Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Система органів дихання
Зовнішній ніс і порожнина носа

Ніс (nasus) є початковим відділом дихальної системи. Розрізняють Зовнішній ніс і порожнину носа (мал. 162).

Зовнішній ніс (nasus externus) складається з кісткових і хрящових утворів, що вкриті шкірою. За формою він нагадує тригранну піраміду, одна із граней якої (задня) відсутня, оскільки задні краї бічних граней безпосередньо переходять у поверхню обличчя. Форма зовнішнього носа характеризується дуже значною варіабельністю, яка визначається спад­ковістю. У зовнішньому носі виділяють корінь носа (radix nasi), що роз­міщується угорі, кінчик носа (apex nasi), який направлений вниз, і дві бі­чні сторони, які, сходячись по серединній лінії, утворюють спинку носа (dorsum nasi), що обернена вперед. Нижні частини бічних сторін носа звуться крилами носа (alae nasi). Крила носа своїми нижніми краями об­межовують носові отвори — ніздрі (nares), які служать для проведення повітря в носову порожнину і з неї. Ніздрі людини на відміну від ніздрів тварин, в тому числі й приматів, обернені не вперед, як у них, а вниз. Завдяки чому струмінь вдихуваного повітря прямує не прямо назад, як у мавп, а вверх, у нюхову ділянку, здійснюючи довгий дугоподібний шлях до носоглотки, що сприяє обробці повітря (зволоженню, очищенню, зігріванню). Видихуване ж повітря проходить по прямій лінії нижнього носового ходу. Зовнішній ніс, який виступає на лиці, є спе­цифічною особливістю людини, що пов’язано з вертикальним положенням її тіла і перетвореннями лицьового скелету, які зумовлені, з однієї сторони, послабленням жувальної функції, з другої, — розвитком мови.

Class="center">

Мал. 162. Носова порожнина (бічна стінка)

1 — півнячий гребінь; 2 — клино-решітчаста заглибина; 3 — отвір клиноподібної пазухи; 4 — кли­ноподібна пазуха; 5 — носоглотковий хід; 6 — передня губа; 7 — схил потиличної кістки; 8 — задня губа; 9 — трубний валик; 10 — глотковий мигдалик; 11 — передня дуга атланта; 12 — осьовий хре­бець; 13 — трубно-глоткова складка; 14 — м’яке піднебіння; 15 — глотковий отвір слухової труби; 16 — трубно-піднебінна складка; 17 — тверде піднебіння; 18 — верхня губа; 19 — нижній носовий хід; 20 — Нижня носова раковина; 21 — присінок носа; 22 — носовий поріг; 23 — середній носовий хід; 24 — середня носова раковина; 25 — присінок середнього ходу; 26 — валок носа; 27 — Носова кістка; 28 — верхній носовий хід; 29 — верхня носова раковина; 30 — лобова пазуха

Кістковий Скелет зовнішнього носа складається з носових кісток та лобових від­ростків верхніх щелеп. Хрящовий скелет носа складається з хрящів носа (cartilagines nasi), які побудовані з гіалінового хряща і з’єднуються між собою та кістками за допомогою сполучної Тканини. Розрізняють наступні хрящі носа.

Бічний Хрящ носа (cartilago nasi lateralis) — парний, трикутний за формою, роз­ташований безпосередньо під носовою кісткою, бере участь в утворенні бічної сті­нки зовнішнього носа. Передні краї правого і лівого бічних хрящів носа, з’єднуючись між собою по серединній лінії, утворюють спинку носа.

Великий хрящ крила (cartilago alaris major) — парний, розташований під бічним хрящем носа, обмежовує спереду і збоку ніздрю.

Малі хрящі крил (cartilagines alares minores) — невеликі хрящі, які в кількості два — три з кожного боку залягають позаду великого хряща крила, між ним і краєм грушоподібного отвору.

Хрящ перегородки носа (cartilago septi nasi) — непарний, має неправильну чоти­рикутну форму, розташовується вертикально і входить до складу передньої частини носової перегородки. Ззаду і зверху він з’єднується з перпендикулярною пластин­кою решітчастої кістки, а ззаду і знизу — з лемешем і передньою носовою остю.

Лемешово-носовий хрящ (cartilago vomeronasalis) — парний, являє собою вузе­ньку хрящову смужку, розташовану між нижнім краєм хряща перегородки носа і переднім краєм лемеша.

Іноді між великим хрящем крила і хрящем перегородки носа зустрічається декі­лька непостійних, різних за величиною додаткових носових хрящів (cartilagines nasales accessoriae).

Порожнина носа (cavitas nasi) з її повітроносними приносовими пазухами (sinus paranasales): верхньощелепною, клиноподібною, лобовою і комірками решітчастої кістки — є місцем, де вдихуване повітря, перш ніж потрапити в Легені, зігрівається, зволожується і очищається від пилу. Спереду порожнина носа межує із зовнішнім середовищем, а ззаду — з носоглоткою. Із зовнішнім середовищем вона сполуча­ється через носові отвори — ніздрі, з носоглоткою — через хоани (choanae).

Порожнина носа має нижню, передньоверхню та бічні стінки. Нижня стінка утво­рена піднебінним відростком верхньої щелепи і горизонтальною пластинкою піднебін­ної кістки; передньоверхня стінка — решітчастою пластинкою решітчастої кістки, а також носовою і лобовою кістками; бічні (латеральні) стінки — верхньою щелепою, сльозовою і решітчастою кістками, нижньою носовою раковиною, перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки і медіальною поверхнею крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Носовою перегородкою (septum nasi) порожнина носа розділена на праву і ліву частини. Перегородка носа утворена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки, лемешем і спереду доповнюється хрящем.

На бічних (латеральних) стінках порожнини носа є три носових раковини: верх­ня, середня і нижня (concha nasalis superior, concha nasalis media et concha nasalis inferior). Дві перших раковини є виростами решітчастої кістки, а нижня — окрема кістка. Наявність носових раковин збільшує внутрішню поверхню порожнини носа, з якою стикається повітря. Проміжки між раковинами називаються носовими хода­ми: верхнім (meatus nasi superior), середнім (meatus nasi medius) і нижнім (meatus nasi inferior). У носові ходи відкриваються отвори приносових повітроносних па­зух. У верхній носовий хід відкриваються клиноподібна пазуха і задні комірки ре­шітчастої кістки; в середній носовий хід — середні і передні комірки решітчастої кістки, лобова і верхньощелепна (гайморова) пазухи; в нижній носовий хід — нососльозовий канал, за допомогою якого сльозовий мішок сполучається з порожниною носа. Довжина нососльозового каналу дорівнює 12—24 мм.

У носовій порожнині розрізняють присінок носа (vestibulum nasi) і власне носову поро­жнину (cavum nasi proprium). Присінок носа відділяється від власне носової порожнини невеликим виступом — носовим порогом (limen nasi), який утворений верхнім краєм бічної ніжки великого хряща крила носа. Присінок носа вкритий зсередини шкірою, яка продов­жується сюди через ніздрі із зовнішнього носа, і має Волосся, сальні та Потові залози.

Власне носова порожнина вистелена зсередини слизовою оболонкою, в якій виді­ляють дві, відмінні одна від одної за будовою і функцією, ділянки: дихальну і нюхову.

Дихальна ділянка (regio respiratoria) вкрита миготливим війковим епітелієм, вій­ки якого утворюють суцільний килим, на який осідає пил. Завдяки рухові війок пил, що осів на них, видаляється з носової порожнини. Крім того, слизова оболонка містить слизові залози, секрет яких обволікає пил і сприяє його видаленню, а також зволожує вдихуване повітря. У ділянці середньої і нижньої носових раковин слизо­ва оболонка і підслизова основа містять велику кількість венозних судин, котрі утворюють печеристі (венозні) сплетення раковин (plexus (venosi) cavernosi concharum), наявність яких сприяє зігріванню вдихуваного повітря.

Нюхова ділянка (regio olfactoria) слизової оболонки носа містить периферичні нер­вові закінчення нюхового нерва — спеціальні нюхові нейросекреторні біляполярні клі­тини, які складають рецептор нюхового аналізатора. Та частина слизової оболонки, що вистеляє верхні носові раковини і вільні, обернені до перегородки носа сторони серед­ніх раковин, а також відповідний їм верхній відділ перегородки носа, відноситься до нюхової ділянки. Всю останню частину слизової оболонки включають до дихальної ді­лянки. У тих випадках, коли ніздрі руйнуються яким — небудь патологічним процесом і повітряний струмінь при диханні прямує через нижній носовий хід, тобто не стика­ється з нюховою ділянкою, людина не сприймає запахів.

Кровопостачання зовнішнього носа і стінок порожнини носа здійснюється гіл­ками верхньощелепної та очної Артерії. Відтік венозної крові відбувається у лицеву вену та крилоподібне венозне сплетення. Лімфатичні судини від слизової оболонки порожнини носа прямують до нижньощелепних і підборідних лімфатичних вузлів.

Чутлива іннервація слизової оболонки носа (передньої її частини) здійснюється гілками переднього решітчастого нерва із носовійкового нерва. Задня частина біч­ної стінки іннервується гілками носопіднебінного нерва і задніми носовими гілками із верхньощелепного нерва. Залози слизової оболонки порожнини носа іннервуються із крилопіднебінного вузла задніми носовими гілками і носопіднебінним нервом, від вегетативного ядра проміжного нерва із лицевого нерва.

Вікові особливості порожнини носа. Ніс новонародженої дитини сплющений, короткий, а порожнина носа вузенька і низька. З віком спинка носа подовжується, формується кінчик носа. В період статевого дозрівання форма носа стає постійною.

Носові раковини у новонародженого відносно товсті. Верхній носовий хід від­сутній, середній і нижній розвинуті слабко. До шести місяців життя формується се­редній носовий хід, до двох років — нижній, а після двох років — верхній.

Із приносових пазух у новонародженого є тільки верхньощелепна. Останні пазу­хи починають формуватись після народження. Лобова пазуха з’являється на друго­му році життя, клиноподібна — на третьому році, комірки решітчастої кістки — в три — шість років.