Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Травна система
Середній і задній відділи травної системи
Тонка кишка

До складу середнього відділу травної системи входять тонкий і товстий кишечник.

Тонка кишка (intestinum tenue) — частина травної трубки, яка розміщується в нижній частині черевної порожнини між шлунком і сліпою кишкою.

Тонка кишка складається з трьох відділів: 1) дванадцятипалої кишки (duodenum); 2) порожньої (голодної) кишки (jejunum); 3) клубової кишки (ileum).

Стінка тонкої кишки утворена: слизовою оболонкою (tunica mucosa); підслизовою основою (tela submucosa); м’язовою оболонкою (tunica muscularis); серозною оболонкою (tunica serosa).

Слизова оболонка складається з трьох шарів:

1) епітеліального, представленого одношаровим призматичним облямованим епітелієм;

2) власної пластинки слизової, для якої характерною є наявність великої кількості ретикулярних волокон, що утворюють густу сітку. З волокнами тісно зв’язані відросчасті клітини, схожі за будовою з ретикулярними клітинами кровотворних органів;

3) м’язової пластинки слизової, яка складається з двох шарів: внутрішнього циркулярного і зовнішнього (більш пухкого) — поздовжнього.

Для рельєфу слизової оболонки характерна наявність циркулярних складок, ворсинок, крипт, які значно збільшують загальну поверхню слизової оболонки, забезпечуючи завдяки цьому виконання функції всмоктування.

Циркулярні складки (plicae circulares) утворені слизовою оболонкою і підслизовою основою.

Ворсинки (villi intestinales) — це вирости слизової оболонки, які мають пальцеподібну або листоподібну форму. Кількість ворсинок велика, особливо в дванадцятипалій і порожній кишках. Ворсинки покриті одношаровим призматичним епітелієм, в якому можна виділити три види клітин:

а) стовпчасті (облямовані), які є основою епітеліального шару. Облямівка утворена великою кількістю мікроворсинок і в її ділянці відбуваються інтенсивні процеси розщеплення харчових речовин і їхнє всмоктування;

б) келихоподібні, що виробляють слиз. Кількість їх збільшується в напрямку від дванадцятипалої кишки до клубової;

в) ендокринні, які виробляють біологічно активні речовини: гістамін, серотонін, мотилін, речовину Р, ентероглюкагон, секретин, холецистокінін і панкреозимін.

Залежно від секрету виділяють EC-, A-, I-, G-, D-, Dl-ендокриноцити.

Крипти (cryptaе intestinales) — це трубчасті заглиблення епітелію до власної пластинки слизової оболонки (ліберкюнові залози).

Устя крипти відкривається в просвіт між основою ворсинок. У епітелії крипт розрізняють:

— недиференційовані епітеліоцити;

— стовпчасті епітеліоцити;

— келихоподібні екзокриноцити;

— екзокриноцити з ацидофільними гранулами;

— шлунково-кишкові ендокриноцити.

У слизовій оболонці багато скупчень лімфоїдної тканини у вигляді поодиноких (солітарних) лімфоїдних вузликів діаметром близько 0,5-3 мм і згрупованих лімфоїдних вузликів.

Підслизова основа нерідко містить частки жирової тканини. В ній розміщуються судини і підслизове нервове сплетення. У дванадцятипалій кишці в підслизовій основі розташовуються складні трубчасті розгалужені залози підслизової основи.

М’язова оболонка тонкої кишки складається з двох шарів: внутрішнього — циркулярного (більш потужного); зовнішнього — поздовжнього.

Між обома м’язовими шарами розташовується прошарок пухкої волокнистої сполучної тканини, в якій знаходяться вузли м’язово-кишкового нервового сплетення.

Серозна оболонка покриває зовні тонку кишку з усіх боків, за винятком дванадцятипалої кишки, яка покрита очеревиною тільки спереду, а в інших частинах має сполучнотканинну оболонку.

Препарат 17. Розріз дванадцятипалої кишки (рис. 54).

Мале збільшення. Вивчити та зарисувати препарат.

Знайти оболонки стінки кишечнику.

Слизова оболонка: добре видно ворсинки (вирости слизової оболонки). Під ворсинками у власній пластинці розміщені численні кишкові крипти — епітеліальні трубочки. Епітелій, який покриває ворсинки й утворює крипти, — одношаровий циліндричний облямований, з келихоподібними клітинами. М’язова пластинка слизової оболонки тонка, складається з двох шарів гладкої м’язової тканини: внутрішнього — циркулярного, зовнішнього — поздовжнього.

Підслизова основа утворена пухкою неоформленою сполучною тканиною і містить складні трубчасті розгалужені слизові залози, названі дуоденальними. Їхні вивідні протоки (утворені одношаровим призматичним епітелієм) відкриваються на дно крипт. У підслизовій основі є підслизове нервове сплетення Мейснера (скупчення нервових клітин і нервових волокон).

Рис. 54. Розріз дванадцятипалої кишки. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 140:

1 — ворсинки; 2 — крипти; 3 — м’язова пластинка слизової оболонки; 4 — дуоденальні залози в підслизовій основі; 5 — м’язова оболонка дванадцятипалої кишки; 6 — серозна оболонка

М’язова оболонка — це гладка м’язова тканина, що утворює внутрішній циркулярний шар і тонкий зовнішній поздовжній шар. Між м’язовими шарами є тонкий сполучнотканинний прошарок, в якому розташовується міжм’язове (воно ж м’язово-кишкове) Ауербахівське нервове сплетення.

Серозна оболонка тонка, складається з шару сполучної тканини, покрита мезотелієм (одношаровий плоский епітелій).

На рисунку позначити: 1) ворсинки; 2) крипти; 3) м’язову пластинку слизової оболонки; 4) дуоденальні залози в підслизовій основі; 5) м’язову оболонку; 6) серозну оболонку.

Препарат 18. Розріз тонкої клубової кишки (рис. 55).

Мале збільшення. Розглянути препарат. У принципі, будова цієї кишки така ж, як і дванадцятипалої. Різниця полягає в тому, що в клубовій кишці (а також у порожній) немає дуоденальних залоз, а ворсинки більш тонкі й високі.

Велике збільшення. Вивчити ворсинку в поздовжньому розрізі, кишкову крипту.

Рис. 55. Розріз тонкої клубової кишки. Забарвлення гематоксилін- еозином. х 40:

1 — слизова оболонка; 2 — підслизова основа; 3 — м’язова оболонка; 4 — серозна оболонка; 5 — одношаровий епітелій ворсинки; 6 — власна пластинка слизової оболонки; 7 — ворсинки; 8 — крипта; 9 — м’язова пластинка слизової оболонки; 10 — кровоносні судини; 11 — кільцевий шар м’язової оболонки; 12 — поздовжній шар м’язової оболонки

Ворсинка утворена всіма компонентами слизової оболонки. Вона покрита одношаровим призматичним облямованим епітелієм. В епітелії розрізняють три види клітин: стовпчасті епітеліоцити (epitheliocyti columnares villi), які складають основну масу епітеліального шару, що покриває ворсинку, келихоподібні екзокриноцити (exocrinocyti caliciformes) і ендокриноцити (endocrinocyti gastrointestinales) (мікрофото 32, 33). Основу ворсинки складає пухка неоформлена сполучна тканина, в якій вздовж ворсинок проходять пучки гладких м’язових клітин, кровоносні судини (переважно капіляри) і в центрі по осі ворсинки прямує широкий лімфатичний капіляр, вистелений ендотелієм (на верхівці ворсинки він сліпо закінчується).

Кишкові крипти утворені одношаровим циліндричним облямованим епітелієм, у якого розрізняють: стовпчасті епітеліоцити, келихоподібні екзокриноцити, екзокриноцити з ацидофільними гранулами, або клітини Панета (exocrinocyti cum granulis acidophilis), недиференційовані епітеліоцити (epiteliocyti nondifferentiati). Головна функція крипт генеративна — регенерація епітелію ворсинок.

На рисунку позначити: 1) слизову оболонку; 2) підслизову основу; 3) м’язову оболонку; 4) серозну оболонку; 5) одношаровий епітелій ворсинок; 6) власну пластинку слизової оболонки; 7) ворсинки; 8) крипту; 9) м’язову пластинку слизової оболонки; 10) кровоносні судини; 11) кільцевий шар м’язової оболонки; 12) поздовжній шар м’язової оболонки.