Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009
Судини малого (легеневого) кола кровообігу
Вени великого кола кровообігу
Пазухи твердої оболонки головного мозку
Пазухи твердої Оболонки головного мозку є своєрідними венозними судинами, стінки яких утворені листками твердої оболонки головного мозку. Стінка пазух побудована з неоформленої щільної волокнистої сполучної Тканини і вистелена зсередини ендотелієм. У пазухах відсутні клапани, натомість є неповні перегородки. До пазух твердої оболонки головного мозку належать:
1. Верхня стрілоподібна (сагітальна) пазуха (sinus sagittalis superior), яка розташовується вздовж верхнього краю серпа великого мозку від півнячого гребеня решітчастої кістки до внутрішнього потиличного виступу. По боках верхня стрілоподібна пазуха має невеликі кишені — бічні лакуни (lacunae laterales), в які впадають вени твердої оболонки головного мозку, Вени мозку і диплоїтичні вени. Задній кінець пазухи впадає у поперечну пазуху.
2. Нижня стрілоподібна пазуха (sinus sagittalis inferior), що розміщена вздовж нижнього краю серпа великого мозку. Своїм заднім кінцем нижня стрілоподібна пазуха впадає у пряму пазуху.
3. Пряма пазуха (sinus rectus), яка розташовується вздовж місця з’єднання серпа великого мозку з наметом мозочка. Крім нижньої стрілоподібної пазухи в передній кінець прямої пазухи впадає велика мозкова вена. Ззаду пряма пазуха впадає в поперечну пазуху.
4. Поперечна пазуха (sinus transversus) парна, вона лежить у поперечній борозні потиличної кістки вздовж заднього краю намету мозочка. На внутрішній поверхні луски потиличної кістки цій пазусі відповідає широка борозна поперечної пазухи. Те місце, де в поперечну пазуху впадають верхня стрілоподібна пазуха, потилична та пряма пазухи, називається стоком пазух (злиттям пазух) (confrnns sinuum). Справа і зліва поперечна пазуха продовжується в сигмоподібну пазуху відповідної сторони.
5. Потилична пазуха (sinus occipitalis) лежить в основі серпа мозочка. Спускаючись уздовж внутрішнього потиличного гребеня, досягає заднього краю великого потиличного отвору, де розділяється на дві гілки, які охоплюють ззаду та з боків цей отвір. Кожна із гілок потиличної пазухи впадає у сигмоподібну пазуху своєї сторони. Верхній кінець потиличної пазухи впадає у поперечну пазуху.
6. Сигмоподібна пазуха (sinus sigmoideus) парна, вона розташовується в однойменній борозні скроневої кістки, має зігнуту S-подібну форму. В ділянці яремного отвору сигмоподібна пазуха переходить у верхню цибулину внутрішньої яремної вени.
7. Печериста пазуха (sinus cavernosus) парна, розміщена з обох боків турецького сідла. Через цю пазуху проходять Внутрішня сонна артерія і деякі Черепні нерви. Назва пазухи зумовлена великою кількістю перегородок, які пронизують її порожнину, надаючи їй печеристого характеру. Між правою і лівою печеристими пазухами наявні сполучення (анастомози), що отримали назву передньої і задньої міжпечеристих пазух (sinus intercavernosi). Вони розташовуються в товщі діафрагми турецького сідла, спереду і позаду лійки гіпофіза. В передні відділи печеристої пазухи впадає клиноподібно-тім’яна пазуха.
8. Клиноподібно-тім’яна пазуха (sinus sphenoparietalis) парна, йде вздовж вільного заднього краю малого крила клиноподібної кістки.
9. Верхня кам’яниста пазуха (sinus petrosus superior) парна, розміщена вздовж верхнього краю кам’янистої частини скроневої кістки, з’єднує печеристу пазуху з сигмоподібною.
10. Нижня кам’яниста пазуха (sinus petrosus inferior) парна, йде вздовж нижнього краю кам’янистої частини скроневої кістки, також сполучає печеристу пазуху із сигмоподібною. Права і ліва нижні кам’янисті пазухи з’єднуються між собою кількома венами, які отримали назву основного сплетення (plexus basilaris). Це сплетення лежить в ділянці тіла потиличної кістки і через потиличний отвір сполучається з внутрішніми хребтовими венозними сплетеннями.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.