Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Травна система
Передній відділ травної системи
Слинні залози

Слинні залози (glandulae salivares) — це екзокринні залози, які виробляють свій секрет за мерокриновим типом (без руйнування секреторних клітин).

За характером синтезованої речовини всі секреторні клітини слинних залоз поділяються на білкові; слизові; змішані.

До ротової порожнини впадають протоки трьох пар великих слинних залоз: привушні; підщелепні; під’язикові.

Крім того, у товщі слизової оболонки ротової порожнини є численні дрібні слинні залози: губні; щічні; язикові; піднебінні.

Секреторні продукти всіх видів слинних залоз у своїй сукупності утворюють слину. За добу виробляється близько 1,5 л слини.

Привушна слинна залоза

Привушна слинна залоза (glandula parotis) — парний орган, розташований на привушно-жувальній ділянці голови. Це складна розгалужена альвеолярна залоза з білковим типом секреції.

Зовні залоза покрита сполучнотканинною капсулою, від якої всередину відходять вирости, що ділять паренхіму залози на частки. Кінцеві секреторні відділи складаються з білкових ацинусів. Кожний ацинус містить 10-15 сероцитів. Сероцити — це клітини конічної форми з базофільною цитоплазмою, округлим ядром і добре розвиненими елементами гранулярної ендоплазматичної сітки та комплексом Гольджі. По периферії розташовуються міоепітеліальні клітини. Зовні ацинус оточений базальною мембраною. До системи вивідних проток привушної залози належать вставні, посмуговані, міжчасточкові та загальна вивідна протоки.

Препарат 5. Розріз привушної слинної залози людини (рис. 41).

Мале збільшення. Розглянути та зарисувати препарат. При цьому збільшенні добре видно, що частки мають округлі краї і розділені товстими прошарками сполучної тканини, в яких проходять кровоносні судини, нерви і вивідні протоки. Дрібні протоки вистелені одношаровим призматичним епітелієм, а великі — двошаровим епітелієм. Основну масу часток складають кінцеві відділи, округлі обриси яких на розрізах вказують на їхню альвеолярну форму. Серозні клітини кінцевих відділів мають пірамідальну форму, ядра їх лежать дещо віддалік від основи клітини і мають круглу форму. Цитоплазма клітин залози залежно від фази виведення має різний вигляд. В момент виведення вона заповнена дрібними оксифільними гранулами. У клітин, які вже виділили секрет, вона світла. Між кінцевими відділами всередині часток видно поперечні скошені розрізи посмугованих проток, у базальних відділах їхніх клітин можна помітити посмугованість.

Рис. 41. Розріз привушної слинної залози людини. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 280:

1 — кінцеві відділи залози; 2 — вивідна протока в міжчасточковій сполучній тканині; 3 — кровоносна судина; 4 — міоепітеліальна кошикоподібна клітина; 5 — внутрішньочасточкова сполучна тканина

На рисунку позначити: 1) кінцеві відділи залози; 2) слинну трубку (посмуговану протоку); 3) вивідну протоку в міжчасточковій сполучній тканині; 4) жирову клітину; 5) кровоносну судину; 6) міоепітеліальну кошикоподібну клітину; 7) внутрішньочасточкову сполучну тканину; 8) вставний відділ.

Підщелепна слинна залоза

Підщелепна слинна залоза (glandula submandibularis) — це складна альвеолярно-трубчаста розгалужена залоза з білково-слизовим типом секрету.

Зовні залоза покрита сполучнотканинною капсулою, від якої всередину відходять перегородки, що розділяють паренхіму залози на часточки.

Залоза складається з кінцевих секреторних відділів (ацинуси) і системи вивідних проток (мікрофото 24, 25).

Кінцеві секреторні відділи в залозі бувають двох типів:

1) білкові ацинуси складаються з 10-15 сероцитів і розташованих по периферії міоепітеліальних клітин, які оточені базальною мембраною;

2) мішані ацинуси складаються з мукоцитів, розміщених у центрі, а по периферії їх охоплюють сероцити, які оточені шаром міоепітеліальних клітин і базальною мембраною. Сероцити формують так звані білкові ковпачки, або півмісяці Джіануцці.

Система вивідних проток складається зі вставних, посмугованих, міжчасточкових і загальної вивідної протоки.

Препарат 6. Розріз підщелепної залози (рис. 42).

Мале збільшення. Розглянути та зарисувати препарат.

Звернути увагу на те, що це залоза змішаного типу — білково-слизова, тому що серед серозних секреторних кінцевих відділів, які переважають, трапляються групи змішаних кінцевих відділів — білково-слизових. Вставні відділи слабо розвинуті і розміщуються вони тільки серед суто білкових кінцевих відділів. На препараті чітко видно різницю між сероцитами і мукоцитами. Сероцити мають базофільну цитоплазму. Ядра сероцитів округлі, лежать у базальній частині клітини. Апікальна частина містить ацидофільні гранули. Мукоцити (слизові клітини) мають щільне, притиснуте до основи клітини, ядро. Цитоплазма мукоцитів дуже світла і прозора.

Рис. 42. Розріз підщелепної залози. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 280:

1 — білкові кінцеві відділи; 2 — змішані кінцеві відділи; 3 — півмісяці Джіануцці; 4 — слизові клітини змішаного кінцевого відділу; 5 — вставний відділ вивідної протоки; 6 — слинна трубка; 7 — кошикоподібна клітина; 8 — внутрішньочасточкова сполучна тканина; 9 — міжчасточкова сполучна тканина; 10 — вивідна протока

На рисунку позначити: 1) білкові кінцеві відділи; 2) змішані кінцеві відділи; 3) півмісяці Джіануцці; 4) слизові клітини змішаного кінцевого відділу; 5) вставний відділ вивідної протоки; 6) слинну трубку; 7) кошикоподібну клітину; 8) внутрішньочасточкову сполучну тканину; 9) міжчасточкову сполучну тканину; 10) вивідну протоку.

Під’язикова слинна залоза

Під’язикова слинна залоза (glandula sublingualis) — це складна розгалужена альвеолярно-трубчаста залоза із слизово-білковим типом секрету й домінуванням слизової секреції.

На відміну від підщелепної та привушної залоз сполучнотканинна оболонка виражена слабо. Сполучнотканинні внутрішньочасточкові та міжчасточкові перегородки в цій залозі розвинуті краще, ніж у привушних і підщелепних залозах.

Кінцеві секреторні відділи під’язикової слинної залози бувають трьох типів: білкового; слизового; змішаного.

Змішані ацинуси становлять переважну більшість паренхіми залози. За своєю будовою вони нагадують аналогічні структурні компоненти привушної і підщелепної залоз. Але півмісяці, які утворені серомукозними клітинами, у цій залозі виражені більше, ніж у підщелепній. Клітини, що формують півмісяці, в під’ язиковій залозі значно відрізняються від відповідних клітин у привушній та підщелепній залозах. Вони дають реакцію на муцин і водночас виділяють і білковий, і слизовий секрет, тому мають назву серомукозних клітин.

Внутрішньочасточкові і міжчасточкові вивідні протоки під’язикової залози утворені двошаровим призматичним, а біля устя — багатошаровим плоским епітелієм.

Препарат 7. Розріз під’язикової залози (рис. 43).

Велике збільшення. Розглянути та намалювати препарат. Звернути увагу на те, що під’язикова залоза змішаного типу — слизово-білкова з домінуванням слизової секреції. Суто білкові кінцеві відділи трапляються рідко. Багато змішаних кінцевих відділів і суто слизових. Вставних проток практично не помітно. Посмуговані протоки розвинуті слабо. Вони дуже короткі і рідко потрапляють до розрізу. Внутрішньочасточкові й міжчасточкові протоки вистелені дворядним призматичним епітелієм. Сполучнотканинні перегородки більш розвинуті.

На рисунку позначити: 1) пухку волокнисту сполучну тканину; 2) слизовий кінцевий відділ; 3) серозно-слизовий (змішаний) кінцевий відділ: а) слизові клітини; б) серозні клітини (півмісяці); 4) посмуговану протоку; 5) міжчасточкову протоку.