Статеві хвороби - І. І. Мавров 2005

Аномалії розвитку сечостатевої системи
Аномалії розвитку статевого члена

Характеризуються великою розмаїтістю анатомічних і функціональних порушень.

Природжена відсутність статевого члена - аномалія, що винятково рідко зустрічається і зазвичай супроводжується іншими різко вираженими каліцтвами, несумісними з життям. Якщо ця аномалія спостерігається в життєздатних дітей, то їхня уретра відкривається в пряму кишку або на промежині. При цій аномалії виникають значні труднощі у визначенні статі дитини при народженні. Частину немовлят відносять до жіночої статі. Надалі помилка закріплюється вихованням. Відсутність печеристих тіл і неадекватна психосексуальна орієнтація, що дається вихованням, вкрай утрудняють проведення хірургічної корекції. Наявність хоча б залишків печеристих тіл і чоловічої психосексуальної орієнтації дозволяє проводити таку корекцію, створювати Статевий член і Сечівник.

Природжена відсутність головки статевого члена - вкрай рідкісна аномалія. Оперативне втручання (міотомія) показане лише в тому випадку, якщо визначається звуження зовнішнього отвору сечівника.

Схований статевий член - аномалія розвитку, при якій статевий член не має власного шкірного покриву, при цьому він значною мірою схований у надмірно розвиненій підшкірній жировій клітковині у ділянці лобкового симфіза, рідко у ділянці калитки чи промежини. Оперативне втручання у вигляді мобілізації статевого члена з наступною пластикою рекомендується робити у віці 6-8 років.

Ектопія статевого члена - аномалія, при якій статевий член розташований за калиткою. Лікування полягає в переміщенні його у відповідне місце шляхом оперативного втручання. Описано випадки розвитку додаткового статевого члена в таких неприродних місцях, як ділянка крижів, спини, голови (К. И. Яковлева, 1963).

Подвоєння статевого члена (дифалія) - рідкісна аномалія, може бути повним або частковим, іноді відзначається лише подвоєння головки. Як правило, обидва статеві органи розташовані паралельно один до одного, але можуть знаходитися й один над одним. Повне подвоєння характеризується наявністю печеристих тіл і сечівника в кожному органі; один із статевих членів може бути недорозвинений. Іноді вони укладені в загальний шкірний покрив, що доходить до головки. Обидва сечівники можуть з’єднатися в простатичній частині, але можуть залишатися розділеними. При цьому, як правило, відзначається один Сечовий міхур. При неповному подвоєнні дві головки статевого члена і два отвори сечівника розташовуються на тілі одного статевого органа.

Мікропеніс - недорозвинений чоловічий зовнішній статевий орган. Спостерігається при інфантилізмі і гіпогеніталізмі, зв’язаному з вродженими порушеннями ендокринної системи (див. гіпогонадизм). У дітей з цією вадою Калитка і Яєчка невеликих розмірів, простата атрофована, відзначаються не відповідна віку зайва повнота і трохи жіночий вигляд. Лікування гонадотропним гормоном або тестостероном може привести лише до тимчасового збільшення статевого члена.

Мегалопеніс - надмірно великий статевий член; може досягати розмірів, при яких неможливі статеві зносини. Ця аномалія відноситься до проявів передчасного статевого дозрівання, зв’язаного з ендокринними розладами, зокрема з наявністю пухлин надниркової залози або гіпофіза. Іноді має місце тимчасове збільшення статевого члена, обумовлене застосуванням гонадотропних гормонів (напр. при лікуванні крипторхізму).

Перетинчастий статевий член - аномалія, при якій Шкіра калитки відходить від шкіри статевого члена не біля його кореня, а від середини висячої частини чи навіть від ділянки, що прилягає до головки. Якщо підтягти статевий член догори, то виникає шкірна складка трикутної форми, що перешкоджає ерекції. Лікування оперативне. Рекомендують пластику з відповідним переміщенням шкірних клаптиків.

Коротка вуздечка статевого члена - вада, при якій навіть при досить широкому зовнішньому кільці препуційного мішка головка увесь час може залишатися закритою. Коротка вуздечка перешкоджає відсуненню крайньої плоті, сприяє скупченню смегми в препуційному мішку, а при настанні статевої зрілості заважає ерекції. Основними скаргами є викривлення головки, болючі ерекції. При бурхливих статевих зносинах може відбутися розрив вуздечки, що супроводжується кровотечею. Лікування полягає в розсіченні вуздечки в поперечному напрямку з наступним ушиванням рани в поздовжньому напрямку.

Фімоз - патологічне звуження крайньої плоті, що не дозволяє відтягнути її й оголити головку статевого члена; найчастіша аномалія чоловічого статевого органа. Фімоз може бути уродженим (фізіологічним) і набутим. У новонароджених хлопчиків фімоз - вузькість зовнішнього кільця препуційного мішка - фізіологічне явище. При вродженому фімозі відбувається злипання крайньої плоті з головкою статевого члена. Це злипання (у тій чи іншій мірі виражене майже у всіх немовлят) обумовлюється пухкими спайками між головкою і внутрішнім листком крайньої плоті. Надалі при відсуненні крайньої плоті за головку самостійно ліквідується як уроджений фімоз, так і спайки між листками.

Набутий фімоз розвивається головним чином на ґрунті запальних захворювань статевого члена, що призводять до рубцевого звуження кільця крайньої плоті, а також внаслідок його травми.

Набутий фімоз поділяють на гіпертрофічний (крайня плоть подовжена і видається вперед у виді хоботка) і атрофічний (шкіра щільно охоплює головку). У рідких випадках між крайньою плоттю і головкою існують від народження чи утворюються надалі сполучні зрощення.

Головна небезпека фімозу полягає в його ускладненнях. При різко вираженому фімозі в немовлят може розвинутися дилатація відділів сечової системи з розвитком гідронефрозу і пієлонефриту. Значне звуження крайньої плоті утруднює сечовипускання аж до гострої затримки сечі.

Застій сечі і розкладання смегми в порожнині препуційного мішка викликають розвиток баланіту і баланопоститу. Постійна сверблячка і подразнення провокують у дітей мастурбацію. При тривалому баланіті і баланопоститі запальний процес поширюється на човноподібну ямку і весь головчастий відділ уретри, приводячи до розвитку значних звужень, що викликають утруднене сечовипускання і хронічну затримку сечі. Постійне напруження черевного преса, що виникає в зв’язку з цим, сприяє розвитку гриж, водянки яєчка і випаданню прямої кишки, особливо у разі схильності до подібних захворювань.

Діагноз фімозу ґрунтується на характерних скаргах хворих і типових змінах зовнішнього вигляду статевого члена. Фізіологічний фімоз лікування не потребує, але якщо до 4-літнього віку не відбувається спонтанне розкриття препуційної порожнини, головку статевого члена намагаються звільнити від крайньої плоті, обережно відтягаючи її рукою в напрямку до кореня статевого члена. Безумовним показанням до операції є значне звуження крайньої плоті, що обумовлює утруднення сечовипускання. Доказом останнього служить тонкий струмінь сечі і роздування крайньої плоті під час сечовипускання. Показанням до операції є також часто рецидивуючий баланопостит (через відносне звуження крайньої плоті), при якому сечовипускання може бути і не утруднене, однак існують всі умови для скупчення смегми в препуційному мішку і виникнення запального процесу. Основний метод операції - кругове обрізання крайньої плоті (circumcisio).

Парафімоз - обмеження головки статевого члена у ділянці вінцевої борозенки звуженою перехідною складкою крайньої плоті. Розвивається частіше як ускладнення фімозу, коли відсунена за головку крайня плоть не повертається назад і виникає кільце, що стискає, через яке відбувається набряк головки і крайньої плоті з порушенням кровообігу аж до некрозу головки.

Лікування парафімозу полягає у вправлянні головки. Причому в перші 1 - 2 дні вправляння не викликає труднощів, тому терапія парафімозу належить до заходів термінового характеру. Набряк усувають, проколюючи набрякле кільце в декількох місцях товстою голкою, потім вичавлюють рідину дозаду, у напрямку до кореня статевого члена. Саме вправляння проводиться таким чином: пальцями обох рук, крім великих, обхоплюють стискаюче кільце, і надягають його на головку, яку потім за допомогою великих пальців обох рук намагаються проштовхнути через кільце. Після вправляння головки проводиться лікування зі застосуванням примочок і теплих ванночок з перманганатом калію, риванолом або фурациліном до зникнення набряку.

У випадках розвитку різкого набряку не тільки крайньої плоті, але й головки і неможливості її вправити необхідно в 3-4 місцях поздовжньо розсікти защемлююче кільце. Після розсічення набряк зникає досить швидко. Подальше лікування проводиться звичайними протизапальними методами.