Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження залоз внутрішньої секреції
Захворювання надниркових залоз

Надниркові залози своєю основою прилягають з медіального боку до верхніх полюсів нирок. Маса кожної залози становить 12-16 г, вертикальний розмір дорівнює 2-4 см, фронтальний - 2-3 см, сагітальний - 5-7 мм. Розміщені надниркові залози у заочеревинному просторі на рівні XI-XII грудних хребців. Права Надниркова залоза лежить дещо нижче лівої, має дещо менші розміри і трикутну форму (лівий - півмісяцеву форму).

Передні поверхні залоз вкриті пристінковою очеревиною, задні поверхні прилягають до діафрагми, а нижні - прилягають до верхнього кінця та присереднього краю відповідної нирки. На передній поверхні кожної залози помітна неглибока борозна - ворота, з глибини яких виходить центральна вена. Ззовні надниркова залоза вкрита волокнистою капсулою, від якої вглиб органа відходять сполучнотканинні трабекули.

Кіркова речовина становить майже 90% Тканини надниркової залози і складається з трьох зон: зовнішньої клубочкової зони (15%), проміжної пучкової зони (75%) та внутрішньої сітчастої зони (10%). Ці зони відрізняються за складом клітин, з яких вони побудовані, та за хімічною будовою гормонів, які вони продукують. Малі за розміром клітини клубочкової зони виробляють мінералокортикоїдний гормон - альдостерон. Спонгіоцити пучкової зони продукують глюкокортикоїдні гормони: кортизол, андрогени, естрогени та прогестерон. Кортикостерон продукується клітинами усіх трьох зон кори надниркових залоз. Мозкова речовина надниркової залози складається з великих хромафінних клітин - епінефроцитів та норепінефроцитів, які продукують відповідно адреналін та норадреналін.

Мал. 232. Хвороба Іценко-Кушинга на комп’ютерній томограмі. Надниркові залози збільшені, з чіткими контурами (стрілки).

Променеві Методи дослідження надниркових залоз включають в себе ультразвуковий, радіонуклідний, рентгенологічний, КТ, МРТ.

За допомогою ультразвукового методу дослідження надниркові залози виявляються не завжди, особливо в огрядних людей. Нормальні наднирковики ехопозитивні, порівняно з ехогенністю нирок. Залози мають трикутну чи конусоподібну форму, гомогенну структуру, доволі чіткі контури. Сонографічно визначаються їх розміри.

На КТ та МРТ-сканах надниркові залози гомогенні, мають рівні чіткі контури, низьку денситометричну щільність (+10-+20 HU), дають низький МР-сигнал.

На оглядових рентгенограмах надниркові залози виявляються лише у разі відкладення в них вапна, наприклад, при хворобі Аддісона (гіпокортицизм) туберкульозної етіології. Візуалізувати нормальні наднирники на рентгенограмах можна після виконання пневморетроперитонеума.

Для радіонуклідного дослідження надниркових залоз використовують внутрішньовенне Введення 19-йодхолестеролу, міченого ¹³¹І, активністю 0,4 МБк/кг. Сцинтиграфію доцільно виконувати через тиждень після введення препарату, коли відбувається максимальне накопичення РФП в органі. При гіперплазії обох наднирковиків (хвороба Іценко-Кушинга) виявляється посилене зображення збільшених надниркових залоз. При аденомі та нодулярній гіперплазії зображення ураженої залози посилене, у порівнянні зі здоровою.

Мал. 233. Лівобічна феохромоцитома на магнітно-резонансних томограмах (А - Т1- зважене зображення, фронтальний зріз; Б - Т2-зважене зображення, горизонтальний зріз) і на ангіограмі (В). Пухлина на МРТ та гіперваскулярна зона на ангіограмі вказані стрілками.

Хвороба Іценко-Кушинга проявляється збільшенням надниркових залоз, що виявляється методами УЗД, КТ, МРТ (мал. 232). Ця хвороба здебільшого виникає внаслідок аденоми гіпофіза, тому доцільно проведення також рентгенографії черепа та кісток, КТ чи МРТ ділянки турецького сідла. Внаслідок порушення мінерального обміну спостерігається системний Остеопороз, інколи можна виявити патологічні переломи ребер та хребців, асептичні некрози кісток.

Феохромоцитома належить до гормонально-активних пухлин мозкової речовини надниркових залоз, походить з хромафінних клітин парагангліїв і виробляє катехоламіни. Більше 10% феохромоцитом мають злоякісний перебіг, що супроводжується їх проростанням у сусідні органи та метастазуванням у кістки, Легені, Головний мозок. Клінічно захворювання характеризується гіпертензією з притаманними їй симптомами - головним болем, болем у серці, серцебиттям тощо.

Під час УЗД, КТ, МРТ виявляється збільшення ураженої надниркової залози та її рівні контури. На КТ-зображенні денситометрична щільність феохромоцитоми становить +12-+32 UH. Під час МРТ-дослідження інтенсивність сигналу пухлини на Т1- зваженому зображенні низька, а на Т2-зваженому зображенні - висока, що допомагає відрізнити феохромоцитому від аденоми кіркової речовини надниркових залоз (мал. 233). Радіонуклідне дослідження виявляє на місці надниркової залози в ділянці пухлини «гаряче вогнище (мал. 234).

Мал. 234. Лівобічна феохромоцитома позитронно-емісійній томограмі.