Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вчення про внутрішні органи
Травний апарат
Слинні залози

У ротову порожнину відкриваються протоки малих та великих слинних залоз, які виділяють слину.

Слина (saliva) — це суміш секрету всіх слинних залоз. Вона складається пере­важно з води (до 99,5%), солей, ферментів (амілази, глюкозідази) та бактерицидної речовини лізоциму. Слина зволожує слизову оболонку порожнини рота, змочує їжу при жуванні, а Ферменти, які містяться в ній, розщеплюють Вуглеводи на більш прості сполуки, тобто піддають їжу первинній хімічній обробці.

За характером секрету, який виділяють Слинні залози, їх поділяють на серозні, слизові та змішані. Серозні залози виділяють рідину, багату на білок, слизові — слиз, а змішані — змішаний секрет.

Малі слинні залози (glandulae salivariae minores) розташовані у товщі слизової обо­лонки та підслизової основи порожнини рота. Величина залоз різна і коливається від 1 до 5 мм. За місцем розташування розрізняють такі групи малих слинних залоз: губні залози (glandulae labiales); щічні залози (glandulae buccales); кутні залози (glandulae molares) — це щічні залози, які згруповані напроти великих кутніх зубів; піднебінні залози (glandulae palatinae); язикові залози (glandulae linguales). Губні, щічні, кутні та передні язикові залози виділяють змішаний секрет, піднебінні та задні язикові — слиз, а язикові залози, що розташовані в ділянці жолобуватих сосочків, — серозну рідину.

Великі слинні залози (glandulae salivariae majores) парні, розташовуються за межами порожнини рота, але їх протоки відкриваються в неї. До них відносять при­вушну, піднижньощелепну та під’язикову залози (мал. 144).

Мал. 144. Великі слинні залози

1 — привушна залоза; 2 — привушна протока; 3 — жувальний м’яз (відрізаний); 4 — підщелепна залоза; 5 — підщелепна протока; 6 — щелепно-під’язиковий м’яз; 7 — нижня щеле­па; 8 — під’язикова залоза; 9 — Язик; 10 — щічний м’яз

Привушна залоза (glandula parotidea) є залозою серозного типу. Це найбільша із слинних залоз, маса її складає 20—30 г. Вона розміщується на бічній ділянці ли­ця спереду і нижче вушної раковини. Зверху залоза доходить до виличної дуги, внизу — до кута нижньої щелепи, а ззаду — до соскоподібного відростка скроневої кістки та переднього краю грудинно-ключично-соскоподібного м’яза. Крізь залозу проходять Зовнішня сонна артерія, занижньощелепна вена, лицевий та вушно-скроневий нерви, а в товщі її розташовуються глибокі привушні Лімфатичні вузли.

За будовою привушна залоза є складною альвеолярною залозою. Вона має м’яку консистенцію та добре виражену дольчастість. Ззовні залоза вкрита фасцією, від якої у товщу залози відходять сполучнотканинні перегородки, що поділяють її на дольки (часточки). Вивідна привушна протока (ductus parotideus), 5-6 см довжи­ною, йде від переднього краю залози вперед під виличною дугою по зовнішній по­верхні жувального м’яза до його переднього краю, далі протока згинається присередньо, пронизує щічний м’яз і відкривається маленьким отвором на слизовій оболонці Щоки на рівні другого верхнього великого кутнього зуба. Іноді по ходу протоки розміщуються маленькі часточки залози, сукупність яких розглядається як додаткова привушна залоза (glandulaparotidea accessoria).

Кровопостачання привушної залози здійснюється гілками поверхневої скроневої Артерії. Венозна Кров відтікає у занижньощелепну вену. Лімфатичні судини залози впадають у поверхневі та глибокі привушні лімфатичні вузли.

Іннервація: чутлива — привушні гілки вушно-скроневого нерва; парасимпатич­на — післявузлові волокна у складі вушно-скроневого нерва від вушного вузла; симпатична — із зовнішнього сонного сплетення.

Піднижньощелепна залоза (glandula submandibularis) за будовою є складною аль­веолярно-трубчастою залозою, за функцією відноситься до групи змішаних, тобто ви­робляє як серозну рідину, так і слиз. Її вага дорівнює 10—15 г. Розміщується залоза у піднижньощелепному трикутнику нижче щелепно-під’язикового м’яза. Вивідна під­нижньощелепна протока (ductus submandibularis), перегинаючись через задній край щелепно-під’язикового м’яза, відкривається в ділянці дна ротової порожнини на верхі­вці під’язикового м’ясця (сосочка), що міститься збоку від вуздечки язика.

Кровопостачання піднижньощелепної залози здійснюється залозистими гілками лицевої артерії. Венозна кров відтікає у лицеву вену. Лімфатичні судини впадають у піднижньощелепні вузли.

Іннервується піднижньощелепна залоза чутливими гілками язикового нерва (від ІІІ гілки трійчастого нерва); секреторна іннервація забезпечується парасимпатич­ними волокнами барабанної струни лицевого нерва та симпатичними волокнами зовнішнього сонного сплетення.

Під’язикова залоза (glandula sublingualis) — найменша із великих слинних за­лоз. Маса її становить 4—5 г. За будовою — це складна альвеолярно-трубчаста за­лоза. За характером секрету, який вона виробляє, відноситься до групи слизових (виробляє слиз). Розташовується залоза безпосередньо під слизовою оболонкою дна порожнини рота, на верхній поверхні щелепно-під’язикового м’яза. Переднім кін­цем вона доходить до внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи, а заднім — до піднижньощелепної залози. Залоза має велику під’язикову протоку (ductus sublingualis major), яка відкривається одним спільним отвором з протокою піднижньощелепної залози на під’язиковому м’ясці або самостійно поряд з ним. Малі під’язикові протоки (ductuli sublinguales minores), кількістю близько 10—12, від­криваються у ротову порожнину самостійно вздовж під’язикової складки.

Кровопостачається під’язикова залоза гілками язикової та лицевої артерій. Ве­нозна кров відтікає по однойменних венах. Лімфатичні судини залози впадають у піднижньощелепні та підборідні лімфатичні вузли.

Іннервується залоза тими ж гілками, що й піднижньощелепна залоза.