внутрішньовенно, внутрішньом’язово, інтратрахеально. За показаннями таким хворим використовують і Хірургічне лікування як туберкульозу, так і виразкової хвороби, при умові обов’язкового проведення антимікобактеріальної терапії.