Анатомія судин та нервів тулуба (ангіоневрологія) - Чорнокульський С. Т. 2011
Передмова
Розділ анатомії людини "Судини та нерви тулуба", як і попередній — ангіоневрологія голови та шиї, є синтетико-аналітичним. Він починається традиційно — з вивчення центрального органа серцево-судинної системи — серия, а саме з його розвитку в пренатальному періоді онтогенезу та змін в системі після народження дитини.
Загалом, запропонований навчально-методичний посібник репрезентує сім розділів з ангіоневрології тулуба: "Розвиток серця людини та Кровообіг плода "Серцево-судинна система, Серце "Артерії тулуба"; "Вени тулуба "Нерви тулуба, Грудні нерви"; "Автономна (вегетативна) Нервова система тулуба".
Між двома зазначеними навчально-методичними посібниками з ангіоневрології, як і належить, багато спільного. Це — основи загальної ангіології та мак- роваскулогенезу, спільний план вивчення артерій, вен та нервів, клініко-анатомічний аспект з метою формування лікарського мислення. Як і в серії попередніх навчально-методичних посібників автор застосовує методику створення навчального комплексу: посібник — атлас- підручник на принципах ейдетизму.
У посібнику, окрім власних схем та наукових препаратів, систематизовані і модифіковані окремі ілюстративні матеріали відомих морфологів Г. Ф. Іванова, 1949; І. Є. Кефелі, 1963; С. Cabrol, 1978; Н. Gray, 1989. Вони адаптовані до українського тексту та національного стандарту Міжнародної анатомічної номенклатури (Сан-Пауло, 1997), (Київ, 2001).
Автор
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.