Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009
Скелет верхньої кінцівки
Кістки передпліччя
До кісток передпліччя (antebrachii) відносять дві кістки: променеву та ліктьову. На передпліччі променева кістка розташовується латерально, ліктьова — медіально.
Променева кістка (radius) — довга трубчаста кістка, має тіло і два кінці: проксимальний та дистальний (мал. 54).
Class="center">
Мал. 54. Ліктьова та променева кістка, праві
І — вигляд спереду: 1 — ліктьовий відросток, 2 — горбистість ліктьової кістки, 3 — передній край ліктьової кістки, 4 — міжкістковий край ліктьової кістки, 5 — шилоподібний відросток ліктьової кістки, 6 — суглобовий обвід ліктьової кістки, 7 — шилоподібний відросток променевої кістки, 8 — бічна поверхня променевої кістки, 9 — передня поверхня променевої кістки, 10 — горбистість променевої кістки, 11 — шийка променевої кістки, 12 — суглобовий обвід променевої кістки, 13 — головка променевої кістки, 14 — суглобова ямка головки променевої кістки, 15 — вінцевий відросток, 16 — блокоподібна вирізка, ІІ — вигляд ззаду: 1 — суглобова ямка головки променевої кістки, 2 — головка променевої кістки, 3 — суглобовий обвід променевої кістки, 4 — шийка променевої кістки, 5 — задній край променевої кістки, 6 — задня поверхня, 7 — шилоподібний відросток променевої кістки, 8 — ліктьова вирізка променевої кістки, 9 — шилоподібний відросток ліктьової кістки, 10 — міжкістковий край, 11 — задній край ліктьової кістки, 12 — ліктьовий відросток.
Тіло променевої кістки (corpus radii) тригранної форми. Воно має три поверхні: передню, задню та бічну і три краї: передній, задній та міжкістковий.
Передня поверхня (facies anterior) дещо вгнута. На ній знаходиться живильний отвір (foramen nutricium), який веде в однойменний канал, що містить живильну артерію кістки. Задня поверхня (facies posterior) обернена назад, а бічна поверхня (facies lateralis) — в бік зовнішнього краю передпліччя.
Передній край (margo anterior) і задній край (margo posterior) заокруглені. Міжкістковий край (margo interosseus) — гострий, обернений в міжкістковий простір (в сторону ліктьової кістки).
На проксимальному кінці кістки знаходиться головка променевої кістки (caput radii), на верхній поверхні якої міститься невелика заглибина — суглобова ямка (fovea articularis) — для зчленування з головкою виростка плечової кістки. По краю головки проходить коловий суглобовий обвід (circumferentia articularis), за допомогою якого променева кістка зчленовується з променевою вирізкою ліктьової кістки. Під головкою кістка конусоподібно звужується і утворює шийку променевої кістки (collum radii). Під шийкою на передньоприсередній стороні кістки розташована горбистість променевої кістки (tuberositas radii) — місце прикріплення двоголового м’яза плеча.
Дистальний кінець променевої кістки потовщений та розширений. На його нижній поверхні розташована вгнута зап’ясткова суглобова поверхня (facies articularis carpea). На ній міститься невеликий гребінець, який йде в передньо-задньому напрямку і ділить цю поверхню на дві частини відповідно двом кісткам зап’ястка (човноподібної та півмісяцевої), які зчленовуються з променевою кісткою. З латерального боку на дистальному кінці кістки знаходиться шилоподібний відросток (processus styloideus), з медіального — ліктьова вирізка (incisura ulnaris), яка має суглобову поверхню для зчленування з суглобовим обводом головки ліктьової кістки. На задній поверхні дистального кінця кістки є дорзальний горбок (tuberculum dorsale). Дорзальний горбок розділяє дві поздовжні борозни, в яких проходять сухожилки довгого м’яза-розгинача великого пальця кисті та короткого променевого м’яза-розгинача зап’ястка.
Щоб відрізнити праву променеву кістку від лівої, слід пам’ятати, що проксимальний кінець кістки тонший за дистальний, передня поверхня вгнута, а шилоподібний відросток розміщується на латеральному боці дистального кінця.
На живій людині можна промацати майже весь дистальний кінець променевої кістки разом з шилоподібним відростком, а на проксимальному кінці — її головку (в «ямці краси»).
Ліктьова кістка (ulna) розташована з медіального боку передпліччя (мал. 54). Це також довга трубчаста кістка, має тіло і два кінці: проксимальний та дистальний.
Тіло ліктьової кістки (corpus ulnae) за формою нагадує тригранну призму. В зв’язку з цим на ньому виділяють передню, задню та присередню поверхні (facies anterior, posterior et medialis), а між ними — передній, задній та міжкістковий краї (margo anterior, posterior et interosseus). На передній поверхні тіла, приблизно в середній його частині є великий живильний отвір (foramen nutricium).
Проксимальний кінець ліктьової кістки потовщений, має блокоподібну вирізку (incisura trochlearis) для зчленування з блоком плечової кістки. Блокоподібна вирізка ззаду закінчується масивним ліктьовим відростком (olecranon), а спереду — дещо меншим за розмірами вінцевим відростком (processus coronoideus). На вінцевому відростку з променевої (зовнішньої) сторони є невелика променева вирізка (incisura radialis), з якою зчленовується головка променевої кістки. Позаду променевої вирізки починається гребінь м’яза-супінатора (відвертана) (crista musculi supinatoris), який тягнеться вниз і досягає міжкісткового краю тіла ліктьової кістки. Дещо нижче вінцевого відростка розташовується горбистість ліктьової кістки (tuberositas ulnae), до якої прикріплюється плечовий м’яз.
Дистальний кінець ліктьової кістки тонший за проксимальний і закінчується головкою ліктьової кістки (caput ulnae), від якої з присереднього боку відходить шилоподібний відросток (processus styloideus). Головка має суглобовий обвід (circumferentia articularis) для зчленування з променевою кісткою. Нижня поверхня головки плоска.
Щоб відрізнити праву ліктьову кістку від лівої, слід пам’ятати, що променева вирізка обернена назовні, ліктьовий відросток — назад і вгору, а вінцевий — вперед.
Крізь шкіру із структур ліктьової кістки можна легко намацати головку, шилоподібний та ліктьовий відростки.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.