Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання суглобів
Інфекційні артрити відомої етіології
Ієрсиніозний артрит

Кишковий ієрсиніоз — це інфекційне захворювання з групи зоонозів (Студеникін М.Я., Яковлева А.А., 1987). Збудником хвороби є Yersinia enterocolitica з родини Enterobacteriacae. Сюди також відноситься W.pseudotuberculosis (збудник скарлатино-подібної лихоманки).

Оскільки епідеміологічно та клінічно ці збудники подібні, вважається обгрунтованою спільна назва "ієрсиніоз" із розшифруванням конкретного збудника хвороби, хоч Дмитровська Т.І. із співавторами (1979) не розшифровує збудника, враховуючи "майже ідентичні" клінічні прояви хвороби.

Згадані збудники можуть бути причиною виникнення ієрсиніозного артриту.

Зараження відбувається через забруднені екскрементами гризунів і домашніх тварин (котів, собак, корів тощо) харчові продукти (молоко, масло, сир, свіжі необроблені овочі і фрукти тощо) при їх зберіганні навіть у побутових холодильниках, оскільки збудник здатний розмножуватись при температурі 4’ С. Інкубаційний період хвороби триває від 4-5 до 18-19 днів.

У патогенезі ієрсиніозу Ющенко Г.В. (1977) виділяє чотири фази: 1) ентеральну; 2) регіонарну; 3) генералізовану і 4) фазу вторинновогнищевих та алергічних проявів.

Перші дві фази об'єднують проникнення збудника в Організм людини і пов'язані з цим первинні і регіонарно-вогнищеві та запальні реакції. Наступні фази зумовлені бактеріемією, гематогенним розсіюванням і септицемією.

Потрапивши у травний тракт, збудник спричинює гастрит і ентерит з переважною локалізацією запалення в ілеоцекальному куті. Виникає регіонарний лімфаденіт брижі з утворенням у лімфовузлах гнійників. У цей період уражуються внутрішні органи (Печінка, Селезінка, Легені), а також Опорно-руховий апарат.

Виникають болі у м'язах і суглобах, а в період розпалу хвороби розвивається ієрсиніозний артрит, який трапляється у 12- 18 % хворих. Найчастіше уражуються колінні і гомілковостопні суглоби, рідше міжфалангові суглоби пальців рук і ліктьові. Суглоби опухають і болючі, локальна Температура підвищена, може виникати гіперемія шкіри над ними і обмежуватись функції. Рентгенологічно патологічних змін у суглобі не виявляють. Тривалість артриту різна, що залежить від проведеного Лікування.

Вказані ознаки запалення можуть щезнути через кілька днів або тижнів, а у важких випадках навіть через місяць і більше.

Після пункції суглоба досліджують синовіальну рідину, в якій виявляють підвищений цитоз із переважанням нейтрофілів. Збудника хвороби у рідині не знаходять.

Більш інформативними є лабораторні показники крові. У гострий період хвороби виявляють збільшену кількість лейкоцитів із переважанням нейтрофілів, збільшену ШОЕ, анемію, позитивний С-реактивний білок і диспротеїнемію.

На відміну від інших ентероколітів, у 74- 86 % хворих виявляють різні циркулюючі тканинні антитіла та імунні комплекси. Вже наприкінці першого тижня хвороби у сироватці крові можна виявити специфічні антитіла до збудника, але їхня кількість досягає максимуму на третьому тижні, що є важливим для діагностики.

При бактеріологічних дослідженнях протягом другого-третього тижня від початку хвороби вдається виділити збудник із калу, сечі і крові, а також зі слизу носоглотки і харкотиння.

З діагностичних засобів заслуговує на увагу реакція лейкоцитолізу in vitro, яку виконують із метою диференційної діагностики між ієрсиніозом та бруцельозом при їхньому хронічному перебізі.

Про ієрсиніозний процес свідчить його відносно коротка тривалість (рідко довше двох років), у той час як ревматоїдний процес, прогресуючи, тягнеться багато років.

Діагноз ієрсиніозу встановлюють на основі виявлення збудника в калі, а при інших кишкових інфекціях — на основі специфічних досліджень.

Лікування. Застосування антибіотикотерапії слід вважати етіотропним лікуванням. Для цього хворому призначають левоміцетин, тетрациклін, гентаміцин та Інші антибіотики, до яких ієрсинії найчутливіші. У важких випадках хвороби дуже ефективним є застосування гентаміцину у поєднанні з цефалоспоринами або остеотропного лінкоміцину. Обов'язковою є інфузійна і протизапальна терапія. Крім цього, призначають десенсибілізуючі препарати, Вітаміни і загальнозміцнююче лікування. При важких формах хвороби інколи застосовують кортикостероїди.