Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Серцево-судинна система, systema cardiovasculare - Венозна система
Вени великого кола кровообігу - Система верхньої порожнистої вени

Верхня порожниста вена, v.cava superior* (рис. 61), довжиною 5-6 см, шириною - 2,5 см утворюється від злиття правої та лівої плечоголовної вени, vena brachiocephalica dextra et sinistra позаду місця сполучення хряща першого правого Ребра з грудниною. Верхня порожниста вена зі своїми притоками (лівою та правою плечоголовними венами) розташована у верхньому середостінні. Її передня поверхня частково закрита тимусом, задня поверхня межує з коренем правої Легені. Праворуч до неї прилягає середостінна Плевра, а ліворуч - висхідна частина аорти. На рівні верхнього краю правої легеневої Артерії, у стовбур верхньої порожнистої вени впадає непарна вена, v. azygos, та дрібні середостінні та пери- кардіальні вени, vv. mediostinales et pericardiacae.

На рівні сполучення третього правого хряща з грудниною, v.cava superior вливається у верхню стінку правого передсердя Верхня порожниста вена збирає Кров від вен голови та шиї, вен верхніх кінцівок, вен стінок грудної та, частково, від черевної порожнини.

Притоки верхньої порожнистої вени:

1. Vv. Brachiocephalicae;

2. V. azygos;

3. V. hemiazygos.

1. Плечоголовні вени права та ліва, vena brachiocephalica dextra et sinistra (рис. 61) утворюються шляхом злиття підключичної вени, v. subsclavia, і внутрішньої яремної, v.jugularis interna. Права плечоголовна вена має довжину 2-3 см і проходить вертикально позаду груднинно-ключичного суглоба. Ліва плечоголовна вена вдвічі довша за праву, вона перехрещує спереду ГІЛКИ ДУГИ АОРТИ, лівий блукаючий та діафрагмальний нерв. Вона з’єднується з одноіменною веною, утворюючи верхню порожнисту вену, v.cava superior.

Притоки плечоголовних вен:

1 .Vv. thyroideae inferiores;

2 .V. vertebralis;

3. V. ceruicalis profunda;

4 . Vv. thoracicae intemae;

5 .V. intercostalis suprema.

1. Нижні щитоподібні вени, vv.thyroideae inferiores (рис. 61), в кількості 2-3 відводять кров від непарного щитоподібного сплетення, pl. thyroideus іmраr, трахеї, нижньої частини глотки та стравоходу. Венозна кров від гортані відтікає по v. laryngea inferior, яка анастомозу є з верхньою і середньою щитоподібними венами. У нижній частині щитоподібної залози велика кількість анастомозів, які утворюють сплетення від якого відходять числені vv. thyroidae ітае і впадають у ліву та у праву плечоголовну вену (О. М. Максименков).

* Зустрічається варіант другої верхньої порожнистої вени, v.cava superior duplex (М. А. Тихомиров, 1900).

Class="center">

Рис. 61. Непарна вена, v.azygos, напівнепарна вена, v.hemiazygos та додаткова напівнепарна вена, v.hemiazygos accessoria (вигляд спереді) (за Р. Д. Синельниковим)

2 Хребтова вена, v.vertebralis, проходить разом із a. vertebralis, у поперечних отворах шийних хребців, виходить через отвір поперечного відростка VI шийного хребця і вливається у v. brachiocephalica

3. Глибока шийна вена, v.cervicalis profunda, супроводжує одноіменну артерію і вливається у плечоголовну вену, а інколи - у хребтову вену.

4. Внутрішні грудні вени, vv.thoracicae internae, беруть початок від верхніх надчеревних, підшкірних вен живота та м’язово-діафрагмальних вен. Ці вени анастомозують з міжребровими венами, а інколи супроводжують внутрішню грудну артерію.

5. Найвища міжреброва вена, v.intercostalis suprema, відводить венозну кров від II—III міжребрового проміжка.

Поряд з перерахованими венами у кожну із плечоголовних вен впадають дрібні вени: вени тимуса, vv. thymicae; перикардіальні вени, vv. pericardiacae; перикар- діодіафрагмальні вени, vv. perecardiacophrenicae; бронхіальні вени, vv.bronchiales; стравохідні вени, vv. oesophageales; середостінні вени, vv.mediastinales.

2. Непарна вена, v.azygos*, є продовженням стовбура правої висхідної поперекової вени, v. lumbalis ascendens dextra (рис. 61)

Права висхідна поперекова вена бере початок у черевній порожнині (ділянка попереку та крижа), анастомозу є з венами зовнішнього хребтового сплетення та поперековими венами. У грудну порожнину вона проникає через отвір між медіальною і проміжною ніжками діафрагми, де отримує назву непарної вени, v. azygos. У грудній порожнині вона розташована у задньому середостінні, впродовж правої сторони хребтового стовпа, ліворуч від неї розташована Грудна протока та Грудна частина аорти, а спереду від неї - Стравохід. На рівні IV-V хребця v. azygos перегинається ззаду наперед, через корінь правої легені і впадає у верхню порожнисту вену. У місці впадання v.azygos знаходиться двостулковий клапан. Непарна вена є важливим анастомозом між нижньою i верхньою порожнистими венами та ворітною веною печінки.

* V.azygos - венозний збірник крові від правих міжребрових вен.

Притоки непарної вени:

1 V. subcostalis,

2. Vv.phrenicae superiores,

3. Vv.pericardiacae,

4. Vv.mediastinales,

5. Vv.oesophagaeles,

6. Vv.bronchiales,

7. Vv.intercostales posteriores dextrae,

8. V.intercostalis superior dextra

1 Підреброва вена, v. subcostalis, розташована під XII ребром Вона впадає у висхідну поперекову вену, коли та проходить через діафрагму.

2. Верхні діафрагмальні вени, vv.phrenicae superiores, впадають у непарну вену при проходженні її через діафрагму.

3. Перикардіальні вени, vv.pericardiacae, в кількості 3-4 впадають у початковий відділ непарної вени.

4. Середостінні вени, vv.mediastmales, 5-6 коротких тонких гілок, що вливаються у різні відрізки непарної вени.

5. Стравохідні вени, vv.oesophagaeles, 4-7 вен, що впадають у непарну вену

6. Бронхіальні вени, vv.bronchiales, 2-3 вени, що вливаються у непарну вену на рівні IV-V грудного хребця.

7. Праві задні міжреброві вени vv.intercostales posteriores dextrae IV-XI вливаються у непарну вену на рівні головок ребер.

8. Права верхня міжреброва вена, v.intercostalis superior dextra, впадає у кінцеву частину непарної вени. Вона анастомозує з венозними сплетеннями хребтового стовпа

Рис. 61 А. Варіанти непарної та напівнепарної вен (за В. X. Фраучи).

1 - бімагістральний варіант; 2 - перехідний одногирловий варіант; 3 - перехідний двогирловий варіант; 4 - перехідний трьохгирловий варіант; 5 - мономагістральний варіант

3. Напівнепарна вена, v.hemiazygos (рис. 61), є найбільшою притокою непарної вени. Вона утворюється у черевній порожнині із лівої висхідної поперекової вени, v.lumbalis ascendens sinistri, яка анастомозує із поперековими венами. Напівнепарна вена - венозний збірник нижніх лівих задніх міжребрових вен.

У грудну порожнину напівнепарна вена проникає через отвір у діафрагмі між м’язовими пучками лівої ніжки діафрагми і досягає VII-XI грудного хребця. Тут вона повертає праворуч, перетинає Хребтовий стовп, грудну аорту та ductus thoracicus і впадає у непарну вену*.

Притоки напівнепарної вени:

1. Ліві задні міжреброві вени, vv.intercostales posterior sinistrae;

2 Додаткова напівнепарна вена v.hemiazygos accessoria;

3. Стравохідні вени, vv.oesophageaeles;

4. Середостінні вени, vv.mediostinales.

* Перехрестя напівнепарною веною хребтового стовпа спостерігається в кількох варіантах: на рівні VIII, IX, X або XI грудних хребців (Б. В. Огнев, В. X. Фраучи).

Рис. 62. Венозні сплетення хребтового стовпа. А - на сагітальному розрізі; Б - на поперечному розрізі

Поряд з перерахованими притоками непарної, напівнепарної вени найбільш великими вважаються:

1. Задні міжреброві вени, vv.intercostales posteriores, які проходять у ребровій борозні і відводять кров від стінок грудної порожнини та, частково, від передньої черевної стінки, а також від шкіри та м’язів спини, хребців та спинного мозку.

2. Венозні сплетення хребтового стовпа - внутрішнє хребтове сплетення переднє і заднє, plexus venosi vertebralis interni anterior et posterior (рис. 62). Вони простягаються від великого потиличного отвору до крижа. В них вливаються спинномозкові вени і вени губчастої речовини хребця. Зовнішнє венозне сплетення переднє і заднє, plexus venosi vertebralis extend anterior et posterior, розташоване на передній поверхні хребців. Венозна кров від зовнішнього сплетення відтікає безпосередньо у v.azygos, v.hemiazygos та v.hemiazygos acessoria, а також у задні міжреброві, поперекові та крижові вени.

Спостерігаються різноманітні морфологічні варіанти непарної та напівнепарної вен (Б. В. Огнев, В. X. Фраучи, 1960) (рис. 61 А).