Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Серцево-судинна система
Кровоносна система
Філогенез кровоносної системи

Найпростіші одноклітинні організми (наприклад, амеба) не мають ніякої спеціаль­ної системи для здійснення циркуляції поживних речовин і газів. Вони дифундують через цитоплазму, досягаючи усіх часток клітини. Цьому сприяють рухи амеби під час її пересування.

У кишковопорожнинних (гідра) є одна гастральна (кишкова) порожнина з одним тільки ротовим отвором. Щупальця гідри захоплюють здобич і проштовхують її че­рез рот у гастральну порожнину. Там відбувається травлення. Перетравлена їжа проходить крізь ентодерму гастральної порожнини до клітин зовнішнього шару. Через поперемінне витягування і скорочення тіла вміст цієї порожнини переміщу­ється. Неперетравлені рештки викидаються через той же ротовий отвір.

Кровоносна система вперше з’являється у кільчастих червів, хоча справжнього сер­ця в них ще немає. Кров рухається за рахунок скорочення стінок кільцевих судин, роз­міщених в ділянці стравоходу. У кільчастих червів кровоносна система замкнена.

У інших безхребетних (молюски, членистоногі) судинна система незамкнена. Вона представляє собою ряд щілин, просторів, порожнин, судин і фактично є гемо-лімфатичною, оскільки виконує функції як кровоносної, так і лімфатичної систем. У процесі філогенезу, починаючи з риб, від кровоносної системи відокремилась у самостійну Лімфатична система.

У всіх хордових (за винятком личинкохордових) кровоносна система замкнена. Ланцетник має замкнуту добре диференційовану систему кровообігу, яка не має се­рця. Його вентральна аорта своїми скороченнями подає венозну кров у зяброві ка­піляри, де вона перетворюється в артеріальну і надходить у дорзальну аорту. Остання метамерно віддає пристінкові (для сегментів тіла) і нутряні (для кишкової трубки) Артерії. Пройшовши через капіляри тіла, кров надходить у парні задні та передні кардинальні вени і зливається у венозний синус, з нього прямує у вентра­льну аорту. У ланцетника вже наявна Система ворітної вени.

У всіх хребетних система кровообігу замкнута і побудована за одним загальним планом: наявні Серце, аорта, артерії, мікроциркуляторне русло і вени. В системі кровообігу хребетних основні еволюційні зміни пов’язані з переходом від зяброво­го типу Дихання до легеневого.

У риб серце складається з двох камер: передсердя, перед яким міститься веноз­ний синус, і шлуночка, після якого йде артеріальний конус (у хрящових риб) чи ци­булина аорти (у кісткових). Артеріальний конус (чи цибулина аорти) переходить у вентральну аорту. Від неї відгалужуються так звані приносні зяброві артерії (III, IV, V, VI пари), по яких венозна кров йде до зябер, де вона збагачується киснем (I та ІІ пари редукуються ще в ембріональному періоді). Від зябер артеріальна кров по так званих виносних зябрових артеріях прямує у непарну дорзальну аорту, а від неї — до органів. До головного кінця тіла кров надходить по сонних артеріях.

У земноводних (амфібій) у передсерді виникає поздовжня перегородка, яка розділяє його на правий та лівий відділи (праве та ліве передсердя), внаслідок чого серце стає трикамерним. У дорослих амфібій зябра атрофовані, оскільки функціонують Легені. Як і в риб, І та ІІ пари зябрових артерій в амфібій редукуються ще в ембріональному стані. З ІІІ пари зябрових артерій розвиваються сонні артерії, з IV — права та ліва дуги аорти, з V пари у хвостатих амфібій — друга пара дуг аорти (у безхвостих амфібій вони реду­куються); VI пара зябрових артерій трансформується в легеневі артерії. Венозна кров із вен тіла амфібії надходить у венозний синус, далі — в праве передсердя, а з нього — у праву частину спільного шлуночка, де відбувається часткове змішування артеріальної та венозної крові. З правої частини спільного шлуночка венозна кров тече в артеріаль­ний конус, потім по легеневих артеріях у легені, де збагачується киснем. З легень арте­ріальна кров по легеневих венах потрапляє в ліве передсердя, з нього — в ліву частину спільного шлуночка, з якого через сонні артерії йде до голови, а по лівій та правій ду­гах, що зливаються в дорзальну аорту, надходить до органів.

У процесі еволюції в серці плазунів (рептилій) з’являються ще дві перегородки: міжшлуночкова, яка не повністю розділяє спільний шлуночок, і аортолегенева, яка поділяє артеріальний конус на аорту та легеневий стовбур. У всіх рептилій міжшлуночкова перегородка не повна, тому у них (меншою мірою, ніж в амфібій) від­бувається змішування артеріальної та венозної крові. І та ІІ пари зябрових артерій у рептилій редукуються, з ІІІ пари розвиваються сонні артерії, з IV — два корені аор­ти, з VI — легеневі артерії.

У птахів та ссавців, в тому числі і людини, передсердя та шлуночки повністю розді­лені перегородкою, тому артеріальна кров, яка йде з легень по легеневих венах у ліве передсердя, а з нього в лівий шлуночок серця, не змішується з венозною кров’ю, яка надходить по порожнистих венах у праве передсердя і з нього в правий шлуночок.

Таким чином, в процесі еволюції серце спочатку було венозним (у риб). З перехо­дом хребетних на сушу в амфібій і рептилій виникло серце перехідного типу зі зміша­ною кров’ю. Накінець, у ссавців права половина серця стала венозною, а ліва — арте­ріальною, і до тканин почала надходити тільки артеріальна кров. Така еволюція серцево-судинної системи сприяла підвищенню обміну речовин, призвела до виник­нення теплокровності та різкого підйому загального рівня життєдіяльності всього ор­ганізму і разом з іншими прогресивними змінами забезпечила ссавцям панівне поло­ження у тваринному світі.