МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ, ПАТОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 3. АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ

ОБОЛОНКИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Оболонки головного мозку є продовженням оболонок спинного мозку. Тверда мозкова оболонка (dura mater encephali) відрізняється від твердої Оболонки спинного мозку такими ознаками:

1. Вона є окістям кісток черепа, отже, тут немає епідурального простору.

2. У деяких місцях вона утворює ряд відростків, які заходять між частинами мозку - це серп великого мозку, серп мозочка, намет мозочка, діафрагма турецького сідла (рис. 3.35).

Class="center">

Рис. 3.35. Тверда мозкова оболонка головного мозку

3. Відростки розщеплюються, прикріплюються до країв борозен, що знаходяться на кістках черепа, і утворюють венозні пазухи, заповнені венозною Кров'ю. Венозна кров із пазух відтікає у внутрішню яремну вену (рис. 3.36).

Рис. 3.36. Пазухи твердої мозкової оболонки: а - вигляд збоку; б - вигляд зверху

Павутинна оболонка (arachnoidea encephali) тонка і прозора, судин не має. Вона перекидається через борозни і заглибини на поверхні мозку. В ділянці цих заглибин утворюються розширення підпавутинного простору, які називаються цистернами. Вони заповнені спинномозковою рідиною. Найбільші цистерни розташовані між мозочком і довгастим мозком та на основі мозку.

Павутинна оболонка утворює дрібні зернистості (Пахіонові грануляції), які проникають у венозні пазухи, завдяки чому СПИННОМОЗКОВА РІДИНА відтікає до кров'яного русла.

М’яка оболонка (ріа mater encephali) містить судини, заходить у всі щілини та борозни головного мозку. Вона бере участь в утворенні судинних сплетень шлуночків.

Міжоболонкові простори є такі ж, як і між оболонками спинного мозку, крім надтвердооболонного (рис. 3.37).

Рис. 3.37. Схема взаємовідношень оболонок мозку та верхньої стрілоподібної пазухи із склепінням черепа і поверхней головного мозку на фронтальному розтині