Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Система органів дихання
Зв'язки і м'язи гортані

Між під’язиковою кісткою і верхнім краєм щитоподібного хряща натягнута щито-під’язикова перетинка (membrana thyrohyoidea), яка в середній своїй частині потовщу­ється, утворюючи серединну щито-під’язикову зв’язку (lig. thyrohyoideum medianum). Задні краї щито-під’язикової перетинки, які натягнуті між верхніми рогами щитоподі­бного хряща і під’язиковою кісткою, потовщуючись, утворюють праву і ліву бічні щито-під’язикові зв’язки (ligg. thyrohyoidea lateralia). У товщі цих зв’язок іноді зустріча­ються невеликі сесамоподібні хрящі, так звані зернуваті хрящі.

Передня поверхня надгортанника з’єднується з тілом під’язикової кістки за до­помогою під’язиково-надгортанної зв’язки (lig. hyoepiglotticum), а з щитоподібним хрящем — щито-надгортанною зв’язкою (lig. thyroepiglotticum).

Між верхнім краєм дуги перснеподібного хряща і нижнім краєм щитоподібного хряща розташовується персне-щитоподібна зв’язка (lig. cricothyroideum). Спереду по серединній лінії ця зв’язка, потовщуючись за рахунок еластичних пучків, утво­рює серединну персне-щитоподібну зв’язку (lig. cricothyroideum medianum).

Від нижнього краю перснеподібного хряща до верхнього кільця трахеї йде персне-трахейна зв’язка (lig. cricotracheale).

Зміна положень хрящів гортані, напруженість голосових зв’язок, ширина голо­сової щілини зумовлені роботою м’язів гортані (мал. 165). М’язи гортані побудова­ні з поперечно-посмугованої м’язової Тканини і поділяються на три групи: м’язи, що розширяють голосову щілину; м’язи, що звужують її, і м’язи, що змінюють на­пруження голосових зв’язок.

До м’язів, що розширяють голосову щілину, відносять один парний задній персне-черпакуватий м’яз (m. cricoarytenoideus posterior). Він починається від зад­ньої поверхні перснеподібного хряща і прикріплюється до м’язового відростка чер­пакуватого хряща. При скороченні м’яз обертає черпакуватий Хрящ навколо верти­кальної осі голосовим відростком назовні. Внаслідок цього голосові зв’язки розходяться.

До м’язів, що звужують голосову щілину, відносять такі: бічний персне-черпакуватий, поперечний черпакуватий, косий черпакуватий, черпакувато- надгортанний і щито-черпакуватий.

Бічний персне-черпакуватий м’яз (m. cricoarytenoideus lateralis) починається від бічної частини дуги перснеподібного хряща і прикріплюється до м’язового відрост­ка черпакуватого хряща. При скороченні м’яза голосова щілина звужується, а голо­сова зв’язка розслабляється.

Class="center">

Мал. 165. М’язи гортані (за М. Р. Сапіним)

а — вигляд ззаду (частина пластинки щитоподібного хряща відгорнута): 1 — черпакувато-надгортанний м’яз; 2 — косий черпакуватий м’яз; 3 — поперечний черпакуватий м’яз; 4 — персне-щитоподібний м’яз; 5 — персне-щитоподібний суглоб (суглобова поверхня); 6 — задній персне-черпакуватий м’яз; б — вигляд спереду і дещо збоку: 1 — щито-під’язикова перетинка; 2 — персне-щитоподібний м’яз (пряма та коса частини); 3 — персне-щитоподібна зв’язка; 4 — щитоподібний хрящ; 5 — під’язикова кістка; в — вигляд збоку (пластинка щитоподібного хряща видалена): 1 — щито-надгортанний м’яз; 2 — щито-черпакуватий м’яз; 3 — бічний персне-черпакуватий м’яз; 4 — задній персне-черпакуватий м’яз; 5 — персне-щитоподібний м’яз

Поперечний черпакуватий м’яз (m. arytenoideus transversus) — непарний — лежить на черпакуватих хрящах ззаду, прикріплюючись до їхніх латеральних країв. При ско­роченні м’яза черпакуваті хрящі зближуються, звужуючи при цьому голосову щілину.

Косий черпакуватий м’яз (m. arytenoideus obliquus) починається від м’язового відростка черпакуватого хряща і прикріплюється до верхівки протилежного черпа­куватого хряща. Функція: звужує голосову щілину.

Черпакувато-надгортанний м’яз (m. aryepiglotticus), який є продовженням косо­го черпакуватого м’яза, починається від задньої поверхні черпакуватого хряща, пе­реходить у товщу черпакувато-надгортанної складки своєї сторони і закінчується на латеральному краї надгортанника. При скороченні м’яз відхиляє надгортанник назад і звужує голосову щілину.

Щито-черпакуватий м’яз (m. thyroarytenoideus) починається від внутрішньої поверхні пластинки щитоподібного хряща і прикріплюється до латеральної поверх­ні черпакуватого хряща в ділянці дугоподібного гребеня та голосового відростка. М’яз розслаблює голосову зв’язку і звужує голосову щілину.

До м’язів, що змінюють напруження голосових зв’язок відносяться: парний голосовий м’яз і парний персне-щитоподібний м’яз.

Голосовий м’яз (m. vocalis) лежить у товщі голосової складки. Він починається від внутрішньої поверхні щитоподібного хряща близько кута і прикріплюється до голосового відростка черпакуватого хряща. При скороченні м’яз тягне голосовий відросток вперед, внаслідок чого голосова зв’язка розслаблюється.

Персне-щитоподібний м’яз (m. cricothyroideus) починається від зовнішньої по­верхні дуги перснеподібного хряща і прикріплюється до пластинки щитоподібного хряща. При скороченні м’яз відтягує щитоподібний хрящ вперед, внаслідок чого віддаль між ним та голосовим відростком черпакуватого хряща збільшується і го­лосова зв’язка напружується.

Виникнення звуку (звукоутворення) відбувається під час видиху. Причиною утворення голосу є коливання голосових зв’язок, які вібрують не пасивно під дією потоку повітря, а завдяки тісному взаємовідношенню з голосовими м’язами, які ско­рочуються активно під дією ритмічних імпульсів, що проходять по нервах із центрів головного мозку зі звуковою частотою. Звук, який утворюють голосові зв’язки, крім основного тону, має цілий ряд обертонів. Але цей «зв’язковий» звук ще зовсім не по­дібний на звуки живого голосу; свій природній людський тембр голос набуває лише завдяки системі резонаторів. Роль резонаторів виконують повітроносні пазухи диха­льного тракту. Найважливішими резонаторами є Глотка і Порожнина рота. Слід під­креслити, що в гортані відбувається лише утворення звуків. У членороздільній мові беруть участь Губи, Язик, м’яке піднебіння, Приносові пазухи.

Для гортані характерні значні статеві і вікові особливості. У жінок Гортань розташову­ється вище, ніж у чоловіків, причому гортань у чоловіків в середньому на одну третину бі­льша, ніж у жінок. Положення і розміри гортані значно змінюються протягом життя. Гор­тань поволі спускається донизу в зв’язку з опусканням грудної клітки і під’язикової кістки. У новонародженої дитини гортань відносно велика, лійкоподібної форми і розміщується високо (на рівні ІІ—IV шийних хребців). Внаслідок високого розташування гортані у но­вонароджених і дітей грудного віку надгортанник знаходиться дещо вище кореня язика, тому при ковтанні в них грудочка їжі (рідина) обходить надгортанник латерально по гру­шоподібних кишенях гортанної частини глотки. Внаслідок цього дитина може дихати і ко­втати (пити) одночасно, що має велике значення при акті смоктання. Протягом перших 4— 5 років життя дитини гортань росте дещо повільніше від трахеї. Після шести років ріст го­ртані сповільнюється, а перед настанням статевої зрілості у хлопчиків її ріст прискорюєть­ся і розміри збільшуються. В цей час змінюється у хлопчиків голос. Ріст і функція гортані зв’язані з розвитком статевих залоз. Після 23—25 років починається скостеніння гіалінових хрящів гортані, еластичні хрящі не костеніють. Це скостеніння у жінок закінчується значно пізніше, ніж у чоловіків. Наприклад, щитоподібний хрящ у чоловіків скостеніває остаточно в 50 років, а у жінок лише на 76-му році.

Кровопостачання гортані відбувається за рахунок гортанних гілок верхніх та нижніх щитоподібних артерій, венозна Кров відтікає по однойменних венах. Лім- фовідтік йде в глибокі шийні Лімфатичні вузли.

Іннервують гортань гілки верхнього і нижнього гортанних нервів (від блукаю­чого нерва) і симпатичного стовбура.