Нефрологія для сімейного лікаря - О.Й. Бакалюк 2003

Невідкладна уро-нефрологія
Гостра затримка сечовипускання

Терапевтам, особливо сімейним лікарям, часто доводиться надавати екстрену уро-нефрологічну допомогу. Від вибору правильної лікарської тактики, особливо за відсутності уролога або нефролога, значною мірою залежить прогноз для одужання або навіть життя пацієнта. Тому вважаємо за доцільне висвітлити окремі питання цієї тактики у ситуаціях, які зустрічаються найчастіше. Детальне висвітлення питань невідкладної уро-нефрології проведено у монографіях Ю.А. Пытеля и соавт. (1985), О.В. Люлько и соавт. (1996), Е.В. Шахова (1998); И.Б. Осипова и соавт. (1999).

Відсутність можливості самостійного відходження сечі при переповненому сечовому міхурі та наявності позивів до сечовипускання має назву гострої затримки сечовипускання. Установленню причини виникнення цього патологічного стану допомагають анамнестичні дані: з’ясування характеру сечовипускання, кількості та візуальної характеристики сечі до розвитку затримки, причин, які викликали її розвиток, наявність та перебіг інших захворювань, травм тощо.

Найбільш частими причинами гострої затримки сечовипускання є:

- порушення іннервації сечового міхура, сфінктерів, сечовипускального каналу внаслідок травм, метастатичних пухлин, переломів поперекового відділу хребта;

- травматичні ушкодження сечового міхура та сечовипускального каналу;

- наявність механічних перешкод за ходом сечовипускального каналу;

- венозний застій в органах малого таза з їхнім набуханням, зокрема передміхурової залози (внаслідок сидячого способу життя, закрепів, охолодження ніг, вимушеної затримки сечовипускання, вживання алкоголю, гострої їжі);

- психогенні розлади (переляк, істерія), неврогенна дисфункція сечового міхура, особливо у дітей;

- післяопераційні стани (вимушене горизонтальне положення з розвитком венозного застою, виникнення болю у ділянці рани при напруженні м’язів передньої черевної стінки, зниження тонусу детрузора після загального наркозу, спинномозкової анестезії, відсутність рефлексу на сечовипускання у лежачому положенні тощо).

Найбільш часті причини затримки сечовипускання у чоловіків наведені на рисунку 103.

У жінок причиною гострої затримки сечовипускання, може бути також синдром Колка.

Окремо виділяють гостру затримку сечовипускання за типом парадоксальної ішурії - за переповненого сечового міхура сеча сама по собі виділяється краплями, на відміну від істинного Нетримання сечі, при якому сеча витікає зразу ж після її надходження у Сечовий міхур. Як правило, парадоксальна ішурія розвивається поступово (наприклад, на тлі аденоми простати), однак вона може виникнути і гостро (при травмі або пухлинах спинного мозку).

Class="center">

Рис. 103. Найбільш часті причини затримки сечовипускання у чоловіків.

Клініка гострої затримки сечовипускання характерна - позиви до сечовипускання, розпираючий біль над лобком, у ділянці промежини, прямої кишки. Пацієнти неспокійні, приймають різні пози, стараючись випорожнити сечовий міхур, натискають на ділянку сечового міхура тощо. Візуально при огляді пацієнта визначають випинання у надлобковій ділянці, верхня межа якого може знаходитися навіть на рівні пупка.

Пальпація цього випинання досить болюча.

Невідкладна допомога при гострій затримці сечовипускання полягає у негайному випорожненні сечового міхура. Його проводять різними шляхами: призначенням ліків, проведенням катетеризації сечового міхура, надлобковою пункцією або накладанням епіцистостоми.

Рефлекторні впливи та медикаментозні засоби найчастіше призначають у випадках післяопераційної затримки сечовипускання. Якщо дозволяє стан пацієнта, використовують вертикальне положення, накладання грілки на ділянку сечового міхура. Для ліквідації спастичного стану м’язів сфінктера сечового міхура використовують спазмолітики (див.: Невідкладна терапія ниркової коліки). У тому випадку, коли причиною гострої затримки сечовипускання є атонія м’язів сечового міхура, можна застосувати прозерин (підшкірно, 1 мл 0,05 % розчину), пілокарпін (підшкірно, 1 мл 1 % розчину), уротропін (внутрішньовенно, 5-10 мл 40 % розчину), калію ацетат (перорально, ех 60,0 : 300,0 - по 1 столовій ложці кожні 1-2 год). Із лікарських трав призначають сік алое (по 1 чайній ложці 2-3 рази на день до їди), корінь дудника лісового (відвар, ех 20,0 : 200,0 - по 1 склянці тричі на день), свіжі плоди агрусу, червоної смородини.

Перевагу при катетеризації сечового міхура віддають м’яким катетерам. Неможливість проведення катетеризації сечового міхура м’яким або металевим катетерами аргументує проведення капілярної пункції, епіцистостомії або пункційної цистостомії.

У терапевтичній практиці найбільш часто використовують катетеризацію сечового міхура м’яким катетером або капілярну пункцію сечового міхура.

Методика Введення м’якого катетера у чоловіків. Положення пацієнта - на спині з дещо розведеними ногами. Лікар знаходиться справа від пацієнта. Голівку статевого члена і зовнішній отвір сечовипускального каналу обробляють антисептичним розчином та витирають. III та IV пальцями лівої руки лікар захоплює голівку статевого члена у ділянці вінцевої борозни і дещо відтягує його допереду і догори (рис. 104).

Рис. 104. Методика катетеризації сечового міхура м’яким катетером у чоловіків.

Великим та вказівним пальцями цієї ж руки розсувають Губи зовнішнього отвору сечовипускального каналу. Кінець м’якого катетера змащують стерильним гліцерином або вазеліном. Помістивши його між IV та V пальцями правої руки, пінцетом плавно, без особливого натиску, проштовхують його у сечовипускальний канал. Поява сечі з катетера свідчить про ефективність процедури.

Методика введення м’якого катетера у жінок. Ця процедура у жінок виконується набагато простіше, ніж у чоловіків. Положення пацієнтки - лежачи на спині з зігнутими у кульшових і колінних суглобах ногами (краще на гінекологічному кріслі). Після антисептичної обробки зовнішнього отвору сечовипускального каналу та входу у вагіну катетер (гумовий або металічний) плавно проводять у сечовий міхур. Кінець катетера фіксують смужками з марлі до шкіри стегна.

Катетеризація сечового міхура у дівчаток і хлопчиків практично нічим не відрізняється від описаної процедури у чоловіків та жінок, за винятком застосування спеціальних (дитячих розмірів) катетерів. У дівчаток перевагу віддають металічним катетерам.

Капілярну пункцію сечового міхура проводять по середній лінії живота, відступивши на 1-2 см догори від лобка після визначення верхньої межі міхура методом перкусії. За такої ситуації Очеревина піднімається догори, і до передньої стінки живота підходить не покрита очеревиною стінка сечового міхура.

Методика проведення капілярної пункції сечового міхура. У положенні пацієнта лежачи на спині строго перпендикулярно до шкіри на 2-3 см вище лобка голкою довжиною 15-20 см із мандреном проколюють стінку черевної порожнини. Голку поступово просувають вглибину і потрапляють у порожнину сечового міхура. Критерієм правильності введення голки є виділення сечі після видалення мандрена (рис. 105).

На кінець голки одягають гумову трубку і проводять Випорожнення сечового міхура. Для попередження потрапляння сечі у передміхурову клітковину в момент видалення голки слід щільно стиснути м’які Тканини навкруг неї.

Усі інші види допомоги при гострій затримці сечовипускання (катетеризація металічним катетером, бужування сечовипускалього каналу, троакарна епіцистостомія, епіцистостомія, черезміхурова надлобкова аденомектомія тощо) проводять в умовах спеціалізованого урологічного відділення.