Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання суглобів
Інфекційні артрити відомої етіології
Хламідійний артрит

Хламідійний артрит зумовлений хламідіями — патогенними облігатними внутрішньоклітинними грамнегативними бактеріями, носіями яких є птахи, тварини і людина.

Людина може заразитись хламідіями аерозольним, контактним або статевим шляхом.

Основним у діагностиці хламідійної інфекції є лабораторне виявлення цього збудника та його антигенів, а також серологічне виявлення антихламідійних антитіл.

У клінічній практиці застосовують наступні методи дослідження: 1) культивування Ch.trachomatis у культурі in vitro; 2) цитологічний метод; 3) імунологічні методи — імунофлюоресцентний метод, імуноферментний аналіз, реакція зв'язування комплементу, реакція гемаглютинації і експрес-методи.

Тепер користуються високоефективним тестом на хламідійну інфекцію (США), яка поєднує високу специфічність, чутливість, технологічність і швидкий результат аналізу. Тест полягає у виявленні специфічного ферменту хламідій, тобто у бузковому зафарбовуванні тампона через 10 хвилин після забору матеріалу на аналіз. На основі клінічних досліджень чутливість становить 97,1 %, специфічність — 97,9 %, точність — 97,8 %. Це найбільш достовірний тест для діагностики хламідіозу та його цілеспрямованого лікування.

Уретра та інколи простата у чоловіків є місцем основної локалізації хламідій.

Клінічно урогенітальний хламідіоз у чоловіків проявляється уретритом, який зумовлює відчуття свербіння у сечовипускному каналі і печіння під час сечовипускання. По суті, інших суб'єктивних проявів хламідіозного уретриту немає, оскільки найчастіше буває його підгострий перебіг із дуже незначними виділеннями слизу з уретри. Дизурії, як правило, не буває.

У жінок, як правило, цервіцит суб'єктивно не відчувається, лише при огляді можна побачити незначне запалення довкола устя цервікального каналу, інколи з фолікулами. Слизово-гнійні виділення незначні.

Через один-чотири тижні після перших ознак уретриту виникає асиметричний поліартрит, який супроводжується болем, підвищенням температури, синовіїтом і припуханням суглобів. Найчастіше уражуються колінні і гомілковостопні суглоби, рідше суглоби пальців стіп, що спричинює періартикулярний набряк усього пальця. Суглоби кисті уражуються дуже рідко.

Розрізняють гострий і хронічний перебіг хламідійного артриту, який, відповідно, проявляється клінічно. Крім ураження суглобів, характерним для хламідіозу є тендиніти, особливо ахіллового сухожилка, який має торпідний клінічний перебіг.

На рентгенограмах ураженого суглоба виявляють звуження суглобової щілини і епіфізарний остеопороз суглобових кінців. Лише при хронічному перебізі хламідійного процесу на рентгенограмах можна виявити асиметричні ерозії в дистальних епіфізах кісток плесна, їхній періостит, а також періостит фаланг пальців стіп, який має "пухнастий" вигляд. Інколи можна побачити остеофіт у вигляді "п'яткової шпори".

Лікування. Корж О.О. із співавторами (1998) вважає, що лікуванням хворого на хламідіоз повинні займатись хірурги, інфекціоністи і терапевти. Комплекс терапевтичних заходів повинен включати санацію вогнищ інфекції і пригнічення активності запального процесу у суглобах.

Основним у лікуванні хламідійного урогенітального артриту є застосування антибіотиків, індивідуально підібраних, у високих дозах.

При гострому процесі застосовують доксициклін по 0,1 г двічі на добу або азитроміцин 1,0 г на добу (1-й день — 1,0 г; 2-й день — 0,5 г) чи клацид 0,25 або 0,5 г двічі на добу протягом 10-14 днів.

Доцільно призначити антибіотики тетрациклінового ряду і макроліди, вибір яких лікар робить індивідуально. До них належать: тетрациклін 1,5-2,0 г на добу у чотири приймання або метациклін 0,6-1,2 г на добу у три приймання; доксициклін тричі на день по 0,2-0,3 г на добу; еритроміцин чотири рази на добу 1,5-2,0 г на день чи клацид 0,25-0,5 г двічі на день.

Лікування антибіотиками необхідно проводити протягом 4-6 тижнів, а клацидом — 6-14 днів.

Клацид дуже ефективний для лікування інфекції, зумовленої Chlamidia trachomatis і Ureaplasma urealyticum. Одночасно з антибіотиками можуть бути призначені сульфасалазин (дорослим по 2 табл.

4-6 разів на добу, дітям віком до 7 років 0,5- 1 таблетку 3-6 разів на добу, а старшим дітям — 1-1,5 таблетки 3-6 разів на добу).

При важких реактивних артритах призначають дипроспан в ін'єкціях один раз у 2-3 тижні (1-3 ін'єкції).

Обов'язково з призначенням антибіотиків необхідно, щоб хворі приймали ністатин чи леворин по 500 тис. од. чотири рази на добу або нізорал по 0,2 г на добу, дифлюкан 3-12 мг на добу.

Хворим проводять дезінтоксикаційну і загальнозміцнюючу терапію, стимуляцію В-системи імунітету.

Обов'язково іммобілізують уражену кінцівку гіпсовою шиною, пунктують суглоб.

Під час лікування хворого необхідно проводити повторні лабораторні дослідження, щоб можна було судити про його ефективність.

Лише довготривалим лікуванням масивними дозами антибіотиків вдається ліквідувати хламідійний артрит і первинне вогнище інфекції.

Слід пам'ятати, що лікувати потрібно обох статевих партнерів.