Інтенсивна терапія гострих отруєнь - А. В. Говенко 2010

Загальна характеристика гострих отруєнь
Екзотоксичний ШОК
Порушення функції життєво важливих органів і систем при екзотоксичному шоці

Під час екзотоксичного шоку порушується функція практично всіх життєво важливих органів і систем. У патогенезі порушень, що виникають, беруть участь багато факторів: загальнотоксичний і специфічний («вибірковий») вплив хімічних речовин на різні органи та системи, розлади нейроендокринної регуляції, кровообігу, доставку та засвоєння кисню. Ці фактори сприяють швидкому прогресуванню екзотоксичного шоку і погіршенню його прогнозу.

До «шокових органів» крім системи кровообігу належать також Легені, нирки, Печінка.

При тяжких гострих отруєннях, що супроводжуються екзотоксичним шоком, розвивається неспецифічна циркуляторна Гіпоксія як наслідок розладів загального кровообігу і регіонарного кровотоку в малому колі кровообігу. Синдром малого викиду, порушення мікроциркуляції та повільний кровотік спричиняють збільшення альвеолярного мертвого простору і порушення газообмінної функції легенів.

При «шоковій легені» поступово зменшується її еластичність, знижується р_аО₂. При самостійному диханні це призводить до постійного збільшення дихального тиску. Надалі починає підвищуватися р_аСО₂ і стає необхідним все більший об’єм Дихання.

Для синдрому «шокової легені» при екзотоксичному шоці типові виражений інтерстиціальний набряк і ателектази з внутрішньо- альвеолярним набряком з втратою дихальної функції. У подальшому це призводить до порушення вентиляційно-перфузійних відношень. Страждає, з одного боку, вентиляція внаслідок розвитку ателектазів, з іншої - перфузія в результаті шунтування крові, ДВЗ-синдрому і порушень мікроциркуляції.

У 15% випадків гострих отруєнь виникають центральні неврогенні розлади регуляції дихання та функції дихальних м’язів, в 45% відмічають аспіраційно-обтураційні розлади, пов’язані з механічною асфіксією, а в інших причиною гіпоксії є патологічні процеси в легенях - ателектази і Пневмонія (Е. А. Лужников, Л. Г. Костомарова, 1989).

В патогенезі порушень функцій печінки та нирок при екзотоксичному шоці виділяють Два основні механізми: специфічний, що пов’язаний з їх видільною і знешкоджуючою функціями, і неспецифічний, що залежить від участі цих органів у підтриманні гомеостазу. При ураженнях специфічного характеру основне значення має безпосередній контакт токсичної речовини з паренхімою печінки і нирок (ушкоджуюча дія гепатотоксичних і нефротоксичних отрут).

Неспецифічні токсичні ушкодження печінки і нирок розвиваються вторинно як наслідок патологічних змін в організмі при гострому отруєнні. Одним з них є порушення регіонарного кровообігу при екзотоксичному шоці. Зменшення кровопостачання призводить до ішемічних ушкоджень печінки та нирок.

Специфічні і неспецифічні ураження цих органів взаємообтяжують один одного.

Зростання активності симпато-адреналової системи, що є характерним для шокових станів, спричиняє підвищення портального тиску в результаті звуження портальних вен і зниження кровообігу в печінці при зниженні артеріальної і венозної фракції. Зниження венозного кровотоку через печінку, в свою чергу, призводить до затримки та застою крові в судинах портальної системи. В них може депонуватись до 60-80% всієї крові організму. Таке масивне патологічне депонування крові не тільки погіршує загальнодинамічні розлади, але і перешкоджає відтоку крові з органів черевної порожнини, призводить до функціональних і структурних пошкоджень, аж до некрозів.

Окрім цього, при екзотоксичному шоці порушується функціональний стан нирок, особливо при отруєнні нефротоксичними отрутами. Уже в перші години спостерігається зменшення клубочкової фільтрації, зниження ефективного ниркового кровотоку, порушення концентраційної здатності та зменшення кількості сечі, що виділяється (олігоанурія).