Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет голови
Кістки мозкового черепа

Мозковий Череп (cranium cerebrale, neurocranium) має еліпсоподібну форму і утворює порожнину, в якій розміщується Головний мозок. Моз­ковий череп формують 8 кісток: 4 непарні (потилична, лобова, клино­подібна та решітчаста) і 2 парні (скронева і тім’яна).

Потилична кістка (os occipitale) утворює задню і нижню стінки че­репа (мал. 30). У людини вона формується в результаті злиття декількох кісток, що в деяких тварин існують самостійно. Складається потилична кістка із чотирьох частин, які розміщуються навколо великого потилич­ного отвору (foramen magnum): спереду — базилярна (основна) части­на, з боків — бічні частини, а ззаду — потилична луска. Всі ці части­ни в ембріогенезі закладаються окремо і лише у віці 3—6 років зростаються в одну кістку.

Базилярна частина (pars basilaris) має форму клина. До 18—20 років життя вона зростається з тілом клиноподібної кістки в одне ціле. Вер­хня (мозкова) поверхня базилярної частини гладенька та увігнута у формі жолоба і разом з частиною тіла клиноподібної кістки утворює схил (clivus). На нижній поверхні базилярної частини є глотковий горбок (fuberculum pharyngeum), до якого прикріплюється фіброзна оболонка глотки. По біч­ному краю базилярної частини проходить борозна нижньої кам’янистої па­зухи (sulcus sinus petrosi inferioris).

Class="center">

Мал. 28. Череп людини. Вигляд спереду

1 — вінцевий шов, 2 — тім’яна кістка, 3 — очно­ямкова частина лобової кістки, 4 — очноямкова поверхня великого крила клиноподібної кістки, 5 — Вилична кістка, 6 — Нижня носова раковина, 7 — Верхня щелепа, 8 — підборідний виступ ниж­ньої щелепи, 9 — Порожнина носа, 10 — Леміш, 11 — перпендикулярна пластинка решітчастої кі­стки, 12 — очноямкова поверхня верхньої щеле­пи, 13 — нижня очноямкова щілина, 14 — сльо­зова кістка, 15 — очноямкова пластинка решітчастої кістки, 16 — верхня очноямкова щі­лина, 17 — лускоподібна частина скроневої кіст­ки, 18 — виличний відросток лобової кістки, 19 — зоровий канал, 20 — Носова кістка

Мал. 29. Череп людини. Вигляд збоку

1 — тім’яна кістка, 2 — вінцевий шов, 3 — ло­бовий горб, 4 — скронева поверхня великого крила клиноподібної кістки, 5 — очноямкова пластинка решітчастої кістки, 6 — сльозова кіс­тка, 7 — носова кістка, 8 — скронева ямка, 9 — передня носова ость, 10 — тіло верхньої ще­лепи, 11 — Нижня щелепа, 12 — вилична кістка, 13 — вилична дуга, 14 — шилоподібний відрос­ток, 15 — виростковий відросток нижньої ще­лепи, 16 — соскоподібний відросток, 17 — зов­нішній слуховий хід, 18 — ламбдоподібний шов, 19 — луска потиличної кістки, 20 — верхня скронева лінія, 21 — лускоподібна частина скроневої кістки

Бічна частина (pars lateralis) парна, має неправильну форму і, поступово розширюючись, ззаду переходить у потиличну луску. На нижній поверхні кожної бічної частини міститься потиличний виросток (condylus occipitalis), який з’єднується з першим шийним хребцем. Товщу потиличного виростка пронизує під’язиковий канал (canalis hypoglossi), в якому проходить під’язиковий нерв. Поза­ду потиличного виростка знаходиться виросткова ямка (fossa condylaris), на дні якої міститься виростковий канал (canalis condylaris), через який проходить емісарна вена. На латеральному краї бічної частини потиличної кістки наявна яремна ви­різка (incisura jugularis), яка разом з однойменною вирізкою кам’янистої частини скроневої кістки утворює яремний отвір (foramen jugulare). Через нього проходять нерви та Внутрішня яремна вена. Ззаду яремну вирізку обмежовує яремний відрос­ток (processus jugularis), поряд з яким на мозковій поверхні бічної частини прохо­дить борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei).

Потилична луска (squama occipitalis) — найбільша частина потиличної кістки. Має вигляд широкої пластинки з вгнутою внутрішньою поверхнею та випу­клою зовнішньою. Зовнішній рельєф луски потиличної кістки зумовлений прикріп­ленням м'язів та зв'язок. Внутрішній рельєф зв'язаний з формою мозку.

Мал. 30. Потилична кістка

а — вигляд спереду і зверху: 1 — борозна верхньої сагітальної (стрілоподібної) пазухи, 2 — внутрішній потиличний виступ, 3 — внутрішній потиличний гребінь, 4 — борозна сигмо­подібної пазухи, 5 — базилярна (основна) частина, 6 — яремна вирізка, 7 — великий потилич­ний отвір, 8 — борозна поперечної пазухи, б — вигляд ззаду і знизу: 1 — зовнішній потиличний виступ, 2 — верхня каркова лінія, 3 — нижня каркова лінія, 4 — зовнішній потиличний гребінь, 5 — великий потиличний отвір, 6 — потиличний виросток, 7 — глотковий горбок, 8 — зонд, вставлений у під’язиковий канал.

На зовнішній поверхні луски по центру розташований зовнішній потиличний ви­ступ (горб) (protuberantia occipitalis externa), до якого прикріплюється каркова (вийна) зв’язка. Вниз від зовнішнього потиличного горба до заднього краю велико­го потиличного отвору прямує зовнішній потиличний гребінь (crista occipitalis externa). В боки (вправо і вліво) від зовнішнього потиличного горба йде зігнута до­низу верхня каркова лінія (linea nuchalis superior), вздовж якої справа і зліва при­кріплюються трапецієподібні м’язи. Паралельно верхній карковій лінії, приблизно на рівні середини зовнішнього потиличного гребеня, в боки від нього йде нижня каркова лінія (linea nuchalis inferior). Крім того, над зовнішнім потиличним горбом буває ледве помітна найвища каркова лінія (linea nuchalis suprema).

На внутрішній поверхні потиличної луски розміщений внутрішній потиличний виступ (protuberantia oссізіtalis interna), який є центром хрестоподібного підви­щення (eminentia cruciformis). Вправо та вліво від внутрішнього потиличного ви­ступу йде борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi), яка переходить у боро­зну сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). Вгору від внутрішнього потиличного виступу відходить борозна верхньої сагітальної пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris). Донизу внутрішній потиличний виступ звужується і перехо­дить у внутрішній потиличний гребінь (orista occipitalis interna). Перераховані борозни та внутрішній потиличний гребінь поділяють внутрішню поверхню луски потиличної кістки на чотири ямки. До двох верхніх мозкових ямок (fossa cerebralis) прилягають потиличні частки великих півкуль головного мозку, а до двох нижніх мозочкових ямок (fossa cerebellaris) — півкулі мозочка.

Лобова кістка (os frontale) у дорослих людей непарна, розміщується в перед­ньому відділі черепа (мал. 31). Вона складається з чотирьох частин: лобової луски, двох очноямкових частин та однієї носової частини. Всі ці частини в ранньому ембріогенезі формують окремі кістки черепа, які в постнатальному періоді склада­ють лобову кістку.

Мал. 31. Лобова кістка

а — вигляд спереду: 1 — лобова луска, 2 — лобовий горб, 3 — скронева лінія, 4 — виличний відросток, 5 — надбрівна дуга, 6 — носова частина, б — вигляд ззаду і знизу: 1 — борозна верх­ньої сагітальної (стрілоподібної) пазухи, 2 — виличний відросток, 3 — очноямкова частина, 4 — надочноямкова вирізка, 5 — отвір (апертура) лобової пазухи, 6 — ямка сльозової залози, 7 — лобовий гребінь.

Лобова луска (squama frontalis) — найбільша частина лобової кістки. У людини лобова луска широка і розміщена вертикально, у викопних гомінід та людиноподібних мавп вона нахилена назад і більш вузька. В ній розрізняють випу­клу зовнішню поверхню (facies externa), бічні частини якої переходять у скроневі поверхні (facies temporales) та вгнуту внутрішню поверхню (facies interna). Від пра­вої і лівої очноямкових частин внизу луску відділяє парний надочноямковий край (margo supraorbitalis), в якому є надочноямкова вирізка (incisura supraorbitalis), або рідше надочноямковий отвір (foramen supraorbitale), де проходять надочноямкова артерія та бічна гілка надочноямкового нерва. В присередній частині надочноямко­вого краю є заглибина — лобова вирізка (incisura frontalis), або, інколи, лобовий отвір (foramen frontale), де також проходять нерв та Кровоносні судини. Латераль­но надочноямковий край закінчується виличним відростком (processus zygomaticus), який з’єднується з виличною кісткою. Від виличного відростка доверху і дозаду відходить скронева лінія (linea temporalis), яка відділяє передню частину зовнішньої поверхні від її скроневої поверхні. Дещо вище кожного надочноямкового краю ви­значається дугоподібне підвищення — надбрівна дуга (arcus superciliaris), яка присередньо переходить у гладеньку площадку — надперенісся або глабелу (glabella). Значно вище надбрівних дуг, приблизно посередині кожної половини луски лобової кістки міститься похиле округле підвищення — лобовий горб (tuber frontale). Лобо­ві горби — характерна особливість черепа людини. Їх немає ні в людиноподібних мавп, ні у викопних гомінід. Посередині зовнішньої поверхні лобової луски поміт­ний лобовий шов (sutura frontalis) — слід зрощення парної лобової кістки в ранньо­му дитячому віці.

Внутрішня поверхня (facies interna) лобової луски вгнута і поступово перехо­дить у горизонтально розміщені очноямкові частини лобової кістки. По серединній лінії внутрішньої поверхні луски проходить борозна верхньої сагітальної пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), яка внизу переходить у лобовий гребінь (crista frontalis). Біля основи гребеня знаходиться сліпий отвір (foramen caecum), в якому закріплений відросток твердої Оболонки головного мозку. Дно сліпого отвору інко­ли містить менший отвір, крізь який проходить емісарна вена.

Очноямкова частина (pars orbitalis) лобової кістки парна, представ­ляє собою горизонтальну пластинку, що повернута нижньою поверхнею в по­рожнину очної ямки, а верхньою — в порожнину черепа. Праву очноямкову ча­стину від лівої відділяє глибока решітчаста вирізка (incisura ethmoidalis), де розміщується продірявлена (решітчаста) пластинка решітчастої кістки. На верх­ній (мозковій) поверхні очноямкових частин помітні добре виражені пальцеві втиснення (impressiones digitatae) і мозкові виступи (гребені) (juga cerebralia). Нижні поверхні очноямкових частин, що утворюють верхні стінки очних ямок, гладенькі, вгнуті і мають сліди прилягання допоміжних пристосувань ока: в біч­ній ділянці нижньої поверхні знаходиться ямка сльозової залози (fossa glandulae lacrimalis), де лежить сльозова залоза; в присередній ділянці помітне невелике заглиблення — блокова ямка (fovea trochlearis), де прикріплюється волокнисто-хрящовий блок, через який перекидається сухожилок верхнього косого м’яза ока. Поряд з блоковою ямкою часто зустрічається невелика блокова ость (spina trochlearis), до якої також прикріплюється волокнисто-хрящовий блок верхньо­го косого м’яза ока.

Носова частина (pars nasalis) лобової кістки у вигляді підкови замикає спереду решітчасту вирізку. В задніх відділах носової частини міститься ряд ямок, які прикривають собою комірки решітчастої кістки, відкриті доверху. В передніх відділах носової частини лобової кістки є носова ость (spina nasalis), яка бере участь у формуванні носової перегородки. З боків від носової ості містяться отвори (апертури) лобової пазухи (aperturaе sinus frontalis), які ведуть у праву і ліву части­ни лобової пазухи. Лобова пазуха (sinus frontalis) у дорослих людей має різну вели­чину. Порожнина лобової пазухи вистелена слизовою оболонкою і заповнена пові­трям. Вертикально розміщеною перегородкою лобової пазухи (septum intersinuale frontale) вона розділена на дві неоднакових за величиною частини, які через отвори лобової пазухи та решітчасту лійку решітчастої кістки сполучаються з носовою по­рожниною.

Клиноподібна кістка (os sphenoidale) займає в основі черепа центральне поло­ження. Вона з’єднується з усіма кістками основи мозкового черепа і саме тому має ще й іншу анатомічну назву — основна кістка черепа. За формою клиноподібна кістка нагадує метелик (мал. 32). У зв’язку з цим в ній виділяють такі частини: ті­ло, великі та малі крила і крилоподібні відростки.

Мал. 32. Клиноподібна кістка (вигляд ззаду)

1 — мале крило, 2 — зоровий канал, 3 — борозна перехрестя, 4 — гіпофізарна ямка, 5 — спинка сідла,6 — передній нахилений відросток,7 — мозкова поверхня, 8 — задній нахилений відросток, 9 — круглий отвір, 10 — борозна слухової труби, 11 — ость клиноподібної кістки, 12 — човноподібна ямка, 13 — крилоподібна ямка, 14 — бічна пластинка крилоподібного відростка, 15 — крилоподібна вирізка, 16 — борозна крилоподібного гачка, 17 — крилоподібний гачок, 18 — присередня пластинка крилоподібного відростка, 19 — сонна борозна, 20 — крило­подібний відросток, 21 — клиноподібний язичок, 22 — крилоподібний канал, 23 — тіло, 24 — велике крило, 25 — верхня очноямкова щілина, 26 — тім’яний кут.

Тіло (corpus) клиноподібної кістки має форму неправильного куба. Всередині тіла міститься клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis), яка перегородкою клинопо­дібної пазухи (septum intersinuale sphenoidale) розділена на дві частини. Кожна час­тина крізь отвір клиноподібної пазухи (apertura sinus sphenoidalis) сполучається з носовою порожниною.

Верхня або мозкова поверхня тіла клиноподібної кістки обернена у порожнину черепа і має заглибину, яка нагадує турецьке сідло (sella turcica). В центрі турець­кого сідла міститься гіпофізарна ямка (fossa hypophysialis), в якій розташовується Гіпофіз. Спереду турецького сідла знаходиться невеликий горбок сідла (tuberculum sellae), а ззаду — досить висока спинка сідла (dorsum sellae). Бічні частини спинки сідла виступають вперед, утворюючи задні нахилені відростки (processus clinoidei posteriores). Біля основи спинки сідла справа і зліва простягається сонна борозна (sulcus caroticus). Ззовні і дещо ззаду від сонної борозни знаходиться клиноподібний язичок (lingula sphenoidalis), який перетворює сонну борозну в глибокий жолобок. Цей жолобок разом з верхівкою піраміди скроневої кістки обмежовує внутрішній сонний отвір, через який із сонного каналу в порожнину черепа виходить внутрі­шня сонна артерія.

Передня поверхня тіла клиноподібної кістки витягнена у невеликий клиноподіб­ний гребінь (crista sphenoidal), який продовжується на нижню поверхню тіла у ви­гляді гострого клиноподібного дзьоба (rostrum sphenoidalis). Справа і зліва від гре­беня знаходяться неправильної форми кісткові пластинки — клиноподібні раковини (conchae sphenoidales), які обмежовують отвори клиноподібної пазухи (aperturae sinus sphenoidalis).

Малі крила (alae minores) клиноподібної кістки у вигляді тонких горизон­тально розміщених пластинок відходять в обидва боки від передньоверхніх кутів її тіла. В основі кожного малого крила містяться передній нахилений відросток (processus clinoideus anterior), до якого приростає частина твердої оболонки голо­вного мозку, і зоровий канал (canalis opticus), крізь який проходить Зоровий нерв та очна артерія. В малих крилах розрізняють верхню та нижню поверхні і передній та задній краї. Верхня поверхня обернена в порожнину черепа, нижня — бере участь в утворенні верхньої стінки очної ямки. Передній край малого крила потовщений і зазубрений, з’єднується з очноямковою частиною лобової кістки. Задній край гла­денький, вгнутий і вільно виступає в порожнину черепа. Простір між малим і вели­ким крилами називають верхньою очноямковою щілиною fissura orbitalis superior). Крізь неї із порожнини черепа в очну ямку проходять окоруховий, блоковий та від­відний нерви (ІІІ, ІV , VІ пари черепних нервів) і перша гілка трійчастого нерва (V пара), а в порожнину черепа з очної ямки заходить верхня очна вена.

Великі крила (alae majores) починаються широкою основою від бічної по­верхні тіла клиноподібної кістки. Велике крило має чотири поверхні: мозкову, оч­ноямкову, скроневу та верхньощелепну.

Мозкова поверхня (facies cerebralis) дещо ввігнута і містить мозкові виступи, па­льцеві втиснення та артеріальні борозни. Очноямкова поверхня (facies orbitalis) плоска, має чотирикутну форму, утворює бічну стінку очної ямки. Скронева повер­хня (facies temporalis) великого крила випукла, утворює присередню стінку скроне­вої ямки. На скроневій поверхні внизу помітний горизонтально спрямований підск­роневий гребінь (crista infratemporalis), який ділить її на дві частини. Верхня, більша за розміром, частина розміщується майже вертикально, входить до складу стінки скроневої ямки. Нижня частина розміщується майже горизонтально, утво­рює верхню стінку підскроневої ямки. Верхньощелепна поверхня (facies maxillaris) великого крила — це невелика, трикутної форми ділянка, що розташована між оч­ноямковою поверхнею та крилоподібним відростком.

Поблизу тіла в основі великого крила розміщені три отвори: спереду — круглий отвір (foramen rotundum), крізь який у крило-піднебінну ямку проходить верхньо­щелепний нерв (ІІ гілка трійчастого нерва); дозаду та вбік від круглого — овальний отвір (foramen ovale), крізь який у підскроневу ямку проходить нижньощелепний нерв (ІІІ гілка трійчастого нерва); а позаду та вбік останнього — невеликий остис­тий отвір (foramen spinosum), крізь який у порожнину черепа входить середня оболонкова артерія.

Крилоподібні відростки (processus pterigoidei) відходять від клино­подібної кістки біля початку великих крил і прямують вертикально вниз. Основу крилоподібного відростка пронизує спереду назад крилоподібний канал (canalis pterigoidеus), через який проходить однойменний нерв. Кожний відросток склада­ється з двох пластинок: бічної (lamina lateralis) та присередньої (lamina medialis). Спереду пластинки крилоподібного відростка зрощені, а дозаду розходяться і об­межовують крилоподібну ямку (fossa pterigoidea). Внизу пластинки розділені крило­подібною вирізкою (incisura pterigoidea). Присередня пластинка крилоподібного відростка дещо вужча та довша бічної і внизу закінчується крилоподібним гачком (hamulus pterigoidеus). Різкий згин гачка формує борозну крилоподібного гачка (sulcus hamuli pterigoidei), через яку перекидається сухожилок м’яза-натягувача піднебінної завіски. Задньоверхній край присередньої пластинки біля основи роз­ширюється і утворює довгастої форми човноподібну ямку (fossa scaphoidea), в якій починаються пучки м’яза-натягувача піднебінної завіски. Ззовні від човноподібної ямки проходить неглибока борозна слухової труби (sulcus tubae auditoriae), до якої прилягає хрящова її частина. З внутрішнього боку присередньої пластинки розмі­щується невеликий піхвовий відросток (processus vaginalis), який, розташовуючись під тілом клиноподібної кістки, прикриває збоку крила лемеша.

Решітчаста кістка (os ethmoidale) розташовується спереду тіла клиноподібної кістки і бере участь у формуванні стінок очних ямок, передньої черепної ямки та носової порожнини. В решітчастій кістці розрізняють такі частини: решітчасту та перпендикулярну пластинки і два решітчастих лабіринти (мал. 33).

Решітчаста пластинка (lamina cribrosa) розташовується в решітча­стій вирізці лобової кістки і бере участь у формуванні дна передньої черепної ямки та верхньої стінки носової порожнини. Вся пластинка, ніби решето, пронизана 30—40 малими решітчастими отворами (foramina cribrosa) — звідси і її назва. Через ці отвори в порожнину черепа проходять нюхові нит­ки (І пара черепних нервів) та судини.

Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) розташовується у сагітальній площині. В ній виділяють дві частини: верхню, яка лежить над ре­шітчастою пластинкою, і більшу, нижню, яка розміщена під решітчастою пластин­кою. Верхня частина перпендикулярної пластинки утворює потовщення — півня­чий гребінь (crista galli), який спрямова­ний у порожнину черепа. До півнячого гребеня прикріплюється великий серпо­подібний відросток (серп) твердої оболо­нки головного мозку. Передньонижній край півнячого гребеня обмежований з кожного боку непостійним відростком — крилом півнячого гребеня (ala cristae galli). Обидва ці відростки разом з розташова­ною спереду лобовою кісткою обмежовують сліпий отвір (foramen caecum) лобової кістки. Нижня частина перпендикулярної пластинки прямує прямовисно вниз, у но­сову порожнину, і утворює передньо-верхню частину кісткової перегородки носа.

Решітчастий лабіринт (labyrinthus ethmoidalis) — парний утвір, роз­ташовується по обидва боки від перпендикулярної пластинки. Кожний лабіринт складається із тоненьких кісткових пластинок, які йдуть у різних напрямках, утво­рюючи стінки багаточисельних решітчастих комірок. Решітчасті комірки (cellulae ethmoidales) містять повітря, вистелені слизовою оболонкою, сполучаються між со­бою та з порожниною носа. Комірки поділяють на передні (cellulae ethmoidales anteriores), середні (cellulae ethmoidales mediae) та задні (cellulae ethmoidales posteriores). Передні та середні решітчасті комірки відкриваються у середній носо­вий хід, задні — у верхній носовий хід.

Мал. 33. Решітчаста кістка

1 — півнячий гребінь, 2 — решітчаста плас­тинка, 3 — очноямкова пластинка, 4 — вер­хня носова раковина, 5 — перпендикулярна пластинка, 6 — решітчастий лабіринт

З латерального боку комірки закриті очноямковою пластинкою (lamina orbitalis), яка обернута в порожнину очної ямки і формує більшу частину її присередньої стінки. Вона дуже тоненька та гладенька, і тому її ще називають паперовою пластинкою.

З присереднього боку комірки решітчастих лабіринтів сполучаються рядом отворів з носовою порожниною і прикриті двома тонкими зігнутими кістковими пластинками — носовими раковинами. Верхня частина кожної раковини прикріп­лена до комірок лабіринту, а нижній край вільно звисає у щілину між лабіринтом і перпендикулярною пластинкою. Вверху прикріплена верхня носова раковина (concha nasalis superior), нижче від неї і дещо до переду знаходиться середня носо­ва раковина (concha nasalis media). Інколи над верхньою раковиною зустрічається слабко виражена найвища носова раковина (concha nasalis suprema). Між верхньою носовою раковиною та середньою міститься вузький проміжок — верхній носовий хід (meatus nasi superior). Під зігнутим краєм середньої носової раковини знахо­диться середній носовий хід (meatus nasi medius). Середня носова раковина на своє­му задньому кінці має загнутий донизу гачкуватий відросток (processus uncinatus), який з’єднується з решітчастим відростком нижньої носової раковини. Дозаду від гачкуватого відростка у середній носовий хід вип’ячується одна з найбільших комі­рок решітчастого лабіринту — решітчастий пухир (bulla ethmoidalis). Дещо спере­ду і нижче великого решітчастого пухиря знаходиться півмісяцевий розтвір (hiatus semilunaris), який з прилеглими до нього кістками утворює решітчасту лійку (infundibulum ethmoidale). Через цю лійку лобова пазуха сполучається із середнім носовим ходом.

Скронева (вискова) кістка (os temporale) розташовується між клиноподібною, тім’яною та потиличною кістками (мал. 34). Вона бере участь в утворенні основи черепа та бічної стінки його склепіння. В ній залягають органи слуху та рівноваги, в її каналах проходять судини та нерви. Сполучаючись за допомогою суглоба з ни­жньою щелепою, Скронева кістка є опорою жувального апарату. До неї прикріп­люються жувальні м’язи та м’язи шиї. Скронева кістка за своєю будовою — одна із найскладніших. В ній розрізняють три частини: лускоподібну, барабанну та кам’янисту із соскоподібним відростком, які у новонародженого не зрощені між собою. Протягом першого року життя ці частини зливаються в одну кістку; в міс­цях їхніх зрощень утворюються шви та щілини, які зберігаються все життя.

Лускоподібна частина (pars squamosa), або луска скроневої кістки входить до складу бічної стінки черепа. Має вигляд овальної, вертикально розмі­щеної пластинки зі скошеним вільним верхнім краєм. Вона накладається на зразок риб’ячої луски (squama-луска) на відповідний край тім’яної кістки і велике крило клиноподібної кістки, а внизу з’єднується з пірамідою, соскоподібним відростком і барабанною частиною скроневої кістки. У лускоподібній частині розрізняють дві поверхні: мозкову та скроневу і два вільні краї: тім’яний та клиноподібний.

Внутрішня — мозкова поверхня (facies cerebralis) луски дещо вгнута і містить пальцеві втиснення, мозкові підвищення та артеріальні борозни — сліди приляган­ня середньої менінгіальної Артерії та її гілок.

Зовнішня — скронева поверхня (facies temporalis) луски дещо випукла і шорстка. На цій поверхні в її задньому відділі у вертикальному напрямку проходить борозна середньої скроневої артерії (sulcus arteria temporalis mediae) — слід прилягання однойменної артерії. Зовнішня поверхня луски бере участь в утворенні скроневої ямки (тут починаються пучки скроневого м’яза).

Мал. 34. Скронева кістка (права)

А — вигляд ззовні: 1 — виличний відросток, 2 — суглобовий горбок, 3 — нижньощелепна ямка, 4 — кам’янисто-барабанна щілина, 5 — шилоподібний відросток, 6 — барабанна частина, 7 — зовнішній слуховий отвір, 8 — барабанно-соскова щілина, 9 — соскоподібний відросток, 10 — соскоподібний отвір, 11 — надпрохідна ость, 12 — борозна середньої скроневої артерії, 13 — лускоподібна частина, Б — вигляд зсередини: 1 — дугоподібне підвищення, 2 — тім’яний край, 3 — покрівля барабанної по­рожнини, 4 — борозна верхньої кам’янистої пазухи, 5 — борозна сигмоподібної пазухи, 6 — соско­подібний отвір, 7 — потиличний край, 8 — зовнішній отвір водопроводу присінка, 9 — піддугова ямка, 10 — шилоподібний відросток, 11 — Піхва шилоподібного відростка, 12 — зовнішній отвір канальця завитки, 13 — борозна нижньої кам’янистої пазухи, 14 — верхівка кам’янистої частини, 15 — кам’яниста частина, 16 — виличний відросток, 17 — клиноподібний край, 18 — задня поверхня кам’янистої частини, 19 — внутрішній слуховий отвір

Клиноподібний край (margo sphenoidalis) лускоподібної частини скроневої кістки з’єднується з великим крилом клиноподібної кістки, а тім’яний край (margo parietalis) — з лускоподібним краєм тім’яної кістки. Тім’яний край ззаду закінчуєть­ся тім’яною вирізкою (incisura parietalis). Від лускоподібної частини скроневої кіст­ки дещо вище та вперед від зовнішнього слухового отвору відходить виличний відро­сток (processus zygomaticus). Виличний відросток скроневої кістки разом із скроневим відростком виличної кістки формують виличну дугу (arcus zygomaticus). Біля основи виличного відростка міститься нижньощелепна ямка (fossa mandibularis), куди заходить головка виросткового відростка нижньої щелепи, утворюючи ниж­ньощелепний суглоб. Спереду нижньощелепну ямку обмежовує суглобовий горбок (tuberculum articulare), який відділяє її від підскроневої ямки. У людини і викопних гомінід нижньощелепна ямка глибока, а суглобовий горбок більш розвинутий, ніж у людиноподібних мавп. Верхній край луски скроневої кістки у людини утворює випу­клу дугу, а сама луска висока. Така форма луски скроневої кістки зв’язана із значною висотою мозкового черепа у сучасної людини; у людиноподібних мавп і викопних гомінід цей край майже прямий.

Барабанна частина (pars tympanica) — найменший відділ скроневої кіс­тки. Вона має форму дещо зігнутої пластинки і утворює передню, нижню та задню стінки зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus). Зовнішній край бара­банної частини, замкнутий зверху лускою скроневої кістки, обмежовує зовнішній слуховий отвір (porus acusticus externus). Спереду слухового отвору під нижньоще­лепною ямкою міститься барабанно-лускова щілина (fissura tympanosquamosa), в яку вклинюється вузька кісткова пластинка кам’янистої частини скроневої кістки. Внаслідок цього барабанно-лускова щілина розділяється на дві: кам’янисто- лускову щілину (fissura petrosquamosa), яка лежить ближче до нижньощелепної ям­ки, і кам’янисто-барабанну щілину (fissura petrotympanica), яка розташована ближ­че до піраміди скроневої кістки (крізь останню щілину проходить гілка лицевого нерва — барабанна струна та дрібні судини). Ззаду барабанна частина зростається із соскоподібним відростком кам’янистої частини. На місці цього зрощення, позаду зовнішнього слухового отвору, утворюється барабанно-соскоподібна щілина (fissura tympanomastoidea). Плоский відросток барабанної частини, що обернений донизу і спереду охоплює основу шилоподібного відростка, формує піхву шилопо­дібного відростка (Vagina processus styloidei).

Кам’яниста частина (pars petrosa) називається так внаслідок твердості своєї кісткової речовини. За формою вона нагадує піраміду, і тому її ще називають пірамідою скроневої кістки. Піраміда в черепі розташована майже у горизон­тальній площині, верхівка її спрямована вперед та присередньо до турецького сідла клиноподібної кістки, а основа обернена назад та латерально і переходить у соско­подібний відросток. У кам’янистій частині розрізняють три поверхні: передню, зад­ню та нижню і три краї: передній, задній та верхній, які відділяють ці поверхні.

Передній край кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae) відділяє пе­редню поверхню кам’янистої частини від нижньої. На ньому розташовується отвір м’язово-трубного каналу (canalis musculotubarius), який краще помітний на зовніш­ній основі черепа. Цей канал неповною перегородкою ділиться на два півканали: півканал м’яза-натягувача барабанної перетинки (semicanalis musculi tensoris tympani) і півканал слухової труби (semicanalis tubae auditoriae).

Задній край кам ’янистої частини (margo posterior partis petrosae) відділяє зад­ню поверхню кам’янистої частини від нижньої. Вздовж нього, на мозковій поверх­ні, проходить борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris).

Верхній край кам’янистої частини (margo superior partis petrosae) відділяє пе­редню поверхню кам’янистої частини від задньої. По цьому краю проходить бороз­на верхньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris).

Передня та задня поверхні кам’янистої частини обернуті у порожнину черепа, нижня — назовні (її добре видно з боку зовнішньої основи черепа).

Передня поверхня кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae) обернена вперед та вверх. Латерально вона переходить у мозкову поверхню лускоподібної частини, від якої в молодому віці кам’янисту частину відділяє кам’янисто-лускова щілина (fissura petrosquamosa). У середній частині передньої поверхні кам’янистої частини міститься невелике дугоподібне підвищення (sminentia arcuata), яке утво­рене випинанням переднього (верхнього) півколового каналу кісткового лабіринту внутрішнього вуха, розташованого у товщі кам’янистої частини.

Між дугоподібним підвищенням і кам’янисто-лусковою щілиною знаходиться сплощена ділянка — покрівля барабанної порожнини (tegmen tympani), під якою мі­ститься барабанна порожнина. На передній поверхні кам’янистої частини біля її верхівки наявне невелике втиснення трійчастого нерва (impressio trigeminalis), в якому розміщується вузол однойменного нерва. Латеральніше трійчастого втис­нення є два маленьких отвори: розтвір каналу великого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervus petrosi majoris), від якого бере початок борозна великого кам’янистого нерва (sulcus nervus petrosi majoris), а ще латеральніше і допереду мі­ститься розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervus petrosi minoris), від якого прямує борозна малого кам’янистого нерва (sulcus nervus petrosi minors).

Задня поверхня кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae) обернута назад і присередньо. Приблизно посередині задньої поверхні знаходиться внутрі­шній слуховий отвір (porus acusticus internus), який переходить у внутрішній слухо­вий хід (meatus acusticus internus). На дні внутрішнього слухового ходу міститься декілька отворів для лицевого (VII пара) і присінково-завиткового (VIII пара) чере­пних нервів, а також для артерії і вен присінково-завиткового органу. Вище та ла­теральніше внутрішнього слухового отвору є невелика заглибина — піддугова ямка (fossa subarcuata), в яку заходить відросток твердої оболонки головного мозку. Ни­жче та латеральніше внутрішнього слухового отвору є невелика щілина — зовніш­ній отвір (апертура) водопроводу присінка (apertura externa aqueductus vestibuli).

Нижня поверхня кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae) шорстка та нерівна, лежить на нижній поверхні основи черепа. На ній розміщується глибока яремна ямка (fossa jugularis), в якій розташовується верхня цибулина внутрішньої яремної вени. На передній стінці яремної ямки є невелика борозенка, яка закінчу­ється отвором соскоподібного канальця (canaliculus mastoideus). Яремна ямка із за­днього боку стінки не має — її обмежовує яремна вирізка (incisura jugularis), яка разом із однойменною вирізкою потиличної кістки утворює на цілому черепі ярем­ний отвір (foramen jugulare). Крізь нього проходять язикоглотковий (IX пара), блу­каючий (Х пара) та додатковий (XI пара) Черепні нерви і внутрішня яремна вена. Спереду від яремної ямки починається сонний канал (canalis caroticus). Тут знахо­диться зовнішній отвір сонного каналу (foramen caroticum externum). Внутрішній отвір сонного каналу (foramen caroticum internum) відкривається на верхівці кам’янистої частини. В стінці сонного каналу, біля його зовнішнього отвору, є дві невеликі ямочки, які продовжуються у тонкі сонно-барабанні канальці (canaliculi) caroticotympanici), що сполучають сонний канал із барабанною порожниною. Між зовнішнім отвором сонного каналу і передньою окружністю яремної ямки містить­ся невелика кам’яниста ямочка (fossula petrosa), до якої прилягає кам’янистий ву­зол язикоглоткового нерва. В глибині ямочки відкривається нижній отвір барабан­ного канальця (apertura inferior canaliculi tуmpanici).

Латеральніше яремної ямки виступає тонкий і довгий шилоподібний відросток (processus styloideus). Дозаду від нього — між шилоподібним і соскоподібним від­ростками — знаходиться шилососкоподібний отвір (foramen stylomastoideum), через який із лицевого каналу скроневої кістки виходить Лицевий нерв (VII пара).

Соскоподібний відросток (processus mastoideus) розміщується поза­ду від зовнішнього слухового отвору, складає задню частину скроневої кістки. Зов­нішня його поверхня випукла та шорстка і є місцем прикріплення м’язів. Донизу соскоподібний відросток переходить у конусоподібний виступ, який добре прома­цується крізь шкіру. З присередньої сторони відросток обмежований глибокою сос­коподібною вирізкою (incisura mastoidea). Медіальніше від вирізки і паралельно до неї проходить борозна потиличної артерії (sulcus arteria occipitalis). Біля основи соскоподібного відростка, ближче до заднього краю скроневої кістки, знаходиться непостійний соскоподібний отвір (foramen mastoideum), крізь який проходить сос­коподібна емісарна вена. На внутрішній поверхні соскоподібного відростка, обер­неній у порожнину черепа, проходить широка S-подібної форми борозна сигмопо­дібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). В ній залягає однойменна венозна пазуха твердої оболонки головного мозку. Всередині відростка знаходяться відділені одна від одної кістковими перемичками соскоподібні комірки (cellulae mastoideae), які вистелені слизовою оболонкою і заповнені повітрям. Постійною і найбільшою з них є соскоподібна печера (antrum mastoideum), яка залягає в центральній частині відростка; в неї відкриваються соскоподібні комірки, і вона сполучається з бара­банною порожниною.

Всередині кам’яниста частина скроневої кістки містить кістковий лабіринт, ба­рабанну порожнину (їх будова детально розглядається у розділі «Органи слуху та рівноваги») і багаточисельні канали (табл. 6).

Таблиця 6 КАНАЛИ СКРОНЕВОЇ КІСТКИ

Тім’яна кістка (os parietale) — парна, формує верхньобічний відділ склепіння черепа (мал. 35). Вона має форму чотирикутної, випуклої назовні, пластинки, в якій розрізняють дві поверхні: зовнішню та внутрішню; чотири краї: лобовий, потилич­ний, сагітальний та лускоподібний і чотири кути: лобовий (фронтальний), потили­чний, клиноподібний та соскоподібний.

Зовнішня поверхня (facies externa) тім’яної кістки гладенька та випукла. Місце найбільшої випуклості називається тім’яний горб (tuber parietale). Дещо нижче від нього помітні дві дугоподібно зігнуті скроневі лінії: верхня та нижня (lineae temporales superior et inferior). Перша є місцем прикріплення скроневої фасції, дру­га —скроневого м’яза.

Внутрішня поверхня (facies interna) тім’яної кістки вгнута, її рельєф зумовлений приляганням мозку, особливо його твердої оболонки та її судин. Так, вздовж верх­нього (сагітального) краю тім’яної кістки йде добре виражена борозна верхньої са­гітальної (стрілоподібної) пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris). До цієї борозни, з’ єднаної з однойменною борозною протилежної сторони, прилягає венозна верхня сагітальна пазуха. У ділянці соскоподібного кута міститься невелика, але глибока борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei) — відбиток сигмоподібної та поперечної венозних пазух твердої оболонки головного мозку. Крім того, на внут­рішній поверхні тім’яної кістки наявні деревоподібно розгалужені артеріальні борозни — сліди прилягання менінгіальних артерій, грануляційні ямочки — відбитки грануляцій павутинної оболонки головного мозку, пальцеві втиснення — відбитки закруток головного мозку, мозкові виступи, які розміщені між пальцевими втис­неннями, та непостійні венозні борозни.

Мал. 35. Тім’яна кістка

а — зовнішня поверхня правої кістки, б — внутрішня поверхня правої кістки, 1 — зовнішня по­верхня, 2 — тім’яний горб, 3 — тім’яний отвір, 4 — верхня скронева лінія, 5 — внутрішня по­верхня, 6 — борозна верхньої сагітальної (стрілоподібної) пазухи, 7 — борозна сигмоподібної пазухи, 8 — нижня скронева лінія

Лускоподібний (нижній) край (margo squamosus) тім’яної кістки, дугоподібно увігнутий та загострений, прикривається лускою скроневої кістки, утворюючи лускоподібний шов (sutura squamosa). Три інші краї тім’яної кістки — зубчасті за формою.

Сагітальний (верхній) край (margo sagittalis) тім’яної кістки з’єднується з одно­йменним краєм протилежної кістки, формуючи стрілоподібний (сагітальний) шов (sutura sagittalis). Біля сагітального краю, ближче до потиличного кута, у тім’яній кістці наявний наскрізний тім’яний отвір (foramen parietale), через який проходить гілка потиличної артерії до твердої оболонки головного мозку.

Лобовий (передній) край (margo frontalis) тім’яної кістки з’єднується з тім’яним краєм луски лобової кістки, утворюючи вінцевий шов (sutura coronalis).

Потиличний (задній) край (margo occipitalis) тім’яної кістки з’єднується із ламбдоподібним краєм потиличної кістки, формуючи ламбдоподібний шов (sutura lambdoidea).

Відповідно чотирьом краям тім’яна кістка має чотири кути.

Лобовий (передньоверхній) кут (angulus frontalis) за формою наближається до прямого (обмежений вінцевим та стрілоподібним швами).

Клиноподібний (передньонижній) кут (angulus sphenoidalis) — гострий (обме­жений вінцевим та клиноподібно-тім’яним швами).

Потиличний (задньоверхній) кут (angulus occipitalis) — тупий (обмежений ламбдоподібним та стрілоподібним швами).

Соскоподібний (задньонижній) кут (angulus mastoideus) тім’яної кістки за формою є також тупим (обмежений ламбдоподібним і соскоподібно-тім’яним швами).