Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вчення про внутрішні органи
Травний апарат
Cтравохід

Стравохід (oesophagus) є безпосереднім продовженням глотки. Він являє собою сплющену в передньозадньому напрямку циліндричну трубку, по якій їжа з гло­тки потрапляє у Шлунок. Довжина стравоходу у дорослого досягає 25—30 см, ширина — 3 см. Починається стравохід на рівні VІ шийного хребця, що відпові­дає нижньому краєві перснеподібного хряща гортані, а закінчується на рівні ХІ грудного хребця.

Оскільки стравохід, почавшись у ділянці шиї, проходить далі у грудну клітку, а потім крізь стравохідний розтвір діафрагми потрапляє у черевну порожнину, то то­пографічно в ньому виділяють три частини: шийну, грудну та черевну (мал. 145). Клініцисти виділяють між грудним та черевним відділами ще одну частину — діафрагмальну.

Шийна частина (pars cervicalis) стравоходу простягається від рівня VІ шийного хребця до І—ІІ грудних хребців і роз­міщена позаду та дещо вліво від трахеї, спереду тіл згаданих хребців на передхребтовій пластинці Фасції шиї. По боках цієї частини стравоходу проходять відповідні спільні сонні Артерії та поворотні нерви. Довжина шийної частини стравоходу складає 5—8 см.

Грудна частина (pars thoracica) стравоходу — найдовша, йде через усю грудну порожнину від верхнього отвору груд­ної клітки до стравохідного розтвору діафрагми. Довжина її складає 15—18 см. Розташовується грудна частина стравохо­ду спочатку у верхньому, а потім у задньонижньому середо­стінні і супроводжується блукаючими нервами. У грудній по­рожнині стравохід йде спершу з правого боку аорти, потім поступово переходить на її передню поверхню, а перед про­ходженням крізь діафрагму міститься вже зліва від неї.

Черевна частина (pars abdominalis) стравоходу, довжиною 1—3 см, знаходиться у черевній порожнині під діафрагмою і прикрита спереду лівою часткою печінки.

Просвіт стравоходу по всій його довжині не однаковий.

У стравоході розрізняють три анатомічні звуження: верх­нє, середнє та нижнє і два розширення: верхнє та нижнє.

Верхнє звуження розташовується на рівні VІ—VІІ шийних хребців у місці переходу глотки у стравохід; середнє — на рівні ІУ—У грудних хребців, де стравохід перехрещується з лівим головним бронхом; нижнє — на рівні Х—ХІ груд­них хребців, де стравохід проходить через стравохідний розтвір діафрагми. Між цими звуженнями розташовуються верхнє та нижнє розширення. Крім трьох анатомічних зву­жень по ходу стравоходу виділяють ще два фізіологічні звуження: аортальне (у місці перехрестя стравоходу з дугою аорти) і кардіальне (у місці переходу стравоходу в кардіальну частину шлунка). Фізіологічні звуження існують тільки у живої людини.

Мал. 145 Стравохід (вигляд спереду)

1 — Глотка (гортанна частина); 2 — шийна частина стравоходу; 3 — грудна частина стравоходу; 4 — черев­на частина стравоходу; 5 — кардіальний отвір; 6 — діафрагма; 7 — нижнє звуження стра­воходу; 8 — середнє звуження стравоходу

Стінка стравоходу (товщиною приблизно 4 мм) складається зі слизової оболон­ки, підслизової основи, м’язової та адвентиційної оболонок (рис. 146).

Мал. 146. Стравохід (поперечний розріз)

1 — зовнішня оболонка (адвентиція); 2 — м’язова оболонка (поздовжній шар); 3 — м’язова обо­лонка (коловий шар); 4 — підслизовий шар; 5 — слизова оболонка; 6 — епітелій

Слизова оболонка (tunica mucosa) вистелена багатошаровим плоским епітелієм. Товща слизової оболонки утворена з пухкої волокнистої сполучної Тканини з добре розвиненою м’язовою пластинкою слизової. Слизова оболонка містить слизові за­лози, які полегшують своїм секретом проходження їжі по стравоходу. Крім слизо­вих залоз, зустрічаються ще у черевній і, рідше, в грудній частині стравоходу мале­нькі залози, які подібні за своєю будовою до кардіальних залоз шлунка.

Підслизова основа (tela submucosa) розвинута добре, завдяки чому слизова оболон­ка, яка лежить на ній, утворює поздовжні складки. Поздовження складчастість є функціональним пристосуванням стравоходу, котре сприяє рухові рідини по жолобах між складками та розширенню його просвіту при проходженні щільних грудочок їжі. На поперечному розрізі просвіт стравоходу має форму зірчастої щілини. У підслизовій ос­нові розміщуються судини, нервові сплетення, поодинокі лімфатичні фолікули та сли­зові залози, протоки яких відкриваються на поверхні слизової оболонки.

М’язова оболонка (tunica muscularis) стравоходу складається з двох шарів: внут­рішнього — колового і зовнішнього — поздовжнього. У сполучнотканинному міжм’язовому прошарку розміщуються судинні сітки та нервові сплетення. У верх­ній третині стравоходу м’язові шари утворені з поперечно-посмугованої м’язової тканини, яка в середній частині переходить у гладеньку, а в нижній третині склада­ється вже виключно із гладенької мускулатури.

Адвентиційна (зовнішня) оболонка (tunica adventitia) покриває шийну та грудну частини стравоходу, черевна ж частина органа покрита вісцеральним листком оче­ревини. В адвентиційній оболонці також розміщуються Кровоносні та лімфатичні судини і нервові стовбури, які формують сплетення. Утворена адвентиційна оболо­нка з пухкої волокнистої сполучної тканини, яка містить невелику кількість еласти­чних волокон. За допомогою цієї оболонки стравохід фіксується до інших органів, котрі залягають навколо нього у середостінні.

Кровопостачання стравоходу здійснюється з декількох джерел. Шийна його час­тина кровопостачається від нижніх щитоподібних артерій, грудна частина — від гі­лок грудної частини аорти, а черевна — від гілок лівої шлункової артерії. Венозна Кров відтікає від шийного відділу — у підключичну вену, від грудного — в непарну і напівнепарну вени, від черевного — в ліву шлункову вену.

Лімфатичні судини шийної частини стравоходу впадають у бічні глибокі (ярем­ні) Лімфатичні вузли, грудної частини — у передхребтові та задні середостінні лім­фатичні вузли, черевної частини — у ліві шлункові лімфатичні вузли.

Іннервацію чутливу та парасимпатичну стравохід отримує від стравохідних гі­лок блукаючого нерва, а симпатичну — від симпатичного стовбура.