Статеві хвороби - І. І. Мавров 2005

Анатомо-фізіологічна будова статевої системи
Жіночі статеві органи

У жінок розрізняють зовнішні і Внутрішні статеві органи. До зовнішніх відноситься ЖІНОЧА СОРОМІТНА ДІЛЯНКА (лобок, великі і Малі соромітні Губи, Клітор, Присінок піхви і його залози (мала і велика), цибулина присінку); до внутрішніх - Яєчники, маткові труби, Матка і Піхва (рис. 3).

Лобок - підвищення над лобковим симфізом, що утворюється внаслідок потовщення шару підшкірної жирової клітковини. Має вид трикутника, основа якого повернена догори. При досягненні статевої зрілості покритий коротким кучерявим волоссям, що переходить дозаду на Великі соромітні губи.

Рис. 3. Анатомічна будова зовнішніх і внутрішніх жіночих статевих органів (сагітальний розріз).

Великі соромітні губи - парні товсті складки шкіри, що йдуть від лобка дозаду в напрямку до промежини. Разом з малими соромітними губами вони обмежують соромітну щілину. Мають сполучнотканинну основу і містять багато жирової клітковини. На внутрішній поверхні губ Шкіра стоншена, містить багато сальних і потових залоз. З’єднуючись біля лобка і перед промежиною, великі соромітні губи утворюють передню і задню спайки. Усередині між ними розташовуються малі соромітні губи, що являють собою більш тонкі шкірні складки. Зовнішні їхні поверхні покриті багатошаровим плескатим епітелієм, на внутрішніх поверхнях шкіра поступово переходить у слизову оболонку. У малих губах відсутні Потові залози, вони позбавлені волосяного покриву. Мають Сальні залози; мають велику кількість судин і нервових закінчень, що обумовлюють сексуальну чутливість при статевому акті. Передній край кожної малої губи розщеплюється на дві ніжки. Передні ніжки зливаються над клітором і утворюють його крайню плоть, а задні - з’єднуються під клітором, утворюючи його вуздечку.

Клітор має ніжку, тіло, головку і крайню плоть. Складається з двох печеристих тіл (правого і лівого), кожне з яких покрите щільною оболонкою - фасцією клітора. Печеристі тіла при статевому збудженні наповнюються Кров’ю, обумовлюючи ерекцію клітора.

Присінок піхви - простір між внутрішніми поверхнями малих соромітних губ, обмежений зверху клітором, з боків - малими соромітними губами, а позаду і знизу - задньою спайкою великих соромітних губ. Від піхви відділений незайманою плівою. У присінку піхви відкриваються вивідні протоки великих і малих залоз.

Велика залоза присінка (бартолінова) - парний орган величиною з велику горошину. Розташовується у товщі задніх частин великих соромітних губ. Має альвеолярно-трубчасту будову; залози вистелені секреторним епітелієм, а їхні вивідні протоки - багатошаровим стовпчиковим. Великі залози присінка при статевому збудженні виділяють секрет, що зволожує вхід у піхву і створює слабке лужне середовище, сприятливе для сперматозоонів.

Цибулина присінка - непарне печеристе утворення, розташоване в основі великих соромітних губ. Складається з двох часток, з’єднаних тонкою дугоподібною проміжною частиною.

Жіночий Сечівник має довжину 3-4 см. Знаходиться перед піхвою і трохи випинає відповідну частину його стінки у вигляді валика. Зовнішнє вічко жіночого сечівника відкривається в присінку піхви дозаду від клітора. Слизова оболонка вистелена псевдобагатошаровим епітелієм, а поблизу зовнішнього отвору - багатошаровим сквамозним. У слизовій оболонці розміщується залози Літре і лакуни Морганьї.

Парасечівникові протоки - трубчасті гілчасті утворення довжиною 1-2 см. Розташовані по обидва боки уретри. У глибині вони вистелені стовпчиковим епітелієм, а зовнішні відділи - кубічним і далі багатошаровим плескатим. Отвори проток у вигляді крапок на нижньому півколі валика, що облямовує зовнішнє вічко сечівника. Виділяють секрет, що зволожує зовнішнє вічко сечівника.

Яєчник - парна статева залоза, де утворюються і дозрівають яйцеклітини, виробляються статеві гормони. Яєчники розташовані по обидва боки матки, з якою кожний із них зв’язаний матковою трубою. За допомогою власної зв’язки яєчник прикріплюється до кута матки, а підвішувальної зв’язки - до бічної стінки таза. Має овоїдну форму, довжиною 3-5 см, шириною 2 см, товщиною 1 см, масою 5-8 г. Правий яєчник трохи більший від лівого. Частина яєчника, що виступає в черевну порожнину, покрита кубічним епітелієм. Під ним знаходиться Щільна сполучна тканина, що утворює білкову оболонку. У розташованій під нею корі яєчника знаходяться первинні, вторинні (везикулярні) і зрілі фолікули, фолікули в стадії атрезії, жовті тіла на різних етапах розвитку. Під корою яєчника лежить мозкова речовина яєчника, що складається з пухкої сполучної Тканини, у якій знаходяться судини, нерви і м’язові волокна.

Основними функціями яєчників є секреція стероїдних гормонів, у тому числі естрогенів, прогестерону й у невеликих кількостях андрогенів, що обумовлюють появу і формування вторинних статевих ознак; настання менструації, а також вироблення здатних до Запліднення яйцеклітин, що забезпечують репродуктивну функцію. Утворення яйцеклітин відбувається циклічно. Протягом менструального циклу, що триває звичайно 28 днів, дозріває один з фолікулів. Дозрілий фолікул розривається, і яйцеклітина попадає в черевну порожнину, звідкіля утягується в маткову трубу. На місці фолікула з’являється жовте тіло, що функціонує протягом другої половини циклу.

Яйцеклітина - статева Клітина (гамета), з якої після запліднення розвивається новий Організм. Має округлу форму із середнім діаметром 130-160 мкм, нерухома. Містить невелику кількість жовтка, рівномірно розподіленого в цитоплазмі. Яйцеклітина оточена оболонками: первинною - клітинною мембраною, вторинною - неклітинною прозорою блискучою оболонкою (zona pellucida) і фолікулярними клітинами, що живлять яйцеклітину в процесі її розвитку в яєчнику. Під первинною оболонкою розташований кортикальний шар, що складається з кортикальних гранул. При заплідненні вміст гранул виділяється в простір між первинною і вторинною оболонками, викликаючи аглютинацію сперматозоонів і блокуючи тим самим проникнення в яйцеклітину декількох сперматозоонів. Яйцеклітина містить гаплоїдний (одинарний) набір хромосом.

Маткові (фалопієві) труби - парні органи, розташовані у товщині широкої маткової зв’язки. Мають два отвори: маткове вічко, що відкривається в порожнину матки, і черевний отвір - у черевну порожнину. У матковій трубі розрізняють інтерстиціальну, або маткову частину, істмічну, або перешийок, і ампулу (розширений відділ труби), що закінчується лійкою з торочками. Стінка маткової труби складається з трьох оболонок, які є продовженням оболонок матки.

Слизова оболонка труб утворює трубні складки, покриті стовпчиковим війчастим епітелієм, містить війчасті і безвійчасті клітини. У матковій трубі, частіше в ампулярній її частині, відбувається запліднення яйцеклітини. Пересування її в матковій трубі здійснюється завдяки перистальтиці м’язової оболонки, а також, можливо, дії клітин війчастого епітелію.

Матка - порожнистий м’язовий орган грушоподібної форми, розташований у порожнині малого таза. У матці розрізняють тіло - верхню широку частину, шийку - нижню вузьку, що частково втягується в піхву, і перешийок, що знаходиться між ними. Довжина матки в жінок, що не народжували, 7-8 см, маса - 4050 г. Велику частину матки складає її тіло (2/3 довжини і маси). Найвищу частину називають дном матки. У шийці матки розрізняють піхвову ( що втягується у просвіт піхви) і надпіхвову частини. Усередині шийки розташовується веретеноподібної форми канал шийки матки, угорі він відкривається в порожнину матки вузьким отвором (внутрішнє вічко). Донизу канал шийки матки утворює зовнішнє вічко, що відкривається в піхву. Канал шийки матки вистелений стовпчиковим епітелієм. У шийці матки дуже багато залоз, що виділяють густий тягучий слиз, який заповнює просвіт цервікального каналу, утворюючи пробку Крістеллера.

Тіло матки має порожнину. Стінка тіла матки складається зі слизової оболонки (ендометрія), м’язового шару (міометрія) і серозної оболонки (периметрія). Слизова оболонка порожнини матки вистелена війчастим епітелієм. Війки розташовані у вигляді острівців на поверхні ендометрія, товщина якого 1-2 мм. Міометрій добре розвинутий і має три шари. Матці притаманна менструальна, ендокринна і секреторна функції. Під час вагітності в матці відбувається розвиток заплідненої яйцеклітини, і вона виконує функцію плодовмістилища, під час пологів - плодозганяння.

Піхва - трубчастий орган; обмежена внизу дівочою перетинкою та її залишками, а вгорі - шийкою матки. Має довжину 8-10 см, ширину 2-3 см. З усіх боків оточена навколопіхвовою клітковиною. Догори піхва розширюється, утворюючи склепіння (переднє, заднє і бічне). Розрізняють також передню і задню стінки піхви, що складаються зі слизової, м’язової і адвентиціальної оболонок.

Слизова оболонка вистелена багатошаровим сквамозним епітелієм і позбавлена залоз. Через піхвові складки, які більш виражені на передній і задній стінках, поверхня її шорсткувата. У нормі слизова оболонка блискуча, рожевого кольору. Під слизовою оболонкою розташований м’язовий шар, утворений в основному поздовжніми пучками гладких м’язів, між якими розміщені кільцеподібні м’язи. Адвентиціальна оболонка утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною; вона відокремлює піхву від сусідніх органів. Вміст піхви білуватого кольору, сирної консистенції, зі специфічним запахом, утворюється за рахунок транссудації рідини з кровоносних та лімфатичних судин і десквамації епітеліальних клітин. Має кислу реакцію (рН 4,0-4,2) і бактерицидні властивості, обумовлені наявністю молочної кислоти. Для встановлення характеру вмісту і мікрофлори піхви використовують піхвовий мазок.