Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження залоз внутрішньої секреції
Променева діагностика захворювань щитоподібної та прищитоподібних залоз

Щитоподібна залоза - одна з найбільших залоз внутрішньої секреції, вагою 25-30 г. Це єдиний орган внутрішньої секреції, який лежить поверхнево і який можна пропальпувати (у передній ділянці шиї). Поперечний розмір щитоподібної залози становить 4-5 см, поздовжній - 5-6 см. Товщина часток дорівнює 18-20 мм, перешийка - 6-8 мм. Найбільших розмірів залоза досягає у людей 25-30 років. Після 50 років відбувається зменшення її розмірів та відкладання під капсулою жирової Тканини. Після 60 років деякі фолікули залози стають порожніми, збільшується кількість сполучної тканини. У жінок залоза має більші розміри, ніж у чоловіків, і може періодично збільшуватись під час менструацій.

Щитоподібна залоза розміщена на рівні V-VII шийних хребців під шкірою, підпід’язиковими м’язами і внутрішньошийною фасцією. Задня увігнута поверхня залози прилягає спереду та з боків до щитоподібного хряща (звідки походить назва залози), перснеподібного хряща, верхніх 5-6 хрящів трахеї.

Щитоподібна залоза складається з правої та лівої часток, які внизу з’єднані між собою перешийком. Перешийок щитоподібної залози розміщений на рівні I-III хрящів трахеї. Ззаду частки щитоподібної залози межують зі стравоходом, глоткою, судинно-нервовим пучком шиї. У третини людей від перешийка вгору відходить ще одна частка щитоподібної залози - пірамідна частка.

Зовні щитоподібна залоза покрита сполучнотканинною волокнистою капсулою. Від капсули всередину залози відходять сполучнотканинні перегородки, які формують остов органа і розділяють його паренхіму на часточки. В часточках залози розміщені фолікули, які вистелені зсередини епітеліальними фолікулярними клітинами кубічної форми. Ці фолікулярні клітини продукують густий колоїд, в якому містяться гормони щитоподібної залози - тироксин і трийодтиронін. До складу цих гомонів входять йодовані амінокислоти, тому фолікулярні клітини мають властивість накопичувати іони йоду, а концентрація йоду в тканинах залози у 300 разів перевищує таку концентрацію у плазмі крові.

Тироксин (тетрайодтиронін, Т4) та трийодтиронін (Т3) регулюють усі види обміну речовин, посилюючи окислення білків, жирів та вуглеводів, сприяють виведенню з організму води, кальцію, калію, активізують діяльність центральної нервової системи, надниркових та статевих залоз. Недорозвинення щитоподібної залози і викликане цим зменшення продукції гормонів обумовлює появу у людей таких захворювань, як Мікседема та кретинізм. Навпаки, гіперсекреція щитоподібної залози призводить до базедової хвороби. Збільшення розмірів щитоподібної залози зветься зобом. У деяких районах України зустрічається ендемічний зоб, який обумовлений недостатністю у місцевих продуктах іонів йоду, що призводить до компенсаційного розростання залозистої тканини.

Прищитоподібні залози - зазвичай чотири невеликих тільця овальної форми, розташованих на задній поверхні правої та лівої часток щитоподібної залози. Виділяють парні верхні та нижні прищитоподібні залози. Розміри кожної із прищитоподібних залоз становлять: у довжину 4-7 мм, у ширину 3-4 мм, у товщину 1-2 мм.

Кожна прищитоподібна залоза вкрита власною волокнистою капсулою, від якої всередину відходять сполучнотканинні перегородки. Паренхіма прищитоподібних залоз продукує паратгормон, який регулює фосфорно-кальцієвий обмін в організмі людини. Видалення усіх прищитоподібних залоз у тварин призводить до смерті від тетанії (сильних судом).

Променеві Методи дослідження щитоподібної та прищитоподібних залоз включають в себе радіонуклідну сцинтиграфію, УЗД, КТ, МРТ.

Основним методом дослідження анатомії та функції щитоподібної та прищитоподібних залоз є радіонуклідний. Радіонуклідне дослідження щитоподібної залози виконується натще з попереднім виключенням вживання лікарських речовин та продуктів, що містять йод і бром. Сцинтиграфія щитоподібної залози здійснюється після внутрішньовенного Введення 80-100 МБк ^99mТс-пертехнетату. Сцинтиграфія прищитоподібних залоз здійснюється після комп’ютерного вирахування зображення, отриманого після введення ²⁰¹Т1-хлориду, від зображення, отриманого після введення ^99mТс-пертехнетату. Радіонуклідне зображення щитоподібної залози нагадує метелика.

Для дослідження функції накопичення йодидів та утворення тиреоїдних гормонів використовують радіометрію щитоподібної залози після прийому хворим натще розчину йодиду натрію з активністю ¹²³І 0,5 МБк. Радіометричний датчик розташовують за 30 см від передньої поверхні шиї і виконують вимірювання через 2, 4 та 24 год після вживання РФП.

Для дослідження виведення щитоподібною залозою тиреоїдних гормонів у Кров, концентрації їх загальної та вільної фракції, їх зв’язок з тироксинзв’язуючим глобуліном (ТЗГ), рівня антитіл до тироглобуліну, а також рівня паратгормону використовують радіоімунний аналіз in vitro.

Ультразвукове дослідження щитоподібної та прищитоподібних залоз виконується із застосуванням спеціального датчика. Для дослідження поверхневих структур залози, розташованих на глибині до 5 см, застосовують частоту ультразвука 7,5-10 МГц, а глибше розташованих - 5-7,5 МГц. В нормі щитоподібна залоза постає як однорідний дрібнозернистий утвір, завтовшки до 0,8 см. Прищитоподібні залози можуть не виявлятись, а якщо виявляються, то у вигляді округлих утворів з рівними контурами та однорідною структурою до 0,5 см в діаметрі.

Мал. 228. ДИФУЗНИЙ ТОКСИЧНИЙ ЗОБ (радіонуклідне дослідження).

На сканограмі (А) щитоподібна залоза округлої форми, великих розмірів, типово розташована, розподіл РФП рівномірний. Радіограми від датчиків, розташованих над щитоподібною залозою (Б) та над серцем (В), виявляють підвищену функціональну активність залози.

При підозрі на наявність у щитоподібній та прищитоподібних залозах об’ємних процесів, зміні її розмірів, структури та співвідношення із суміжними структурами виконується КТ та МРТ. На томограмах структура залоз однорідна, контури чіткі; денситометрична щільність становить близько +80—+110 HU, інтенсивність МР-сигналу висока.

Ендемічний зоб характеризується збільшенням щитоподібної залози. Виділяють дифузну, вузлову та змішану форму зобу.

При дифузній формі променеві методи дослідження виявляють збільшення щитоподібної залози, нижня межа якої може заходити за ручку грудини. Структура залози, її ехогенність, денситометрична щільність та інтенсивність сигналу не змінені, контури рівні і чіткі. Сцинтиграфічно виявляється дифузне збільшення щитоподібної залози з рівномірним накопиченням РФП, на відміну від тиреоїдиту, коли зі збільшенням залози РФП накопичується нерівномірно (мал. 228).

При вузловій формі в залозі виявляються осередки гіперплазії зі зміненою ехогенністю, інтенсивністю сигналу та зниженою денситометричною щільністю. На сцинтиграмах вузли постають у вигляді «холодного» вогнища - дефекту накопичення РФП.

При мікседемі знижується продукція тиреотропних гормонів, що проявляється скаргами на кволість, сонливість, м’язову слабкість. Радіонуклідне дослідження виявляє зменшення функціонуючої паренхіми щитоподібної залози (мал. 229).

Кіста щитоподібної залози сонографічно виявляється у вигляді осередку зниженої ехогенності округлої форми з чіткими контурами.

Мал. 229. Мікседема (радіонуклідне дослідження).

Сканограма (А) виявляє щитоподібну залозу малих розмірів з нерівномірним розподілом РФП. Радіограми від датчиків, розташованих над щитоподібною залозою (Б) та над серцем (В), виявляють знижену функціональну активність залози. Концентрація йоду у крові знижується повільними темпами і до кінця другої доби досягає 25% від максимального рівня. Під час КТ та МРТ дослідження кіста має гомогенну структуру, навколо кісти спостерігається тонка капсула, денситометрична щільність +4+30 HU, інтенсивність МР-сигналу залежить від вмісту у ній йоду та білків. Після внутрішньовенного контрастування зображення кісти не посилюється.

Токсична Аденома щитоподібної залози сонографічно визначається як одиничне ехонегативне вогнище з чіткими контурами. Сцинтиграфічно виявляється «гаряче» вогнище накопичення РФП. В інших відділах залози накопичення радіонукліду зменшене, а після введення тиреотропіну (тест стимуляції) - стає нормальним.

Рак становить близько 90% від усіх злоякісних захворювань щитоподібної залози. Під час УЗД раковий вузол зазвичай постає у вигляді ехонегативного осередка з нерівними але чіткими контурами. Рідше зустрічаються вузли з підвищеною та неоднорідною ехогенністю. Вздовж краю пухлини часто зустрічаються дрібні кальцинати. КТ та МРТ виявляє асиметричне збільшення щитоподібної залози (мал. 230), а при значних розмірах пухлини - стиснення трахеї та нечіткість її контурів. Структура вузла неоднорідна, контури горбисті, денситометрична щільність знижена, інтенсивність МРТ-сигналу різна. Радіонуклідне дослідження виявляє у залозі «холодне» вогнище ракової пухлини.

Мал. 230. Рак щитоподібної залози на комп’ютерній томограмі.

1 - ділянка зниженої денситометричної щільності у збільшеній правій частці залози;

2 - збільшений лімфовузол зі зниженою денситометричною щільністю.

Мал. 231. Кістки передпліччя при гіперпаратиреоїдизмі.

1 - псевдопухлинна кіста; 2, 5 - вогнища просвітлення;

3 - підокісна резорбція; 4 - кістково-мозкова резорбція.

Аденома прищитоподібної залози зазвичай призводить до гіперпаратиреоідизму - підвищення концентрації у крові паратгормону, що виявляється радіоімунним аналізом. Аденома візуалізується за допомогою УЗД, КТ, МРТ, сцинтиграфічно. Вона має округлу форму, чіткі контури, розміри до 1,5 см, знижену ехогенність, може мати неоднорідну структуру і містити звапнення. Гіперпаратиреоїдизм призводить до гіперпаратиреоїдної остеодистрофії (хвороби Реклінгаузена), яка рентгенологічно проявляється системним остеопорозом та появою кіст у різних відділах кістяка (мал. 231); нерідко можна виявити тіні вапняних каменів у нирках.