Статеві хвороби - І. І. Мавров 2005

Клімакс
Клімакс у чоловіків

Клімакс (клімактерій, клімактеричний період) - період життя, протягом якого відбувається припинення генеративної функції на тлі загальних вікових змін організму. Закономірність настання клімаксу закладена в генетичній програмі Старіння як необхідний механізм збереження якісної і кількісної форм існування виду шляхом зниження репродуктивної функції на відповідному етапі життєдіяльності.

Клімактеричний період і пов’язані з ним фізіологічні і морфологічні зміни спостерігаються як у жінок, так і в чоловіків, однак згасання генеративної функції відбувається в них у різний час. Розрізняють фізіологічний клімактеричний період, ранній клімактеричний період, який розвивається в чоловіків до 50 років і в жінок до 45 років, а також патологічний клімактеричний період, що супроводжується ендокринними, вегетативними і психічними порушеннями - клімактеричним синдромом.

Фізіологічний клімакс обумовлений віковими порушеннями в гормональному і загальному обміні, але насамперед віковим згасанням функції статевих залоз. Настає у віці від 50 до 60 років і перебігає з менш помітними проявами, ніж у жінок. Механізм старіння не строго специфічний, тому й ознаки клімаксу - попередника старості можуть спостерігатися в різному віці і з різним ступенем вираженості.

Основним механізмом згасання статевої функції при клімаксі, мабуть, варто вважати зміни в системі Гіпоталамус-Гіпофіз-гонади, що виникають у результаті зниження інкреторної функції статевих залоз. Ця система корелятивно пов’язана з нервовими і гуморальними ланками регуляції інших систем організму. Тому різко виражені або некоординовані зміни функціонального стану системи гіпоталамус-гіпофіз-гонади можуть призвести до різноманітних соматичних порушень.

Інволюційні процеси в клімактеричному періоді стосуються насамперед інкреторної функції яєчок. Однак нерідко спостерігається і нормальний рівень концентрації тестостерону в плазмі крові чоловіків 70-80 років. У них зберігаються лібідо і певна потенція, що дозволяє здійснювати епізодичні статеві акти. Отже, при фізіологічному старінні відбувається координована перебудова різних рівнів регуляції статевої діяльності, що призводить до рівномірного згортання всіх ланок, які забезпечують статеву функцію на відносно стабільному фізіологічному рівні, що багато в чому залежить від індивідуальних особливостей. У тих випадках, коли цей процес перебігає нерівномірно, злагодженість регуляторних механізмів порушується, виникає клінічна картина патологічного клімаксу.

Клінічні прояви патологічного клімаксу в чоловіків можуть бути загальними або, переважно, стосуватися лише деяких систем організму, таких, як нервова, серцево-судинна, шлунково-кишкова, сечостатева. Патологічний перебіг клімаксу багато в чому визначається ланцюгом подій, важлива ланка в якому - порушення функції статевих залоз.

Основні Скарги: головний біль, прискорене серцебиття, біль в ділянці серця, не пов’язаний з фізичним навантаженням, Гіпертензія, задишка, припливи жару до голови, раптове почервоніння обличчя, шиї і верхньої частини тулуба. Порушення функції серцево-судинної системи відзначаються в 60 % хворих, майже 40 % чоловіків з патологічними проявами клімаксу хворіють на Цукровий діабет.

Часто клімактеричний стан супроводжується депресією, що проявляється втратою інтересу до роботи, родини, минулих захоплень, почуттям приреченості і непотрібності, помисливістю, плаксивістю, необгрунтованими ревнощами, канцерофобією і ін. Статеві порушення у вигляді зниження лібідо і потенції спостерігаються в 80 % хворих з патологічним клімаксом. Основні скарги при цьому зводяться до послаблення ерекції, раннього сім’явипорскування і стертого оргазму.

Вікові зміни функціонального стану статевих залоз проявляються, в основному, порушенням функції клітин Лейдига, що виробляють чоловічий статевий гормон тестостерон. Вже у віці 30-40 років відзначається розростання волокнистої сполучної Тканини в сім’яниках, характерне для старечого організму (І. І. Мавров, 1978). Це дозволяє припустити, що зміни статевих залоз залежно від віку, очевидно, є закономірними і можуть виникати раніше, ніж припускали колись. Виключення статевих гормонів з гуморального середовища організму значно впливає на його функції. Порушується діяльність центральної і вегетативної нервової системи, що призводить до розладу нейрогуморальної регуляції; страждають функції вісцеральних органів, змінюється обмін речовин; порушуються утворення і виділення гормонів, медіаторів і ін.

Порушення діяльності судинної системи при патологічному клімаксі залежать від вікових змін і функціонального стану передміхурової залози (розростання в ній сполучної тканини, зміна секреторної функції), зменшення надходження в гуморальне середовище організму її секрету, що має виражену судинорозширювальну дію, особливо на судини статевого члена.

Б. А. Вартапетов і А. Н. Демченко (1975) установили, що з віком відбуваються підвищення температури калитки і зниження температури головки статевого члена, тобто спостерігається зближення цих показників. Так, якщо у віці 20-30 років різниця температур складає близько 5 °С, то до 45 років вона в середньому дорівнює 1,5 °С, а в осіб, старших 55 років, стає несуттєвою. Виявлене зниження температури головки статевого члена в зв’язку з віком пояснюється, мабуть, зміною кровонаповнення його судин.

У хворих з патологічним клімаксом Температура калитки вища, а температура статевого члена нижча, ніж у практично здорових осіб відповідного віку. Це свідчить про те, що при клімактеричному синдромі спостерігаються більш виражені судинні порушення в статевих органах, ніж при звичайному (фізіологічному) перебігу клімаксу. У таких пацієнтів відзначаються і високий артеріальний тиск (180-200/100-140 мм рт. ст.) з ангіоспастичними кризами, і часті (нападами) тяжкі припливи жару до обличчя, і відсутність потенції.

Порушення статевої функції при клімаксі характеризуються полігенезом. Виникненню їх сприяють зміни інтегруючої ролі ЦНС і гормональної регуляції. При патологічному клімаксі зрив статевої функції нерідко настає раптово, на тлі адекватного статевого життя, що, як правило, збільшує і без того виражені невротичні прояви, властиві цьому стану.

При фізіологічному клімаксі нормальна, відповідна до віку частота статевих актів спостерігається в переважної більшості чоловіків, при патологічному ж клімаксі - лише в 3,9 % випадків (Б. А. Вартапетов, А. Н. Демченко, 1975). Причиною імпотенції часто є порушення ерективної і еякуляторної функцій.

Недостатня ерекція при фізіологічному клімаксі, як правило, поєднується з утрудненням еякуляції, а при патологічному клімаксі - з передчасним сім’явипорскуванням.

Виділяють два основних типи статевих розладів при патологічному клімаксі. Перший обумовлений переважно порушенням кіркової нейродинаміки і проявляється так званим синдромом подразнювальної слабкості. При цьому в результаті еякуляції, що швидко настає, статевий акт не може бути виконаний у повному обсязі. При другому (на тлі нервових порушень) на перший план виступають гормональні порушення, що сприяють розладу ерективної і еякуляторної функцій; часто спостерігається повна імпотенція.

Діагностика патологічного клімаксу в чоловіків ґрунтується на встановленні характерних скарг, виявленні андрогенної недостатності і гормональної дискоординації. Найбільш точний метод визначення гормонів у плазмі крові - радіоімунологічний. Оцінюючи скарги чоловіків на статеві порушення, необхідно визначати їхню об’єктивність з врахуванням закономірного вікового процесу зниження статевої потенції.

Оскільки симптоми при патологічному клімаксі можуть збігатися із симптомами при ряді захворювань, типових для літнього віку (атеросклероз, коронаро-кардіосклероз, церебросклероз й ін.), необхідне всебічне обстеження хворих терапевтом, ендокринологом, невропатологом, психіатром, урологом, венерологом і іншими фахівцями.

Лікуванню підлягає тільки патологічний клімакс. Терапія повинна бути комплексною, що включає етіологічне, патогенетичне і симптоматичне Лікування.

Насамперед необхідно враховувати вікові параметри вступу чоловіків у клімактеричний період. При цьому варто мати на увазі деякі ендогенні й екзогенні фактори, що впливають на терміни настання клімаксу: травматичні, хімічні, медикаментозні чи променеві впливи, випадки кастрації, перенесені Запальні захворювання органів репродуктивної системи й органів, що беруть участь у метаболізмі статевих гормонів, двосторонній крипторхізм з андрогенною недостатністю, цукровий діабет, алкогольну й інші хронічні інтоксикації.

У лікуванні чоловічого патологічного клімаксу особливу увагу приділяють заходам, пов’язаним із психотерапією, режимом дня і дієтою. Важливе значення має гормонотерапія. При встановленні андрогенної недостатності лікування починають із препаратів тестостерону. Позитивні результати отримав Б. А. Вартапетов (1975) при використанні трикомпонентного препарату тестобромлециту. Рекомендують також метилтестостерон у таблетках (по 5 мг 2-3 рази на день сублінгвально протягом 1-2 міс.). Для досягнення більш швидкого терапевтичного ефекту призначають тестостерону пропіонат, 1 % розчин якого уводять внутрішньом’язово (щодня чи через день) по 1 мл протягом 2-3 тиж. У випадках тривалого лікування доцільно використовувати сустанон-250 (омнадрен), що вводять по 1 мл внутрішньом’язово 1 раз на місяць протягом 3-6 міс. Ці андрогенні препарати і їхні аналоги, підвищуючи реактивність спінальних центрів ерекції і еякуляції, сприяють активізації функції передміхурової залози, відновленню лібідо, підсилюють ерекцію, спричиняють позитивний вплив на весь Організм (завдяки анаболічному ефекту), підвищують розумову і фізичну працездатність, поліпшують серцево-судинну діяльність, кровопостачання статевих органів і придаткових статевих залоз, підсилюють скоротливу спроможність детрузора (для нормалізації акту сечовипускання при його утрудненні).

Хворим з емоційною напруженістю, почуттям страху, вегетативною нестійкістю призначають препарат триоксазин, що не пригнічує збудливість спинного мозку і тому найкращий при зниженні потенції.

Для тонізуючого впливу можна використовувати рослинні засоби у вигляді настойок аралії, заманихи, китайського лимонника, женьшеню й ін. Симптоматична терапія включає спазмолітики, гангліоблокатори, кардіотонічні, гіпотензивні засоби, які використовують в комплексі загального лікування залежно від особливостей прояву патологічного клімаксу.

Велике значення в лікуванні статевих розладів, пов’язаних із клімаксом, мають відновлення регулярного статевого життя, психотерапія, застосування малих доз психотропних засобів, фізіотерапія, оптимальний темп статевого життя, збереження подружньої гармонії. Проблема профілактики раннього патологічного клімаксу тісно пов’язана із загальногеронтологічними завданнями профілактики передчасного старіння.