Психіатрія - О. К. Напрєєнко 2001

Тлумачний словник психіатричних термінів

А

Абсанс — миттєве глибоке потьмарення свідомості.

Абстиненція — особливий психічний і соматичний стан, що виникає внаслідок припинення вживання алкоголю або наркотиків.

Абстракція — виділення існуючих ознак з конкретних якостей і властивостей окремих предметів і явищ.

Абулія — безвілля, брак відповідного імпульсу до дії.

Автоматизм — поява рухів, думок, почуттів поза зв'язком із намірами хворого.

Автоматична слухняність — хворий автоматично, проти власної волі, виконує будь-яку дію.

Агнозія — розлад процесів упізнавання подразників зовнішнього середовища за збереження цілості органів відчуття.

Агорафобія — нав'язлива боязкість простору.

Аграматизм — неправильне використання граматичних елементів і форм унаслідок ушкодження кори великого мозку.

Аграфія — розлад писемної форми мови.

Агресивність — загострення оборонного інстинкту.

Адаптація — пристосування організму до умов середовища.

Адекватний — такий, що відповідає чому-небудь.

Адинамія — знерухомлення, відсутність будь-якої діяльності.

Акалькулія — порушення здатності рахувати.

Акатизія — постійна потреба змінювати положення тіла через відчуття внутрішньої збудливості.

Акінезія — нездатність до довільних рухів.

Акоазми — елементарні слухові галюцинації.

Акт — одиночна психічна дія.

Актаграфія — неправильне розташування слів під час письма.

Актафазія — неправильне розташування слів під час мовлення.

Активність — прагнення до діяльності.

Акупунктура — голковколювання.

Акцентуація характеру — переважання, визначальна поведінкова риса характеру.

Алалія — відсутність або недорозвиненість звукової мови.

Алголагнія — статеве збудження, якого досягають лише в поєднанні з болем.

Алексія — нездатність оволодіти процесом читання.

Алкоголізм — систематичне зловживання спиртними напоями.

Альтруїзм — безкорислива турбота про людей.

Амбівалентність — суперечливе двоїсте емоційне переживання.

Амбітендентність — одночасне виконання двох протилежних прагнень.

Аменція — різновид потьмарення свідомості.

Амнезія антероградна — випадіння з пам'яті подій, які сталися після хвороби.

Амнезія прогресуюча — закономірно-послідовна втрата запасів пам'яті.

Амнезія ретардована — запізніла, відстрочена амнезія.

Амнезія ретроградна — випадіння з пам'яті подій, що сталися до хвороби.

Амнезія фіксаційна — відсутність пам'яті на поточні події.

Амузія — втрата здатності вгадувати відому колись мелодію.

Анальгезація — втрата больової чутливості.

Анамнез — відомості про життя хворого та його хворобу.

Анекфорія — порушення пам'яті, за якого окремі події згадуються лише під час спогаду про них інших людей.

Анестезія психіки хвороблива —

різке зниження почуттів з усвідомленням і переживанням цього стану.

Анозогнозія — неусвідомлення своєї хвороби.

Анорексія — втрата потягу до їжі.

Антабус — один із засобів протиалкогольної терапії.

Антидепресанти — різноманітні за хімічною структурою препарати, що здатні усунути депресію.

Антропофобія — нав'язлива боязкість, що виникає під час зустрічі з людьми

Апатія — зниження емоцій, почуттів, втрата цікавості.

Апоморфін — один із засобів протиалкогольної терапії.

Апраксія — порушення здатності до дії, зумовлене ураженням кори великого мозку.

Арифмоманія — непереборний потяг рахувати предмети.

Асоціативний експеримент — психологічна Методика, що ґрунтується на вивченні мимовільних асоціацій.

Астазія — абазія — порушення стояння, ходи при істерії.

Астенія — стан психічної та фізичної слабкості.

Астрофобія — патологічна боязкість блискавки, грому.

Атаксія інтрапсихічна — дисоціація між змістом уявлень та їхнім емоційним забарвленням.

Атактична мовна безладність — порушення мовної продукції, що виявляється у розладі смислових зв'язків унаслідок розриву асоціацій.

Аура — нервово-психічні або соматичні короткочасні порушення на початку епілептичного нападу.

Аутизм — послаблення зв'язків, обмеження спілкування з іншими людьми.

Аутогенне тренування — один із видів психотерапії, що ґрунтується на самонавіюванні.

Аутосугестія — самонавіювання.

Афазія — повна чи часткова втрата здатності говорити чи розуміти мову інших унаслідок ураження головного мозку.

Афект патологічний — сильна короткочасна реакція, що виникає внаслідок психотравмівних переживань і характеризується розладом свідомості.

Афект фізіологічний — посилена короткочасна емоційна реакція у відповідь на подразнення, коли людина усвідомлює свої вчинки.

Афективність підвищена — готовність до фізіологічних афектів.

Бажання — переживання людиною власних актуальних потреб.

Байдужість — притуплення або втрата інтересів до навколишнього світу.

Батофобія — нав'язлива боязкість глибини.

Безсилля статеве — зниження статевої активності, імпотенція.

Біоритм — періодичні зміни інтенсивності перебігу фізіологічних процесів залежно від часу.

Біостимулятори — речовини, що активізують захисні сили організму.

Бісексуальність — двостатевість.

Блефароспазм — спастичне скорочення м'язів повік.

Божевілля — тимчасовий або постійний розлад психіки.

Брадипсихізм — сповільнення психічних процесів.

Булімія — патологічний потяг до їжі.

В

Вагінізм — рефлекторний спазм піхви та тазового дна, що утруднює статевий акт або гінекологічне дослідження.

Вагітність хибна — переконання хворої в тому, що вона вагітна, яке супроводжується характерними відчуттями й ознаками.

Вампіризм — некросадизм.

Вербігерація — безладне повторення одних і тих самих слів.

Вербоманія — хвороблива пристрасть до балаканини.

Вимушений сміх, плач — почуття, що виникають без видимого приводу, з якими хворий не може справитися.

Вихор ідей — наплив ідей, що надто швидко змінюють одна одну.

"Відчинених дверей система" — одна з форм утримання психічно хворих, за якої їм дають максимальну волю.

Відреагування — психічна реакція на подразнення.

Відсталість розумова — відставання в психічному розвитку.

Відтворення — у свідомості відновлюється те, що колись сприймалося та трималося в пам'яті.

Відхилення — те чи те відхилення від психічної норми.

Відчуження почуттів — переконання хворого в тому, що його почуття не залежать від його волі.

Відчуття — відображення властивостей предметів і явищ.

Внутрішнє мовлення — звучання думок, "мова" в голові — різновид асоціативного автоматизму.

Вольова дія — дія, що спрямована на досягнення мети.

Воскова гнучкість (каталепсія) — збереження хворим будь-якої наданої йому пози.

Впізнавання — відтворення зафіксованого в пам'яті.

"Втеча у хворобу" — захисна істерична реакція.

Вуаєризм — підглядання за сексуальним актом, актом дефекації, сечовипускання з метою одержати статеве задоволення.

Г

Галопуючий перебіг — швидкий перебіг хвороби.

Галюцинація — уявне сприйняття, яке виникає без дії подразника.

Галюцинація аделоморфна — ледве помітні зорові галюцинації.

Галюцинація антагоністична — контрастні за змістом галюцинації, що виникають водночас.

Галюцинація гіпногагічна — галюцинація, що виникає під час засинання.

Галюцинація гіпнопомпічна — галюцинація, яка спостерігається під час прокидання.

Галюцинація екстракампічна — галюцинаторний образ, що виникає за межами поля зору.

Галюцинація елементарна — щонайпростіша безпредметна галюцинація (акоазми, фотопсії).

Галюцинація імперативна — слухова галюцинація, яка має характер наказу.

Галюцинація проста — галюцинація, за якої уявний образ "сприймається" одним аналізатором.

Галюцинація складна — галюцинація, що охоплює кілька аналізаторів.

Галюцинація справжня — галюцинація, за якої образи сприймаються як реальні і проектуються в оточенні.

Галюцинація функціональна — галюцинація, що утворюється під дією реального подразника на певний аналізатор.

Галюциноз — постійні галюцинації.

Гамбринізм — пивний алкоголізм.

Гензерівський стан потьмарення — істеричні сутінки.

Гарячка біла (лихоманка біла) — алкогольний делірій.

Гашишизм — наркоманія, залежність від гашишу.

Гвіздок істеричний — гострий, що пронизує наскрізь, біль у голові, зумовлений істерією.

Гебефренія — один із підвидів шизофренії.

Гебоїд — психопатоподібна особливість, що має схильність до пустощів.

Геніальність — найвищий рівень розвитку здібностей.

Генотип — сукупність генів певного організму.

Генуїнний — природжений, власний.

Геронтофілія — статевий потяг до осіб старечого віку.

Гідротерапія — водолікування.

Гінекофобія — хворобливий страх перед жінками.

Гіпербулія — стан патологічного посилення вольової діяльності.

Гіперестезія — підвищення інтенсивності відчуттів.

Гіперкінези — мимовільні посилені рухи.

Гіперметаморфоз — підвищена відволікальність.

Гіпермнезія — загострення пам'яті.

Гіперстенія — підвищена збудливість.

Гіперсомнія — нападоподібна сонливість.

Гіпобулія — ослаблення цілеспрямованої діяльності.

Гіпоманія — підвищення настрою, що не відповідає ситуації.

Гіпомнезія — ослаблення пам'яті.

Гіпсофобія — нав'язливий страх перед висотою.

Глосалгія — біль у язику.

Гнівлива манія — підвищення настрою, що супроводжується гнівливістю.

Гомоцидальні тенденції — болісний потяг до вбивства.

Гомосексуалізм — сексуальний потяг до осіб однієї статі.

Госпіталізм — погіршення психіч

ного стану здоров я під впливом тривалого перебування на стаціонарному лікуванні.

Графоманія — хвороблива пристрасть до писання.

"Гумор вішальника" — алкогольний гумор.

Д

Дебільність — легкий ступінь розумового недорозвинення.

Дебют — перший прояв хвороби.

Дегенерація — зниження органічних та психічних якостей особи.

Деградація психічна — прогресуюче зниження рівня психічного стану.

Дієздатність — наявність психічної можливості використання своїх прав.

Дезорієнтування — порушення орієнтування.

Дії нав'язливі — нав'язлива потреба в реалізації певної дії.

Делірій — потьмарення свідомості з порушенням орієнтування в навколишньому середовищі та зоровими галюцинаціями.

Деменція — набуте недоумство.

Деперсоналізація — порушення самосвідомості, втрата єдності особи.

Депресія — пригнічення настрою, що не відповідає ситуації.

Дереалізація — порушення сприйняття реальності, її викривлення.

Дефект психіки — стійке випадіння або порушення психічної функції, пов'язане з хворобою.

Дисгармонія особистості — порушення принципу гармонійності.

Дипсоманія — напади запійного пияцтва, між якими є періоди ремісії.

Дисмнезія — розлад пам'яті.

Дисморфофобія — думки про виродливість власного тіла та окремих його частин.

Дисоціація особи — в одній особі одночасно співіснує кілька Я.

Дистимія — короткочасне порушення настрою.

Дисфанія — розлад акту ковтання,

Дисфорія — розлад настрою, що характеризується дратливістю.

Дромоманія — нестримний потяг до бродяжництва.

Дуга істерична — поза хворого під час істеричного нападу.

Е

Егоцентризм — бажання бути в центрі подій.

Ейдетизм — здатність відтворити яскравий образ.

Ейфорія — стан піднесеного настрою, що не відповідає ситуації.

Еквівалент епілептичний — епізодичні порушення психічної діяльності при епілепсії.

Екзальтація — збудження, надмірна радість, захоплення.

Екзогенний тип реагування — психічна реакція на зовнішні подразники.

Екмнезія — порушення пам'яті, за якого стирається межа між минулим і сучасним.

Ексгібіціонізм — досягнення статевого збудження шляхом демонстрації оголених статевих органів.

Експансивність — нестриманість емоцій.

Експлозивність — підвищена збудливість, вибуховість.

Експресивні рухи — виразні рухи, що засвідчують переживання.

Екстаз — найвищий ступінь захоплення.

Екстраверсія — спрямування переживань до зовнішнього світу.

Ембріональна поза — поза, що нагадує позу ембріона. Симптом кататонічного ступору.

Емоції — суб'єктивне тло психічних переживань, ставлення до оточення й себе.

Емоційна інертність — надмірна стійкість емоцій.

Емоційна лабільність — швидка зміна емоцій.

Емоційна слабкість — легкодухість.

"Емоційна тупість" — збіднення почуттів.

Ендогенний тип реагування — виникнення хвороби внаслідок змін, що відбуваються в організмі.

Енурез — Нетримання сечі.

Епідемія психічна — психічні розлади, що набули масового характеру.

Епілептичний статус — часті епілептичні напади, в інтервалах між якими хворий не опритомнює.

Еритрофобія — нав'язливий страх перед червоним кольором.

Еротизм — підвищений статевий потяг.

Ехолалія — автоматичне повторення слів співрозмовника.

Ехопраксія — безтямне повторювання дій інших людей.

Ефіроманія — токсикоманія, потяг до ефіру.

Ж

Жаргонофазія — беззмістовний набір слів, логорея.

"Життя в мріях" — хвороблива мрійливість.

"Жуйка розумова" — схильність до безплідного розмірковування.

Журба — стурбованість, туга.

З

Забування — зменшення обсягу запам'ятованого.

Задоволення — відповідність потреб особистості наслідкам її взаємодії з оточенням.

"Закупорювання мови" — зупинка, обривання думки.

Запам'ятовування — закріплення образів, сприйняття уявлень, думок, переживань та зв'язків між ними.

Заціпеніння — притуплення інтелекту, відчуттів і припинення дій індивіда.

Звичка — закріплений стереотип поведінки.

Звуження поля свідомості — у фокусі свідомості міститься обмежене коло уявлень.

Здібність — здатність до виконання певного виду діяльності.

"Зиск з хвороби" — більшою чи меншою мірою усвідомлення бажання використовувати хвороби з корисливою метою.

"Зоопатія внутрішня" — маячіння одержимості.

Зоофілія (содомія) — сексуальний потяг до тварин.

Зоофобія — відчуття страху, який виникає під час зустрічі з тваринами.

І

Ідіотія — крайній ступінь природженого недоумства.

Ілюзія — хибне сприйняття об'єктивного світу за наявності реальних подразнень.

Ілюзія афективна — хибне сприйняття, яке виникає в стані напруженого чекання, страху.

Ілюзія вербальна — перекручене сприйняття змісту розмови.

Ілюзія парейдолічна — у сприйняття об'єкту вносять елементи фантазії.

Імбецильність — середній ступінь природженого недоумства.

Імпотенція — статева слабкість.

Імпульсна дія — несвідома, не пов'язана із ситуацією дія, часто руйнівного характеру.

Індиферентність — байдуже, нейтральне ставлення до чогось чи до когось

Інкогерентність — порушення мислення, що проявляється безглуздим набором слів.

Інтелектуальні почуття — вищі почуття, які пов'язані з мисленням.

Інтермісія — стан між нападами психічної хвороби, що близький до одужання.

"Інтоксикація філософська" — активне звернення хворого до питань, яких він через брак відповідної освіти не може осмислити.

Інтраверсія — спрямування психічних процесів людини переважно у власний внутрішній світ.

Інфантилізм — збереження в психіці та поведінці дорослого особливостей, характерних для дитячого віку.

Інцест — статевий контакт між близькими родичами.

Іпохондрія — надмірний страх за своє здоров'я.

Істерія — психічна хвороба (невроз, психопатія), що супроводжується характерними змінами в сфері емоцій.

К

Канцерофобія — нав'язливий страх перед онкологічною хворобою.

"Каска неврастеніка" — відчуття хворим стискування голови (мов кашкет чи каска).

Каталепсія — воскова гнучкість.

Катамнез — сукупність відомостей про хворого після основного курсу Лікування.

Катарсис — психотерапевтичний метод, за яким змушують заново пережити певну ситуацію, що спричинила невроз хворого з метою підсвідомо позбутися хворобливих комплексів.

Кататонія — розлади моторно-вольової сфери (очищення).

Кататонічне збудження — відсутність цілеспрямування рухів, їхня некоординованість і дисгармонійність.

Кататонічний ступор — скутість рухів, рухове заціпеніння.

Кверулянство — хвороблива схильність до написання скарг.

Клаустрофобія — нав'язливий страх перед перебуванням у закритому просторі.

Клептоманія — нездоланне прагнення до злодійства. Украдені речі не мають для хворого цінності.

Кокаїнізм — наркоманія, пристрасть до кокаїну.

Кома — повна непритомність.

Конвульсії — клонічні судоми.

Копролалія — засмічення мови лайливими словами.

Кохання лесбійське — жіночий гомосексуалізм.

Крикливиця — хвора на істерію зі схильністю до потьмарення свідомості та нападів.

Криптомнезія — порушення пам'яті, за якого прочитане або почуте здається пережитим насправді.

Ксантопсія — предмети, які оточують хворого, в уяві його набувають жовтого забарвлення.

Л

Лабільність психічних станів — здатність до швидкої зміни психічного стану.

Легковажність — несерйозне ставлення до своїх висловлювань, дій, поведінки.

Легкодухість — страх перед труднощами, зниження здатності до опору.

Лібідо — статевий потяг.

Логіка афективна — щонайвищий ступінь залежності суджень від емоцій.

Логоклонія — різновид заїкання.

Логорея — потік мови хворого, який неможливо зупинити ("словесний пронос").

Лунатизм — ходіння уві сні.

Лють — крайній вияв гніву.

М

Мазохізм — статеве збудження, що виникає від відчуття болю, завданого особою протилежної статі.

Макропсія — предмети, що оточують, сприймаються як пропорційно збільшені.

Манірність — стан, коли прості дії стають химерними.

Мантизм (ментизм) — мимовільний безперервний некероваиий потік думок.

Маразм — фізичний та психічний розпад особистості.

Маячіння, маячні ідеї — неправильне судження, що спотворено відображує дійсність, повністю оволодіває свідомістю і не піддасться корекції.

Маячіння величності — хворий переконаний у власній винятковості, неабияких здібностях, можливостях, багатстві тощо.

Маячіння винахідництва та відкриття — хворобливе уявлення про власне авторство низки винаходів, у тому числі й видатних.

Маячіння високого походження — твердження хворого, що він родич відомих усьому світові людей.

Маячіння впливу — твердження хворого, що причина змін в його організмі залежить від певних дій.

Маячіння втрати — заява хворого, буцімто всі ті, хто його оточує, завдають шкоди.

Маячіння еротичне — переконання, що особа протилежної статі відчуває сильний потяг і тому намагається привабити до себе.

Маячіння індуковане — маячні ідеї, що розвиваються у людей, які не спроможні критично оцінити маячні висловлювання хворих і вважають їх за істину.

Маячіння іпохондричне — безпідставні переконання хворого, що в нього невиліковна недуга.

Маячіння кверулянтське — непереборна потреба відстоювати свої права шляхом численних скарг, позовів, заяв.

Маячіння мегаломанічне — химерні, безглузді маячні ідеї грандіозного характеру.

Маячіння метаморфози — хворий твердить, що він може обернутися на тварину, птаха, міфічну істоту або будь-який неживий предмет.

Маячіння несистематизоване — маячні ідеї, що не мають послідовної системи доказів.

Маячіння нігілістичне — твердження хворого, що його внутрішні органи атрофовані, гниють.

Маячіння образно-чуттєве — маячні ідеї, що супроводжуються афективністю.

Маячіння одержимості — своєрідні іпохондричні маячні ідеї; хворий вважає, що в його тіло вселилася інша істота.

Маячіння отруєння — твердження хворого, що йому підсипають в їжу отруту, дають отруйні ліки іт. ін.

Маячіння параноїдне — несистематизоване, уривчасте, безглузде марення (за змістом маячні ідеї стосунку, впливу, переслідування, отруєння тощо). На початку появи параноїдних ідей можуть бути слухові, нюхові та інші галюцинації. Див. Синдром парано'ідний.

Маячіння паранояльне — систематизовані маячні ідеї, спочатку надцінні, згодом — тлумачення з афективним напруженням, переоцінкою власної особистості. При цьому не буває розладів сприйняття та інтелектуально-мнестичних функцій. Див. Синдром паранояльний.

Маячіння парафренічне — систематизовані маячні ідеї, пов'язані з разноманітними галюцинаціями, явищами психічного автоматизму, що виникає в зрілому віці. Протягом тривалого часу (роки, десятиліття) не помічають інтелектуально-мнестичного та емоційно-вольового зниження. Див. Синдром парафренічний.

Маячіння переслідування — маячні ідеї, коли хворий вважає, що його переслідують, стежать за ним, хочуть убити і т. ін.

Маячіння ревнощів — безпідставне звинувачення хворим дружини (чоловіка) у зраді, причому факти, які мають бути доказом її, часто нереальні, фантастичні.

Маячіння резидуальне — маячні ідеї, коли хворий деякий час певен у істинності хворобливих (маячних) переживань, що спостерігалися в гострий період недуги на тлі порушеної свідомості.

Маячіння реформаторства — хворобливі судження, які ґрунтуються на системі суб'єктивних формальних логічних доведень, що виникли у процесі "розробки" і "впровадження" різних реформ (від незначних до глобальних), спрямованих людям на добро.

Маячіння самозвинувачення — різновид маячних ідей, які спостерігаються при інволюційній меланхолії та інших депресивних станах. Хворі звинувачують себе в помилках, аморальних вчинках, думках, бажаннях, за які їх тяжко покарають.

Маячіння самоприниження — маячні ідеї, коли хворий вважає себе нездарою, нікчемою, неповноцінною людиною.

Маячіння систематизоване — маячні ідеї, які групуються певним чином довкола центральної думки. Маячні судження стають системою поглядів, що визначають світогляд особи. На цих судженнях зосереджується все психічне життя хворого. Спотворюються внутрішні зв'язки між явищами реального світу. Одне хворобливе судження пов'язується з іншим, викристалізовуючи маячну схему. Систематизованим є паранояльне та парафренічне маячіння.

Маячіння стосунку — маячні ідеї, коли хворий вважає, що навколишнє якоюсь мірою стосується його і має особливий сенс: на нього багатозначно дивляться, всі вчинки, жести, висловлювання, радіо- і телевізійні передачі, а іноді й явища природи — все те не просто так.

Маячноподібні ідеї — хворобливі ідеї недооцінки або переоцінки особистості, що виникають на тлі зміненого настрою (підвищеного або зниженого). В основі їх появи є певна реальна підстава. Ці ідеї деякою мірою можна коригувати, але не завжди й не надовго. Вони ніколи не бувають безглуздими.

Меланхолія, меланхолічний стан — психічний розлад, що проявляється пригніченням настрою з тугою, відчуттям безвиході, скорботи, відчаю. Супроводжується гальмуванням мислення і рухів, іноді — посиленням рухових реакцій — меланхолічний "вибух". Див. Синдром депресивний.

Метаморфопсія — перекручене, спотворене зорове сприйняття реально існуючих об'єктів із збереженням їх впізнавання і значення. Розрізняють макро-, мікро- та дисморфопсію.

Метод Роршаха — проективний тест для дослідження особистості, розроблений швейцарським психологом і психіатром Г. Рорінахом (1921). Досліджуваному послідовно показують 10 аморфних (слабоструктурованих) кольорових і чорно-білих зображень (плями Роршаха), і той повинен відповісти на запитання: "Що це таке? Та на що воно схоже?"

Мислення — психічний процес, за допомогою якого людина здатна відображати істотне, головне у явищах зовнішнього світу й розкривати вагомі, закономірні зв'язки між явищами. Мислення як пізнання суті явищ є вищою формою відображення дійсності, активною функцією інтелекту.

Мислення атактичне — Патологія мислення, неправильне, парадоксальне поєднання понять, думок, що без логічних зв'язків нанизуються одна на одну. Проявляється актичним мовним безладом.

Мислення аутистичне, аутизм — мислення, відірване від реалій життя. Коло асоціацій з навколишнім світом обмежене. Асоціації виникають переважно на підставі ідей, уявлень, відчуттів, пов'язаних із хворобою, під час якої домінують внутрішні переживання. Хворі замикаються в собі, тримаються осторонь, ні з ким не спілкуються. Мислення і відповіді на запитання формальні. Фантазія межує з реальністю, бажане сприймається за дійсне.

Мислення незв'язане (безладне) — глибокий розлад мислення, що проявляється непоєднанням понять, суджень. Навколишній світ сприймається фрагментарно, думки уривчасті, мова безладна. Здатність до аналізу і синтезу втрачена. Орієнтування у довкіллі неможливе. Див. Мислення інкогерентне.

Мислення деталізоване (деталізованість мислення) — процес мислення, що характеризується в'язкістю, туторухомістю та втратою здатності відокремити головне від другорядного. У судженні переважають випадкові деталі, які не стосуються головного.

Мислення загальмоване — процес, що супроводжується сповільненням асоціацій. Кількість ідей зменшується, думки й уявлення формуються повільно. Мова стає уривчастою, паузи між словами тривалі.

Мислення затримка, зупинка — раптова короткочасна спонтанна зупинка плину думок. Під час розмови хворий раптом замовкає, а потім пояснює це тим, що затрималося мислення. Спостерігається у хворих на шизофренію.

Мислення інкогерентне — втрата здатності утворювати асоціативні зв'язки між сприйняттям, уявленням, поняттями, відображати дійсність у зв'язках. Втрата здатності до елементарних узагальнень, аналізу й синтезу. Мова стає безладною. Див. Мислення незв'язане (безладне).

Мислення паралогічне — патологія мислення, за якого порушується логіка. Певне поняття замінюється символом, знаком, зрозумілим тільки хворому, через що він робить необгрунтовані й безглузді Висновки. Умовиводи не відповідають судженням, з яких їх виводять. Таке мислення втрачає логіку і стає незрозумілим для інших. Властиве хворим на шизофренію.

Мислення персевероване — одноманітне повторення одних і тих самих думок, відповідей за різкого утруднення й сповільнення асоціативних процесів. Спостерігається при шизофренії й органічних ураженнях мозку.

Мислення прискорене — стан мислення, за якого збільшується кількість асоціацій, думок і прискорюється їх перебіг. Одне уявлення одразу змінюється іншим. Мова стає непослідовною: не закінчивши однієї думки, хворий переходить до іншої ("стрибки думок").

Мислення резонерське — мислення, що характеризується доводами, які не ґрунтуються на фактах, порожніми вербальними посиланнями, котрі не відповідають темі розмови й не досягають мети. Беззмістовні і бідні судження можуть бути викладені у правильній формі.

Мислення розірване — патологія мислення, яка проявляється розриванням смислових зв'язків між поняттями із збереженням граматичної та синтаксичної форм речення. Розірваність доходить до так званої мовної мішанини — шизофазії, що характерна для шизофренії. Див. Мислення атактичне. Мислення інкогерентне. Атактична мовна безладність.

Мислення символічне — стан мислення, за якого одне поняття стає символом іншого. Іноді має випадкові, другорядні ознаки. Характерне для шизофренії.

Мислення сповільнене — порушення мислення, що характеризується обмеженням асоціацій, одноманітністю думок, сповільненням мови. Спостерігається при депресивних станах.

Міксеофобія — нав'язливий страх перед статевим актом, що виникає внаслідок необхідності оголювати статеві органи, торкатися тіла і т. ін.

Міміка — рухи м'язів обличчя; одна із форм виявлення психічного стану людини. Міміка є особливою образною "мовою" для передавання різноманітних відтінків почуттів, оцінки, ставлення до подій і явищ.

Мова — суспільно зумовлена система словесних знаків, що служить засобом спілкування. Форма існування думок, почуттів і переживань людини.

Мовна безладність — патологія мовлення, спричинена безладним мисленням, коли хворі втрачають здатність до аналізу, синтезу, до елементарних узагальнень та логічних висновків. Розрізняють такі типи мовної безладності: аментивна, хореатична, атактична, маніакальна (репродуктивна, егоцентрична, екстрасигнальна, співзвучна).

Монофобія — психічний стан, що проявляється боязкістю залишатися на самоті. Нав'язливий страх перед самотністю.

Морія — стан безглуздої веселості з втратою ініціативних спонукань. Спостерігається при органічних ураженнях лобних частин головного мозку.

Мотив — спонукальна причина дій і вчинків людини (те, що штовхає до дії).

Мотивація — система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини.

Мутизм — порушення мовного спілкування внаслідок психічного захворювання; проявляється безпідставним мовчанням.

Н

Навичка — психічна субстанція, завдяки якій індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та психічної енергії.

Навіювання (сугестія) — будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконування), що має за мету актуалізувати або змінити певні установки, ціннісні орієнтації чи вчинки людини, котра є об'єктом навіювання.

Нав'язливі ідеї — думки, що виникають у людини, які не відповідають стану її свідомості в даний момент. Супроводжуються критичним ставленням до них і боротьбою з ними, тобто хворий хоче позбутися їх. Спостерігаються при неврозі нав'язливих станів, деяких формах шизофренії, церебральному атеросклерозі, психастенії.

Нав'язливі потяги і дії — потреба в реалізації певної дії, що раптово виникла, до якої хворий ставиться критично, тобто розуміє безглуздий її характер і намагається боротися з нею.

Нав'язливі стани — хворобливі порушення у вигляді постійного повторювання думок, спогадів, сумнівів, уявлень, страхів, потягів або дій незалежно від волі й бажання хворого, який усвідомлює їх як нісенітниці і прагне позбутися.

Надцінні ідеї — думки, що домінують, переважають над усіма іншими. Виникають вони внаслідок реальних обставин, але потім набувають надмірного емоційного забарвлення, починають домінувати в свідомості людини, впливаючи на процес мислення загалом. Всі інші думки гальмуються або, навпаки, концентруються, посилюючи надцінну ідею. Надцінними стають ідеї, які особливо зачіпають особу хворого.

Наркологія — галузь медицини, що вивчає хвороби, спричинені вживанням психоактивних речовин.

Наркоманія — хворобливий потяг людини до наркотиків, що зумовлює порушення життєдіяльності організму та глибокі розлади психіки.

Нарцисизм — сексуальне збочення, яке характеризується сексуальною самозакоханістю, милуванням власним оголеним тілом, його окремими частинам, інколи — з мастурбацією.

Насильницькі дії — нескладні дії або рухи, які людина здійснює, хоча й розуміє, що цим завдає болю. Ні боротися з ними, ні подолати їх не спроможна.

Насолода — психічний стан, що виникає від задоволення потреби, бажання чи пристрасті до чогось.

Настрій — відносно тривалий душевний стан, більш-менш тривала установка почуттів, в основі якої лежать емоції (почуття) — позитивні чи негативні.

Невдоволення — психічний стан людини, позначений негативним настроєм та самопочуттям; характеризується морально-психічним напруженням, певним дискомфортом.

Неврози — ситуаційно-Психогенні хвороби, що виникають унаслідок функціонального розладу ("зриву") вищої нервової діяльності через перенапруження сили, втрату рівноваги та рухомість основних нервових процесів (Збудження і гальмування) й сигнальних систем. Проявляються порушенням нервово-психічних функцій, переважно в емоційній сфері, за збереження самосвідомості та критики. Виділяють такі типи неврозів: неврастенія, істерія, невроз нав'язливих станів тощо.

Негативізм — немотивований протиімпульс, безглузда протидія, опір будь-якій дії ззовні, відмова виконувати її. Іноді непереборне бажання зробити наперекір. Виділяють негативізм активний (дії, протилежні щодо інструкції або пасивного руху лікаря) і пасивний (відсутність будь-яких дій за відповідної інструкції.

Недоумство — стійке зниження пізнавальної діяльності, неможливість користуватися збереженою інформацією й утруднення набуття нової. Див. Деменція. Олігофренія.

Недоумство концентричне — тип недоумства, що характеризується поступовим зосередженням інтересів хворого на власній особистості, функціях свого організму. Мислення стає загальмованим, малорухомим, в'язким, деталізованим, конкретним. Думки фіксуються на дрібницях. Хворий не може відокремити головне від другорядного. Погіршується пам'ять, випадають окремі слова, внаслідок чого мова стає збіднілою і одноманітною. Інтереси поступово звужуються і зосереджуються на соматичній сфері. Втрачаються наукові, громадські та професійні інтереси. Процес розривається поступово, концентрично. Характерне для епілепсії.

Недоумство лакунарне — тип недоумства, що характеризується зниженням пізнавальної діяльності. Переважає розлад пам'яті та уваги. Ядро особистості, критика та поведінка довго залишаються незмінними. Спостерігається найчастіше при осередковому ураженні головного мозку.

Недоумство тотальне — тип недоумства, що характеризується повним зниженням усіх форм пізнавальної діяльності. Проявляється слабкістю інтелекту, пам'яті, уваги, зниженням почуттів, насамперед вищих, а також волі. Знижується рівень суджень, порушуються критика, поведінка та ядро особистості хворого. Спостерігається при старечому недоумстві, прогресивному паралічі та інших недугах.

Недоумство транзиторне — тип недоумства, що характеризується слабкістю пізнавальної діяльності. Патологія розвивається повільно внаслідок інтенсифікації деструктивного процесу. Функціональні порушення вищої нервової діяльності демонстративні, глибокі. Розвивається на тлі зниження енергетичного потенціалу. Попри відсутність розладів пам'яті, достатній рівень формальних знань, хворий повністю соціально дезадаптований, неспроможний до будь-якої практичної діяльності. Порушення єдності психічних процесів супроводжується бездіяльністю. Характерний для шизофренії (шизофренічне недоумство).

Нейролептики — психотропні препарати різної структури. Основними властивостями нейролептиків є їх антипсихотична дія. Вони блокують або редукують галюцинаторні та маячні розлади, зменшують афективні напругу, психо-рухове збудження і нормалізують патологічно змінену поведінку.

Нейротизм — характерологічна особливість людини, що виражається в її схильності до невротичних реакцій, нервових "зривів", стану тривоги тощо.

Некрофілія — прагнення одержати статеве задоволення з трупами жінок.

Некрофобія — прояв нав'язливості, патологічний страх під час споглядання трупів або згадування про них.

Ненависть — почуття, що проявляється різко негативним ставленням до когось, чогось.

Непереборні потяги і дії — короткочасні патологічні потяги, що виникають зненацька, не можуть бути загальмованими і реалізуються в дії.

Неприязнь — морально-психологічне відчуття несприйняття людини людиною.

Неуважність — збірне поняття, під яким розуміють неможливість зосередити увагу на певному об'єкті.

Нігілізм — психологічний феномен, що відображує деструктивний умонастрій, виявляється запереченням традицій, нівелюванням цінностей.

Ніктофобія — нав'язливий страх перед темрявою.

Німфоманія — підвищене статеве почуття у жінок, що виявляється в частих статевих зносинах або частій і тривалій мастурбації (онанізм).

Нозофобія — нав'язливий стан, що виявляється патологічним страхом захворіти на невиліковну хворобу (сифілофобія, канцерофобія).

Ноотропи — різноманітні за хімічною структурою психотропні препарати, що активізують вищі психічні функції, нормалізують процеси тканинного метаболізму в центральній нервовій системі. Поліпшують перебіг кіркових процесів, розумову діяльність, підвищують інтегративну здатність головного мозку до запам'ятовування, не збуджуючи центральну нервову систему.

О

Обнубіляція — легка короткочасна форма розладу свідомості З моментами прояснення, коли хворий на деякий час опритомнює, а потім знову ніби поринає у хмари.

Обурення — психічний стан сильного невдоволення, гніву, огиди до певних явищ.

Оглушення — симптом о комплекс, що характеризує порушення свідомості. Людина реагує тільки на сильні (фізичні або психічні) подразнення. Сприйняття навколишнього неясне, нечітке. Спогади різко обмежені або відсутні. Синтез утруднений. Орієнтування щодо місця, часу різко порушене або втрачене. Емоції знижені. Рухова активність відсутня або ослаблена.

Олігофренія, недоумство природжене — тип недоумства, що характеризується затримкою розвитку інтелекту внаслідок причин, які діяли внутрішньоутробно або в ранньому дитинстві (до 3 років). Див. Дебільність, імбецильність, ідіотія.

Онанізм, мастурбація — переживання статевого задоволення не в разі реалізації нормального статевого акту, а з допомогою механічного подразнення статевих органів (ерогенних зон).

Оніхофазія — нав'язливість, яка проявляється звичкою обкушувати Нігті.

Оргазм — пристрасть у момент найвищого статевого задоволення, що настає під час статевого акту і супроводжується виділенням продуктів статевих залоз.

Оригінальність — морально-психологічна риса, що визначає несхожість людини на інших, неповторність, самобутність її духовного світу.

Орієнтування — здатність усвідомлювати і відображати навколишній світ (місце, людей, предмети, явища, час), а також свою особистість. Порушення орієнтування називається дезорієнтуванням.

Орієнтування алопсихічне — орієнтування щодо місця у просторі, інших людей, предметів і часу.

Орієнтування аутопсихічне — орієнтування щодо своєї особи, усвідомлення власного тіла, виділення себе з навколишнього світу.

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського значущого та індивідуального, неповторного.

П

Палімпсест — розлад, що характеризується втратою пам'яті на окрему подію після алкогольного сп'яніння. Свідчить про початок хронічного алкоголізму.

Пам'ять — психічна функція збереження у свідомості минулих вражень, відтворення досвіду. Один із феноменів розумової діяльності людини. В основі її лежать чотири процеси: запам'ятовування, збереження, відтворення й пізнавання.

Пам'ять оперативна — особливий тип пам'яті, що ґрунтується на інформації, яка надходить із тривалої та короткочасної пам'яті під час вирішення певного питання.

Паніка — відчуття страху, розгублення, непевності перед реальною чи уявною небезпекою, котра загрожує окремому індивіду або групі людей. При цьому блокується здатність до раціональної оцінки обстановки, мобілізації вольових ресурсів, що призводить до певних труднощів у організації спільної протидії.

Пантомімічні рухи — виразні рухи всього тіла або окремих його частин.

Парамімія — потворні гримаси, мімічна гра, що не відповідає ні змістові висловлювань, ні його емоціям.

Парамнезія — хворобливий психічний стан, який проявляється розладом пам'яті, що виникає внаслідок амнезії, коли прогалини в пам'яті заповнюються несправжніми спогадами. Парамнезії діляться на конфабуляції, псевдоремінісценції і фантазми.

Параноя — психічне захворювання, що характеризується систематизованими маячними ідеями без видимих порушень інтелекту, але й без критичної оцінки психофізіологічного стану.

Парапраксія — потворна зміна рухів, що набувають карикатурного характеру.

Парапсихологія — гіпотези та уявлення, які належать до психічних явищ, пояснення яких поки що не має наукового підґрунтя. Це екстрасенсорне сприйняття, тобто прийом людиною інформації, яка не пов'язана з функціонуванням відомих науці органів Чуття (телепатія, яснобачення тощо).

Паратимія — неадекватні емоції. Хворий, розповідаючи про смерть близької людини, сміється, стає ж сумним, коли слід було б радіти. Раптом виявляє агресію до тієї людини, до якої добре ставився. Причому пояснити такі зміни не може.

Парейдолія — явище, коли в фігурах невизначеної форми (плями на стіні, складки на шторі, орнамент шпалер, візерунки на килимі і т. ін.) вбачають тварин, чудовиськ тощо.

Пасивність — бездіяльність, байдужість, духовна інертність, млявість.

Патологічний брехун — тип людини, яка знає про недостовірність інформації і недоцільність брехні, але не може справитися з собою,

Патопсихологія — розділ медичної психології, що вивчає закономірності розладів психічної діяльності і властивості особистості при захворюванні. Аналіз патологічних змін проводять на підставі порівняння їх з характером перебігу психічних процесів, станів і рис у нормі.

Педерастія — див. Гомосексуалізм.

Педофілія — сексуальний потяг до дітей, спроби здійснити з ними статевий акт.

Пейрафобія — виникнення нав'язливого страху перед публічним виступом, екзаменом тощо.

Переживання — психофізіологічний стан, коли людина із зацікавленням ставиться до об'єкта свого переживання.

Персеверація — патологія мислення, що виявляється у тривалому домінуванні однієї думки чи уявлення, у повторенні одних і тих самих слів, відповідей.

Перцепція — відображення у свідомості людини речей і явищ за допомогою органів чуття.

Песимізм — світовідчуття, перейняте зневірою у майбутнє, настроєм безнадії.

Пікацизм — статеве збочення. Збудження досягається за умови контакту з виділеннями партнера.

Піроманія — психічний розлад, який проявляється пристрастю до підпалювання без будь-якої мотивації.

Пірофобія — психічний розлад, який проявляється боязню вогню.

Поведінка — категорія для позначення сукупності дій і вчинків людини.

Подразливість — здатність живого організму відповідати на вплив зовнішнього середовища.

Поняття — одна з головних форм абстрактного мислення, відображення істотних ознак досліджуваного об'єкта.

Потатор — хворий на хронічний алкоголізм.

Потяг — стан організму, за якого

безпосередньо проявляється чуттєве відображення потреби. Філогенетично успадкована рефлекторна (інстинктивна) реакція (Харчування, самозбереження, розмноження), спрямована на досягнення життєвих цілей. Динамізує Поведінку людини, є джерелом її активності.

Похмілля — один із проявів алкогольної залежності.

Почуття — психічні процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб'єктивне переживання подій і емоційне ставлення до оточення. Власне, до задоволення або незадоволення своїх потреб.

Почуття астенічні — почуття, що пригнічують життєдіяльність, зменшують силу й енергію, розслаблюють (страх, тривога тощо).

Почуття стенічні — почуття, що підвищують, активізують життєдіяльність людини, збільшують її силу, посилюють енергію, спонукають до діяльності (любов, радість).

Принциповість — морально-психологічна риса особистості, яка визначає чіткість позиції, вірність певній ідеї, принципам і послідовність їх обстоювання, втілення в життя.

Присмерковий стан свідомості — див. Синдром присмерковий та паморочного стану свідомості.

Пристрасть — стійкий емоційний потяг людини до певного об'єкта.

Провісники нападу — психічні та соматичні зміни, що передують епілептичному нападові.

Прогресивний параліч — сифілітичний психоз, що зумовлює тотальне недоумство.

Проективні Методики — тестові методики, що їх використовують для дослідження особистості.

Пропфшизофренія — Шизофренія у олігофрена.

Просонковий стан — легка форма розладу свідомості.

Псевдогалюцинації — розлад сприйняття, що характеризується відсутністю екстрапроекції галюцинаторного образу.

Псевдодеменція — зумовлений істерією стан, що нагадує недоумство.

Псевдопараліч — психічний стан різноманітної етіології, що нагадує прогресивний параліч.

Псевдоремінісценції — несправжні спогади реального змісту, яких не було в той проміжок часу, що його згадує хворий.

Психіатрія — клінічна медична наука, яка вивчає психічні хвороби.

Психіка — функція мозку відображувати об'єктивну дійсність.

Психічна травма — неприємна для хворого ситуація, що спричинила психічну хворобу.

Психічні процеси — різні форми психічної діяльності,

П сихоаналептики — фармакологічні речовини, що сприяють активізації психічних функцій.

Психоаналіз — метод діагностики і лікування, що ґрунтується на проникненні у сферу підсвідомого.

Психогенетика — межова з генетикою галузь психології.

Психогенії — психічні захворювання, які виникають унаслідок тяжких подій, що травмують психіку.

Психогігієна — галузь медицини, яка вивчає закономірності організації міжлюдських взаємин та середовища.

Психодіагностика — галузь психології, спрямована на всебічний аналіз особистості.

Психодизлептики — фармакологічні речовини, що призводять до порушення психічної діяльності.

Психоз — захворювання організму з провідними порушеннями функції головного мозку.

Психолептики — фармакологічні речовини, що мають седативну дію.

Психологія — наука про психічні процеси, які є складовими ком

понентами діяльності та спілкування людей.

Психопатія — патологічна форма психічної діяльності, що характеризується дисгармонією в емоційно-вольовій сфері й у сфері потягів.

Психопатологія — галузь медицини, яка вивчає хвороби психіки.

Психопрофілактика — запобігання розладам психічної діяльності.

Психосоматика — вивчає вплив психіки на перебіг матеріальних процесів.

Психостимулятори — фармакологічні препарати, що справляють активізуючий вплив на психіку.

Психотерапія — лікування за допомогою психічного впливу на хворого.

Пуерилізм — синдром, клінічна картина якого проявляється дитячою поведінкою.

Р

Рапорт — здатність хворого, що перебуває в гіпнотичному стані, підтримувати словесний контакт з лікарем.

Реабілітація — повернення хворого до нормального життя і праці.

Реактивні психози — психотичні стани, що розвиваються внаслідок певної конфліктогенної ситуації.

Ревнощі патологічні — психічний стан, який проявляється безпідставною підозрою до об'єкту кохання.

Режим охоронний — утримання хворого в умовах, що сприяють зміцненню нервової системи й реабілітаційним заходам.

Резонерство — безплідні міркування, позбавлені конкретного практичного змісту.

Релаксація — засіб зняття нервово- психічного напруження.

Ремінісценція — особливість пам'яті, яка полягає в неточності відтворення вивченого матеріалу.

Ремісія — тимчасове поліпшення психічного стану.

Репродукція психічна — здатність до відтворення подій, що тримаються в пам'яті.

Рефлексія — самоаналіз.

Ритуал — нав'язливі дії, що їх чинять хворі для зняття відчуття страху.

Розуміння — розумовий процес, спрямований на з'ясування істотних рис, властивостей і зв'язків явищ.

"Розумова жуйка» — схильність до безплідного розмірковування, оперування відірваними від реалій уявленнями.

С

Садизм — статеве збочення, що проявляється намаганням зробити боляче партнерові під час статевих зносин.

Самонавіювання — психічний вплив людини на саму себе.

Сексологія — галузь науки про статеве життя людини.

Сексопатологія — розділ медицини, що вивчає розлади статевого життя людини.

Сенестопатії — різноманітні неприємні відчуття в тілі, які мають невизначений, але дуже тяжкий характер.

Сенситивність — своєрідна чутливість людини.

Симуляція — удавана демонстрація почуттів або певного фізичного стану з метою Введення когось в оману.

Синдром абстинентний — стан, що характеризується сомато-вегетативними та психічними розладами, які виникають після припинення введення речовин, до яких' сформувався патологічний потяг,

Синдром аментивний — потьмарення свідомості, що супроводжується грубим порушенням сприйняття та орієнтації.

Синдром амнестичний — порушення здатності до запам'ятовуваним і відтворення.

Синдром ананкастний — нав'язливі страхи, думки та дії.

Синдром апатико-абулічний зниження емоцій і вольових спонукань до цілеспрямованої діяльності.

Синдром астенічний — стан психічної слабкості.

Синдром галюцинаторно-парапоїдний — комплекс галюцинацій та маячних ідей.

Синдром Ганзера — один із варіантів істеричного присмеркового стану свідомості.

Синдром гебефренічний — інертна ейфорія, що проявляється химерними, неадекватними веселощами, пустотливістю тощо.

Синдром деліріозний — потьмарення свідомості з порушенням орієнтування в навколишньому середовищі, зоровими галюцинаціями та психомоторним збудженням.

Синдром депресивний — стан, що характеризується зниженням настрою.

Синдром дисморфофобії — хворобливі переживання, що характеризуються появою думок про вигадане, уявне каліцтво.

Синдром звуженої свідомості — характеризується звуженим колом уявлень за рахунок обмеження кількості асоціативних зв'язків.

Синдром "інтрапсихічної атаксії" — порушується логічне відображення об'єктивної реальності за рахунок розладу асоціативних зв'язків між психічними процесами.

Синдром Кандинського — Клерамбо — характеризується поєднанням ознак психічного автоматизму з псевдогалюцинаціями та

ідеями впливу.

Синдром кататонічний — симптомокомплекс психічних розладів, переважно в руховій сфері.

Синдром Корсакова — характеризується розладом пам'яті на теперішні події за збереження пам'яті на події минулого.

Синдром маніакальний — проявляється ейфорією, прискоренням плину уявлень і підвищенням цілеспрямування діяльності.

Синдром обсесивний, нав’язливих станів — характеризується наявністю різних нав'язливих ідей, емоцій, потягів і дій.

Синдром онейроїдний — потьмарення свідомості, за якого спостерігається ілюзорно-галюцинаторне сприйняття навколишнього світу.

Синдром паморочного стану свідомості — характеризується глибоким дезорієнтуванням, спотвореним сприйняттям, уривчастими маячними ідеями, афективними реакціями.

Синдром параноїдний — характеризується несистематизованими маячними ідеями.

Синдром паранояльний — систематизоване маячіння.

Синдром парафренічний — систематизовані маячні ідеї величності.

Синдром псевдодементний — несправжнє недоумство.

Синдром психоорганічний — розлад психіки внаслідок органічного ураження мозку, що характеризується поєднанням інтелектуально-мнестичних розладів з емоційними порушеннями.

Синкінезія — невідповідність відчуттів при подразненні аналізаторів.

Синкопе — непритомний стан.

Сифілофобія — нав'язливий страх, боязнь захворіти на Сифіліс.

Сіркотерапія — різновид піротерапії.

Скорбота — стан глибокого суму.

Скотомізація пам’яті — випадіння з пам'яті інформації, що стосується психотравмівних переживань.

Слабкість емоційна — підвищена емоційна ранливість.

Сомнамбулізм — стан зміненої свідомості, який буває під час сну.

Сомнолентність — патологічна сонливість.

Соматогенні психози — психотичні розлади, пов'язані із соматичними недугами.

Сопор — синдром загального порушення свідомості.

Спазмофілія — епілептиформні напади у дітей раннього віку.

Сприйняття — відображення предметів і явищ.

Старечі психози — група психозів, що виникають у старечому віці.

Стереотипія рухів, мови — багаторазове повторення одних і тих самих слів, дій.

Страх — емоційна реакція людини на справжню чи уявну небезпеку.

Стрес — психофізіологічний стан людини, що виникає у відповідь на різноманітні екстремальні дії.

Ступор — стан повної нерухомості з підвищенням м'язового тонусу.

Сублімація — заміщення сексуального об'єкта потягом до соціально-прийнятної діяльності.

Сугестологія — наука, що вивчає психологічні явища навіювання та самонавіювання.

Судження — основна форма мислення, коли стверджується або заперечується наявність у предметів і явищ тих чи тих ознак.

Суїоидальний вчинок, суїцидальна тенденція — зумовлене різними причинами прагнення до самогубства.

Суміжні стани — див. Невротичні розлади.

"Схеми тіла" порушення — психічний розлад, коли хворий сприймає власне тіло зміненим.

Т

Танатофобія — нав'язливість, що характеризується страхом перед раптовою смертю.

Тематичний аперцепційний тест — проективний тест для дослідження особистості.

Темперамент — індивідуально-типологічна характеристика людини.

Тести особистості — психологічні тести для вивчення особистості.

Тести психологічні — система прийомів для вивчення та оцінки окремих психічних рис і властивостей характеру людини.

Тик — мимовільне смикання певних м'язів обличчя, шиї, рук та ін.

Токсикофобія — нав'язливий стан, який характеризується страхом перед отруєнням.

Транзитивізм — перенесення хворим власних переживань на здорових людей, що його оточують.

Транквілізатори — психофармакологічні препарати, що заспокійливо впливають на психічну діяльність.

Транс — психічний розлад, що характеризується автоматичністю актів поведінки у стані потьмареної свідомості.

Трансвестизм — статеве задоволення при переодяганні в одяг протилежної статі.

Тремор — мимовільні періодичні скорочення м'язів.

Трискайдекафобія — нав'язливий страх перед числом 13.

У

Уваги відволікання — Порушення уваги, що характеризується ослабленням її концентрації та стійкості.

Уваги загальмованість — порушення механізму перемикання уваги з одного предмета, явища на інший.

Уваги прикутість — посилення концентрації уваги та її стійкості.

Уваги активної слабкість — нездатність до тривалого зосередження уваги на певному напрямку.

Урофобія — нав'язливий страх перед тим, що в невідповідний момент раптом відчуєш позив до сечовипускання.

Установка — стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи тієї потреби.

Ущільнення — злиття двох понять в одне.

Уява — психічний процес, що полягає в створенні образів, думок на базі попереднього досвіду.

Ф

Фагофобія — нав'язливий страх, зумовлений прийомом їжі.

Фанатизм — одержимість, надмірне захоплення якимись ідеями, поглядами чи справою.

Фантазми істеричні — вигадування незвичайних подій з метою поставити себе в центр уваги.

Фантазми паралітичні — безглузді вигадки, що зазвичай супроводжують недоумство.

Фарингоспазм — скорочення м'язів глотки, зумовлене судомою.

Фасцинація — один із способів раптового занурення в гіпнотичний стан.

Фетишизм — статеве збудження від споглядання предметів жіночого туалету.

Фізіогноміка — вчення про зв'язок психічного складу і характеру людини з будовою і формою її обличчя, тіла.

Флагелант — людина, що дістає статеве задоволення від побоїв, що йому їх наносить статевий партнер.

Фобії — нав'язливі страхи.

Фотопсії — елементарні зорові галюцинації.

Фотофобія —- світлобоязнь.

Фригідність — зниження статевого потягу в жінок.

Фротеризм — сексуальна патологія, за якої статевого збудження досягають унаслідок доторкування статевих органів до тіла або одягу особи протилежної статі.

Фрустрація — психічний стан, який виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягнути мету.

Фтизіофобія — нав'язлива боязнь захворіти на туберкульоз.

Фуга — розлад свідомості, за якого людина збуджена і діє автоматично.

X

Характер — комплекс психічних властивостей людини.

Хроматопсія — стан, коли предмети, що оточують хворого, набувають невластивого їм забарвлення.

Хроматофобія — нав'язливий страх перед якимось яскравим кольором.

Ц

Циклоїд — тип психічної конституції особистості.

Циклотимія — легка форма маніакально-депресивного психозу.

Ч

Черствість — втрата здатності до співпереживань.

Чуття — суб'єктивний прояв емоційної реакції людини.

Ш

Шизоїд — тип психічної конституції особистості.

Шизофазія — крайній варіант розірваності мови, "словесний вінегрет".

Шизофренія — психічна хвороба з поліморфною картиною, що за несприятливого перебігу призводить до психічного дефекту.

Шперунг — відсутність, випадання думок.

Шуб — напад хвороби.

Ю

Юродство — межове самоприниження людини, що проявляється у формі гротескно-трагічної особистості.

Я

Яктація — збудження, що виникає у межах ліжка.

Ятрогенія — різновид психогенії, що виникає внаслідок спілкування з лікарем.