Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання суглобів
Інфекційні артрити відомої етіології
Гнійний артрит

Переважна більшість інфекційних артритів є місцевим виявом наявної інфекції в організмі. Інші є наслідком нагноєння ран після травматичних ушкоджень суглобів і операцій, про що сказано у підручнику "Травматологія", (Олекса А.П., 1996, ст.81).

Гнійні Артрити виникають при пониженій функції імунної системи організму і попаданні в суглоб мікрофлори, яка розмножується і зумовлює гострий запальний процес. Це буває при септичних станах організму (пупковий Сепсис), при метаепіфізарному остеомієліті, навколосуглобових флегмонах тощо. Збудником гнійного артриту будь-якої локалізації найчастіше буває стафілокок. На мал. 317 представлена схема (за J.Crawford Adams і D.I.Hamblen, 1990) гнійного артриту та його можливих наслідків.

Гнійний артрит починається гостро з підвищення температури тіла, локальної гіпертермії (38-39°) і відчуття різкого болю, що унеможливлює будь-які рухи в ураженому суглобі. При огляді суглоб опухлий, інколи буває гіперемований. Кінцівка знаходиться у напівзігнутому і приведеному положенні внаслідок захисної анталгічної контрактури. Пальпаторно суглоб настільки болючий, що інколи хворий не дозволяє його торкатися.

У початковий період гнійного артриту при пункції добувають мутний ексудат із клаптями фібрину, а пізніше густий гній, який інколи у шприці з розчином новокаїну може зберігати форму діаметра голки у вигляді «черв'ячка".

Пункція суглоба є не лише діагностичним, але й лікувальним засобом, оскільки можна промити порожнину суглоба розчином антисептиків з антибіотиком, а пункційна декомпресія зменшить відчуття болю.

Першу порцію вмісту суглоба слід дослідити цитологічно і бактеріологічно з визначенням характеру мікрофлори і її чутливості до антибактеріальних препаратів.

Мал. 317. Схематичний малюнок можливих наслідків гнійного артриту: 1 - відновлення суглоба до норми, 2 - фіброзний анкілоз, 3 - кістковий анкілоз.

Лікування серозно-гнійного артриту полягає у негайному дренуванні відлогих місць суглоба з постійним краплинним зрошуванням його порожнини через передній верхній заворот розчином фурациліну 1:5000 з антибіотиками, 1% розчином діоксидину, і навіть 25 % розчином димексиду. Постійним проточним промиванням суглоба вдається звести до мінімуму кількість мікрофлори і досягти затухання запального процесу. Кінцівку слід іммобілізувати гіпсовою пов'язкою у функціонально вигідному положенні.

Слід обов'язково проводити детоксикаційну та антибактеріальну терапію з першого дня лікування. Спочатку застосовують антибіотики широкого спектра дії, а після визначення чутливості мікрофлори внутрішньом'язово застосовують, як правило, два антибіотики. Хворий повинен отримувати раціональне, багате вітамінами Харчування.

Своєчасно розпочате лікування серозно-гнійного артриту приводить до ліквідації запального процесу, а застосуванням реабілітаційних засобів досягають відновлення функції суглоба.

При гнійному артриті загальний стан хворого дуже важкий, тому необхідно проводити як місцеву, так і загальну інтенсивну терапію. Поряд з інфузією детоксикаційних розчинів обов'язково проводять артротомію у відлогих ділянках з дренуванням суглоба, налагоджують промивну систему його постійного зрошення антибактеріальними препаратами. Кінцівку іммобілізують гіпсовою пов'язкою у функціонально вигідному положенні, оскільки гнійний процес може призвести до деструкції суглоба та анкілозу. Інколи може виникнути гнійне розплавлення суглоба (мал. 318-319). Хворим призначають антибіотики внутрішньом'язово з врахуванням чутливості до них мікрофлори, а при потребі антибіотики вводять краплинно внутрішньовенно, і навіть регіонально внутрішньоартеріально.

Мал. 318. Гострий гнійний коксит з деструкцією і підвивихом стегнової кістки.

Мал. 319. Рентгенограма кульшових суглобів у дитини, яка перенесла пупковий сепсис, ускладнений гнійним лівобічним кокситом.

При невдалому лікуванні хворого і появі септичного стану лише своєчасно проведена ампутація може врятувати йому життя. Можна навести клінічні випадки, коли пізно проведена ампутація чи відмова від неї закінчувались трагічно.

У випадку виникнення контрактури у функціонально невигідному положенні дистального сегмента кінцівки відносно ураженого суглоба проводять реабілітаційне лікування, а при потребі виконують артродез.