Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Судини малого (легеневого) кола кровообігу
Вени великого кола кровообігу
Вени голови і шиї

Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) — найбільша вена шиї, яка разом із зовнішньою яремною веною збирає Кров від голови і шиї, від ділянок, що відпові­дають розгалуженню зовнішньої та внутрішньої сонних і хребтових артерій (мал. 214). Внутрішня яремна вена є безпосереднім продовженням сигмоподібної пазухи твердої мозкової оболонки. Вона починається на рівні яремного отвору розширенням, яке називають верхньою цибулиною внутрішньої яремної вени (bulbus superior venae jugularis), спускається вниз у складі судинно-нервового пучка шиї, розташовуючись ззовні від спільної сонної Артерії. Перед злиттям із підключичною веною наявне друге розширення — нижня цибулина внутрішньої яремної вени (bulbus inferior venae jugularis), над і під якою є по одному парному клапану.

Притоки внутрішньої яремної вени можна умовно поділити на внутрішньоче­репні та позачерепні.

До внутрішньо черепних приток внутрішньої яремної вени відносять пазухи твердої Оболонки головного мозку (sinus durae matris) та вени, що впадають в них: Вени очної ямки та очного яблука, внутрішнього вуха, кі­сток черепа, а також Вени мозку.

Мал. 214. Внутрішня яремна та підключична вени і їх притоки

1 — кутова вена; 2 — лицева вена; 3 — підборідна вена; 4 — верхня щитоподібна вена; 5 — верхня гортанна вена; 6 — внутрішня яремна вена; 7 — Зовнішня яремна вена (відрізана); 8 — права плечоголовна вена; 9 — плечові вени; 10 — присередня плечова вена; 11 — пахвова вена; 12 — бічна підшкірна (головна) вена руки; 13 — підключична вена; 14 — защелепна вена



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.