Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Судини малого (легеневого) кола кровообігу
Вени великого кола кровообігу
Пазухи твердої оболонки головного мозку

Пазухи твердої Оболонки головного мозку є своєрідними венозними судинами, сті­нки яких утворені листками твердої оболонки головного мозку. Стінка пазух побу­дована з неоформленої щільної волокнистої сполучної Тканини і вистелена зсере­дини ендотелієм. У пазухах відсутні клапани, натомість є неповні перегородки. До пазух твердої оболонки головного мозку належать:

1. Верхня стрілоподібна (сагітальна) пазуха (sinus sagittalis superior), яка розта­шовується вздовж верхнього краю серпа великого мозку від півнячого гребеня ре­шітчастої кістки до внутрішнього потиличного виступу. По боках верхня стрілопо­дібна пазуха має невеликі кишені — бічні лакуни (lacunae laterales), в які впадають вени твердої оболонки головного мозку, Вени мозку і диплоїтичні вени. Задній кі­нець пазухи впадає у поперечну пазуху.

2. Нижня стрілоподібна пазуха (sinus sagittalis inferior), що розміщена вздовж нижнього краю серпа великого мозку. Своїм заднім кінцем нижня стрілоподібна пазуха впадає у пряму пазуху.

3. Пряма пазуха (sinus rectus), яка розташовується вздовж місця з’єднання серпа великого мозку з наметом мозочка. Крім нижньої стрілоподібної пазухи в передній кінець прямої пазухи впадає велика мозкова вена. Ззаду пряма пазуха впадає в по­перечну пазуху.

4. Поперечна пазуха (sinus transversus) парна, вона лежить у поперечній борозні по­тиличної кістки вздовж заднього краю намету мозочка. На внутрішній поверхні луски потиличної кістки цій пазусі відповідає широка борозна поперечної пазухи. Те місце, де в поперечну пазуху впадають верхня стрілоподібна пазуха, потилична та пряма па­зухи, називається стоком пазух (злиттям пазух) (confrnns sinuum). Справа і зліва попе­речна пазуха продовжується в сигмоподібну пазуху відповідної сторони.

5. Потилична пазуха (sinus occipitalis) лежить в основі серпа мозочка. Спускаю­чись уздовж внутрішнього потиличного гребеня, досягає заднього краю великого потиличного отвору, де розділяється на дві гілки, які охоплюють ззаду та з боків цей отвір. Кожна із гілок потиличної пазухи впадає у сигмоподібну пазуху своєї сторони. Верхній кінець потиличної пазухи впадає у поперечну пазуху.

6. Сигмоподібна пазуха (sinus sigmoideus) парна, вона розташовується в од­нойменній борозні скроневої кістки, має зігнуту S-подібну форму. В ділянці яремного отвору сигмоподібна пазуха переходить у верхню цибулину внутрі­шньої яремної вени.

7. Печериста пазуха (sinus cavernosus) парна, розміщена з обох боків турецького сідла. Через цю пазуху проходять Внутрішня сонна артерія і деякі Черепні нерви. Назва пазухи зумовлена великою кількістю перегородок, які пронизують її порож­нину, надаючи їй печеристого характеру. Між правою і лівою печеристими пазуха­ми наявні сполучення (анастомози), що отримали назву передньої і задньої міжпечеристих пазух (sinus intercavernosi). Вони розташовуються в товщі діафрагми турецького сідла, спереду і позаду лійки гіпофіза. В передні відділи печеристої па­зухи впадає клиноподібно-тім’яна пазуха.

8. Клиноподібно-тім’яна пазуха (sinus sphenoparietalis) парна, йде вздовж віль­ного заднього краю малого крила клиноподібної кістки.

9. Верхня кам’яниста пазуха (sinus petrosus superior) парна, розміщена вздовж верхнього краю кам’янистої частини скроневої кістки, з’єднує печеристу пазуху з сигмоподібною.

10. Нижня кам’яниста пазуха (sinus petrosus inferior) парна, йде вздовж нижньо­го краю кам’янистої частини скроневої кістки, також сполучає печеристу пазуху із сигмоподібною. Права і ліва нижні кам’янисті пазухи з’єднуються між собою кіль­кома венами, які отримали назву основного сплетення (plexus basilaris). Це спле­тення лежить в ділянці тіла потиличної кістки і через потиличний отвір сполучаєть­ся з внутрішніми хребтовими венозними сплетеннями.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.