Анатомія людини - Зиновій Мірчук, Марина Мірчук 2007

Осьовий скелет
Кістки лицевого черепа

Верхня шелепа - парна. Це найбільша кістка лицевого черепа. У ній розрізняють тіло і чотири відростки: лобовий, виличний, альвеолярний, піднебінний. Верхні щелепи носовими поверхнями тіла беруть участь в утворенні бокових стінок порожнини носа, піднебінними відростками разом з піднебінними кістками замикають порожнину знизу і відділяють її від ротової порожнини. Лобовим відростком верхня щелепа з’єднується з носовою частиною лобової кістки, виличним відростком - з виличною кісткою. По нижньому краю передньої поверхні тіла верхньої щелепи напівдутою розташований альвеолярний відросток. Нижній вільний край відростка - альвеолярна дута, має заглиблення - зубні альвеоли для восьми верхніх зубів. Тіло верхньої щелепи має повітроносну верхньощелепну (гайморову) пазуху, в якій нерідко є кісткова перегородка і заглиблення по ходу відростків. Пазуха вистелена слизовою оболонкою, яка з'єднується широкою верхньощелепною розщілиною з середнім носовим ходом. Верхньощелепна, лобова і клиноподібна пазухи, а також решітчасті комірки складають приносові пазухи.

Нижня щелепа - непарна кістка, яка займає передньонижній відділ лицевого черепа, складається із тіла та парної гілки нижньої щелепи. У тілі розрізняють два краї (верхній і нижній) і дві поверхні (зовнішню та внутрішню). Нижній край є основою нижньої щелепи: верхній утворює альвеолярну дугу, яка має альвеоли для 16 зубів. Гілки нижньої щелепи закінчуються двома відростками - вінцевим і суглобовим. До вінцевого відростка прикріплюється скроневий м'яз, а суглобовий відросток закінчується головкою нижньої щелепи, яка бере участь в утворенні парного скронево-нижньощелепного суглоба.

Вилична кістка - парна, з'єднується з виличними відростками скроневої та лобової кісток, великим крилом клиноподібної кістки і з верхньою щелепою. Скроневий відросток виличної кістки, з'єднуючись з виличним відростком скроневої кістки, утворює виличну дугу, яка є межею між мозковим і лицевим черепом.

Нижня носова раковина - парна самостійна кістка розміщена в порожнині носа у вигляді тонкої вигнутої пластинки. Під кожною з трьох носових раковин містяться верхній, середній і нижній носові ходи. Верхній і середній ходи з'єднують порожнину носа з повітроносними пазухами клиноподібної, решітчастої, верхньощелепної й лобової кісток. Нижній носовий хід з'єднується з порожниною орбіти крізь носослізний канал.

Слізна кістка - парна. Це пластинка чотирикутної форми, що утворює передню частину медіальної стінки орбіти. Вона найтонша з усіх кісток черепа. На боковій поверхні кістки є задній слізний гребінь, спереду якого проходить слізна борозна. Разом з такою самою борозною верхньої щелепи слізна борозна утворює ямку слізного мішка.

Носова кістка - парна, медіальним своїм краєм з'єднується з такою самою кісткою з протилежного боку, утворюючи кісткову спинку носа. Нижній вільний край носових кісток обмежує зверху грушоподібний (вхідний) отвір порожнини носа.

Піднебінна кістка - парна, розміщена позаду від верхньої щелепи. Вона бере участь в утворенні порожнини носа, рота, орбіти. Складається із горизонтальної та перпендикулярної

пластинок, які з'єднуються між собою під прямим кутом. Піднебінна кістка мас пірамідальний, орбітальний та клиноподібний відростки.

Під'язикова кістка розташована між нижньою щелепою та щитоподібним хрящем гортані, мас форму дуги. Вона складається з тіла і двох пар відростків: малих і великих ріжків. Малі ріжки підходять від тіла кістки вгору, назад і латерально в тім самім місці, що й великі. Вони значно коротші. До ріжків кістки прикріплюються над- і під’язикові м'язи. За допомогою м'язів і зв’язок під'язикова кістка ніби підвішена до основи черепа (шилоподібним відростком скроневих кісток) і з'єднана з гортанню.