Фізіологія рослин - Мусієнко М.М. 2001

Фізіологія рослин та біотехнологія. Досягнення і перспективи розвитку
Біологічно активні речовини лікарських рослин і фармакогнозія

Зелені рослини у процесі фотосинтезу і дальших перетворень здатні створювати будь-які Органічні сполуки. Всі ж інші організми, в тому числі й людина, не здатні до самостійного утворення потрібних для життя органічних речовин. Лікувальна дія рослин полягає у єдності обміну речовин у живих клітинах, адже незважаючи на ряд істотних відмінностей між рослинами, тваринами та людиною, основні ланки обміну речовин у них подібні. ОБМІН РЕЧОВИН І енергії може порушуватися через нестачу в раціоні певних речовин, які Організм людини сам нездатний синтезувати. Для Лікування хвороб нестачі слід в раціон людини вводити певні рослинні продукти, що містять дефіцитну речовину.

Так, пригнічення хвороботворної мікрофлори — бактерій, грибів, вірусів та найпростіших досягається за допомогою речовин, що мають антибіотичну дію. Сильні фітонциди часнику, цибулі, хрону, багатьох пряних рослин регулюють Чисельність і склад кишкової мікрофлори. Ефірні олії лаванди, м’яти, чебрецю, материнки згубні для мікробів, які потрапляють у Легені, слизові оболонки.

Мобілізація захисних сил людського організму досягається застосуванням адаптогенів (жень-шень, елеутерокок). Деякі рослинні речовини, зокрема, Алкалоїди, активно діють на центральну і вегетативну нервові системи.

Лікувальні властивості рослин залежать від наявності в них різноманітних за хімічною структурою і терапевтичною дією речовин. Найважливішими з них є білки й амінокислоти, НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ, алкалоїди, Вуглеводи, клітковина, Глікозиди, сапоніни, ефірні олії, воски, феноли, Флавоноїди, смоли, Дубильні речовини, Вітаміни тощо (А.М. Гродзинський, 1992).

На Білки й амінокислоти багаті зернобобові культури — горох, квасоля, соя та зернові — пшениця, жито, ячмінь, овес Білки — це водночас і Ферменти Щоб збагатити наш власний комплекс ферментів рослинними, рослини треба споживати свіжими в зеленому вигляді. Хоча самі по собі білки й амінокислоти у фітотерапії ще не використовуються, вони мають виняткове значення для життєдіяльності організму.

Досить складні рослинні речовини алкалоїди, яких відомо понад 5 тис., трапляються лише в рослинах. Більшість з них — нелеткі органічні сполуки, фізіологічно і фармакологічно дуже активні, часом отруйні або діють як наркотики. Залежно від хімічної природи фармакологічне значення алкалоїдів дуже неоднакове Наприклад, морфін діє анальгетично проти сильного болю, атропін і папаверин виявляють спазмолітичну дію, хінін діє специфічно проти збудника малярії, кофеїн, теобромін стимулюють дихальні центри. Багато алкалоїдів особливо діють на нервову систему. Саме тому деякі з них морфін і кокаїн належать до найсильніших наркотиків. До алкалоідоносних рослин належать чемериця біла (протовератрини А і В), блекота чорна, дурман і беладонна (гіосціамін, атропін, скополамін), мак снотворний (група морфіну), чистотіл (хелідонін), хінне дерево (хінін), тютюн і махорка (нікотин).

Серед рослинних глікозидів широко використовують серцеві глікозиди, які трапляються в листках наперстянки, листках олеандра, конвалії, горицвіту весняного тощо. Для рослин з родини хрестоцвітних характерна наявність у глікозидах сірки (синігрин, синальбін). У розоцвітих трапляється амігдалін, який розпадається з виділенням синильної кислоти. У зелених частинах льону глікозид лінамарин теж містить синильну кислоту У жовтцевих зустрічається анемонін і протоанемонін. В листі берези, плюща, кореня солодки містяться сапоніни — глікозиди різної природи, які подразнюють слизові оболонки, бо діють як Поверхнево активні речовини і посилюють перистальтику кишок.

Для багатьох обмінних процесів потрібні жири й олії, які не синтезуються в людському організмі, наприклад, ненасичені Жирні кислоти (лінолева, ліноленова, арахідонова) і трапляються лише в рослинних жирах і так званому риб’ячому жирі. Крім фармацевтичного використання жири і олії застосовують в техніці, косметиці. Найпоширеніші — соняшникова, рапсова, оливкова, арахісова олії та ін.

Ефірні олії утворюються виключно в рослинах і мають досить сильні фізіологічні та фармакологічні властивості. Кожна з них — м’ятна, лавандова, трояндова тощо, становить суміш кількох терпенів і їх похідних. В цілому ефірні олії є важливими ліками для очищення організму від мокрот, сечі, виявляють спазмолітичну та жовчогінну дію, чітку статичну дію на бактерії Найпоширеніші ефіроолійні рослини — кріп, валеріана, лаванда, любисток, меліса, м’ята, петрушка, коріандр, материнка, ялівець, полин, троянда, лимон, апельсин.

У багатьох препаратах і зборах з лікарських рослин використовують різноманітні сполуки, які об’єднують під назвою гіркоти. Вони посилюють секрецію залоз — слинних, підшлункової, шлунку, жовчного міхура.

Найчастіше гіркоти є в рослинах родини айстрових (складноцвітих), тирличевих і губоцвітих.

Дуже поширена у рослинному світі група фенолів. Найпростішим фенолом є власне фенол або карболова кислота — ефективний дезінфікуючий засіб. Під дією ферментів феноли полімеризуються у нерозчинні молекули дубильних речовин, лігніну, меланінів і гумусу. Феноліни сполуки відіграють важливу роль при загоюванні ран, поділі клітин, у захисті тканин від радіації, мутагенів та сильних окислювачів.

Похідні фенольних сполук — флавоноїди, виявляють різноманітну фітотерапевтичну дію. Найпоширеніші з них — рутин, кверцетин, гесперидии, гіперозид, кемпферол та апігенін. 362

Джерелом їх є квітки арніки, гречка, бузина чорна, ромашка, цвіт липи, корінь петрушки, хвощ польовий тощо. Найістотніша фармацевтична дія флавоноїдів — регулювання стану капілярів, вони підвищують їх проникність при атеросклерозі, тонізують серцеві м’язи, розширюють коронарні судини, зменшують згортання крові.

Дубильні речовини (пірогалоли, пірокатехіни), смоли, бальзами також мають лікувальні властивості, їх використовують як сировину в фармацевтичній промисловості.

Нарешті, зелені рослини здатні синтезувати практично всі вітаміни, причому здебільшого вітамінну активність виявляє не одна речовина, а група споріднених сполук, які в організмі перетворюються на потрібну форму.

Застосування ліків рослинного походження в сучасній медицині не лише залишається досить стабільним (препарати рослинного походження становлять до 40% всіх лікарських засобів, а в деяких групах ліків і до 80%), а навіть має тенденцію до збільшення. До того ж лікарські рослини в значних кількостях використовують в парфумерно-косметичній, харчовій, лікеро-горілчаній галузях і навіть в техніці.

У зв’язку з тим, що фармакологічно активні речовини є продуктами біологічних синтезів в рослинному організмі і їх накопичення залежить від онтогенезу та впливу на нього різних факторів середовища, стає цілком зрозумілим, що сучасна фармакогнозія має бути найтісніше пов’язана з фізіологією та біохімією лікарських рослин.