Статеві хвороби - І. І. Мавров 2005

Невенеричні запальні захворювання статевих органів
Блискавична газова гангрена

Блискавична газова гангрена, гангрена Фурньє (gangraena Fournier) - рідка форма гангрени, що характеризується гострим некрозом тканин статевого члена і калитки в чоловіків, значно рідше - статевих органів жінок. Початок захворювання раптовий і бурхливий.

Етіологія І Патогенез. Збудниками захворювання є стрептококи, стафілококи, фузоспірили й інші асоціації анаеробних і аеробних бактерій. Milian виділив у деяких випадках захворювання Bacillus gangreanasus і за допомогою цього мікроорганізму експериментально відтворив гангрену Фурньє у тварин. Одним з головних факторів, що сприяють прогресуванню гангрени, є стафілококова гіалуронідаза. Іноді захворюванню передують гострі чи хронічні Запальні захворювання (анаеробний парапроктит, ішеоректальний абсцес), вхідні ворота інфекції (подряпини, садна, що виникли при уретротомії, бужуванні сечівника; попрілості, потертості).

Клінічні прояви. Сильне виразкування в ділянці головки, препуціума, шкіри статевого члена чи калитки. Протягом декількох годин Шкіра сильно червоніє і швидко настає відторгнення (гангрена) тканин. Процес супроводжується високою температурою і важким загальним станом хворого.

Некроз, який швидко розвивається, сприяє відторгненню тканин, яке займає значні розміри. Звичайно захворювання триває 5-8 днів. Із закінченням процесу відторгнення тканин спостерігаються репаративні явища з грануляцією та епітелізацією, після чого на місці тканин, що відторгнулись, залишаються рубці, відбувається деформація статевих органів. Прогноз захворювання обережний, тому що в 3-5 % випадків результат летальний.

Діагноз установлюють на підставі даних клінічного обстеження. У крові відзначаються високий лейкоцитоз і інші ознаки запального процесу. Диференційну діагностику перш за все слід проводити з фагеденізацією при сифілісі і м’якому шанкрі, гангренозним баланітом, викликаним фузоспірильозом, і баланітами в хворих на діабет, а в жінок - з гангренозним діабетичним вульвітом, деякими виразковими і гангренозними формами пахового лімфогранулематозу і гострими виразками вульви.

Лікування. Призначають антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламідні препарати. Місцево - антисептичні примочки з риванолом, рани зрошують 4 % розчином перекису водню чи розчином перманганату калію. Слід терміново зробити множинні розрізи шкіри калитки, промежини і статевого члена, потім - некротомію. Внутрішньовенно вводять протигангренозні сироватки.