Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010
Вступ
АДГ - алкогольдегідрогеназа
АлАТ - аланінамінотрансфераза
АлДГ - альдегіддегідрогеназа
АсАТ - аспартатамінотрансфераза
БОР - бойові отруйні речовини
ВАРІТ - відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії
ВЕО - водно-електролітний обмін
ГБО - Гіпербарична оксигенація
ГДН - Гостра дихальна недостатність
ГНН - Гостра ниркова недостатність
ДВЗ-синдром — синдром дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові
ЗАК - загальний аналіз крові
ЗАС - загальний аналіз сечі
IT - інтенсивна терапія
КОС - кислотно-основний стан
ЛСД - диетиламід лізергінової кислоти
МПП - медичний пункт полку
НДМГ - несиметричний диметилгідразин
ОЦК - об’єм циркулюючої крові
ПОЛ - перекисне окиснення ліпідів
СЛР - серцево-легенева реанімація
ШВЛ - штучна вентиляція легень
ШКТ - шлунково-кишковий тракт
ШОЕ — ШВИДКІСТЬ ОСІДАННЯ ЕРИТРОЦИТІВ
ЦВТ - центральний венозний тиск
ЦНС - Центральна Нервова система
ФОІ - фосфорорганічні інсектициди
ФОС - фосфорорганічні сполуки
ХЕ - холіноестераза
ХОС - хлорорганічні сполуки
ССІ4 - чотирихлористий вуглець
раО2 - парціальний тиск кисню в артеріальній крові
раСО2 - парціальний тиск вуглекислого газу в артеріальній крові
Гострі отруєння розвиваються внаслідок попадання в Організм людини хімічних речовин різної природи в такій кількості, яка здатна спричинити порушення життєво важливих функцій і створити небезпеку для життя. Чим менша кількість (доза) хімічної речовини, що призводить до отруєння, тим більше виражена його токсичність, тобто отруйність. Підозрюючи про цю універсальну якість хімічних речовин, знаменитий лікар старовини Парацельс вважав що «усе є отрута і ніщо не позбавлене отруйності».
Отруєння є постійною проблемою клінічної медицини, оскільки в навколишньому середовищі, яке оточує людину, завжди існують хімічні речовини, що мають токсичні властивості. Особливу актуальність ця проблема набула з розвитком хімії, зокрема хімічних речовин, що широко застосовуються в промисловості, сільському господарстві, побуті, медицині та для інших цілей. Більшість з них при неправильному застосуванні та зберіганні стає причиною гострих і хронічних отруєнь. Кількість потерпілих з отруєннями перевищує число тих, які госпіталізуються з приводу гострого інфаркту міокарда, а кількість летальних наслідків у 2 рази більша, ніж при дорожньо-транспортних пригодах.
Гостре отруєння (ГО) - це хімічна хвороба (травма), що розвивається внаслідок одномоментного надходження в організм людини сторонньої хімічної речовини (ксенобіотику) в токсичній дозі. Широке застосування різноманітних хімічних речовин в медичній практиці, побуті та народному господарстві, складна соціальна обстановка, висока напруженість ритму життя, зростання алкоголізму, токсикоманії, наркоманії, нервових і психічних захворювань спричиняють виникненню ГО. При аваріях і катастрофах найчастіше відбувається синергізм ефектів від декількох хімічних речовин. Наприклад, при згоранні полімерів утворюється майже 130 хімічних сполук. Сумарний токсичний ефект їх непередбачуваний, особливо у випадках комбінації з дією температурного та механічного чинників пошкодження.
В теперішній час в промисловості, сільському господарстві, а також в армії та на флоті широко використовують так звані «технічні рідини» як розчинники, антифризи, пальне, а також як сировина для отримання інших продуктів. Паралельно із зростанням технічного прогресу та розширенням оснащення зростає кількість військовослужовців і працівників, які контактують з різними технічними рідинами. Багато з технічних рідин є високотоксичними і за певних умов можуть спричиняти як гострі, так і хронічні отруєння. У разі катастроф може виникати необхідність в наданні первинної та спеціалізованої токсикологічної допомоги членам сімей військовослужбовців у зв’язку з виникненням хімічної небезпеки та ГО. Отруєння можуть носити професійний характер і виникати внаслідок порушень правил техніки безпеки. Побутові отруєння можливі внаслідок вживання технічних рідин помилково або навмисно, нерідко з метою сп’яніння. Найчастіше зустрічаються і тяжко протікають гострі отруєння такими речовинами, як етиленгліколь і його похідні, хлоровані вуглеводні (дихлоретан, чотирихлористий вуглець, трихлоретилен), метиловий та інші спирти.
У зв’язку з значним зростанням хімізації народного господарства у своїй практичній діяльності медичні працівники все частіше зустрічаються з гострими побутовими отруєннями, які виникають внаслідок випадкового або навмисного прийому хімічних речовин, що мають високу токсичність.
Засоби побутової хімії, число яких невпинно збільшується, алкоголь і його сурогати, сильнодіючі медикаменти, отруйні рослини і багато інших речовин залишаються джерелами отруєння, як в містах, так і в сільській місцевості.
При промислових аваріях, пожежах і нещасних випадках у побуті зустрічаються інгаляційні отруєння побутовим газом і окислом вуглецю, аерозольними отрутохімікатами і іншими токсичними сполуками за умови попадання їх в атмосферу або в закриті приміщення.
Досить часто, особливо в літньо-осінній період реєструються Отруєння грибами. Небезпечні укуси (отруєння) змій, жалення комахами і ін.
В Україні загальна кількість гострих отруєнь хімічними сполуками не зменшується, спостерігається тенденція до помірного їх зростання, що віддзеркалює світові тенденції. Змінюється структура гострих отруєнь, здебільшого переважають медикаменти психотропної дії (снодійні, трициклічні антидепресанти, транквілізатори та ін.), кардіотоксичні (клофелін, антагоністи кальцію, бета-блокатори). Зберігається високий рівень отруєнь алкоголем, наркотичних ком, отруєнь грибами, Кров’яними отрутами (чадний газ, метгемоглобінутворювачі), пестицидами. В деяких регіонах (м. Київ) зростає кількість людей літнього та похилого віку, а також дітей серед потерпілих з гострими отруєннями. Зберігається небезпека випадків масових отруєнь хімічної етіології, особливо в промислових регіонах України.
Для ГО характерним є раптовий початок, поліморфізм клінічних проявів, швидка динаміка і нерідко розвиток невідкладних станів. За даними літератури, при гострих отруєннях розвиток невідкладних станів різного характеру спостерігається в 60% випадків. До них відносяться токсична кома, гостра дихальна недостатність, Екзотоксичний ШОК, гостра серцево-судинна недостатність, гостра печінкова і ниркова недостатність. У стані глибокої коми та шоку порушується токсикокінетика отрути, зростає період її перебування в крові, зменшується період напіввиведення. Ось чому Лікування пацієнта з ГО середнього та тяжкого ступеня тяжкості повинно бути своєчасним і адекватним, тоді в більшості випадків воно гарантує рятування життя і повернення здоров’я потерпілим, які отруїлися. В інших випадках воно є багатоаспектним, дорогим і потребує подальшої неврологічної та іншої довготривалої реабілітації.
Гострі отруєння - це складний для діагностики та лікування розділ клінічної токсикології, що має велику актуальність і важливе військово-прикладне значення. В зв’язку з цим кожен військовий лікар зобов’язаний знати та вміти діагностувати отруєння, швидко і своєчасно надавати невідкладну медичну допомогу, призначити можливе і доступне в межах своєї медичної установи лікування, правильно вирішити питання про подальше транспортування таких потерпілих до спеціалізованих лікувальних закладів. Невиправдана втрата часу, недостатність медичних заходів, неправильна і несвоєчасна евакуація можуть завдати непоправної шкоди, спричинити летальний наслідок або розвиток загрожуючих життю ускладнень. Категорично забороняється залишати потерпілого навіть з легкими формами отруєння або з підозрою на вірогідну інтоксикацію без необхідного спостереження та лікування на догоспітальному етапі.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.