Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет верхньої кінцівки
Кістки передпліччя

До кісток передпліччя (antebrachii) відносять дві кістки: променеву та ліктьову. На передпліччі променева кістка розташовується латерально, ліктьова — медіально.

Променева кістка (radius) — довга трубчаста кістка, має тіло і два кінці: прок­симальний та дистальний (мал. 54).

Class="center">

Мал. 54. Ліктьова та променева кістка, праві

І — вигляд спереду: 1 — ліктьовий від­росток, 2 — горбистість ліктьової кістки, 3 — передній край ліктьової кістки, 4 — міжкістковий край ліктьової кістки, 5 — шилоподібний відросток ліктьової кістки, 6 — суглобовий обвід ліктьової кістки, 7 — шилоподібний відросток променевої кістки, 8 — бічна поверхня променевої кістки, 9 — передня поверхня променевої кістки, 10 — горбистість променевої кістки, 11 — шийка променевої кістки, 12 — суглобовий обвід променевої кістки, 13 — головка променевої кістки, 14 — суглобова ямка головки променевої кіст­ки, 15 — вінцевий відросток, 16 — блокоподібна вирізка, ІІ — вигляд ззаду: 1 — суглобова ямка головки променевої кіст­ки, 2 — головка променевої кістки, 3 — суглобовий обвід променевої кістки, 4 — шийка променевої кістки, 5 — задній край променевої кістки, 6 — задня поверхня, 7 — шилоподібний відросток променевої кістки, 8 — ліктьова вирізка променевої кістки, 9 — шилоподібний відросток ліктьової кістки, 10 — міжкістковий край, 11 — задній край ліктьової кістки, 12 — ліктьовий відросток.

Тіло променевої кістки (corpus radii) тригранної форми. Воно має три поверхні: передню, задню та бічну і три краї: передній, задній та міжкістковий.

Передня поверхня (facies anterior) дещо вгнута. На ній знаходиться живильний отвір (foramen nutricium), який веде в однойменний канал, що містить живильну артерію кістки. Задня поверхня (facies posterior) обернена назад, а бічна поверхня (facies lateralis) — в бік зовнішнього краю передпліччя.

Передній край (margo anterior) і задній край (margo posterior) заокруглені. Між­кістковий край (margo interosseus) — гострий, обернений в міжкістковий простір (в сторону ліктьової кістки).

На проксимальному кінці кістки знаходиться головка променевої кістки (caput radii), на верхній поверхні якої міститься невелика заглибина — суглобова ямка (fovea articularis) — для зчленування з головкою виростка плечової кістки. По краю головки проходить коловий суглобовий обвід (circumferentia articularis), за допомо­гою якого променева кістка зчленовується з променевою вирізкою ліктьової кістки. Під головкою кістка конусоподібно звужується і утворює шийку променевої кістки (collum radii). Під шийкою на передньоприсередній стороні кістки розташована горбистість променевої кістки (tuberositas radii) — місце прикріплення двоголово­го м’яза плеча.

Дистальний кінець променевої кістки потовщений та розширений. На його ниж­ній поверхні розташована вгнута зап’ясткова суглобова поверхня (facies articularis carpea). На ній міститься невеликий гребінець, який йде в передньо-задньому на­прямку і ділить цю поверхню на дві частини відповідно двом кісткам зап’ястка (чо­вноподібної та півмісяцевої), які зчленовуються з променевою кісткою. З латераль­ного боку на дистальному кінці кістки знаходиться шилоподібний відросток (processus styloideus), з медіального — ліктьова вирізка (incisura ulnaris), яка має суглобову поверхню для зчленування з суглобовим обводом головки ліктьової кіст­ки. На задній поверхні дистального кінця кістки є дорзальний горбок (tuberculum dorsale). Дорзальний горбок розділяє дві поздовжні борозни, в яких проходять су­хожилки довгого м’яза-розгинача великого пальця кисті та короткого променевого м’яза-розгинача зап’ястка.

Щоб відрізнити праву променеву кістку від лівої, слід пам’ятати, що проксима­льний кінець кістки тонший за дистальний, передня поверхня вгнута, а шилоподіб­ний відросток розміщується на латеральному боці дистального кінця.

На живій людині можна промацати майже весь дистальний кінець променевої кістки разом з шилоподібним відростком, а на проксимальному кінці — її головку (в «ямці краси»).

Ліктьова кістка (ulna) розташована з медіального боку передпліччя (мал. 54). Це також довга трубчаста кістка, має тіло і два кінці: проксимальний та дистальний.

Тіло ліктьової кістки (corpus ulnae) за формою нагадує тригранну призму. В зв’яз­ку з цим на ньому виділяють передню, задню та присередню поверхні (facies anterior, posterior et medialis), а між ними — передній, задній та міжкістковий краї (margo anterior, posterior et interosseus). На передній поверхні тіла, приблизно в се­редній його частині є великий живильний отвір (foramen nutricium).

Проксимальний кінець ліктьової кістки потовщений, має блокоподібну ви­різку (incisura trochlearis) для зчленування з блоком плечової кістки. Блокоподібна вирізка ззаду закінчується масивним ліктьовим відростком (olecranon), а спереду — дещо меншим за розмірами вінцевим відростком (processus coronoideus). На вінцевому відростку з променевої (зовнішньої) сторони є неве­лика променева вирізка (incisura radialis), з якою зчленовується головка проме­невої кістки. Позаду променевої вирізки починається гребінь м’яза-супінатора (відвертана) (crista musculi supinatoris), який тягнеться вниз і досягає міжкіст­кового краю тіла ліктьової кістки. Дещо нижче вінцевого відростка розташову­ється горбистість ліктьової кістки (tuberositas ulnae), до якої прикріплюється плечовий м’яз.

Дистальний кінець ліктьової кістки тонший за проксимальний і закінчується го­ловкою ліктьової кістки (caput ulnae), від якої з присереднього боку відходить ши­лоподібний відросток (processus styloideus). Головка має суглобовий обвід (circumferentia articularis) для зчленування з променевою кісткою. Нижня поверхня головки плоска.

Щоб відрізнити праву ліктьову кістку від лівої, слід пам’ятати, що променева виріз­ка обернена назовні, ліктьовий відросток — назад і вгору, а вінцевий — вперед.

Крізь шкіру із структур ліктьової кістки можна легко намацати головку, шило­подібний та ліктьовий відростки.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.