Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Головний мозок
Загальний огляд головного мозку

Головний мозок (encephalon) з оточуючими його оболонками міс­титься в порожнині черепа і має форму, яка в цілому відповідає внутрішнім обрисам черепної порожнини. Його верхньобічна по­верхня випукла відповідно до склепіння черепа, а нижня, або основа мо­зку, дещо сплощена і має складний рельєф, який відповідає формі чере­пних ямок внутрішньої основи черепа.

Маса головного мозку дорослої людини коливається від 1100 до 2500 г; у середньому в чоловіків вона дорівнює 1400 г, у жінок — 1245 г. Сагіталь­ний розмір головного мозку дорослої людини складає 16—17 см, попере­чний — 13—14 см і вертикальний розмір коливається від 10,5 до 12,5 см. Об’єм головного мозку дорівнює в середньому 1200 см³. Найбільшої маси й об’єму мозок досягає у віці 20 років, і до 60 років вони залишаються майже незмінними. Після 60 років маса та об’єм мозку дещо зменшуються.

Відповідно до розвитку п’яти мозкових міхурів головний мозок людини поділяють на 5 відділів: 1 — Кінцевий мозок; 2 — Проміжний мозок; 3 — Середній мозок; 4 — Задній мозок; 5 — Довгастий мозок, який на рівні великого потиличного отвору переходить у Спинний мозок (мал. 238).

Топографічно розрізняють три філогенетично, функціонально й ана­томічно різні частини головного мозку: півкулі великого мозку, або ве­ликий мозок; Мозочок, або малий мозок, і мозковий стовбур.

Півкулі великого мозку (hemispheriae cerebrales) — це найбільш розвинена частина центральної нервової системи. Відділи півкуль вели­кого мозку покривають собою всі інші частини головного мозку, вони складають так званий Плащ (pallium) головного мозку. На півкулях вели­кого мозку виділяють верхньобічну, присередню і нижню поверхні.

Права і ліва півкулі відділені одна від одної глибокою поздовжньою щі­линою великого мозку (fissura longitudinalis cerebralis). У глибині між півку­лями поздовжня щілина досягає мозолистого тіла (corpus callosum), або великої спайки мозку, яка з’єднує півкулі між собою. В передніх відді­лах поздовжня щілина навскрізна. В задніх відділах вона сполучається з поперечною щілиною великого мозку (fissura transversa cerebralis), яка відділяє півкулі великого мозку від мозочка.

На верхньобічній, присередній і нижній (базальній) поверхнях пів­куль великого мозку розташовані глибокі та мілкі борозни (sulci cerebrals). Глибокі борозни поділяють кожну з півкуль на частки вели­кого мозку (lobi cerebraks). Мілкі борозни відділяють одна від одної за­крутки великого мозку (gyri cerebraks).

Мал. 238. Відділи головного мозку на серединному поздовжньому розрізі

1 — Гіпофіз; 2 — сірий горб; 3 — зорове перехрестя; 4 — Третій шлуночок; 5 — передня спайка; 6 — прозора перегородка; 7 — склепіння; 8 — мозолисте тіло; 9 — міжталамічне зрощення; 10 — зоровий горб (таламус); 11 — задня (епіталамічна) спайка; 12 — Епіфіз; 13 — покришка середнього мозку; 14 — ніжка мозку; 15 — водопровід середнього мозку; 16 — Міст; 17 — чет­вертий шлуночок; 18 — мозочок 19 — довгастий мозок

На нижній поверхні головного мозку видно не тільки нижню поверхню півкуль великого мозку і мозочка, а й усю нижню поверхню мозкового стовбура, а також нерви, що відходять від головного мозку (мал. 239).

Передній відділ нижньої поверхні головного мозку представлений лобовими част­ками півкуль. На нижній поверхні лобових часток містяться нюхові цибулини (bulbi olfactorii). Вони мають вигляд невеликих потовщень, розташованих по боках від по­здовжньої щілини великого мозку. До вентральної поверхні кожної з нюхових цибулин із порожнини носа через отвори в пластинці решітчастої кістки підходять 15—20 тон­ких нервових ниток, які в сукупності утворюють І-у пару черепних нервів — нюхові нерви (nn. olfactorii). При вийманні мозку із черепа ці нитки відриваються від нюхових цибулин і тому на ізольованому препараті мозку їх не видно. Від нюхової цибулини дозаду тягнеться тяж — нюховий тракт (tractus olfactorius). Задні відділи нюхового тракту, потовщуючись і розширяючись, утворюють нюховий трикутник (trigonum olfactorium). Задня сторона нюхового трикутника переходить у невелику площадку з великою кількістю дрібних отворів. Це передня пронизана речовина (substantia perforata anterior), через отвори якої в глибину мозку проникають Артерії. Медіальніше пронизаної речовини, замикаючи на нижній поверхні мозку задні відділи поздовжньої щілини великого мозку, міститься тоненька, сірого кольору кінцева, або термінальна пластинка (lamina terminalis). Ззаду до цієї пластинки прилягає зорове перехрестя (chiasma opticum), яке має форму букви «X». Зорове перехрестя утворене волокнами, які йдуть у складі зорових нервів (n. opticus) — ІІ пара черепних нервів, що проникають

у порожнину черепа з орбіт. Від зорового перехрестя в задньолатеральному напрямку відходять два зорових тракти (tractus opticus).

Мал. 239. Основа головного мозку і місця виходу корінців черепних нервів (за М. Р. Сапіним)

1 — нюхова цибулина; 2 — нюховий тракт; 3 — передня пронизана речовина; 4 — сірий горб; 5 — зоровий тракт; 6 — соскоподібні тіла; 7 — трійчастий вузол; 8 — задня пронизана речовина; 9 — міст; 10 — мозочок; 11 — піраміда; 12 — олива; 13 — спинно-мозковий нерв; 14 — під’язиковий нерв; 15 — Додатковий нерв; 16 — Блукаючий нерв; 17 — язикоглотковий нерв; 18 — Присінково-завитковий нерв; 19 — Лицевий нерв; 20 — Відвідний нерв; 21 — Трійчастий нерв; 22 — Блоковий нерв; 23 — Окоруховий нерв; 24 — Зоровий нерв; 25 — нюхова борозна

Ззаду зорового перехрестя міститься сірий горб (tuber cinereum), верхівка якого спрямована вниз і витягнена у вузеньку трубку, так звану лійку (infundibulum). До лійки підвішена залоза внутрішньої секреції — гіпофіз (hypophysis cerebri). Ця за­лоза розміщується в ямці турецького сідла і при вийманні препарата мозку із чере­па відривається від лійки і залишається в цій заглибині.

Ззаду до сірого горба прилягають два підвищення білого кольору, кулясті за фо­рмою — сосочкоподібні тіла (corpora mamillaria). За ними — досить глибока міжніжкова ямка (fossa interpeduncularis), обмежена з боків двома товстими валиками, які сходяться дозаду і називаються ніжками мозку (pedunculi cerebri). Дно ямки пронизане отворами для судин і тому називається задньою пронизаною (міжніжковою) речовиною (substantiaperforata (interpeduncularis) posterior).

На присередніх, обернених одна до одної поверхнях ніжок мозку видно корінці правого і лівого окорухових нервів (n. oculomotorius) — III пара черепних нервів. Бі­чні поверхні ніжок мозку огинають блокові нерви (n. trochlearis) — IV пара Череп­них нервів, корінці яких виходять із мозку не на його основі, як у всіх інших 11-и парах черепних нервів, а на дорзальній поверхні, позаду нижніх горбиків покришки середнього мозку, з боків від вуздечки верхнього мозкового паруса.

Ніжки мозку виходять із верхніх відділів широкого поперечного валика, який називається міст (pons). Латеральні відділи моста продовжуються в мозочок, утво­рюючи парну середню мозочкову ніжку (pedunculus cerebellaris medius).

На межі між мостом і середніми мозочковими ніжками з кожного боку виходить V пара черепних нервів — трійчастий нерв (n. trigeminus).

Позаду (нижче) моста містяться передні відділи довгастого мозку, які представ­лені медіально розташованими пірамідами (pyramides medullae oblongatae), відді­леними одна від одної передньою серединною щілиною і латерально розмішеними округлої форми підвищеннями — оливами (olivae).

На межі моста і довгастого мозку з боків від передньої серединної щілини із мо­зку виходять корінці відвідного нерва (n. abducens) — VI пара черепних нервів. Ще латеральніше, між середньою мозочковою ніжкою й оливою, з кожного боку послі­довно розташовані корінці лицевого (n. facialis) — VII пара і присінково-завиткового (n. vestibulocochlearis) — VIII пара черепних нервів.

Дорзальніше оливи в малопомітній проміжній борозні розміщені спереду назад корінці язикоглоткового (n. glossopharyngeus) — К пара, блукаючого (n. vagus) — Х пара і додаткового (n. accessorius) — XI пара черепних нервів. Корінці додатко­вого нерва відходять також і від спинного мозку в верхній його частині. У борозні, яка відділяє піраміду від оливи, містяться корінці під’язикового нерва (n. hypo-glossus) — ХІІ пара.

На серединному сагітальному розрізі головного мозку, проведеному вздовж по­здовжньої щілини великого мозку, видно присередню поверхню півкулі великого мозку, деякі деталі стовбура мозку і мозочка.

На присередній поверхні півкуль великого мозку, як і на інших поверхнях, на­явні борозни, які відділяють одна від одної закрутки великого мозку.

Ділянки лобової, тім’яної і потиличної часток кожної півкулі відділені від добре помітного на серединному розрізі мозку мозолистого тіла однойменною борозною (sulcus corporis callosi).

Мозолисте тіло, або велика спайка мозку, складається з численних щільно розташованих нервових волокон, що з’єднують симетричні ділянки правої та лі­вої півкуль великого мозку і формують основну частину комісуральних провід­них шляхів.

Середня частина мозолистого тіла називається стовбуром (truncus corporis callosi), передні відділи якого загинаються донизу й утворюють коліно мозолис­того тіла (genu corporis callosi). Ще більше донизу коліно мозолистого тіла по­тоншується й називається дзьобом мозолистого тіла (rostrum corporis callosi), що продовжується в термінальну пластинку (lamina terminalis). Задні відділи мозолистого тіла потовщені й закінчуються вільно у вигляді валика (splenium corporis callosi).

Нервові волокна, розходячись в усі боки від мозолистого тіла до мозкової кори півкуль, утворюють променистість мозолистого тіла (radiatio corporis callosi). Волокна передньої частини (коліна) мозолистого тіла з’єднують кору лобових ча­сток правої і лівої півкуль. Волокна центральної частини мозолистого тіла — сто­вбура — з’єднують сіру речовину тім’яних і скроневих часток. У валику розмі­щуються волокна, які з’єднують кору потиличних часток. Частина променистості мозолистого тіла, що прямує вбік та вниз, покриваючи задній і нижній роги біч­ного шлуночка, називається покривом (tapetum). Зверху мозолисте тіло вкрите то­нким шаром сірої речовини — сірим вбранням, або сірим покривом (indusium griseum).

Під мозолистим тілом розташовується тоненька біла пластинка — склепіння (fornix) (мал. 240).

Мал. 240. Склепіння мозку і гіпокамп

1 — мозолисте тіло; 2 — тіло склепіння; 3 — ніжки склепіння; 4 — передня спайка; 5 — стовп склепіння; 6 — соскоподібне тіло; 7 — торочка гіпокампа; 8 — гачок; 9 — зубчаста закрутка; 10 — парагіпокампальна закрутка; 11 — ніжка гіпокампа; 12 — гіпокамп; 13 — бічний шлуно­чок; 14 — пташина шпора; 15 — спайка склепіння; 16 — бічний трикутник

Поступово віддаляючись від мозолистого тіла, тіло склепіння (corpus fornicis), утворюючи дугоподібний вигин уперед і вниз, переходить у стовп склепіння (columna fornicis). Нижні частини кожного стовпа спочатку підходять до терміна­льної пластинки, а тоді розходяться в латеральні сторони і, прямуючи назад, закін­чуються в сосочкоподібних тілах. Між ніжками склепіння ззаду і термінальною пластинкою спереду міститься поперечно розташований пучок нервових волокон, який на зрізі має вигляд овала білого кольору — передня спайка (commissura rostralis). Ця спайка, так, як і волокна мозолистого тіла, з’єднує одна з одною пів­кулі великого мозку.

Ділянка, обмежена зверху і спереду мозолистим тілом, знизу — його дзьобом, термінальною пластинкою і передньою спайкою, а ззаду — ніжкою склепіння, за­йнята тоненькою пластинкою мозкової речовини — пластинкою прозорої перего­родки (lamina septi pellucidi).

Всі названі вище утвори відносяться до кінцевого мозку. Структури, розташо­вані нижче вказаних, за винятком мозочка, належать до стовбура мозку.

Передні відділи стовбура мозку утворені правим і лівим задніми таламусами. Задній таламус (thalamus dorsalis) зазвичай називають зоровим горбом. Зорові горби розміщені знизу від тіла склепіння і мозолистого тіла та позаду ніжок склепіння. На серединному розрізі головного мозку видно тільки присередню поверхню заднього таламуса, на якій виділяється міжталамічне зрощення (adhesio interthalamica). Присередня поверхня кожного заднього таламуса об­межовує збоку щілиноподібну вертикально розміщену порожнину ІІІ-го шлуно­чка. Між переднім кінцем таламуса і ніжкою склепіння розташований міжшлуночковий отвір (foramen intеrventriculare), який сполучає бічний шлуночок півкулі великого мозку з порожниною ІІІ-го шлуночка. В задньому напрямку від міжшлуночкового отвору тягнеться, огинаючи таламус знизу, гіпоталамічна бо­розна (sulcus hypothalamicus). Утвори, що розташовані знизу від цієї борозни відносяться до гіпоталамуса (hypothalamus). Це зорове перехрестя, сірий горб, лійка, гіпофіз, сосочкоподібні тіла та інші структури мозку.

Зверху і ззаду від зорового горба, під валиком мозолистого тіла, міститься шиш­коподібне тіло (corpus pineale). Передньо-нижні відділи шишкоподібного тіла зро­стаються з тонким тяжем, який називається епіталамічною (задньою) спайкою (commissura epithalamica (posterior)). Таламус (зоровий горб) і розташовані поряд з ним утвори, розглянуті раніше, відносяться до проміжного мозку.

Каудальніше таламуса розміщуються утвори, які належать до середнього моз­ку. Нижче шишкоподібного тіла міститься пластинка чотиригорбкового тіла — по­крівля середнього мозку (tectum mesencephali), яка складається з парних верхніх і нижніх горбиків. Вентральніше від пластинки покрівлі розміщені ніжки мозку (pedunculi cerebri), які відокремлені від пластинки водопроводом середнього мозку. Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) сполучає порожнину ІІІ-го шлуночка з IV.

Ще більш дозаду розташовані міст і мозочок, які відносяться до заднього мозку, і довгастий мозок. Порожниною цих відділів мозку є IV шлуночок. Дно шлуночка утворене дорзальними поверхнями моста і довгастого мозку, які складають ромбоподібну ямку (fossa rhomboidea). Тоненька пластинка білої ре­човини, що тягнеться від мозочка до покрівлі середнього мозку, називається верхнім мозковим парусом (vellum medullare superius). Від нижньої поверхні мо­зочка назад, до довгастого мозку, простягається нижній мозковий парус (vellum medullare inferius).