Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Загальна характеристика гострих отруєнь
Поняття про отруту та отруєння. Класифікація гострих отруєнь

Отруєнням (інтоксикацією) називається патологічний стан, здебільшого критичний, що розвивається внаслідок взаємодії організму людини та отруйних речовин різного походження, що надходять з навколишнього середовища. Як отрута може виступати практично будь-яка хімічна сполука, що здатна спричинити порушення життєво важливих функцій і створити небезпеку для життя. Існує поняття екзо- і ендотоксикозу, тобто отруєння може виникнути при проникненні отруйних речовин з довкілля, або в результаті патологічного процесу, що відбувається в організмі (інфекція, терапевтичне захворювання, онкологічний процес, хірургічне втручання).

Оскільки отруєння спричинено отрутою, то необхідно дати формулювання цього терміну. Існує багато визначень поняття «отрута». Перш за все, отрута - це чужорідна хімічна сполука, що порушує перебіг нормальних біохімічних процесів в організмі, внаслідок чого виникають розлади фізіологічних функцій різного ступеня вираженості, від слабких проявів інтоксикації до смертельного наслідку.

З патогенетичної точки зору Гострі отруєння слід розглядати як хімічну травму, що розвивається внаслідок надходження в Організм токсичної дози чужорідної хімічної речовини.

Єдиної класифікації отруєнь немає у зв’язку з їх етіологічним різноманіттям, значною кількістю отруйних речовин, різноманітністю шляхів їх надходження в організм, умов і способів взаємодії отрут з організмом. Найпоширеніша Класифікація отруєнь за назвою речовини, що спричинила їх (отруєння хлорофосом, миш’яком, дихлоретаном і ін.), за назвою групи, до якої відноситься токсичний агент (отруєння барбітуратами, кислотами, лугами і ін.), за назвою цілого класу, що об’єднує різні хімічні речовини за спільністю їх застосування (отруєння отрутохімікатами, ліками) або походження (отруєння рослинними, тваринними, синтетичними отрутами).

В основу класифікації гострих отруєнь покладено три основних принципи: етіопатогенетичний, клінічний та нозологічний.

За етіопатогенетичними чинниками гострі отруєння поділяються наступним чином.

I. Випадкові.

1. Виробничі.

2. Побутові:

а) самовільні;

б) передозування ліків;

в) алкогольна або наркотична інтоксикація.

3. Медичні помилки (ятрогенні отруєння).

II. Навмисні отруєння.

1. Кримінальні:

а) з метою вбивства;

б) як спосіб приведення в безпомічний стан.

2. Суіцидні.

За шляхом надходження отрути в організм:

1. Інгаляційні

2. Пероральні

3. Перкутанні

4. Ін’єкційні

За клінічним перебігом:

1. Гострі отруєння - розвиваються при одномоментному надходженні в організм токсичної дози отрути.

2. Хронічні отруєння - зумовлені тривалим надходженням в організм отрут у невеликих (субтоксичних) дозах.

За ступенем тяжкості виділяють:

1. Легке отруєння.

2. Середнього ступеня тяжкості.

3. Тяжке отруєння.

4. Смертельне отруєння.

Етіологічним чинником отруєння є хімічна речовина, що накопичується в організмі в токсичній концентрації, здатній спричинити порушення гомеостазу та природної системи дезінтоксикації, що постійно очищує організм від токсичних речовин екзогенного або ендогенного походження.

Найпоширенішими є такі класифікації токсичних речовин. Класифікація отрут за галуззю використання:

1. Промислові отрути, що використовуються в промисловості: органічні розчинники (дихлоретан), пальне (метан, пропан, бутан), барвники (анілін), холодоагенти (фреон), хімічні реагенти (метиловий спирт), пластифікатори та ін.

2. Отрутохімікати, що використовуються в сільському господарстві для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур: хлорорганічні пестициди - гексахлоран, поліхлорпінен і ін.; фосфорорганічні інсектициди (ФОІ) - дихлофос, карбофос, хлорофос, фосфамід, трихлорметафос-3, метилмеркаптофос і ін.; ртутьорганічні речовини - гранозан і ін.

3. Лікарські засоби, що мають свою фармакологічну класифікацію.

4. Побутові хімікати, що використовуються в побуті: харчові добавки (оцтова кислота), засоби санітарії, особистої гігієни та косметики, засоби догляду за одягом, меблями, автомобілем і ін.

5. Біологічні рослинні та тваринні отрути, що знаходяться в різних рослинах і грибах (аконіт, цикута та ін.), тварин і комах (змії, бджоли, скорпіони та ін.) і викликають отруєння при потраплянні в організм.

6. Бойові отруйні речовини (БОР), застосування яких як токсична зброя, як засобу ведення хімічної війни для масового знищення людей до сьогоднішнього дня входить у плани армій різних країн (зарин, іприт, фосген і ін.).

За ступенем токсичності хімічні речовини поділяються на такі:

1. Надзвичайно токсичні (БОР, тіофос, стрихнін, препарати синильної кислоти).

2. Високотоксичні (метиловий спирт, ССl₄, дихлоретан).

3. Помірно токсичні (бензол, фенол, гербіциди).

4. Малотоксичні (деякі гербіциди та інсектициди).

Залежно від вибіркової токсичності виділяють:

1. Серцеві отрути, що призводять до порушень ритму серця, міокардитів - серцеві Глікозиди, трициклічні антидепресанти, чемериця, хінін, солі барію та калію.

2. Нервові отрути, що призводять до виникнення психозів, судом, коматозних станів - наркотики, снодійні, ФОС, чадний газ, алкоголь та його сурогати.

3. Печінкові отрути, що призводять до розвитку гепатопатій, гепатаргії - хлоровані вуглеводні, отруйні гриби, феноли та альдегіди.

4. Кров’яні отрути, що призводять до гемолізу, метгемоглобінемії - анілін, нітрити.

5. Легеневі отрути, що призводять до набряку та фіброзу легень - оксиди азоту, фосген.

6. Ниркові отрути, що призводять до нефропатії, гострої ниркової недостатності - етиленгліколь, сполуки важких металів, щавлева кислота.

7. Шлунково-кишкові отрути, що призводять до гастроентеритів, шлунково-кишкових кровотеч - кислоти, луги, важкі метали, миш’як та ін.