Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Метаболічні захворювання кісток
Патологічні зміни у кістках при порушеннях функції підшлункової залози

Вплив внутрішньосекреторного апарату підшлункової залози на РІСТ І РОЗВИТОК кісток не доведено (Базилевська З.В., 1968). А якщо є якийсь вплив, то через щитоподібну залозу або Гіпофіз (Рейнберг С.А., 1964). Відомо лише, що при цукровому діабеті може розвинутись Остеопороз навіть у дітей. Тоді рентгенологічно виявляють потоншений кірковий шар кісток і слабовиражену їхню структуру. Може дещо сповільнюватися скостеніння кісток. Діти і дорослі не відчувають змін у кістках, а скаржаться на характерні ознаки діабету.

Діабет — це захворювання, що не виліковується, і тому при тривалому перебізі в дорослих, у зв'язку з остеопорозом, можуть виникати переломи кісток. Слід відзначити, що уламки кісток зростаються дуже повільно і навіть можуть не зростись, що інколи спостерігається в клінічній практиці. Хворим на діабет стараються не робити операцій відкритого остеосинтезу, тому що рани також погано загоюються, і є велика небезпека гнійних ускладнень. Тепер лікарі частіше застосовують зовнішній позавогнищевий апаратний остеосинтез при постійній корекції цукру в крові інсуліном. Трапляються і патологічні компресійні переломи тіл хребців внаслідок остеопорозу при діабеті.

Дуже велику проблему становлять діабетичні остеоартропатії. Артропатія може розвинутися при важкій формі діабету через 6-8 років від початку хвороби і локалізуватись у будь-якому суглобі, але найчастіше в гомілковостопному і стопі. Жінки хворіють частіше, ніж чоловіки, у віці від 25 до 65 років, і рідше молодші.

Клінічно артропатія проявляється поступово наростаючим набряком тканин, припуханням суглоба, але, що характерно, з відсутністю запальних явищ і відчутних болів. Рухи в ураженому суглобі збережені і не болючі. Можна визначити флюктуацію при пальпації. У таких хворих необхідно уважно зібрати Анамнез і зробити рентгенографію кісток ураженого суглоба, на якій виявляють різко виражені деструкції і структурні зміни у суглобових кінцях кісток (мал. 98) і навіть їхні дефекти і вільні відшаровані кістково-хрящові кусочки в порожнині суглоба. З часом можуть з'явитись крайові кісткові розростання.

Такі рентгенологічні зміни у кістках і суглобах знаходять у хворих з пізнім періодом діабетичної артропатії, які байдуже ставляться до Лікування діабету. Все починається з остеопорозу, а потім може перейти в артропатію.

Щодо причин артропатій, то в літературі висвітлені різні думки. Дехто пов'язує їх із судинними розладами, бо при діабеті в усіх хворих виражена генералізована ангіопатія, яку визначають за судинами очного дна, функцією нирок, капіляроскопією тощо.

Більшість ортопедів вважають, що причиною діабетичної артропатії є діабетичний неврит або поліневрит, інколи інший органічний процес у нервовій системі. Це підтверджено гістологічним дослідженням великогомілкового нерва у хворого на діабетичну артропатію гомілковостопного суглоба.

Інколи кістково-суглобові зміни супроводжуються трофічними виразками стопи і гомілки, які тривалий час не піддаються лікуванню.

Class="center">

Мал. 98. Діабетична остеопатія у 60-річного хворого: остеоліз дистального відділу стопи і п’ятої метатарзальної кістки (Matzen/Matzen, 1990).

Діабетичну артропатію нескладно диференціювати з артропатією сирингомієлітичною і люетичною при tabes dorsalis. Хворому проводять Лабораторні дослідження крові на цукор, проводять реакцію Вассермана, консультуються у невропатолога. В усіх випадках треба враховувати анамнестичні дані і Висновки об'єктивного обстеження хворого.

Лікування і Профілактика усіх ускладнень, які спостерігаються у кістково-суглобовій системі при діабеті, полягає у правильній і постійній дієтотерапії та інсулінотерапії з контролем показників цукру у крові.