Анатомія судин та нервів голови і шиї (ангіоневрологія) - Чорнокуяьський С.Т. 2009
Нерви голови та шиї
Блукаючий нерв
[X] (n.vagus) (мал. 44)
Мішаний, має три ядра:
Одинокого шляху (nuc. tracti solitarii) (спільне з VII і IX парами ч.н.), подвійне (nuc. ambiguus) (спільне з IX та XI парами ч.н.) і дорсальне ядро блукаючого нерва (nuc. dorsalis n. vagi)) — парасимпатичне.
Корінці (10-12) нерва розташовані позаду оливи і нижче корінців IX пари ч.н. Волоконний склад корінців X та IX пар та самих нервів в принципі аналогічний. Виходить X пара ч.н. також крізь яремний отвір. У межах яремного отвору знаходиться верхній вузол (ganglion superius) нерва, а нижче нього нижній вузол (ganglion inferius). Блукаючий нерв містить також внутрішньостовбуреві мікроганглії-скупчення вегетативних нейронів, як центрів автоматичної регуляції функцій внутрішніх органів.
N. vagus найдовший серед черепних нервів і ділянка його іннервації сягає від голови до нутрощів черевної порожнини. Блукаючий нерв є складовою частиною судинно-нервового пучка шиї.
У грудній порожнині лівий блукаючий нерв проходить по передній поверхні дуги аорти, а правий-спереду правої підключичної артерії. В цих місцях і лівий і правий блукаючі нерви відгалужують відповідні поворотні нерви, які огинають зазначені судини знизу і ззаду, повертаючись до шиї.
У грудній порожнині блукаючі нерви проходять позаду коренів легень; лівий блукаючий нерв перемішається на передню поверхню стравоходу, а правий — на задню, утворюючи передній та задній блукаючі стовбури.
У черевній порожнині передній блукаючий стовбур прямує до печінки, розгалужуючись на печінкові гілки (rr. hepatici), а задній — до черевного сплетення, посилаючи черевні гілки (rr. coeliaci).
Розрізняють чотири топографічних відділи блукаючого нерва:
I. Головний
II. Шийний
III. Грудний
IV. Черевний
І. Головний відділ закінчується на рівні верхнього краю нижнього вузла і має такі гілки:
1. Оболонну (r.meningeus). яка відгалужується на рівні верхнього вуха, повертається до порожнини черепа, де іннервує тверду оболону задньої черепної ямки;
2. Вушну (r. auricularis), яка проникає у соскоподібний канадець скроневої кістки і. покинувши його, іннервує шкіру задньої частини вушної раковини, задньої стінки зовнішнього слухового ходу та барабанну перетинку. Початок вушної гілки має r. communicans cum nervo glossopharyngeo, а також з верхнім шийним вузлом симпатичного стовбура.
II. Шийний відділ
— це відрізок нерва між нижнім вузлом і місцем відгалуження поворотного нерва (включно). Цей відрізок нерва має такі гілки:
3. Глоткові (rr. pharyngei) прямують до стінки глотки, у товщі якої разом з IX парою ч.н. та гілками симпатичного стовбура формують глоткове сплетення (plexus pharyngeus). Його гілками іннервуються верхній та середній м’язи — стискачі глотки, м'язи м'якого піднебіння (крім m. tensor velipalatini) та слизова оболонка глотки.
4. Верхній гортанний нерв (n. laryngeus superior) має 2 гілки — зовнішню та внутрішню (rr. externus et internus). Зовнішня гілка іннервує нижній м'яз — стискач глотки і персне-щитоподібний м'яз, а внутрішня — слизову оболонку гортані вище рівня голосової щілини, слизову оболонку надгортанника та кореня язика (загальна і смакова чутливість). Верхній гортанний нерв має сполучну гілку з поворотним гортанним нервом (r. communicans cum nervo laryngeo recurrente).
5. Верхні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales superiores). Праві прямують до глибокого серцевого сплетення, а ліві до поверхневого. Вважається, що в їх складі проходить і n. depressor — нерв рефлекторної регуляції кров’яного тиску.
6. Поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens). Як було зазначено вище, поворотні нерви після відгалуження: лівий огинає дугу аорти, а правий — підключичну артерію. Кожен з них повертається до шиї і кінцевою гілкою — нижнім гортанним нервом (n. laryngeus inferior) досягає гортані, де іннервує всі м'язи гортані (крім перснешитоподібного), слизову оболонку гортані нижче рівня голосової щілини, щитоподібну та пришитоподібні залози, лімфатичні вузли шиї. Упродовж поворотного гортанного нерва відгалужуються також гілки: трахейні (rr. tracheales), стравохідні (rr. oesophageales), глоткові (rr. pharyngeales) та нижні шийні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales inferiores), які прямують до глибокого серцевого сплетення.
III. Грудний відділ блукаючого нерва містить тільки чутливі та парасимпатичні волокна, а соматомоторні волокна "використані" для іннервації верхньої третини стравоходу і м'язів гортані. В подальшому в органах травної і дихальної систем є тільки непосмугована (гладка) мускулатура, яка іннервуватиметься парасимпатичними волокнами. Спускаючись вздовж стінок стравоходу, блукаючі нерви утворюють стравохідне сплетення (plexus oesophageal is) і дещо втрачають вигляд стовбурів. Обидва нерви разом зі стравоходом проникають крізь стравохідний розтвір у черевну порожнину.
Гілки грудного відділу n. vagus
7. Грудні серцеві гілки (rr. cardiacі thoracici) прямують до глибокого серцевого сплетення та коренів легень.
8. Бронхові гілки (rr. bronchiales) разом з гілками симпатичного стовбура утворюють легеневе сплетення (plexus pulmonalis) на стінках бронхіального дерева. Воно іннервує непосмуговані м'язи і залози бронхів, забезпечує загальну чутливість бронхів, легень, нутрощевої плеври.
9. Трахейні гілки (rr.tracheales) разом з однойменними гілками поворотного гортанного нерва формують у стінні трахеї сплетення (plexus trachealis).
10. Стравохідне сплетення (plexus oesophagealis) утворене гілками переднього та заднього блукаючих стовбурів, стравохідними гілками поворотного гортанного нерва і гілками симпатичного стовбура.
IV. Черевний відділ та його гілки:
11. Передній блукаючий стовбур (truncus vagalis anterior) розташований вздовж малої кривини шлунка і містить волокна правого і лівого блукаючих нервів. Від цього стовбура відходять:
12. Передні шлункові гілки (rr. gastrici anteriores), які з симпатичними волокнами формують переднє шлункове сплетення:
13. Печінкові гілки (rr. hepatici) — кінцеві гілки переднього блукаючого стовбура, проходять між листками очеревини малого сальника до воріт печінки.
14. Задній блукаючий стовбур (truncus vagalis posterior) відгалужує наступні гілки:
15. Задні шлункові (rr. gastrici posteriores) до задньої стінки шлунка:
16. Черевні гілки (rr. coeliaci) супроводжують ліву шлункову артерію і являють парасимпатичну частину черевного сплетення (plexus coeliacus).
17. Ниркові гілки (rr. renales) це відгалуження частини черевних гілок, які прямують до нирки і формують в ній разом з симпатичними нервами ниркове сплетення (plexus renalis).
Від черевного сплетення волокна блукаючого нерва досягають майже всіх органів черевної порожнини аж до низхідної або сигмоподібної ободових кишок.
Блукаючий нерв має численні сполучні гілки з VII, IX, XI, XII парами черепних нервів та симпатичним стовбуром.
Мал. 44. Блукаючий нерв (схематично):
1 - сполучна гілка між X та VII парами ч. н.;
2 - сполучна гілка між X та IX парами ч. н.;
3 - додатковий нерв (n. accessorius);
4 - сполучна гілка між X та XII парами ч. н.;
5 - сполучна гілка між X парою ч. н. та верхнім шийним симпатичним вузлом;
6 - язик (lingua);
7 - під'язикова кістка (os hyoideum);
8 - гортань (larynx);
9 - трахея (trachea);
10 - правий поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens dexter);
11 - лівий поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens sinister);
12 - лівий блукаючий нерв (nп. vagus sinister);
13 - аорта (aorta);
14 - легеня (pulmo);
15 - серце (cor);
16 - діафрагма (diaphragma);
17 - шлунок (ventriculus);
18 - печінка (hepar);
19 - черевне сплетення (plexus coeliacus);
20 - права легеня (pulmo dexter);
21 - стравохід (oesophagus);
22 - гілки нижнього гортанного нерва (rr. n. laryngei inferioris);
23 - верхній гортанний нерв (n. laryngeus superior);
24 - гілка додаткового нерва до трапецієподібного м'яза;
25 - груднинно-ключично-соскоподібний м'яз (m. stemocleidomastoideus);
26 - додатковий нерв у межах foramen jugulare;
27 - ядро додаткового нерва (nuс. n. accessorii);
28 - подвійне ядро (nuс. ambiguus);
29 - дорсальне ядро блукаючого нерва (nuс. dorsalis n. vagi);
30 - ядро одинокого шляху (nuc. tractus solitarii);
31 - лицевий нерв (n. facialis)
Орган смаку (organum gustatorium)
Рецептори містяться у смакових бруньках (gemma gustatoria) смакових сосочків язика, м’якого піднебіння, піднебінних дужок. Смакові сенсорні епітеліоцити (epitheliocytus sensorіus gustatorius) мають своєрідні хеморецептори у вигляді мікроворсинок (microvilli), які знаходяться на верхівках смакових бруньок.
Нервові волокна, що проводять імпульси від смакових рецепторів, належать VII. IX, X парам черепних нервів.
Тіла перших нейронів провідного шляху смакового аналізатора знаходяться у вузлі колінця проміжного нерва, верхніх та нижніх вузлах IX, X пар черепних нервів. Дендрити псевдоуніполярних нейронів зазначених вузлів у складі гілок VII, IX, X пар черепних нервів проводять відчуття смаку, а аксони цих же нейронів досягають тіл других нейронів (ядра одинокого шляху). Другі нейрони мають розгалужені зв'язки з вегетативними та соматоруховими ядрами V, IX і X пар черепних нервів, які контролюють ковтання, жування та вегетативні рефлекси (нудота, блювота). Аксони других нейронів частково перехрещуються і досягають тіл третіх нейронів (вентробічне ядро таламуса)*. Аксони третіх нейронів прямують через задню ніжку внутрішньої капсули до ядра смакового аналізатора — в корі нижньої ділянки зацентральної звивини та гачку.
Мал. 45. Провідний шлях смакового аналізатора:
1 - колінцевий вузол (ganglion geniculatum) - І-й нейрон;
2 - барабанна струна (chorda tympani) - смакові волокна;
3 - ядро одинокого шляху (nuc. tractus solitarii) - ІІ-й нейрон;
4 - язиковий нерв (n. lingualis);
5 - язикоглотковий нерв (n. glossopharyngeus) та блукаючий нерв (n. vagus) - смакові волокна