Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Сечово-статевий апарат
Статеві органи - Зовнішні жіночі статеві органи
Розвиток сечово-статевого апарату у філо- і онтогенезі

У філо- і онтогенезі хребетних тварин послідовно змінюють одна одну три стадії розвитку нирки: переднирка, первинна Нирка і кінцева (остаточна) нирка.

Переднирка (pronephros) — це парний орган, який наявний на ранніх стадіях ембріонального розвитку у всіх хребетних тварин. У дорослих осіб переднирка фу­нкціонує все життя тільки в деяких нижчих видів риб, а у людини та вищих хребет­них вона швидко щезає ще на ранніх стадіях ембріогенезу.

У зародку людини переднирка з’являється на третьому тижні внутрішньо-утробного розвитку із нефротомів нижніх шийних та верхніх грудних сегмен­тів (мезодерма в ділянці переходу сомітів у бічні пластинки). Кожна передни­рка складається з 5-8 видільних канальців — протонефридіїв. Ці канальці своїм розширеним кінцем — лійкою відкриваються у порожнину тіла, а іншим — у спільну вивідну (протонефрову) протоку. Біля лійок видільних канальців розташовані судинні клубочки, в яких відбувається фільтрація рідини, яка ви­діляється спочатку у порожнину тіла, а потім надходить у просвіт канальця. Права і ліва вивідні (протонефрові) протоки у каудальному відділі тіла відкри­ваються назовні або впадають у кінцевий відділ задньої кишки. Канальці пе­реднирки (протонефридії) існують недовго (функціонують 40-50 годин), а по­тім повністю редукуються. Вивідна (протонефрова) протока зберігається і стає протокою для наступної генерації нирки — первинної нирки.

Первинна нирка (mesonephros) (вольфове тіло) — парний орган, який заклада­ється каудальніше переднирки і складається з покручених канальців (мезонефридіїв). У вищих хребетних тварин один кінець цих канальців починається сліпо і має вигляд двостінкової чашки (капсули), в яку вп’ячується судинний клубочок. У су­купності капсула і клубочок формують ниркове тільце. Другий кінець канальця впадає у спільну вивідну протоку, що лишається від переднирки і перетворюється на вивідну протоку первинної нирки — мезонефрову (вольфову) протоку. Первинна нирка закладається і функціонує як видільний орган у всіх хребетних тварин у за­родковому періоді. У дорослих осіб вона функціонує все життя тільки у круглоро­тих та в деяких риб. У вищих хребетних тварин первинна нирка функціонує певний час, потім частково редукується, а ті її частини, що лишаються, служать зачатками для розвитку статевих органів та остаточної (кінцевої) нирки.

У зародку людини первинна нирка закладається в кінці третього тижня внутрішньоутробного розвитку із нефротомів грудних та поперекових сегментів і склада­ється з 25—30 сегментарних покручених канальців. Як видільний орган вона функ­ціонує протягом 1-го та 2-го місяців ембріонального розвитку. В кінці другого місяця починається часткова редукція канальців мезонефроса, і первинна нирка припиняє свою функцію. Із канальців мезонефроса і мезонефрової протоки, що ли­шаються, формуються в осіб чоловічої статті сім’явиносні шляхи та придаток над’Яєчка, а у осіб жіночої статі — над’Яєчник і прияєчник.

Латеральніше від мезонефрової протоки і паралельно до неї із клітин, що вистеляють порожнину тіла зародка, розвивається парамезонефрова (мюллерова) протока. Верхні кінці парамезонефрових проток відкриваються у порожнину тіла, а нижні, з’єднуючись між собою, відкриваються спільним вустям у сечо­статеву пазуху. Із парамезонефрових проток у осіб жіночої статі закладаються і розвиваються маткові труби, Матка і Піхва, а в осіб чоловічої статі — придаток яєчка і передміхуровий мішечок (маточка).

Остаточна (кінцева) нирка (metanephros) — парний орган, який закладається пізніше двох попередніх. У зародку людини вона починає розвиватись на IV-V тижнях ембріонального розвитку каудальніше первинної нирки (в тазовій діля­нці) із двох джерел: метанефрогенної Тканини (ділянка мезодерми) і проксима­льного кінця сечовідного вироста мезонефрової протоки. Метанефрогенна тка­нина дає зачаток паренхімі нирки, а проксимальний відділ мезонефрової протоки — нирковим чашкам, нирковій мисці та сечоводу. Починаючи з третьо­го місяця ембріонального розвитку, остаточна нирка починає функціонувати і повністю заміняє первинну нирку. Розвиток остаточної нирки закінчується лише після народження. В процесі розвитку остаточна нирка ніби піднімається із по­рожнини таза в майбутню поперекову ділянку, що зв’язано з нерівномірним ро­стом різних сегментів тіла.

Розвиток сечового міхура та сечівника зв’язаний з перетвореннями клоаки, ала­нтоїса та каудальних відділів мезонефрових проток.

Клоака — це спільна порожнина, куди на ранніх стадіях розвитку людини та у деяких тварин відкриваються Сечовивідні шляхи, статеві шляхи та задня киш­ка. В ембріоні людини клоака розділена фронтальною перегородкою на два від­діли: передній — сечостатеву пазуху, частина якої йде на утворення стінки се­чового міхура і сечівника, і задній — майбутню пряму кишку. З сечостатевою пазухою зв’язаний алантоїс (сечовий мішок), мезонефрові та парамезонефрові протоки. На другому місяці ембріонального розвитку із нижньої частини алан­тоїса та каудальних відділів мезонефрових проток утворюються дно і трикутник сечового міхура. Із середньої частини алантоїса і сечостатевої пазухи клоаки утворюються верхівка і тіло сечового міхура, а із верхньої частини алантоїса — сечова протока, яка пізніше перетворюється у фіброзний тяж — серединну пуп­кову зв’язку.