Медична радіологія - Лазар А.П. 2008

Променеве дослідження дослідження кісток і суглобів
Захворювання суглобів

Захворювання суглобів за етіологією поділяють на інфекційні (Артрити) та дегенеративно-дистрофічні ураження (артрози).

Інфекційні захворювання суглобів найчастіше є ускладненням загальних інфекційних захворювань організму: ревматизму, грипу, кору, дифтерії, скарлатини, бруцельозу, гонореї та ін.

Class="center">

Мал. 54. Артрит колінного суглоба на рентгенограмі. Виявляється нерівномірне звуження рентгенівської суглобової щілини та підвивих.

Такі артрити називають первинними, спосіб розповсюдження інфекції - гематогенний. При дитячих інфекційних захворюваннях інфекційні артрити зазвичай спостерігаються в період видужання, частіше уражається кульшовий суглоб. Контактне продовження процесу призводить до виникнення вторинного артриту.

За кількістю уражених суглобів розрізняють моно- та поліартрити. За характером випоту виділяють гнійні (серозного-гнійний, гнійного виліт) та негнійні (серозний, серозно-фібринозний, серозно-геморагічний випіт) артрити.

Гнійний артрит за шляхом розповсюдження може бути первинним від віддаленого вогнища інфекції і вторинним (від прилеглого остеомієліту). Викликають його ті ж збудники, що і Остеомієліт. Захворювання починається гостро, з високою температурою, інтоксикацією. Через 1-2 доби приєднуються місцеві реакції у вигляді різкого болю, набряку, гіперемії та підвищення температури суглоба. Розрізняють три фази гнійного артриту: синовіїту, капсулярної флегмони та панартриту. При синовіїті рентгенологічно, як і при негнійному артриті, виявляється збільшення об’єму м’яких тканин, затінення фізіологічних просвітлень суглоба, розширення рентгенівської суглобової щілини, підвивих. При капсулярній флегмоні, крім проявів синовіїту, можуть утворюватись нориці, з яких виділяється гній. Рентгенологічно виявляється збільшення об’єму м’яких тканин, висота рентгенівської суглобової щілини поступово знижується (мал. 54) внаслідок деструкції суглобових хрящів і відтоку гною, в місцях прикріплення капсули суглоба до кісток внаслідок її гнійного розплавлення утворюються крайові узури, розміром 0,5—1,0 см, з нечіткими нерівними контурами. Панартрит характеризується розповсюдженням процесу з капсули на суглобові поверхні кісток. Рентгенівська суглобова щілина значно звужена, виявляються ділянки остеолізу замикаючої пластинки з порушенням її безперервності і зазубленістю (мал. 55), на рівні метафізів з’являється періостит. Подальше прогресування захворювання призводить до остеомієліту прилеглих відділів кістки, а затихання - до виникнення фіброзного, а згодом і кісткового анкілозу.

Мал. 55. Гнійний артрит колінного суглоба.

А - на рентгенограмі виявляється зниження висоти рентгенівської суглобової щілини, порушення безперервності і зазубленість замикаючої пластинки, ерозії суглобових поверхонь кісток;

Б - на магнітно-резонансній томограмі виявляється періартикулярна гіпоінтенсивна зона.

При ревматизмі захворювання суглобів є інфекційно-алергічним запаленням. Гострий ревматичний артрит частіше зустрічається у молодих людей і дітей. Клінічно характеризується високою температурою тіла, болем у великих суглобах, які уражаються симетрично, почервонінням шкіри. Рентгенологічно або нічого не виявляється, або фіксуються нерізко виражені явища остеопорозу. Деструктивних змін хряща і суглобових поверхонь кісток зазвичай не буває, рідко виявляються вогнища деструкції в епіфізах. Великі випоти у порожнину іноді призводять до виникнення самовільного, так званого дистензійного підвивиху чи вивиху.

Ревматоїдний артрит (поліартрит) за захворюваністю знаходиться на другому місці після ревматичного артриту. Виникає переважно у дорослих людей 30-50 років, майже у 2 рази частіше хворіють жінки. Етіологія невідома. Спочатку симетрично страждають дрібні Суглоби кисті або стопи, потім процес поступово поширюється на великі Суглоби кінцівок. Захворювання у дорослих починається здебільшого поступово, а у дітей - гостро. Рентгенологічно визначаються регіональний епіфізарний Остеопороз, спочатку розширення рентгенівських суглобових щілин, пізніше їх звуження, деформації суглобів, крайові дефекти суглобових поверхонь кісток, вивихи, підвивихи, анкілози (мал. 56). Підшкірні вузлики, що утворюються при ревматоїдному артриті, не звапнюються і рентгенологічно не виявляються.

Мал. 56. Ревматоїдний артрит на рентгенограмі (схема).

А - нормальна рентгенограма;

Б - початок захворювання;

В - розвиток захворювання;

Г - пізні стадії захворювання.

1 - смуга просвітлення регіонального остеопорозу;

2 - крайові дефекти;

3 - зниження висоти рентгенівської суглобової щілини;

4 - руйнування та вивихи у суглобах.

Мал. 57. Ревматоїдний артрит на рентгенограмі (А) та магнітно-резонансній томограмі (Б).

У ранніх стадіях захворювання, коли зміни на рентгенограмі можна розцінювати як незначне відхилення від норми, остеосцинтиграфія реєструє підвищення накопичення РФП в ділянці суглобів, а МРТ виявляє зміни у суглобах та оточуючих м’яких тканинах (мал. 57). УЗД великих суглобів дає можливість встановити наявність і кількість випоту у ранні стадії захворювання, потовщення синовіальної оболонки. РКТ дозволяє денситометрично визначити ступінь остеопорозу.

Прогресування ревматоїдного артриту призводить до ульнарної девіації пальців кисті (мал. 58) та їх деформації за типом «лебединої шиї».

Мал. 58. Ревматоїдний артрит у пізній стадії захворювання на рентгенограмі.

Мал. 59. Анкілозуючий спондилоартрит поперекового відділу хребтового стовпа.

А - схема рентгенограми у прямій проекції: 1 - крижово-клубовий анкілоз; 2 - чисельні міжхребцеві скостеніння («рейки»); 3 - звапнення міжостистих зв’язок; 4 - звапнення клубо-поперекової зв’язки.

Б - схема рентгенограми у бічній проекції: 1 - міжхребцевий кістковий Міст; 2 - міжапофізний анкілоз.

В - рентгенограма у бічній проекції.

Гонорейні артрити спостерігаються рідко. Здебільшого уражається один суглоб, частіше колінний або променевозап’ястковий. Клінічно у розпалі захворювання в суглобі з’являється різка болючість, припухлість, висока Температура. Рентгенологічно виявляється остеопороз, нерівномірне звуження суглобової рентгенівської щілини, або її зникнення, суглобові поверхні кісток нерівні та нечіткі, інколи спостерігаються узури.

Анкілозуючий спондилоартрит, або хвороба Бехтєрєва—Штрюмпеля—Марі виникає частіше в 20-25-річному віці, переважно у чоловіків. Хвороба розвивається повільно. Клінічно відмічаються болі в попереку, на початку захворювання характерною є випрямлена, негнучка спина хворих, обумовлена звапненням поздовжніх зв’язок, що надає хребту вигляду бамбукової палиці. Патологічний процес починається з крижово-клубового зчленування, потім переходить на міжхребцеві та реберно-хребцеві з’єднання поперекового, грудного і шийного відділів хребта, пізніше втягуються великі суглоби: кульшовий і колінний. В суглобах розвиваються хондрит і синовіїт, що прогресує до фіброзного та кісткового анкілозування. Фіброзна сполучна тканина звапнюється, і процес завершується повним анкілозом.

Ранні рентгенологічні ознаки анкілозуючого спондилоартриту виявляються в крижово-клубовому суглобі: поступове звуження і щезання суглобової щілини з формуванням кісткового анкілозу і переходом кісткових балок з клубової кістки на крижову. Пізніше у хребтовому стовпі спостерігається остеопороз та симптом «рейок» - двох паралельних лінійних тіней, які проходять по хребту з обох боків, обумовлені звапненням передньої та задньої поздовжніх зв’язок (мал. 59).

Мал. 60. Артроз кульшового суглоба на рентгенограмі (схема).

1 - звуження рентгенівської суглобової щілини;

2, 4, 5 - внутрішні та нижні ділянки остеосклерозу кульшової западини;

3 - навколоямочковий остеофіт;

6 - накологоловковий остеофіт;

7 - нижній остеофіт шийки стегнової кістки;

8 - склероз верхньої частини головки стегнової кістки та даху кульшової западини;

9 - субхондральна кіста;

10 - остеофіт даху кульшової западини.