Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет голови
Кістки лицевого черепа

КІСТКИ ЛИЦЕВОГО ЧЕРЕПА утворюють кісткову основу обличчя і початкових відділів тра­вної та дихальної систем, формують кісткові вмістилища для органів чуттів (зору, ню­ху, смаку). До кісток лицевого черепа прикріплюються жувальні м’язи голови.

Лицевий Череп (viscerocranium) нараховує 15 кісток: 6 парних (верхня ще­лепа, носова, вилична, сльозова, піднебінна і Нижня носова раковина) та 3 непарних (Нижня щелепа, Леміш і під’язикова кістка). Крім того, за розвит­ком, до кісток лицевого черепа відносять і три парні слухові кісточки (молото­чок, коваделко і стремінце), які розташовані у порожнині середнього вуха. Однак, враховуючи їх особливу роль у роботі органа слуху, вони будуть описані у розділі «Органи чуттів».

Верхня щелепа (maxilla) розташовується у верхньому відділі лицевого черепа. Вона бере участь в утворенні очної ямки, носової та ротової порожнин, підскроне­вої і крилоподібної ямок, а також у роботі жувального апарату. Перенесення у лю­дини з появою трудової діяльності хапальних функцій зі щелеп (як у тварин) на ру­ки призвело до зменшення розмірів верхньої щелепи, а поява у людини мови зробила будову верхньої щелепи більш тонкою. Верхня щелепа з’єднується з усіма кістками лицевого черепа, а також з лобовою, решітчастою і клиноподібними кіст­ками мозкового черепа.

У верхньощелепній кістці розрізняють тіло і чотири відростки: лобовий, ви­личний, комірковий і піднебінний (мал. 36).

Тіло верхньої щелепи (corpus maxillae) містить повітроносну верхньо­щелепну пазуху (sinus maxillaris), яка вистелена слизовою оболонкою і заповнена повітрям. Верхньощелепна або гайморова пазуха (antrum Highmori) за допомогою широкого верхньощелепного розтвору (hiatus maxillaris) сполучається з носовою порожниною.

Тіло верхньої щелепи за формою нагадує чотиригранну призму. В ньому виді­ляють чотири поверхні: передню, очноямкову, підскроневу та носову.

Передня поверхня (facies anterior) тіла верхньої щелепи бере участь у формуван­ні рельєфу лиця. На відміну від плоскої передньої поверхні наших предків у сучас­ної людини вона дещо ввігнута. Від очноямкової поверхні її відділяє підочноямковий край (margo infraorbitalis). Нижче цього краю розташовується підочноямковий отвір (foramen infraorbitalis), через який проходять Судини і нерви. Під цим отво­ром міститься іклова (собача) ямка (fossa canina), де починається м’яз-підіймач ку­та рота. На передньовнутрішньому краї передньої поверхні наявна носова вирізка (incisura nasalis), яка бере участь в утворенні переднього відділу носової порожни­ни. Нижній край носової вирізки, виступаючи вперед, утворює передню носову ость (spina nasalis anterior).

Очноямкова поверхня (facies orbitalis) тіла верхньої щелепи утворює нижню сті­нку очної ямки. За формою нагадує трикутну, дещо увігнуту, площадку. Її присередній край з’єднується із сльозовою кісткою, з очноямковою пластинкою решітчас­тої кістки і з очноямковим відростком піднебінної кістки. У задній вільній частині очноямкової поверхні, яка обмежовує нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior), починається підочноямкова борозна (sulcus infraorbitalis). Прямуючи до переду, ця борозна стає глибшою і поступово переходить у підочноямковий канал (canalis infraorbitalis), який відкривається на передній поверхні верхньої щелепи описаним вище підочноямковим отвором. У підочноямкових борозні та каналі за­лягають підочноямковий нерв, артерія і вени. У нижній стінці каналу наявні дрібні отвори передніх зубних канальців, так звані передні коміркові отвори (foramina alveolaria anteriora), крізь які проходять нерви до передніх зубів верхньої щелепи.

Мал. 36. Верхня щелепа

А — вигляд ззовні: 1 — лобовий відросток, 2 — передній сльозовий гребінь, 3 — підочноямковий край, 4 — передня поверхня, 5 — підочноямковий отвір, 6 — іклова ямка, 7 — носова вирізка, 8 — піднебінний відросток, 9 — передня носова ость, 10 — коміркові підвищення, 11 — комірковий відросток, 12 — виличний відросток, 13 — очноямкова поверхня, 14 — підочноямкова борозна, яка переходить у підочноямковий канал, Б — вигляд зсередини: 1 — сльозова борозна, 2 — решітчастий гребінь, 3 — раковинний гребінь, 4 — носовий гребінь, 5 — різцевий канал, 6 — комірковий відросток, 7 — носова поверхня, 8 — верхньощелепний розтвір.

Підскронева поверхня (facies infratemporalis) тіла верхньої щелепи бере участь в утворенні підскроневої і крило-піднебінної ямок. На підскроневій поверхні є вер­хньощелепний горб (tuber maxillare), на якому помітні 2—3 маленьких отвори зу­бних канальців — задні коміркові отвори (foramina alveolaria posteriora), крізь які проходять судини і нерви до задніх зубів верхньої щелепи. Присередньо від цих отворів розташовується вертикально спрямована велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major), яка бере участь в утворенні однойменного каналу.

Носова поверхня (facies nasalis) тіла верхньої щелепи має складний рельєф, бере участь в утворенні бічної стінки носової порожнини, з’єднується з піднебінною кіст­кою, нижньою носовою раковиною і донизу переходить у верхню поверхню піднебін­ного відростка верхньої щелепи. На носовій поверхні міститься верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris), крізь який відкривається у носову порожнину верхньощелепна пазуха. Спереду верхньощелепного розтвору йде вертикально розташована сльозова борозна (sulcus lacrimalis). Остання, зростаючись із сльозовою кісткою та нижньою но­совою раковиною, бере участь у формуванні нососльозового каналу (canalis nasolacrimalis), що сполучає очну ямку з носовою порожниною. Перед сльозовою боро­зною поперек основи лобового відростка розміщений виступ — раковинний гребінь (crista conchalis), до якого прикріплюється нижня носова раковина.

Лобовий відросток (processus frontalis) верхньої щелепи спрямований вертикально вверх. Він бере участь в утворенні присередньої стінки очної ямки та грушоподібного отвору носа. Передній край лобового відростка з’єднується з носо­вою кісткою. Задньою своєю частиною лобовий відросток з’єднується із сльозовою кісткою, утворюючи ямку сльозового мішка (fossa sacci lacrimalis). Верхній зазуб­рений кінець лобового відростка досягає носової частини лобової кістки. На бічній поверхні відростка майже вертикально проходить передній сльозовий гребінь (crista lacrimalis anterior), який донизу продовжується у підочноямковий край. На присередній поверхні лобового відростка наявний решітчастий гребінь (crista ethmoidalis), з яким зростається передня частина середньої носової раковини решіт­частої кістки.

Виличний відросток (processus zygomaticus) відходить від верхньо-бічного кута тіла верхньої щелепи і своїм зазубреним кінцем з’єднується з вилич­ною кісткою. Нижній край відростка переходить на бічну поверхню тіла верхньої щелепи в напрямку до першого великого кутнього зуба у вигляді товстої підпори, через яку при жуванні передається тиск на виличну кістку.

Комірковий відросток (procesus alveolaris) представляє собою товсту дугоподібно зігнуту пластинку, яка відходить від тіла верхньої щелепи донизу і за­кінчується комірковою дугою (arcus alveolaris). Коміркова дуга має вісім зубних ко­мірок (alveoli dentales), де розміщені вісім верхніх зубів. Зубні комірки відділені одна від одної міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria). Три задні зу­бні комірки містять міжкореневі перегородки (septa interradicularia). На зовнішній поверхні коміркового відростка помітні коміркові підвищення (juga alveolaria), які особливо добре виражені біля передніх зубів.

Піднебінний відросток (processus palatinus) має вигляд горизонталь­но розташованої пластинки, що відходить досередини від нижнього краю носової поверхні тіла верхньої щелепи. Верхня поверхня піднебінного відростка гладенька, бере участь у формуванні нижньої стінки носової порожнини. Нижня поверхня під­небінного відростка шорстка, в задньому відділі має спрямовані ззаду наперед під­небінні борозни (sulci palatini) та піднебінні ості (spinae palatinae), які розміщені між ними. У піднебінних борознах залягають судини та нерви, які виходять із вели­кого піднебінного отвору.

Піднебінні відростки обох верхніх щелеп, зростаючись по серединній лінії сере­динним піднебінним швом (sutura palatina mediana), утворюють більшу частину твердого піднебіння. Біля переднього кінця серединного шва знаходиться різцевий отвір (foramen incisivum), який веде у різцевий канал (canalis incisivus), що містить велику піднебінну артерію та носопіднебінний нерв.

На вільному присередньому краю піднебінного відростка міститься дещо піднятий доверху носовий гребінь (crista nasalis), який, з’єднуючись з однойменним гребенем про­тилежної верхньої щелепи, утворює невисокий виступ, до якого прикріплюється леміш.

Носова кістка (os nasale) — невелика парна кістка, утворює кісткову спинку носа. У людини в порівнянні з тваринами носова кістка недорозвинена. За формою носова кістка нагадує чотирикутну пластинку, поздовжній розмір якої більший від поперечного (мал. 37). Верхній край носової кістки товстіший і дещо вужчий за нижній, з’єднується з носо­вою частиною лобової кістки. Нижній вільний край носової кістки разом із переднім кра­єм основи лобового відростка верхньої щелепи обмежовує грушоподібний отвір порож­нини носа. Бічний край носової кістки з’єднується з переднім краєм лобового відростка верхньої щелепи. Присереднім, дещо зазубреним, краєм носова кістка з’єднується з та­ким же краєм протилежної носової кістки. Передня (зовнішня) поверхня носової кістки гладенька і має один або декілька отворів (слід проходження судин і нервів). Задня (вну­трішня) поверхня дещо вгнута і містить поздовжню решітчасту борозну (sulcus ethmoidalis), в якій проходить гілка переднього решітчастого нерва.

Мал. 37. Носова кістка (права)

А — вигляд ззовні, Б — вигляд зсередини, 1 — решітчаста борозна

Мал. 38. Вилична кістка (права, вигляд ззовні)

1 — очноямкова поверхня, 2 — вилично-лицевий отвір, 3 — бічна поверхня, 4 — скро­невий відросток, 5 — лобовий відросток.

Вилична кістка (os zygomaticum) — найміцніша із лицевих кісток. З’єднуючи кістки мозкового і лицевого черепа (лобову, скроневу, верхню щелепу), вона сприяє укріпленню кісток лицевого черепа. Вилична кістка відіграє важливу роль у формуванні рельєфу об­личчя. Від форми виличної кістки в значній мірі залежить форма середньої частини лиця.

У виличній кістці розрізняють три поверхні: бічну, скроневу та очноямкову і два відростки: лобовий та скроневий (мал. 38).

Бічна поверхня (facies lateralis) обернена вбік та вперед і дещо випукла. Скронева поверхня (facies temporalis) вгнута та гладенька, обернута в бік скроневої ямки. Очноя­мкова поверхня (facies orbitalis) також гладенька та вгнута, вона утворює латерально-нижню стінку очної ямки і бічну стінку підочноямкового краю. На очноямковій повер­хні знаходиться вилично-очноямковий отвір (foramen zygomaticoorbitale), що веде у ка­нал, який містить виличний нерв. Канал всередині виличної кістки розгалужується на два канали, в яких проходять гілки виличного нерва. Вони виходять на поверхню ви­личної кістки двома отворами: вилично-лицевим та вилично-скроневим. Вилично-лицевий отвір (foramen zygomaticofaciale) розміщується на бічній поверхні, а вилично-скроневий (foramen zygomaticotemporale) — на скроневій поверхні виличної кістки.

Лобовий відросток (processus frontalis) виличної кістки широкий і досить маси­вний, спрямований догори і приєднується до виличного відростка лобової кістки і до великого крила клиноподібної кістки (в глибині очної ямки).

Скроневий відросток (processus temporalis) виличної кістки прямує назад і, з’єднуючись швом з виличним відростком скроневої кістки, утворює виличну дугу.

Присередньонижня сторона виличної кістки своєю широкою зазубреною пло­щадкою з’єднується з верхньою щелепою.

Сльозова кістка (os lacrimale) — найтонша з усіх кісток черепа, розміщується в передній частині присередньої стінки очної ямки, за формою нагадує видовжену чотирикутну пластинку (мал. 39). Спереду і знизу сльозова кістка межує з лобовим відростком верхньої щелепи, ззаду — з очноямковою пластинкою решітчастої кіст­ки, зверху сполучається з присереднім краєм очноямкової частини лобової кістки.

Мал. 39. Сльозова кістка (права, вигляд ззовні)

1 — сльозова борозна, 2 — задній сльозовий гребінь

Мал. 40 Піднебінна кістка (права)

А — вигляд ззовні: 1 — клиноподібний відросток, 2 — клинопіднебінна вирізка, 3 — очноямковий відросток, 4 — перпендикулярна пластинка, 5 — горизонтальна пластинка, 6 — велика піднебінна бо­розна, 7 — пірамідний відросток; Б — вигляд зсередини: 1 — очноя­мковий відросток, 2 — клинопіднебінна вирізка, 3 — клиноподібний відросток, 4 — пірамідний відросток, 5 — горизонтальна пластинка, 6 — перпендикулярна пластинка, 7 — раковинний гребінь, 8 — ре­шітчастий гребінь

На бічній поверхні сльозової кістки міститься задній сльозовий гребінь (crista lacrimalis posterior), який закінчується внизу виступом — сльозовим гачком (hamulus lacrimalis). Спереду від сльозового гребеня знаходиться сльозова борозна (sulcus lacrimalis), яка разом з такою ж борозною верхньої щелепи утворює ямку сльозового мішка (fossa sacci lacrimalis). Остання переходить вниз у нососльозовий канал (canalis nasolacrimalis), який відкривається у нижній носовий хід (meatus nasi inferior).

Присередня поверхня сльозової кістки прикриває з латерального боку передні комірки решітчастої кістки.

Піднебінна кістка (os palatinum) розміщується позаду верхньої щелепи, бере участь в утворенні стінок носової та ротової порожнин, очної та крилопіднебінної ямок.

У кістці розрізняють дві пластинки: горизонтальну та перпендикулярну і три відростки: очноямковий, клиноподібний та пірамідальний, які відходять від цих пластинок (мал. 40).

Горизонтальна пластинка (lamina horizontalis) має чотирикутну форму. Передній її край зазубрений, з’єднується із заднім краєм піднебінного відростка верх­ньої щелепи, формуючи поперечний піднебінний шов (suturapalatina transversa). Задній край горизонтальної пластинки гладенький, вільний і вгнутий у поперечному напрям­ку. Присередній край горизонтальної пластинки з’єднується з таким же краєм горизон­тальної пластинки протилежної піднебінної кістки, формуючи задній відрізок середин­ного піднебінного шва. Бічний край горизонтальної пластинки зростається з перпенди­кулярною пластинкою піднебінної кістки.

На горизонтальній пластинці розрізняють дві поверхні: нижню піднебінну та верхню — носову. Піднебінна поверхня (facies palatina) шорстка, містить піднебін­ний гребінь (crista palatina), який проходить позаду поперечного шва. Носова пове­рхня (facies nasalis) горизонтальної пластинки гладенька. Вздовж присереднього краю носової поверхні розташовується носовий гребінь (crista nasalis), який ззаду закінчується задньою носовою остю (spina nasalis posterior). Горизонтальні пласти­нки піднебінних кісток і два піднебінних відростки правої та лівої верхніх щелеп формують кісткове піднебіння (palatum оsseum).

Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) піднебінної кістки відходить від горизонтальної пластинки під прямим кутом вверх і доповнює ззаду бічну стінку носової порожнини. На бічній поверхні перпендикулярної пластинки проходить велика піднебінна борозна (sulcus palatinus major), яка разом з однойменними борознами верхньої щелепи та крилопіднебінного відростка клиноподібної кістки утворює великий піднебінний канал (canalis palatinus major). Великий піднебінний канал відкривається на кістковому піднебінні великим піднебінним отвором (foramen palatinum majus). Цей ка­нал містить великий піднебінний нерв та низхідну піднебінну артерію. На присередній (носовій) поверхні перпендикулярної пластинки містяться два добре виражені горизон­тальні гребені: вгорі — решітчастий гребінь (crista ethmoidalis), до якого приростає се­редня носова раковина решітчастої кістки, а внизу — раковинний гребінь (crista conchalis), до якого прикріплюється задній відділ нижньої носової раковини.

Очноямковий та клиноподібний відростки піднебінної кіст­ки відходять від верхнього краю перпендикулярної пластинки. Очноямковий відро­сток (processus orbitalis) спрямований вперед та латерально, він бере участь в утворенні нижньої стінки очної ямки і частково закриває комірки решітчастої кіст­ки. Клиноподібний відросток (processus sphenoidalis) спрямований назад та присередньо, приєднується до нижньої поверхні тіла клиноподібної кістки. Ці два відро­стки розділені клинопіднебінною вирізкою (incisura sphenopalatina), яка на цілому черепі покрита зверху тілом клиноподібної кістки і перетворюється на клинопіднебінний отвір (foramen sphenopalatinum).

Пірамідний відросток (processus pyramidalis) піднебінної кістки від­ходить від місця з’єднання горизонтальної та перпендикулярної пластинок вниз та дозаду і заповнює крилоподібну вирізку клиноподібної кістки. Через пірамідальний відросток проходять тоненькі малі піднебінні канали (canales palatini minores), які відкриваються малими піднебінними отворами (foramina palatina minora) на підне­бінній поверхні пірамідного відростка.

Нижня носова раковина (concha nasalis inferior) на відміну від верхньої і середньої носових раковин, які входять до складу решітчастої кістки, є самостійною кісткою. За фо­рмою вона нагадує тонку, довгу, зігнуту по осі кісткову пластинку, яка складається з тіла та трьох відростків: сльозового, верхньощелепного та решітчастого (мал. 41). Верхній край нижньої носової раковини зростається з раковинним гребенем верхньої щелепи і з таким же гребенем перпендикулярної пластинки піднебінної кістки, нижній край — віль­ний і підвернутий у латеральний бік. Від верхнього краю тіла нижньої носової раковини відходять всі три її відростки. Спереду інших розташований сльозовий відросток(processus lacrimalis), який піднімається вверх і з’єднується із сльозовою кісткою. Порів­няно великий, спрямований вбік і загнутий верхньощелепний відросток (processus maxillaris) відходить від верхнього краю нижньої раковини з латерально­го боку, утворюючи з тілом кістки го­стрий кут. У цей кут входить нижній край верхньощелепного розтвору. Від задньої частини верхнього краю ниж­ньої раковини відходить решітчастий відросток (processus ethmoidalis), який прямує вгору і з’єднується з гачкува­тим відростком решітчастої кістки.

Мал. 41. Нижня носова раковина (права, бічна сторона)

1 — решітчастий відросток, 2 — сльозовий відрос­ток, 3 — верхньощелепний відросток

Нижня щелепа (mandibula) — це єдина рухома кістка в скелеті го­лови. Кістка розвивається з двох половин, які, зростаючись на першому році життя дитини, формують непарну кістку. В ній розрізняють горизонтально розташоване тіло та дві гілки, що розташовані майже вертикально (мал. 42).

Мал. 42. Нижня щелепа

а — вигляд ззовні (ліва половина): 1 — вінцевий відросток, 2 — вирізка нижньої щелепи, 3 — гілка нижньої щелепи, 4 - жувальна горбистість, 5 — тіло нижньої щелепи, 6 — підборідний отвір, 7 — підборідний виступ, б — вигляд зсередини (права половина): 1 — вінцевий відросток, 2 — крилоподібна ямка, 3 — виростковий відросток, 4 — отвір нижньої щелепи, 5 — кут ниж­ньої щелепи, 6 — крилоподібна горбистість, 7 - щелепно-під’язикова лінія, 8 — піднижньо-щелепна ямка, 9 — під’язикова ямка, 10 — двочеревцева ямка

Тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae) має форму підковоподібно зігнутої пластинки. У ньому розрізняють нижній та верхній краї і зовнішню та вну­трішню поверхні. Нижній край тіла заокруглений та потовщений, він формує осно­ву нижньої щелепи (basis mandibulae), верхній край тіла утворює коміркову дугу (arcus alveolaris). Остання містить зубні комірки (alveoli dentales) для 16 зубів з міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria) та міжкореневими перегоро­дками (septa interradicularia).

На зовнішній поверхні коміркової дуги знаходяться коміркові випини (juga alveolaria), які відповідають зубним коміркам. Посередині зовнішньої поверхні є підборідний виступ (protuberantia mentalis), який донизу поступово розширюється і закінчується парним підборідним горбком (tuberculum mentale). Дозаду від підборі­дного горбка на рівні другого малого кутнього зуба міститься підборідний отвір (foramen mentale) — місце виходу однойменних судин і нерва. Позаду підборідного отвору починається коса лінія (linea obliqua), яка прямує назад та вверх і закінчу­ється біля основи вінцевого відростка.

Посередині внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи виступає підборідна ость (spina mentalis) — місце початку підборідно-язикового та підборідно-під’язикового м’язів. Дещо нижче та латеральніше від підборідної ості розміщена парна двочеревцева ямка (fossa digastrica), де починається переднє черевце одно­йменного м’яза. Вище та вбік від двочеревцевої ямки розташована під’язикова ямка (fovea sublingualis), до якої прилягає під’язикова слинна залоза. Під під’язиковою ямкою починається і йде косо вгору та назад щелепно-під’язикова лінія (linea mylohyoidea), від якої починається однойменний м’яз. Підщелепно-під’язиковою лінією на рівні кутніх зубів знаходиться піднижньощелепна ямка (fovea submandibularis) — місце прилягання піднижньощелепної слинної залози.

Гілка нижньої щелепи (ramus mandibulae) представляє собою широку кісткову пластинку, яка піднімається від заднього кінця тіла вверх і косо назад, утворюючи з нижнім краєм тіла кут нижньої щелепи (angulus mandibulae). На зов­нішній поверхні кута нижньої щелепи міститься жувальна горбистість (tubemsitas masseterica), до якої прикріплюється однойменний м’яз. На внутрішній поверхні кута розташована крилоподібна горбистість (tubernsitas pterygoidea), до якої при­кріплюється присередній крилоподібний м’яз. Дещо вище крилоподібної горбистості на внутрішній поверхні гілки знаходиться отвір нижньої щелепи (foramen mandibulae), який обмежений присередньо язичком нижньої щелепи (lingula mandibulae). Цей отвір веде у канал нижньої щелепи (canalis mandibulae), який про­ходить всередині нижньої щелепи вздовж її тіла і закінчується на його зовнішній поверхні підборідним отвором. Канал нижньої щелепи містить нижні коміркові ар­терію та нерв. На внутрішній поверхні дещо позаду від язичка нижньої щелепи прямує косо вниз та вперед щелепно-під’язикова борозна (sulcus mylohyoideus), в якій проходять однойменні нерв та артеріальна гілка.

Гілка нижньої щелепи вгорі закінчується двома відростками: передній із них — він­цевий (processus coronoideus) (утворився під впливом тяги сильного скроневого м’яза), задній — виростковий (processus condylаris). Обидва відростки відділені один від од­ного вирізкою нижньої щелепи (incisura mandibulae). На внутрішній поверхні вінцевого відростка біля його основи, в напрямку до останнього великого кутнього зуба прямує щічний гребінь (crista buccinatoria). Виростковий відросток має на своєму кінці головку нижньої щелепи (caput mandibulae), яка вкрита хрящем і бере участь в утворенні скро­нево-нижньощелепного суглоба. Нижче головки міститься вузьке місце — шийка ни­жньої щелепи (collum mandibulae), на передній поверхні якої є крилоподібна ямка (fovea pterygoidea), до якої прикріплюється бічний крилоподібний м’яз.

Леміш (vomer) — це кісткова пластинка трапецієподібної форми, яка нагадує зем­леробське знаряддя (звідси і назва кістки) (мал. 43). Він розташовується у носовій порожнині і разом із перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки утворює кісткову перегородку носа. Передній, клиноподібно загострений, відділ лемеша зветься клино­подібною частиною лемеша (pars cuneiformis vomeris). Передній край лемеша у своїй верхній частині з’єднується з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки, а в нижній — з хрящовою перегородкою носа. Задній край лемеша гладенький, розділяє хоани і позначається як хоанний гребінь лемеша (crista choanalis vomeris). Верхньозад- ній край лемеша потовщений, роздвоюється і утворює два крила лемеша (alae vomeris), між які входять гребінь та дзьоб тіла клиноподібної кістки. Нижній край лемеша зрос­тається з носовим гребенем верхньої щелепи і піднебінної кістки.

Мал. 43. Леміш (вигляд збоку)

1 — крила лемеша

Під’язикова кістка (os hyoideum) розташована в передній ділянці шиї, між ни­жньою щелепою і гортанню. За розвитком вона належить до кісток лиця, хоч і роз­ташована на шиї. Розвивається під’язикова кістка із другої і третьої зябрових дуг. Відповідно до такого розвитку вона набирає дугоподібної форми. Кістка складаєть­ся із тіла і двох пар відростків: малих і великих рогів (мал. 44).

Тіло під'язикової кістки (corpus ossis hyoidei) має вигляд зігнутої кісткової пластинки, передня поверхня якої випукла, а задня — увігнута. Верх­ній край тіла загострений, а нижній потовщений.

Великі роги (cornua majora) відходять з обох боків від тіла дозаду і дещо назовні. Вони тонші і довші від тіла і мають на кінцях невеликі потов­щення. Великі роги з’єднуються з тілом кістки за допомогою волокнистого чи гіалінового хряща, який згодом заміняється кістковою тканиною.

Малі роги (cornua minora) відходять від тіла вгору, назад і латерально в тому ж місці, що й ве­ликі; вони значно коротші великих. Малі роги з’єднуються з тілом кістки за допомогою суглоба із слабко натягнутою капсулою чи за допомогою сполучної Тканини. Слід зауважити, що малі роги костеніють тільки в похилому віці і зростаються з

тілом кістки після 50 років. Від рогів до шилоподібних відростків відповідних скроне­вих кісток натягнуті зв’язки, які ніби підвищують під’язикову кістку до черепа. Крім того, роги служать для прикріплення над- і підпід’язикових м’язів.

Мал. 44. Під’язикова кістка (вигляд зверху і ззовні)

1 — великий ріг, 2 — малий ріг, 3 — тіло під’язикової кістки