Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вчення про внутрішні органи
Травний апарат
Зуби

Зуби (dentes) розташовуються в зубних комірках верхньої та нижньої щелеп. За хі­мічним складом і фізичними властивостями вони подібні до кісток, але відрізня­ються від останніх походженням та структурою. Вони не зв’язані з м’язами, а неру­хомо укріплені своїми коренями в комірках щелеп, утворюючи неперервне зубо-коміркове з’єднання або вклинення (gomphosis). Зуби служать органами захоплю­вання, відкушування та подрібнення їжі. Вони також беруть участь у формуванні мови, сприяючи вимовлянню окремих звуків.

Class="center">

Мал. 142. Схема будови зуба

1 — емаль; 2 — дентин; 3 — пульпа зуба; 4 — Ясна; 5 — цемент; 6 — періодонт; 7 — кістка; I — коронка зуба; ІІ — шийка зуба; ІІІ — корінь зуба; IV — канал кореня зуба

Кожен зуб складається з коронки, шийки і кореня (мал. 142).

Коронка зуба (corona dentis) — це зовнішня частина зуба, яка виступає над яс­нами. В коронці зубів розрізняють кілька поверхонь. Поверхню, обернену до зуба протилежної щелепи, називають поверхнею змикання (оклюзійною, жувальною) (facies occlusalis); обернену до присінка рота — присінковою (лицевою) (facies vestibularis); до язика — язиковою (facies lingualis), а до поверхні сусіднього зуба — поверхнею стикання (facies contactus). Стичних поверхонь є дві: ближча або мезіальна поверхня (facies mesialis) та дальша, або дистальна поверхня (facies distalis).

Шийка зуба (collum (cervix) dentis) являє собою невелике звуження між корон­кою та коренем зуба, охоплене яснами.

Корінь зуба (radix dentis) занурений у зубну комірку. Деякі з зубів мають один, а деякі — два-три корені. Корінь зуба закінчується верхівкою кореня зуба (apex radicis dentis), на якій знаходиться маленький отвір верхівки кореня зуба (foramen apicis dentis).

Основну масу зуба складає дентин (dentinum). У ділянці коронки дентин покри­тий емаллю (enamelum), а в ділянці шийки і кореня — цементом (cementum).

Всередині зуба міститься невелика порожнина зуба (cavitas dentis), що склада­ється з порожнини коронки (cavitas coronae) та каналу кореня зуба (canalis radicis dentis). Порожнина зуба заповнена зубною пульпою. Зубна пульпа (pulpa dentis) складається з коронкової пульпи (pulpa coronalis) та кореневої пульпи (pulpa radicularis). Пульпа побудована із пухкої сполучної Тканини, яку пронизують кро­воносні судини та нерви. Вона багата клітинними елементами (одонтоцити, одонтобласти, фібробласти) і виконує трофічну функцію.

Комплекс тканин, який оточує та фіксує зуб у комірці щелепи, називається періодонтом (periodontrnm). Велику роль в укріпленні зубів відіграють ясна (gingivae), що являють собою слизову оболонку рота, яка покриває коміркові відростки верх­ньої та нижньої щелеп. Слизова оболонка ясен дуже щільна, товста, охоплює ший­ки зубів і щільно зрощена з окістям коміркових відростків щелеп та періодонтом.

За формою коронки зуби поділяються на різці, ікла, малі кутні та великі кутні (мал. 143).

Різці (dentes incisivi) розміщені по боках серединної лінії (по чотири на кожній ще­лепі). Розрізняють присередні та бічні рі­зці. Коронка їх має долотоподібну форму з опуклою губною та вгнутою язиковою по­верхнями. Коронки верхніх різців значно ширші від коронок нижніх. Єдиний корінь у різців має конусоподібну форму, у ниж­ніх різців він дещо сплющений з боків.

Ікла (dentes canini) — найдовші зуби, розміщені по два зверху та знизу. Вони зна­ходяться латеральніше від різців, мають ма­сивну, конусоподібної форми коронку з си­льно опуклою губною поверхнею та один довгий корінь. Інколи корінь нижнього ікла буває роздвоєним біля верхівки.

Малі кутні зуби (премоляри) (dentes premolares) знаходяться позаду іклів. Ко­ронка малого кутнього зуба на поверхні змикання має два горбочки конічної фор­ми: один — зі сторони присінка (присінковий), другий — зі сторони язика (язико­вий). Така форма жувальної поверхні малих кутніх зубів забезпечує подрібнення їжі. Корінь у малих кутніх зубів один, конічної форми. У першому верхньому ма­лому кутньому зубі корінь може бути розщепленим або подвійним.

Мал. 143. Постійні зуби верхньої та нижньої щелеп (вигляд справа)

1 — верхньощелепна (гайморова) пазуха; 2 — малі кутні зуби; 3 — ікла; 4 — різці; 5 — підборідний отвір; 6 — великі кутні зу­би; 7 — Нижня щелепа

Великі кутні зуби (моляри) (dentes molares) розміщені позаду малих кутніх зу­бів по три з кожного боку (на верхній та нижній щелепі). Їх розміри зменшуються у напрямку дозаду. Найменший з них — останній великий кутній зуб прорізується найпізніше (у 17—30 років) і тому зветься зубом мудрості (dens serotinus). Іноді зуб мудрості може бути відсутнім. Великі кутні зуби мають масивну, кубічної фор­ми коронку. На жувальній поверхні коронок є від 2 до 5 горбочків. Наявність такої кількості горбочків на жувальних поверхнях великих кутніх зубів забезпечує багаточисельні точки контакту при змиканні щелеп і сприяє розтиранню їжі. Нижні ве­ликі кутні зуби мають по два корені: передній та задній. Верхні великі кутні зуби мають по три корені: один язиковий і два щічні (присінкові). Корені зубів мудрості часто зливаються в один загальний.

Перші зуби з’являються в дітей у 5—7 місяців, а у віці 2—2,5 роки їх кількість досягає 20. Це молочні зуби (dentes decidui). У дітей 5—7 років молочні зуби почи­нають випадати і на їх місці з’являються нові постійні зуби (dentes permanentes). У дорослої людини в нормі в зубних комірках знаходиться 30—32 постійних зуби. На кожній половині верхньої та нижньої щелеп є два різці, одне ікло, два малих кутніх зуби і три великих кутніх зуби.

В анатомії та практичній медицині кількість та розміщення зубів прийнято по­значати зубною формулою. В чисельнику формули позначають верхні, а в знамен­нику — нижні зуби. У зв’язку з тим, що права і ліва половини щелеп симетричні, при розрахунку беруть до уваги лише одну з них. Першою цифрою позначають кі­лькість різців, другою — іклів, третьою — малих кутніх зубів і четвертою — вели­ких кутніх зубів. Для молочних зубів зубна формула має такий вигляд (не має малих кутніх зубів, а великих кутніх зубів є не три, а два). Для постійних зубів ця формула виглядає так

Молочні і постійні зуби прорізуються у певні вікові періоди (табл. 7). Строки їх появи залежать також від Харчування дитини та інших умов.

Таблиця 7 СЕРЕДНІ СТРОКИ ПРОРІЗУВАННЯ ЗУБІВ

При спокійному положенні нижньої щелепи, навіть якщо ротовий отвір закри­тий, є невеликий вільний простір між верхніми і нижніми зубами, оскільки нижня щелепа дещо відвисає. Змикання зубів отримало назву прикусу (mordex). При нор­мальному прикусі зуби верхньої щелепи дещо виступають вперед по відношенню до зубів нижньої щелепи в зв’язку з тим, що комірковий край верхньої щелепи де­що більший, ніж нижньої. При нормальному прикусі немає точної відповідності зу­бів верхнього і нижнього рядів внаслідок невідповідності їхніх розмірів. Так, верх­ній присередній різець ширший нижнього і торкається своїм краєм не тільки з присереднім, але й з бічним нижнім різцем. В результаті цього всі наступні зуби стикаються не з одним, а з двома зубами другого ряду.

Всі відхилення від нормального прикусу відносять до патологічних прикусів, для усунення яких необхідне спеціальне Лікування. При патологічних прикусах по­рушується процес жування. Вони можуть бути спадковими або виникати при де­яких захворюваннях та шкідливих звичках.

Зустрічаються такі варіанти прикусів: 1) прямий (нульовий) прикус — верхні різ­ці сходяться з нижніми своїми різальними краями; 2) відкритий прикус — між всі­ма зубами, крім кутніх, залишається вільний проміжок; 3) косий прикус — частина верхніх зубів лежить ззовні від нижніх, а частина зсередини; 4) зуби верхньої щеле­пи дуже виступають вперед; 5) зуби нижньої щелепи виступають вперед. Останні два варіанти обумовлені сильним розвитком верхньої або нижньої щелепи.

Аномалії розвитку зубів характеризуються порушенням їх розташування, кіль­кості та форми зубів.

Аномалії розташування зубів. Зуби можуть розташовуватись не на краю коміркових відростків щелеп, а на бічних їхніх поверхнях, обернених в сто­рону присінка чи у власне порожнину рота. Іноді зуби прорізуються в порожнину носа, на твердому піднебінні, в гайморову пазуху.

Аномалії кількості зубів. Спостерігаються випадки відсутності біч­них верхніх різців, других малих кутніх зубів (премолярів).

Аномалії форми коронки чи кореня. Зустрічаються дуже видов­жені чи вкорочені корені, а також зігнуті під різними кутами. У кутніх зубів буває більша, ніж зазвичай, кількість коренів. На жувальній поверхні коронок може варі­ювати кількість горбочків.