Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Система органів дихання
Гортань

Повітря з носової порожнини потрапляє через хоани в носову, потім у ротову части­ну глотки, а тоді в гортань (larynx). Крім функції проведення повітря гортань бере участь у голосоутворенні, формуванні членороздільної мови, а також в акті ковтання.

Гортань розміщується в передній частині шиї на рівні IV—VI шийних хребців. Угорі вона прикріплюється за допомогою щито-під’язикової перетинки (membrana thyrohyoidea) до під’язикової кістки, внизу з’єднується з трахеєю. Спереду гортань вкрита підпід’язиковими м’язами, з боків від неї розміщуються великі кровоносні су­дини і частки щитоподібної залози, ззаду до гортані прилягає глотка. Повітря з глот­ки потрапляє в гортань через вхід в гортань (aditus laryngis), який обмежований спе­реду надгортанником, ззаду — верхівками черпакуватих хрящів, з боків — черпа­кувато-надгортанними складками (plicae aryepiglotticae), які з’єднують правий та лі­вий черпакуваті хрящі з правим та лівим краями надгортанника.

Порожнина гортані (cavitas laryngis) складається з трьох відділів: верхнього — присінка гортані, середнього — проміжної порожнини гортані і нижнього — підголосовоїпорожнини (рис. 163).

Мал. 163. Порожнина гортані, права сторона (за Р. Д. Синельниковим)

1 — язичок (піднебінний); 2 — корінь язика; 3 — надгортан­ник; 4 — черпакувато-надгортанна складка; 5 — присінок го­ртані; 6 — клиноподібний горбок; 7 — ріжкуватий горбок; 8 — шлуночок гортані; 9 — черпакуваті м’язи (перерізані); 10 — голосова губа; 11 — підголосова порожнина; 12 — плас­тинка перснеподібного хряща; 13 — порожнина гортані; 14 — трахея; 15 — стравохід; 16 — щитоподібна залоза; 17 — хрящі трахеї; 18 — дуга перснеподібного хряща; 19 — персне-щитоподібна зв’язка; 20 — щитоподібний хрящ; 21 — голосо­ва складка; 22 — присінкова складка; 23 — жирова тканина; 24 — серединна щито-під’язикова зв’язка; 25 — під’язиково-надгортанна зв’язка; 26 — під’язикова кістка (тіло); 27 — підборідно-під’язиковий м’яз; 28 — надгортанний хрящ; 29 — підборідно-язиковий м’яз; 30 — залишок щито-язикової про­токи; 31 — сліпий отвір язика

Присінок гортані (vestibulum laryngis) простягається від входу в гортань до складок присінка (plicae vestibulares), між якими розміщена щілина присінка (rima vestibuli). Передня стінка присінка утворена вкритим слизовою оболонкою надгор­танником, задня — черпакуватими хрящами. Висота передньої стінки присінка до­сягає 4 см, а задньої — 1,0—1,5 см.

Найскладнішу будову має середній відділ — проміжна порожнина гортані (cavitas laryngis intermedia), яка простягається від складок присінка вверху до голосових скла­док (plicae vocales) внизу. Між складкою присінка і голосовою складкою на кожній стороні гортані розміщується невелика заглибина — шлуночок гортані (ventriculus laryngis), який відіграє роль резонатора при утворенні звуків. Між правою та лівою го­лосовими складками знаходиться голосова щілина (rima glottigis). Більша передня час­тина голосової щілини, що відповідає положенню правої і лівої голосових зв’язок, на­зивається міжперетинчастою частиною (pars intermembranacea), менша задня частина голосової щілини, яка розміщується між черпакуватими хрящами, носить на­зву міжхрящової частини (pars intercartilaginea). Довжина голосової щілини (перед­ньо-задній розмір) у чоловіків складає 20—24 мм, у жінок — 16—19 мм, причому у чоловіків на перетинчасту частину припадає 15 мм, у жінок — 12 мм. Ширина голо­сової щілини при спокійному диханні дорівнює 5 мм. Від ширини голосової щілини залежить сила звуку та висота тону. При розширеній голосовій щілині утворюються низькі звуки, при звуженій — високі.

Нижній відділ порожнини гортані — підголосова порожнина (cavitas infraglottica) розташована під голосовою щілиною; донизу цей відділ конусоподіб­но розширюється і переходить безпосередньо у порожнину трахеї.

Стінка гортані утворена слизовою, фіброзно-хрящовою і адвентиційною оболон­ками.

Слизова оболонка вистилає гортань з внутрішньої поверхні. Більша її частина вкрита миготливим епітелієм, і лише в ділянці задньої поверхні надгортанника, а також в ділянці голосових складок і на внутрішній поверхні черпакуватих хрящів наявний багатошаровий плоский епітелій. Слизова оболонка має рожевий колір, мі­стить серозно-слизові залози, особливо багато яких є в ділянці складок присінка і шлуночків гортані. Секрет залоз зволожує голосові складки, обволікає пил, а війки миготливого епітелію виштовхують його кашльовими рухами назовні.

У підслизовій основі гортані розташовується велика кількість фіброзних і елас­тичних волокон, які утворюють волокнисто-еластичну перетинку гортані (membrana fibroelastica laryngis). У цій перетинці розрізняють дві частини: чотири­кутну перетинку (membrana quadrangularis), що розташована в передньо- верхньому відділі гортані, і еластичний конус (conus elasticus), який залягає у ниж­ньому поверсі гортані. Чотирикутна перетинка бере участь в утворенні стінки присінка. Зверху вона досягає черпакувато-надгортанних складок, а своїм нижнім кра­єм бере участь в утворенні присінкових зв’язок (ligg. vestibulares), розташованих у товщі однойменних складок. Еластичний конус є продовженням перснещитоподібної зв’язки; своїм верхнім вільним краєм він бере участь в утворенні голосових зв’язок (ligg. vocales).

Фіброзно-хрящова оболонка складається з гіалінових і еластичних хрящів, ото­чених щільною волокнистою сполучною тканиною та м’ язами і виконує функцію каркаса (скелета) гортані (рис. 164). До хрящів гортані відносять три непарних (щитоподібний, перснеподібний, надгортанний) і три парних (черпакуватий, ріжкуватий, клиноподібний). Надгортанний, ріжкуваті і клиноподібні хрящі побудовані з еластичного хряща, а щитоподібний, перснеподібний і більша частина черпакува­тих — із гіалінового хряща.

Щитоподібний хрящ (cartilago thyroidea) — найбільший з хрящів гортані. Він бере участь в утворенні передньої і бічної стінок гортані. Щитоподібний хрящ складається з двох чотирикутної форми пластинок: правої і лівої (lamina dextra et lamina sinistra), які спереду зростаються одна з одною під кутом 120° (у жінок) і 90° (у чоловіків). Утворений цим кутом гортанний виступ (prominentia laryngea) краще виражений у чоловіків («адамове яблуко» — вторинна чоловіча ознака). Верхній край кута щитоподібного хряща виступає до переду більше, ніж нижній, і має верх­ню щитоподібну вирізку (incisura thyroidea superior), до якої прикріплюється за до­помогою зв’язки нижній кінець надгортанника. На нижньому краї щитоподібного хряща в місці з’єднання двох пластинок наявна слабо виражена нижня щитоподіб­на вирізка (incisura thyroidea inferior). На зовнішній поверхні обох пластинок щитоподібного хряща розташована коса лінія (linea obliqua) — місце прикріплення грудинно-щитоподібного і щито-під’язикового м’язів. Коса лінія закінчується ввер­ху верхнім щитоподібним горбком (tuberculum thyroideum superius), а внизу — ни­жнім щитоподібним горбком (tuberculum thyroideum inferius). Задній вільний край кожної пластинки потовщений і має спрямовані доверху і донизу відростки, відпо­відно названі верхнім і нижнім рогами (cornu superius et cornu inferius). Верхні роги з’єднують щитоподібний хрящ за допомогою зв’язок із під’язиковою кісткою, а нижні роги зчленовуються за допомогою суглобів із перснеподібним хрящем.

Мал. 164. Хрящі, зв’язки та суглоби гортані

а — вигляд спереду: 1 — під’язикова кістка; 2 — зернуватий хрящ; 3 — верхній ріг щито­подібного хряща; 4 — ліва пластинка щитоподібного хряща; 5 — нижній ріг щитоподібного хряща; 6 — дуга перснеподібного хряща; 7 — трахейні хрящі; 8 — кільцеві зв’язки трахеї; 9 — персне-щитоподібний суглоб; 10 — персне-щитоподібна зв’язка; 11 — верхня щитоподібна вирізка; 12 — щито-під’язикова перетинка; 13 — серединна щито-під’язикова зв’язка; 14 — бічна щито-під’язикова зв’язка; б — вигляд ззаду: 1 — надгортанник; 2 — великий ріг під’ язикової кістки; 3 — зернуватий хрящ; 4 — верхній ріг щитоподібного хряща; 5 — права пластинка щитоподібного хряща; 6 — черпакуватий хрящ; 7 — правий персне-черпакуватий суглоб; 8 — правий персне-щитоподібний суглоб; 9 — трахейні хрящі; 10 — перетинчаста стінка трахеї; 11 — пластинка перснеподібного хряща; 12 — лівий персне-щитоподібний суглоб; 13 — нижній ріг щитоподібного хряща; 14 — лівий персне-черпакуватий суглоб; 15 — м’язовий відросток черпакуватого хряща; 16 — голосовий відросток черпакуватого хряща; 17 — щито-надгортанна зв’язка; 18 — ріжкуватий хрящ; 19 — бічна щито-під’язикова зв’язка; 20 — щито-під’ язикова перетинка

Перснеподібний хрящ (cartilago cricoidea) за формою нагадує перстень, розмі­щується нижче попереднього хряща, складається з дуги перснеподібного хряща (arcus cartilaginis cricoideae) і пластинки перснеподібного хряща (lamina cartilaginis cricoideae). Дуга хряща обернена вперед, пластинка — назад. Перснеподібний хрящ має дві пари суглобових поверхонь. На верхньому краї пластинки перснеподібного хряща, по боках від серединної лінії з кожного боку міститься черпакувата сугло­бова поверхня (fasies articularis arytenoidea), яка служить для зчленування з основою черпакуватого хряща. В місці переходу дуги перснеподібного хряща в його пластинку з кожного боку наявна щитоподібна суглобова поверхня (facies articularis thyroidea), яка служить для зчленування з нижнім рогом щитоподібного хряща.

Надгортанний хрящ (cartilago epiglottica) є основою надгортанника. Надгор­танник (epiglottis) за формою подібний до листка дерева, розташовується над вхо­дом в гортань, прикриваючи його спереду. Нижня звужена частина надгортанника, яка зветься стебельцем надгортанника (petiolus epiglottidis), за допомогою щито-надгортанної зв’язки (lig. thyroepiglotticum) прикріплюється до задньої поверхні кута щитоподібного хряща, дещо нижче його верхньої вирізки. Випукла передня поверхня надгортанника за допомогою під’язиково-надгортанної зв’язки (lig. hyoepiglotticum) з’єднується з тілом під’язикової кістки. Задня, дещо ввігнута пове­рхня надгортанного хряща має багаточисельні ямочки — місця розташування сли­зових залоз.

Черпакуваті хрящі (cartilagines arytenoideae) розміщуються на верхньому краї пластинки перснеподібного хряща і з’єднуються з ним за допомогою суглобів. За формою кожний з черпакуватих хрящів подібний на тригранну піраміду. Верхівка черпакуватого хряща (apex cartilaginis arytenoideae) загострена, обернена вверх і вигнута дозаду. Основа черпакуватого хряща (basis cartilaginis arytenoideaе) обер­нена вниз, має суглобову поверхню (facies articularis), яка разом зі суглобовою пове­рхнею на верхньому куті пластинки перснеподібного хряща утворює рухомий персне-черпакуватий суглоб (articulatio cricoarytenoideae). Від основи черпакуватого хряща вперед відходить голосовий відросток (processus vocalis), а назад і латераль­но — м’язовий відросток (processus muscularis). До голосового відростка прикріп­люється голосова зв’язка і голосовий м’яз. До м’язового відростка прикріплюється частина м’язів гортані. На черпакуватому хрящі розрізняють три поверхні: передньобічну, присередню і задню. Передньобічна поверхня (facies anterolateralis) найобширніша, у своїй верхній частині вона має підвищення — горбок (colliculus). Від горбка донизу і присередньо йде дугоподібний гребінь (crista arcuata), який обме­жовує знизу трикутну ямку (fovea triangularis). Нижче гребеня міститься довгаста ямка (fovea oblonga) — місце прикріплення голосового м’яза. Присередня поверхня (facies medialis) обернена до відповідної поверхні черпакуватого хряща протилеж­ного боку. Задня поверхня (facies posterior) широка і ввігнута; вона утворює вмісти­лище для поперечного і косого черпакуватих м’язів.

Ріжкуваті хрящі (cartilagines corniculatae) маленькі, розміщуються на вер­хівці черпакуватих хрящів у товщі заднього відділу черпакувато-надгортанної складки.

Клиноподібні хрящі (cartilagines cuneiformes) розміщуються над ріжкуватими хрящами у товщі черпакувато-надгортанної складки. Іноді клиноподібні хрящі мо­жуть бути відсутніми.

Хрящі гортані з’єднуються між собою, а також з під’язиковою кісткою сугло­бами і зв’язками.

Рухливість хрящів гортані забезпечується наявністю двох парних суглобів (персне-черпакуватого і персне-щитоподібного) і дією на них відповідних м’язів.

Персне-черпакуватий суглоб (articulatio cricoarytenoideae) утворений ввігнутою суглобовою поверхнею на основі черпакуватого хряща і випуклою суглобовою по­верхнею на пластинці перснеподібного хряща. Рухи в даному суглобі можливі на­вколо вертикальної осі, при цьому голосові відростки обох черпакуватих хрящів разом з прикріпленими до них голосовими зв’язками то зближуються, то віддаля­ються один від одного, що призводить відповідно до звуження або розширення го­лосової щілини.

Персне-щитоподібний суглоб (articulatio cricothyroidea) утворений нижнім ро­гом щитоподібного хряща і суглобовою поверхнею, розміщеною на передньобічній стороні перснеподібного хряща. Правий і лівий суглоби є комбінованими. Рухи в суглобах здійснюються навколо фронтальної осі, тобто щитоподібний хрящ нахи­ляється або вперед, або назад, змінюючи таким чином своє відношення до черпаку­ватих хрящів, а це зумовлює натяг голосових зв’язок, які знаходяться між голосо­вими відростками черпакуватих хрящів і внутрішньою поверхнею кута щито­подібного хряща.