Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Ендокринна система
Гіпоталамус

Гіпоталамус (hypothalamus) — вищий центр контролю за діяльністю ендокринної системи. Він контролює та інтегрує всі вісцеральні функції організму й об’єднує ендокринні механізми регуляції з нервовими, будучи мозковим центром симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Рис. 13. Класифікація органів ендокринної системи

Гіпоталамус містить близько 30 пар ядер (скупчення нервових клітин). Умовно його поділяють на передній, середній і задній. Ендокринну функцію виконує передній і середній гіпоталамус. Нейроцити заднього гіпоталамуса (дещо менше — середнього і переднього) посилають свої відростки у складі симпатичних і парасимпатичних нервових стовбурів до відповідних органів-мішеней, забезпечуючи регуляцію їхньої діяльності.

Передній гіпоталамус має дві пари ядер: супраоптичні та паравентрикулярні.

Клітини супраоптичних ядер (і дещо меншою мірою — паравентрикулярні) виробляють гормон вазопресин, або антидіуретичний гормон.

Клітини паравентрикулярних ядер синтезують гормон окситоцин.

Середній гіпоталамус містить аркуатне, дорзомедіальне, вентромедіальне, супрахіазматичне ядра, а також преоптичну зону.

Нейроцити ядер середнього гіпоталамуса виробляють дві групи біологічно активних сполук: а) ліберини (які стимулюють діяльність залоз); б) статини (які гальмують функцію залоз).

Ядра гіпоталамуса складаються з дрібних або великих мультиполярних нейроцитів, у яких добре розвинуті елементи комплексу Гольджі та гранулярної ендоплазматичної сітки. Цитоплазма їх містить специфічні гранули з біологічно активними речовинами, готовими до секреції.