Психіатрія - Г.Т. Сонник 2003

Загальна психопатологія та симптоматика психічних захворювань
Порушення уваги

Увага - здатність зосереджуватися на зовнішньому або внутрішньому подразникові. Увага є психічною функцією, яка характеризується вибірковим ставленням до об’єктів психічної діяльності, коли з великої кількості подразників свідомість вирізняє один або декілька.

Активна увага - свідоме, умовно рефлекторно вироблене, цілеспрямоване зосередження психічної діяльності на певних явищах.

Увага пасивна, мимовільна - привертання уваги на будь-який із численних зовнішніх подразників, під дією яких перебуває людина. Недостатньо концентрована, надмірно рухлива увага раптово переключається з одного предмета на інший. В основі цього явища лежить безумовно зорієнтований рефлекс («Що таке?»).

Порушення уваги можуть приймати наступні форми.

Важкість переключення - інертність нервових процесів при епілепсії, атеросклерозі, резидуально-органічних ураженнях.

Слабкість активної уваги - нездатність до тривалого напруження уваги у напрямку одного об’єкту, труднощі зосередження.

Прикутість уваги - посилення концентрації уваги та її стійкості. Характерна для хворих у стані депресії, осіб з іпохондричними явищами і маячних хворих.

Відволікаємість уваги - порушення уваги, що характеризується ослабленням її концентрації та стійкості.

Загальмованість уваги - порушення механізму переключення уваги з одного предмета чи явища на інший, що пояснюється інертністю основних кіркових процесів.

Апрозексія - повне випадіння уваги.

Порушення інтелекту.

Інтелект - сума знань людини на даний момент і здатність в подальшому накопичувати їх та успішно використовувати. Інтелект включає в себе сукупність таких пізнавальних процесів, як пам’ять, розумова працездатність, характер мислення, його адекватність ситуації, реальність, точність суджень і умовисновків.

Розрізняють три складових структури інтелекту:

- передумови інтелекту - увага, пам’ять, розумова працездатність, особливості мовного апарату.

- інтелектуальний інвентар - знання, отримані в процесі виховання, навчання, самоосвіти, а також власний досвід - ерудиція;

- власне інтелект - можливість відтворювати ту або іншу якість суджень, умовисновків.

Сам по собі запас знань не може свідчити в повній мірі про наявність або відсутність у того або іншого хворого ознак недоумства. Низький запас знань, як правило, є ознакою недоумства, високий же ще не є ознакою інтелекту. Саме в такому аспекті слід розглядати наявність однобічних здібностей (музичний талант, розвинена пам’ять) у осіб з низьким інтелектом.

Розрізняють природжене недоумство (олігофренію) та набуте (деменцію).

Природжене недоумство (олігофренія) - характеризується затримкою розвитку інтелекту внаслідок причин, які діяли внутрішньоутробно або в ранньому дитинстві (до трьох років). В залежності від ступеню порушення інтелекту поділяється на дебільність, імбецильність та ідіотію.

Набуте недоумство (деменція) - є наслідком захворювань мозку або психічних хвороб і проявляється стійким зниженням пізнавальної діяльності. Буває тотальним (дифузним, глобарним), лакунарним, концентричним і транзиторним.

Тотальне недоумство характеризується суцільним зниженням всіх форм пізнавальної діяльності і проявляється слабкістю інтелекту, пам’яті, уваги, зниженням почуттів (насамперед вищих) і волі. Цей тип недоумства спостерігається при старечому недоумстві, прогресивному паралічі та інших захворюваннях. Його наслідком є зниження рівня суджень, порушення критики, поведінки та руйнування ядра особистості.

Лакунарне недоумство характеризується зниженням пізнавальної діяльності з переважанням розладів пам’яті та уваги, внаслідок чого виникає зниження суджень. Ядро особистості, критика та поведінка довго залишаються непорушними. Цей тип недоумства спостерігається найчастіше при вогнищевих захворюваннях головного мозку.

За типом перебігу недоумство розділяється на:

1) протредієнтне;

2) стаціонарне (травматичне, енцефалітичне);

3) регредієнтне (при судинних захворюваннях).

За динамікою недоумство має три фази (Блейлер):

а) переважання функціональних розладів над органічними. Клінічно спостерігаються широкі коливання інтелектуальної діяльності.

б) кристалізація недоумства - яскраво виступає органічна симптоматика.

в) термінальна - недоумство сягає крайнього ступеню і носить характер маразму.

Клініко-нозологічна класифікація розладів інтелекту.

I. Деменція при судинних захворюваннях мозку. Зустрічається найбільш часто. В залежності від стадії розрізняють: просте атеросклеротичне, гостре постапоплектичне (виникає внаслідок інсульту), псевдопаралітичне, псевдоальцгеймерівське та галюцинаторно-параноїдне недоумство, а також недоумство з Корсаковским синдромом.

II. Стареча недоумкуватість. Починається зі змін особистості, загострення її преморбідних особливостей, рис характеру - егоїзму, егоцентризму, підозрілості, втрачається тепле ставлення до членів родини, загострюється впертість. Починається регрес ядра особистості, передовсім інтелекту. Виникає тотальне недоумство.

III. Деменція при шизофренії (транзиторне недоумство) характеризується слабкістю пізнавальної діяльності, яка розвивається повільно внаслідок наростання деструктивного процесу у мотиваційно-вольовій сфері. Недоумство розвивається на фоні зниження енергетичного потенціалу психічної діяльності. Незважаючи на відсутність розладів пам’яті та достатній рівень формальних знань, хворий повністю соціально дезадаптований, неспроможний до практичної діяльності.

IV. Епілептична деменція - концентричне недоумство - тип недоумства, що характеризується поступовим звуженням інтересів хворого на своїй особистості, функціях свого організму. Мислення стає загальмованим, в’язким, деталізованим, конкретним. Думки фіксуються на дрібницях, страждає здатність до відокремлення головного від другорядного. Погіршується пам’ять, випадають окремі слова, внаслідок чого мова стає обмеженою і одноманітною. Втрачаються громадські та професійні інтереси. Всі інтереси поступово звужуються і зосереджуються на своєму соматичному існуванні. Це звуження розвивається поступово, концентрично.

V. Пресенільні деменції.

а) хвороба Альцгеймера - первинно-атрофічний процес, що має лакунарний характер.

б) хвороба Піка - розлад інтелекту відразу приймає тотальний характер з порушенням ядра особистості.

VI. Травматичне недоумство характеризується зниженням якості суджень і умовисновків, астенією, афективною нестійкістю, але впорядкованою поведінкою та достатніми адаптативними можливостями.

VII. Розлади інтелекту при психогеніях мають складний генез, що залежить від особливостей особистості та психотравмуючої ситуації. При цьому виникають явища псевдодеменції (зворотні, не пов’язані з органічними ураженнями), які детально описані у розділі «Розлади свідомості».

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Дайте визначення поняття «пам’ять».

2. Функції пам’яті та їх значення в психічній діяльності людини.

3. Які основні властивості пам’яті ви знаєте?

4. Класифікація розладів пам’яті.

5. Визначення гіпермнезії.

6. Визначення гіпомнезії та різних видів амнезій.

7. Визначення та різновиди парамнезій.

8. Дайте характеристику основним розладам уваги.

9. Що таке олігофренія? Її види.

10. Деменція, визначення та клінічні ознаки різних її видів.

11. Характеристика деменції при судинних захворюваннях.

12. Деменція при шизофренії та епілепсії.