Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Ендокринна система
Надниркові залози

Надниркові залози (glandulae suprarenalis) — парні органи, які утворені сполученням двох окремих самостійно гормонопродукуючих залоз, з яких складаються кіркова й мозкова речовини, різні за походженням, регуляцією та фізіологічним призначенням.

Зовні надниркові залози покриті сполучнотканинною капсулою, яка складається з двох шарів: зовнішнього щільного; внутрішнього більш пухкого.

Під капсулою розташовується тонкий прошарок дрібних епітеліальних клітин, завдяки розмноженню яких забезпечується регенерація кори і створюється можливість виникнення додаткових інтерреналових тілець, які інколи виявляються на поверхні надниркових залоз і нерідко бувають джерелами пухлин.

Кіркові ендокриноцити утворюють епітеліальні тяжі, які розміщені перпендикулярно до поверхні надниркової залози. Кора має три зони:

1) клубочкову (zona glomerulosa), утворену дрібними кірковими ендокриноцитами, що формують округлі скупчення (клубочки). В цій зоні виробляється альдостерон — мінералокортикоїдний гормон, який контролює вміст натрію в організмі;

— пучкову (zona fasciculata), яка займає середню частину тяжів і найбільш виражена. Ендокриноцити цієї зони мають кубічну або призматичну форму, великі розміри; на поверхні, повернутій до капілярів, містяться мікроворсинки. Поряд із світлими клітинами трапляються в різній кількості і темні. Клітини цієї зони виробляють глюкокортикоїдні гормони — кортикостерон, кортизон і гідрокортизон.

3) сітчасту (zona reticularis). У цій зоні епітеліальні тяжі розгалужуються і формують пухку сітку, а ендокриноцити зменшуються в розмірах і стають кубічними, округлими або кутастими. Вміст ліпідних включень зменшується, а кількість темних клітин зростає.

У сітчастій зоні виробляється андрогенстероїдний гормон, близький за хімічним складом, фізіологічними властивостями до тестостерону сім’яників, а також у невеликій кількості жіночі статеві гормони — естрогени і прогестерон.

Мозкова речовина (medulla) відокремлена від кіркової речовини тонким прошарком сполучної тканини, яка місцями переривається. Ця частина надниркових залоз утворена скупченням порівняно великих клітин округлої форми — мозкових ендокриноцитів. Ендокриноцити поділяються на світлі, чи епінефроцити (endocrinocytis lucidus, epinephrocytus), які секретують адреналін, і темні, чи норепінефроцити (endocrinocytus densus), що секретують норадреналін. Крім того, мозкова речовина містить мультиполярні нейрони автономної нервової системи.

Препарат 5. Надниркова залоза (рис. 19).

Мале збільшення. Розглянути препарат. При цьому збільшенні мікроскопа видно сполучнотканинну капсулу залози, кіркову речовину, яка оточує з усіх боків мозкову речовину, розміщену центрально. Кіркова речовина складається з тяжів епітеліальних клітин, які розділені тонкими прошарками сполучної тканини і кровоносними судинами. Безпосередньо під капсулою розташовується клубочкова зона, клітини якої утворюють скупчення. Після цього слідує широка пучкова зона, клітини якої утворюють довгі тяжі, що ідуть радіально до мозкової речовини. У сітчастій зоні правильний хід тяжів порушується, вони перетинаються, утворюючи сітку.

Рис. 19. Надниркова залоза. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 400:

1 — капсула; 2 — кіркова речовина (а — клубочкова зона; б — пучкова зона; в — сітчаста зона); 3 — мозкова речовина (г — хромафіноцити; д — капіляр)

Мозкова речовина складається зі скупчення великих полігональних клітин, які розділені сполучнотканинними прошарками з гемокапілярами і венами.

Велике збільшення. При цьому збільшенні можна побачити, що цитоплазма клітин кіркової речовини, особливо пучкової зони, має пористий вигляд за рахунок розчинення ліпідів у процесі виготовлення препарату.

На рисунку позначити: 1) капсулу; 2) кіркову речовину: а) клубочкову зону; б) пучкову зону; в) сітчасту зону; 3) мозкову речовину: г) хромафіноцити; д) капіляри.

Контрольні питання

1. Загальна характеристика ендокринної системи. Класифікація ендокринних залоз.

2. Основні нейросекреторні ядра переднього гіпоталамуса, їх функція.

3. Структурний і функціональний взаємозв’язок гіпоталамуса з передньою і задньою частками гіпофіза.

4. Джерело розвитку і будова аденогіпофіза.

5. Особливості мікро- й ультраструктури клітин передньої частки гіпофіза.

6. Джерело розвитку, будова та функція задньої частки гіпофіза.

7. Де відбувається синтез гормонів, які нагромаджуються і виділяються в задній частці гіпофіза?

8. Джерело розвитку, будова та функція середньої частки гіпофіза.

9. Розвиток, будова й гістофізіологія епіфіза.

10. Щитовидна залоза. Джерела розвитку, будова та гістофізіологія.

11. Особливості морфології й функції фолікулярних і парафолікулярних ендокриноцитів.

12. Прищитовидна залоза. Розвиток, будова, гістофізіологія. Вікові зміни.

13. Джерела розвитку кіркової і мозкової речовини надниркових залоз. Будова і функція кіркової речовини надниркових залоз.

14. Мозкова речовина надниркових залоз. Особливості ультраструктури та гістофізіології.

15. Дисоційована ендокринна система організму.

Електронна мікрофотограма 9. Клітини прищитовидної залози. х 8750:

Вгорі — зі зниженою секрецією. 1 — ядро; 2 — глікоген; 3 — поодинокі інкреторні гранули. Внизу — активна клітина; 4 — цистерни ендоплазматичної сітки; 5 — внутрішньоклітинний сітчастий апарат

Електронна мікрофотограма 10. Тиротропні базофільні клітини передньої частки гіпофіза. х 27 000:

1 — ядро клітини; 2 — зерниста ендоплазматична сітка; 3 — внутрішньоклітинний сітчастий апарат; 4 — мітохондрії; 5 — гранули інкрету різної щільності; 6 — гранули інкрету в міжклітинному просторі (за В. С. Стрижковим)

Електронна мікрофотограма 11. Задня частка гіпофіза. х 25 300:

1 — просвіт кровоносного капіляра; 2 — ядро ендотеліальної клітини; 3 — пори в ендотелії; 4 — базальна мембрана; 5 — перикапілярний простір; 6 — нейрити нейросекреторних клітин гіпоталамічної ділянки; 7 — скупчення нейросекреторних гранул в аксоплазмі; 8 — пітуїцит (за А. Л. Поленовим і М. А. Біленьким)

Електронна мікрофотограма 12. Сітчаста зона кори надниркових залоз. х 65 000:

1 — ядро; 2 — мітохондрії; 3 — вакуолі й кристи в мітохондріях; 4 — вакуолі ендоплазматичної сітки; 5 — цистерни ендоплазматичної сітки (за В. П. Дерев’янко)

Електронна мікрофотограма 13. Фолікул щитовидної залози. х 18 000:

1 — порожнина фолікула; 2 — клітинні мікроворсинки на апікальній поверхні тиреоїдних клітин; 3 — мітохондрії; 4 — пухирці ендоплазматичної сітки; 5 — цистерни ендоплазматичної сітки; 6 — ядро; 7 — базальна мембрана (за Н. П. Дмитрієвою)

Ситуаційні задачі

1. Як зміниться вміст вазопресину й окситоцину в задній частці гіпофіза, якщо перерізати аксони нейронів супраоптичного і паравентрикулярного нейросекреторних ядер?

2. Діяльність яких залоз буде порушена після вилучення гіпофіза?

3. Функція яких клітин гіпофіза порушена, якщо у дитини з пропорційною будовою тіла настала затримка росту?

4. На електронній мікрофотографії щитовидної залози виявлено клітину, цитоплазма якої містить специфічну зернистість. Яка це клітина?

5. Хворому тривалий час вводили високими дозами гідрокортизон. Яка зона кори надниркових залоз повинна бути атрофованою?

Приблизні екзаменаційні питання

1. Гіпоталамус. Будова. Регуляція діяльності периферичних ендокринних залоз.

2. Гіпофіз. Розвиток, будова, гістофізіологія.

3. Епіфіз. Розвиток, будова, гістофізіологія. Вікові зміни.

4. Щитовидна залоза. Розвиток, будова, гістофізіологія. Регенерація.

5. Прищитовидні залози. Розвиток, будова, гістофізіологія. Вікові зміни.

6. Надниркові залози. Розвиток, будова, гістофізіологія.

7. Поодинокі гормонопродукуючі клітини.