Медична генетика дитячого віку - С.І Сміян 2003

Спадкові нефропатії
Фосфат-діабет

Фосфат-діабет — це спадкове рахітоподібне захворювання обумовлене порушенням реабсорбції фосфатів в проксимальних ниркових канальцях з подальшою гіпофосфатемією. Частота захворювання — 1 на 25000 новонароджених.

Етіологіяіпатогенез. В основі захворювання лежить пониження реабсорбції фосфатів в канальцях нирок гіпофосфатемія порушення всмоктування Са і Р в кишечнику активація функції паращитоподібних залоз з підвищенням паратгормону в крові фосфатурія і посилення гіпофосфатемії мобілізація кальцію з кісткової Тканини. Внаслідок втрати фосфатів і мобілізації кальцію з’являються відповідні зміни кісткової тканини. Проте дану схему не потрібно вважати абсолютно достовірною. В 60-70-і роки було доведення Порушення метаболізму вітаміну Д у цих хворих і навіть висловлювалась думка, що це основна причина хвороби. Проте подальші дослідження показали, що порушення метаболізму вітаміну Д хоча і має місце, але не є первинним.

Основними патогенетичними ланками фосфат-діабету в даний час вважають:

1. Підвищення чутливості епітелію канальців нирок до дії паратгормону.

2. Первинний дефект транспорту неорганічних фосфатів в нирках.

3. Синтез в організмі фосфатуричних сполук (метаболітів вітаміну Д).

Фосфат-діабет передається за домінантним типом, зчепленим з Х-хромосомою. Чоловіки передають патологічний ген лише дочкам, жінки — дочкам і синам. У чоловіків захворювання перебігає важче з яскраво вираженими симптомами. У жінок, як правило, — безсимптомно і проявляється лише гіпофосфатемією.

КлінікаДіагностичними критеріями фосфат-діабету є наступні:

1. Поява клінічних ознак в 1-2 роки життя.

2. Деформації скелета, більш виражені в нижніх кінцівках (О-подібна деформація), затримка росту.

3. М’язова гіпотонія, болючість м’язів.

4. Пізнє прорізування зубів, дефекти емалі.

5. Гіпофосфатемія (1,3 ммоль/л), підвищена активність лужної фосфатази, гіперфосфатурія ( 2,3 ммоль/л) при нормальному вмісті Са в крові.

6. Рентгенологічні рахітоподібні зміни кісток, особливо нижніх кінцівок.

Рентгенологічно виявляють два типи кісткових змін: або повна аналогія з рахітом, або ураженням метафізів уже сформованої кістки з ознаками остеомаляції.

Перебіг захворювання хронічний, хвилеподібний з періодами загострень і ремісії. Внаслідок значних деформацій нижніх кінцівок порушується хода. В тяжких випадках діти перестають ходити.

Від рахіту фосфат-діабет відрізняється появою симптомів в 1,5-2 роки, відсутністю ознак інтоксикації, задовільним самопочуттям хворих, гіпотонією лише нижніх кінцівок, резистентністю до звичайних терапевтичних доз вітаміну Д

Лікування фосфат-діабету стало можливим після того, як з’ясувалось, що високі дози вітаміну Д можуть подіяти на процеси осифікації. Початкова доза вітаміну Д повинна складати 10-25 тис. МО на добу. Через 4-6 тижнів її починають збільшувати на 10-15 тис. МО щоденно, поки не буде досягнуто підвищення фосфатів в крові і зниження активності лужної фосфатази. Таким чином, підбір дози є строго індивідуальним і можливий лише в стаціонарних умовах. Обов’язковою умовою контролю за проведенням цієї терапії є часті дослідження на Са в крові і сечі для попередження інтоксикації організму вітаміном Д і розвитку нефрокальцинозу. При різко позитивній пробі Сулко- вича (Са в сечі) і підвищенні Са в крові більше 2,8 ммоль/л дозу вітаміну Д зменшують або навіть тимчасово відміняють.

Є дані про високу терапевтичну ефективність обмінно-активних форм вітаміну Д, наприклад, 25-гідрооксихолекальциферолу або 1,25-дигідрохолекальциферолу.

З метою підвищення ефективності лікування вітаміном Д хворим одночасно призначають від 1 до 3 г натрієвої солі фосфорної кислоти. Існує думка, що лікування слід розпочинати з Введення солей фосфорної кислоти, а лише потім призначати вітамін Д. Застосування фосфатів дозволяє досягти ефекту при значно нижчих добових дозах вітаміну Д — 12,5-25 тис. МО на добу.

Обов’язково використовують Вітаміни А, Е, цитратну суміш. Наявність тяжких змін кісток є показаннями до ортопедичного лікування. Іммобілізація кінцівок сприяє зменшенню тяжкості рахітних змін.

Прогноз для життя сприятливий. Раннє виявлення захворювання і попередження основних метаболічних зсувів забезпечують профілактику значних деформацій кісток. В разі їх виникнення необхідна певна соціальна адаптація та профорієнтація. Обов’язковим є МГК в сім’ях, де виявлений хворий, обстеження всіх членів сім’ї, раннє виявлення паталогії з своєчасним лікуванням та диспансерним спостереженням.